Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №945/1644/25 — Миколаївський апеляційний суд

12.10.26

22-ц/812/1891/26

Провадження № 22-ц/812/1891/26 Головуючий суду першої інстанції Коваленко І.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Миколаїв Справа № 945/1644/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Царюк Л.М.,

суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_2 , на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2025 року, повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням Коваленка І.В., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( далі - - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 23 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та відповідачкою укладений кредитний договір № 100785906, згідно умов якого остання отримала в кредит 15 000,00 грн із сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачено договором.

19 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 75-МЛ/Т, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, зокрема по кредитному договору № 100785906 від 23 березня 2021 року.

Згідно реєстру боржників заборгованість відповідачки на дату відступлення права вимоги становить 48 605,75 грн, яка складається із: 10 935,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту; 37 670,75 грн по відсотках; 0,00 грн комісії.

13 червня 2025 року позивач направив претензію відповідачці про погашення заборгованості, яка не виконана.

Посилаючись на викладене ТОВ «ФК «Кредит Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 23 березня 2021 року № 100785906 в сумі 48 605.75 грн.

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 100785906 від 23 березня 2021 року в загальному розмірі 48 605,75 грн та судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що договір про споживчий кредит укладено дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора шляхом його підписання відповідачкою накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на її номер мобільний телефону.

Враховуючи доведення позивачем набуття прав вимоги заборгованості до відповідачки за кредитним договором та порушення останньою грошових зобов`язань, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та його задоволення у розмірі вказаному позивачем, який нічим не спростовано.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що розрахунок заборгованості складений позивачем (первісним кредитором) в односторонньому порядку, залежить від його волевиявлення, не є первинним документом та не підтверджує ні факт користування відповідачкою кредитним лімітом ні факт наявності заборгованості.

Інші платіжні документи, що підтверджують проведення платежу банківською установою, відсутні.

Розрахунок заборгованості, відомість про щоденні нарахування та погашення і виписка з особового рахунку складені в односторонньому порядку ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а платіжне доручення № 26188080 від 23 березня 2021 року не містить відмітки банку про проведення платежу, тож також не можуть бути доказами видачі кредитних коштів.

Позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів перерахування грошових коштів на користь відповідачки, а також доказів наявності заборгованості саме в заявленому розмірі, які б відповідали вимогам процесуального закону, положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів України».

З наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором № 100785906 від 23 березня 2021 року, складеної ТОВ «Мілоан», вбачається, що відповідачка здійснювала часткові погашення.

Відомості про законність стягнення комісії з відповідачки та підтверджуючі докази також в матеріалах справи відсутні.

Лише в рахунок процентів відповідачкою фактично сплачено 5 410,00 грн, що перевищує розмір процентів, які підлягали нарахуванню у межах узгодженого сторонами 30-денного строку кредитування.

Позивач спрямував платежі відповідачки на погашення незаконно нарахованих понад строк кредитування процентів та комісій за пролонгацію, штучно збільшивши як залишок тіла кредиту, так і заборгованість за процентами.

Враховуючи узгоджені сторонами строки кредитування (30 днів, з 23 березня 2021 року по 22 квітня 2021 року), а також відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку дії кредитного договору, позивачем не законно нараховані відсотки понад строк дії договору.

Оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 37 670,75 грн не є співрозмірною сумі кредиту 15 000,00 грн (та залишку тіла кредиту 10 935,00 грн), суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів, тому розмір процентів підлягає зменшенню.

Висновок суду про погодження відповідачки з розміром процентів не підтверджується матеріалами справи.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, відступив від усталеної та обов`язкової для врахування практики Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати проценти після спливу строку кредитування, а також не застосував імперативні норми законодавства про захист прав споживачів та принцип тлумачення сумнівів на користь слабшої сторони правовідносин. Крім того, у справі відсутні належні докази набуття позивачем права вимоги у спосіб, передбачений законом, що унеможливлює висновок про наявність у нього суб`єктивного права на звернення до суду з відповідними вимогами.

Витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову.

