Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №749/1335/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/1335/26

Номер провадження 3/749/536/26

П О С Т А Н О В А

12 жовтня 2026 року місто Сновськ

Суддя Сновського районного суду Чернігівської області Чигвінцев М.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Відділення поліції № 2 (м. Сновськ) Корюківського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №766373 від 08.09.2026, 09.07.2026 року о 16:08 год. в м. Сновськ по вул. Залізнична, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Phantom, без д.н.з. в стані наркотичного сп`яніння. Огляд проводився в встановленому законом порядку у КНП «Сновська ЦРЛ», акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 141 від 09.07.2026 року. Відеофіксація проводилася на нагрудний реєстратор. Так, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного висновку.

Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №766373 від 08.09.2026 встановлено, що ОСОБА_1 притягається за порушення п. 2.9а ПДР, адміністративна відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.

Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху ( знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.

Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та обов`язково має керувати транспортним засобом.

Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Судом враховується, що об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

З переглянутого відеозапису долученого до протоколу, вбачається, що 08.09.2026 працівниками поліції дійсно був складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, проте на відео відсутній факт керування транспортним засобом особою яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, доказів керування ОСОБА_1 вказаним у протоколі транспортним засобом в матеріалах справи відсутні.

За відсутності доказів керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом при обставинах, вказаних у протоколі, така особа у розумінні диспозиції ст. 130 КУпАП не є суб`єктом вчинення даного адміністративного правопорушення за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, так як відсутні докази керування ним транспортним засобом, і як наслідок не може нести відповідальність.

Також, згідно п 2.13 ПДР транспортні засоби належать до таких категорій А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Термін "транспортний засіб" означає сукупність усіх механічних і немеханічних засобів, які можуть бути використані для руху дорогами загального користування.

Пунктом 1.10 ПДР визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

З порівняння понять «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Тому, електроскутер можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт.

Отже, пунктом 1.10 ПДР наведено перелік термінів, що використовуються у цих Правилах, де розмежовано значення кожного із них.

Так, на відміну від «механічного транспортного засобу», «транспортним засобом» є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Таким чином, Правилами дорожнього руху розмежовані поняття «механічний транспортний засіб» і «транспортний засіб» та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 278/3362/15-к від 01.03.2018.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 766373 від 08.09.2026, 09.07.2026 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Phantom без д.н.з. в стані наркотичного сп`яніння. З наданого відеозапису вбачається, що транспортний засіб «Phantom», яким керував ОСОБА_1 , є електричним транспортним засобом. Однак ані в протоколі, ані в матеріалах справи не міститься відомостей про потужність електродвигуна вказаного транспортного засобу, яка є істотною технічною характеристикою для встановлення його фактичних параметрів та, відповідно, для повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, але працівники поліції, всупереч цих вимог, не забезпечили відповідного доказового матеріалу у справі.

Європейський суд з прав людини в рішеннях по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказував на те, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Водночас у рішеннях ЄСПЛ у справах «Малофєєв проти Росії» від 30.05.2013 р. та «Карелін проти Росії» від 20.09.2016 р. наголошується, що суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки в такому випадку обвинувачення буде підтримуватися самим судом, що матиме наслідком порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням усіх зібраних у справі доказів, суд вважає, що допущена неповнота при складанні адміністративного матеріалу унеможливлює повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи про адміністративне правопорушення, а тому матеріали про адміністративне правопорушення підлягають поверненню для доопрацювання.

Керуючись ст.ст. 256, 278, 283 КУпАП, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Протокол та матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, складені щодо ОСОБА_1 повернути для доопрацювання до ВП №2 (м. Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області.

Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя М.С. Чигвінцев