Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №748/2252/25 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/2114/26

Єдиний унікальний № 748/2252/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 4466724 від 15 липня 2021 року у розмірі 65 952 грн. 87 коп., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн. 00 коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 липня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено договір № 4466724 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 20 000 грн. 00 коп., який він зобов`язався одержати та повернути, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит у порядку, передбаченому умовами договору, однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість. 04 лютого 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 04-02-02/2022, на підставі якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача за договором № 4466724. 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого позивач набув права вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і до відповідача за договором № 4466724. Оскільки відповідачем кредитні зобов`язання не виконані, сума боргу підлягає примусовому стягненню.

21 квітня 2026 року Чернігівським районним судом Чернігівської області ухвалено заочне рішення у справі №748/2252/25, провадження №2/748/103/26, яким задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, стягнуто заборгованість за Договором № 4466724 від 15 липня 2021 року у розмірі 65 952 грн. 87 коп., судовий збір в розмірі 2 442 грн. 40 коп. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області Кухти В.О. від 16 липня 2026 року скасовано заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2026 року у справі №748/2252/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02 вересня 2026 року суддею Хоменко Л.В. цивільну справу прийнято до свого провадження, ухвалено продовжувати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату та час повідомлений належним чином, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи у порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що 15 липня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 4466724 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 20 000 грн. 00 коп. строком на 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених у розділі 4 цього договору (а.с.8-12).

Відповідно до п. 1.1. Договору, його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, у порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 24 079,41% річних, за зниженою ставкою 582,51% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 31 400 грн. 00 коп., за зниженою ставкою 23 420 грн. 00 коп. (п. 1.7.-18.2. Договору).

У п. п. 2.1., 2.5 договору сторони погодили, що кошти кредиту надаються товариству у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту. Кредит вважається погашеним у день отримання товариством коштів у погашення заборгованості за кредитом.

Згідно з інформацією ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на підставі договору № 087/20-П від 08 липня 2020 року, укладеного з ТОВ «Авентус Україна», здійснило переказ коштів на картку: 15 липня 2021 року о 13:46 год. на суму 20 000 грн. 00 коп., маска картки № НОМЕР_1 , номер замовлення 20615544, номер транзакції НОМЕР_2 (а.с. 21-22).

Отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк», наданого на запит суду, з якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , за період з 15 липня 2021 року по 20 липня 2021 року на платіжну картку № НОМЕР_1 було зараховано платіж у сумі 20 000 грн. 00 коп. Зазначено, що номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 3.1. Договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

У п. 1.5. даного Договору, зокрема, визначено, що стандартна процентна ставка становить 1,90% у день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача відповідно до п. 4.2. Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопрлонгація відповідно до п. 4.3. Договору. Знижена процентна ставка становить 0,57% у день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач у межах строку, визначеного в п. 1.4. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації (не включно)), але в будь-якому разі не більше, ніж за період строку кредиту, зазначеного в п. 1.4. Договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Згідно із пунктом 4.1. Договору, строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в пункті 1.4. Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п. 4.2. (п. п. 4.2.1.-4.2.4.) Договору або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених у п. 4.3. (п. п. 4.3.1 - 4.3.2) Договору.

Так, сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п. п. 4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (п. 4.3.1. Договору).

У п. 4.3.2. Договору сторони погодили, що споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в п. 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п. 4.2. Договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку, визначеного п.п. 6.1.1 Договору. Якщо відбулося продовження строку користування кредитом повернення кредиту та сплата процентів, що нараховуються в період пролонгації, здійснюється не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається споживачу в особистому кабінеті, крім випадку, визначеного в п.п. 6.1.1 Договору. Якщо відбулося продовження строку користування кредитом в порядку автопролонгації, повернення кредиту здійснюється не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається споживачу в особистому кабінеті, а сплата процентів, що нараховуються за день автопролонгації, здійснюється в день такої автопролонгації, крім випадку визначеного в п. 6.1.1 Договору.

Згідно з п.п. 3 п. 5.1 Договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4466724 від 15 липня 2021 року сума заборгованості становить 65 600 грн. 00 коп., з яких: 20 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 45 600 грн. 00 коп. заборгованість за процентами (а.с. 25-29).

Суд враховує, що Товариство не є банківською (фінансовою) установою, та відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність», в т. ч. Інструкції, затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за № 481.

Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачені в договорі строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка не була сплачена первісному кредитору.

04 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 04-02-02/2022, за яким клієнт первісний кредитор зобов`язався відступити за плату право грошової вимоги у сумі 27 233 495 грн. 06 коп., а фактор зобов`язався, здійснивши фінансування у порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками. (а.с.32-46).