Категорія справи про стягнення заборгованості за кредитним спором є нескладною та є типовою.

Позовна заява є типовою (шаблонною), складні розрахунки відсутні, тому витрати на правову допомогу є явно завищеними.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 23 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 100785906 за умовами якого позичальник отримала кредит в розмірі 15 000,00 грн строком на 30 днів з 23 березня 2021 року по 22 квітня 2021 року.

Підпунктом 1.5.1 пункту 1.5 договору передбачено, що комісія за надання кредиту складає 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно пунктів 1.6, 1.7 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до пункту 6.1 договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Додатком № 1 до договору про споживчий кредит є Графік платежів.

Додатком № 2 до договору про споживчий кредит є паспорт споживчого кредиту № 100785906, який містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуваннням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

Згідно довідки ТОВ «Мілоан» від 12 червня 2025 року договір про споживчий кредит від 23 березня 2021 року № 100785906 ОСОБА_1 була ідентифікована товариством та договір підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором - L90112, 23.03.2021 15:58, надісланого на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів відповідачці ОСОБА_1 в розмірі 15 000,00 грн на номер картки НОМЕР_2 підтверджується платіжним дорученням від 23 березня 2021 року № 26188080.

Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення, складених ТОВ «Мілоан», відповідачка здійснювала часткове погашення кредиту та процентів.

Випискою з особового рахунку за кредитним договором від 23 березня 2021 року № 26188080 позивач підтвердив, що станом на 23 червня 2025 року заборгованість складає 48 605,75 грн, з яких 10 935,00 грн заборгованість по кредиту, 37 670,75 грн по процентам, 0,00 грн комісії.

19 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 75-МЛ/Т, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаними в реєстрах боржників.

Згідно витягу з Реєстру боржників на момент набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача, заборгованість останнього становила 48 605,75 грн і складалася з: 10 935,00 грн залишку по тілу кредиту; 37 670,75 грн заборгованості за відсотками, 0,00 грн комісії.

Вказаний розмір заборгованості відповідає заборгованості підтвердженій позивачем розрахунком, зробленим станом на 23 червня 2025 року.

13 червня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на адресу відповідачки претензію з вимогою погасити заборгованість у сумі 48 605,75 грн. Проте, ця вимога залишилася без відповіді.

В контексті доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції в частині вирішення вимог позову апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина 5 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Згідно з частиною 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 13 статті 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач довів факти укладання вказаного договору та не виконання ОСОБА_1 умов цього договору щодо повернення суми грошових коштів та процентів за їх використання, що передбачені умовами договору.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів, що між сторонами існували кредитні правовідносини, а відтак в задоволені позову слід відмовити, апеляційний суд вважає не прийнятними з огляду на наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частини 1, 2 та 5 статті 12 ЦПК України).

У частинах 2, 3, 5 статті 100 ЦПК України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Порушень порядку надання і отримання доказів у судах не встановлено, оцінка доказів зроблена судом першої інстанції. При цьому зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що у суду не було сумніву щодо відповідності паперової копії електронного доказу оригіналу. Крім того, відповідач із клопотанням про витребування оригіналу електронного доказу до суду не звертався.

Вказане свідчить про відсутність підстав для дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу.

Матеріалами справи підтверджено, що 23 лютого 2021 року між (далі - ТОВ «Мілоан») та відповідачкою укладений кредитний договір № 100785906, згідно умов якого остання отримала в кредит 15 000,00 грн із сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачено договором.

Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проєкт цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовмий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Товариству.

Отже, відповідно до вказаного порядку при укладенні договору відповідачкою здійснені дії, які чітко свідчать про її свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідачки укладення договору було б неможливе.

Договір сторін, додатки до нього, Паспорт споживчого кредиту та додатки до нього підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором L 90112 23 березня 2021 об 06.58.32 год, наданого первісним кредитором для підписання цього Договору.

