Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №495/9516/25 — Миколаївський апеляційний суд

07.10.26

22-ц/812/1510/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа №495/9516/25

провадження №22-ц/812/1510/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Костюченка Г. С. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі – ТОВ «Бізнес Позика» або Товариство) подало до суду зазначений позов, який обґрунтовувало наступним.

18 липня 2022 року між Товариством та ОСОБА_1 було укладено договір №450910-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами цього договору відповідач отримав кредит у сумі 7000,00 грн зі сплатою щоденних відсотків у розмірі 1,19459645 (знижена процентна ставка) та 2% (стандартна процентна ставка). Строк кредитування – до 12 вересня 2022 року.

Позивач зазначав, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував.

У зв`язку з викладеним, у нього станом на 01 грудня 2025 року утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 14 733,26 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 7000,00 грн, заборгованості за відсотками у сумі 6683,26 грн та комісії у сумі 1050,00 грн.

Посилаючись на зазначене, ТОВ «Бізнес Позика» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 14 733,26 грн та судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2026 року позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №450910-КС-001 про надання кредиту від 18 липня 2022 року в розмірі 14 733,26 грн, яка складається з: 7000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 6683,26 грн заборгованості за відсотками, 1050,00 грн заборгованості за комісією, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів належними доказами факт укладання з відповідачем кредитного договору та наявність у останнього вказаної заборгованості за договором.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» або про зменшення суми стягнення, виключивши відсотки та комісію.

Обґрунтовуючи свою скаргу, ОСОБА_1 вказував на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи та не мав можливості подати відзив на позов, надати докази, пояснення та заперечення.

Крім того, на його думку, суд першої інстанції неправильно оцінив досліджені докази, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Зокрема, відповідач вказував на те, що ТОВ «Бізнес Позика» не надало належних та допустимих доказів укладання між сторонами кредитного договору.

Також відповідач зазначав, що є військовослужбовцем, а тому на нього розповсюджується дія ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачає не нарахування процентів за кредитними договорами військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації.

Крім того він вказував, що нараховані проценти є явно неспівмірними та створюють надмірний фінансовий тягар. Що стосується стягнутої комісії у сумі 1050,00 грн, то, на його думку, правові підстави її нарахування є незрозумілими.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «Бізнес Позика» заперечувало проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та просило апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

18 липня 2022 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №450910-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).

Умовами пунктів 3.1-3.2.2 кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі вказаній в п.2.1 договору (7 000,00 грн), шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 договору.

Протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі проценти за користування кредитом) нараховується за ставкою вказаною у п.2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний у п.3.2.3 та додатку №1 до договору і розраховується в порядку описаному нижче.

У разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно з погодженим сторонами графіком платежів, що наведений в п.3.2.3 та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п.2.4 договору (1,19459645% в день).

Сторони домовилися, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в п.3.2.3 та додатку №1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п.2.4 договору (2,00000000% в день). При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.3.2.3 та додатку №1 до договору та до закінчення строку дії договору.

За умовами цього договору відповідач отримав на вказану ним в анкеті платіжну картку № НОМЕР_1 кредит у сумі 7000,00 грн зі сплатою щоденних відсотків у розмірі 1,19459645 % (знижена процентна ставка) та 2,00000000 % (стандартна процентна ставка) та одноразової комісії за надання кредиту у сумі 1050,00 грн. Строк дії договору до 12 вересня 2022 року.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 01 грудня 2025 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість на суму 14 733,26 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 7000,00 грн, заборгованості по відсотках у сумі 6683,26 грн, нарахованих за період з дати укладення договору до 12 вересня 2022 року, та комісії у сумі 1050,00 грн.

З довідки до акта огляду МСЕК від 14.09.2023 та посвідчення від 09.10.2023 випливає, що ОСОБА_1 на строк до 01 жовтня 2026 року була встановлена група інвалідності перша «А», дата чергового переогляду 13 вересня 2026 року.

У задоволенні клопотання позивача про витребування доказів ухвалою апеляційного суду відмовлено через безпідставність.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачає, що електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції на час укладення кредитного договору передбачала, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Частина 15 статті 14 вказаного вище Закону і нині містить норму про неможливість нарахування військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, процентів за користування кредитом.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика», суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів належними доказами факт укладання з відповідачем кредитного договору та наявність у останнього вказаної заборгованості за договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Досліджені докази свідчать, що належними та допустимими доказами підтверджений факт укладання між Товариством та ОСОБА_1 кредитного договору на суму 7000,00 грн у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору щодо надання позичальнику кредитних коштів та невиконання у повній мірі останнім зобов`язань з повернення кредитних коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами та комісією, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача.

Серед іншого факти укладання кредитного договору, отримання кредитних коштів, підтверджено самим відповідачем у апеляційній скарзі посиланням на те, що задоволенню може підлягати тільки стягнення тіла кредиту.

Розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором відповідає його умовам, які були узгоджені ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис на договорі.

Що стосується посилань відповідача на те, що він є військовослужбовцем, а тому на нього розповсюджується дія ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачає не нарахування процентів за кредитними договорами військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, то вони є хибними, бо доказів перебування його на військовій службі у період з 18.07.2022 до 12.09.2022 (період, за який нараховані відсотки) відповідачем надано не було.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для зменшення заборгованості відповідача на суму відсотків.

Щодо доводів відповідача про незрозумілість нарахування комісії, то вони є необґрунтованими, оскільки нарахування одноразової комісії за надання кредиту у сумі 1050,00 грн передбачено пунктом 2.5 кредитного договору.

Твердження відповідача про те, що відсотки є завищеними, а тому створюють для нього фінансовий тягар, є безпідставними.

Згідно з нормами статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи – споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Укладаючи кредитний договір, ОСОБА_1 знайомився з його умовами, у тому числі з реальною процентною ставкою, про що свідчить його підпис, а отже повинен сплатити позивачу проценти у розмірі, який обумовлений у договорі. Нарахування відсотків здійснено у строки кредитування, які були визначені сторонами.

Що стосується посилань відповідача на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, то вказане спростовується поштовим відправленням, яке свідчить про те, що йому судом надсилалися документи, однак вони були повернуті до суду з відміткою про відсутність адресата за місцезнаходженням, що згідно з вимогами ст.128 ЦПК України є належним вручення документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.