Із копії Реєстру боржників до договору факторингу № 04-02-02/2022 від 04 лютого 2022 року слідує, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги, в тому числі до відповідача за договором № 4466724 від 15 липня 2021 року у сумі 65 600 грн. 00 коп., до якої входить: 20 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 45 600 грн. 00 коп. - сума заборгованості за процентами (а.с.44-47).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за договорами позики (кредитними договорами) з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором (а.с.48-61).

Із копії Реєстру боржників до договорі № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року слідує, що ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги, в тому числі до відповідача за договором № 4466724 від 15 липня 2021 р. у сумі 65 952 грн. 87 коп., до якої входить: 20 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 45 600 грн. 00 коп. - сума заборгованості за процентами, 352 грн. 87 коп. - відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України.(а.с.62-65).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

За положеннями п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Стаття 624 ЦК України передбачає, що якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Частиною другою ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріали справи свідчать, що належними та допустимими доказами підтверджений факт укладання відповідачем кредитного договору на суму 20 000 грн. 00 коп. у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору про надання позичальнику кредитних коштів та невиконання останнім зобов`язань з повернення кредитних коштів разом із нарахованими процентами за користування кредитними коштами, а також перехід права вимоги за цим договором до ТОВ «Коллект Центр», що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості на користь позивача.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача ОСОБА_1 нарахованої заборгованості за процентами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на момент укладення кредитного договору, Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Як вбачається з копії службового посвідчення серії НОМЕР_5 виданого 30 червня 2020 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Національній гвардії України. (а.с. 125). Крім того, відповідачем надано копію посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_6 видане 22 квітня 2020 року, яке є безстроковим та дійсним на всій території України, пред`явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. (а.с. 126). До матеріалів справи долучено довідку від 11 травня 2026 року № 3394, видану т.в.о. начальника відділення кадрової роботи секції персоналу штабу, відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_7 з 01 серпня 2023 року і по теперішній час. (а.с. 124).

Судом встановлено, що в Україні з 17 березня 2014 року розпочався та триває особливий період, а з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Відповідач, уклавши контракт зі Збройними Силами України, приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України як на період дії кредитного договору так і на даний час, відповідно на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Таким чином, на момент укладення кредитного договору № 4466724 від 15 липня 2021 року ОСОБА_1 мав статус діючого військовослужбовця. Наявність у нього посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_6 видане 22 квітня 2020 року, підтверджує набуття ним статусу учасника бойових дій до укладення кредитного договору з первісним кредитором та участь у захисті незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, а відтак, ОСОБА_1 підпадає під дію ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та з огляду на пряму вимогу вказаного закону нараховані йому відсотки за кредитом підлягають списанню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) вказано, що «нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання».

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 30), після відступлення права вимоги від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Вердикт Капітал» у період з 04 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року, тобто до введення воєнного стану, відповідачу було нараховано 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України у сумі 32 грн. 87 коп. та інфляційні втрати у сумі 320 грн. 00 коп. При цьому позивачем зазначено, що після 24 лютого 2022 року таких нарахувань не здійснювалось.

Суд враховує, що вказані нарахування не є процентами за користування кредитом у розумінні умов договору та ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а є наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченим ч. 2 ст. 625 ЦК України, та нараховані за період до введення воєнного стану.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не звільняє відповідача від нарахування 3% річних та інфляційних втрат (відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України).

Відповідачем не надано належного контррозрахунку зазначених сум, не спростовано період їх нарахування та не надано доказів помилковості здійсненого позивачем розрахунку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 320 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 32 грн. 87 коп. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Отже, вирішуючи спір, суд, оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що відповідач своєчасно не виконав, взяті на себе грошові зобов`язання, не сплатив заборгованість за Договором № 4466724 від 15 липня 2021 року у розмірі 20 352 грн. 87 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 20 000 грн. 00 коп., інфляційні збитки - 320 грн. 00 коп., нараховані три відсотки річних - 32 грн. 87 коп., в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу надавало адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» на підставі договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року (а.с.73-75).

Згідно із копією витягу із акту № 10 про надання юридичної допомоги від 30 травня 2025 року вартість послуг адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» становить 16 000 грн. 00 коп. (а.с.79), що також підтверджується заявкою на надання юридичної допомоги № 1306 від 01 травня 2025 року (а.с.78).

Нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 р. в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є військовослужбовцем та учасником бойових дій.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені частково, а відповідач, відповідно до Закону України «Про судовий збір» належить до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору, враховуючи положення ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, позивачу слід компенсувати за рахунок держави понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 747 грн. 55 коп. (2 422 грн. 40 коп. х 30,86 %), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) заборгованість за Договором № 4466724 від 15 липня 2021 року у розмірі 20 352 (двадцять тисяч триста п`ятдесят дві) гривні 87 копійок, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок, інфляційні збитки - 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок, нараховані три відсотки річних - 32 (тридцять дві) гривні 87 копійок.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) 821 грн. 62 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 0533750113 від 01 липня 2025 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.