Таким чином, при укладенні договору відбувається ідентифікація клієнта (встановлення та підтвердження особистої інформації про клієнта, яка дозволяє однозначно визначити його особу) та верифікація клієнта (перевірка правдивості інформації, яку надає клієнт при зверненні до кредитора).

Також позивач проводить автентифікацйію банківської платіжної картки або банківського рахунку позичальника відповідно до стандартів міжнародних платіжних систем. Позичальник зобов`язаний вказати реквізити банківської платіжної картки або банківського рахунку, що належить особисто йому для можливості належного виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором.

З матеріалами справи встановлено, що в укладеному кредитному договорі зазначені ідентифікаційні дані ОСОБА_1 , що ідентифікують її як особу, яка звернулась до кредитора за оформленням видачі кредитних коштів. Видача кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням 26188080 від 23 березня 2021 року про перерахунок ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок у АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідних доказів про те, що зазначені ідентифіковані дані не належать відповідачці або цими даними скористалися треті особи, ОСОБА_1 суду не надала. Як не надала й доказів того, що вона не отримувала кредитних коштів від кредитора, що відповідно до статті 12 ЦПК України є її процесуальним обов`язком. Не заявляла ОСОБА_1 будь-яких клопотань щодо витребування таких доказів і в суді першої інстанції.

Більш того, ОСОБА_1 вносила кошти на погашення заборгованості за укладеним кредитним договором.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору, отримання та не повернення ОСОБА_1 кредитних коштів, процентів за їх користування.

Між тим, доводи апеляційної скарги про неправильний розрахунок заборгованості у зв`язку з нарахуванням процентів за користування кредитними коштами поза строком кредитування підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Скаржниця виходила з того, що за умовами договору строк кредитування складає 30 днів та датою повернення кредитних коштів та процентів є дата 22 квітня 2021 року.

Між тим, сторонами у пункті 2.3. Договору передбачена пролонгація Договору. При цьому позичальник повинен здійснити відповідні дії, що свідчать про продовження строку кредитування.

З наданих сторонами доказів, зокрема, з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 своїми діями щодо сплати комісії на пролонгацію, зокрема, 16 квітня 2021 року - 1 500 грн, 09 травня 2021 року - 1 250 грн, 26 травня 2021 року - 1 215 грн, продовжила строк кредитуваннями.

Між тим, строк пролонгації не повинен перевищувати 60 днів, а відтак строк кредитування з урахуванням підтвердженої відповідачкою пролонгації складає 90 днів (30 + 60), тобто строк кредитування закінчується 21 червня 2021 року. Поза межами цієї дати позивач має нараховувати відповідачці проценти за неналежне виконання умов кредитного договору у порядку, визначеному статтею 625 ЦК України. Позивач при обрахуванні заборгованості за кредитним договором такого порядку не дотримався нарахувавши заборгованості за кредитним договором від 23 березня 2021 року до 05 серпня 2021 року.

З огляду на зазначене, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення судом розміру заборгованості, а саме, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума заборгованості у розмірі 29 412 грн, з яких: 10 935 грн - тіло кредиту, 18 477.00 грн - проценти за користування кредитом, обраховані з строку користування запозиченими коштами до 21 червня 2021 року (включно) відповідно до наданого розрахунку позивача.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід змінити в частині розміру заборгованості за Договором.

Щодо стягнення судових витрат.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

За результатами перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої дяла її представниця - ОСОБА_2 , було задоволено частково на 39,49%, а позовні вимоги задоволено на 60.51%.

Звертаючись з апеляційною скаргою відповідачка сплатила судовий збір у розмірі 3 633.60 грн, при зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422.40 грн.

За такого, з ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 434,91 грн, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 465.79 грн.

За взаємозаліком, загалом з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути судовий 30 грн 88 коп. судового збору (1 465,79 грн - 1 434,91 грн).

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2025 року в частині розміру заборгованості за договором про споживчий кредит від 23 березня 2021 року № 100785906 змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 29 412 грн заборгованості за договором про споживчий кредит від 23 березня 2021 року № 100785906, з яких: 10 935 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18 477 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, а також 30 грн 88 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.