Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №401/2651/26 — Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

12.10.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія

Справа № 401/2651/26 Провадження № 2/401/2250/26

12 жовтня 2026 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

за участю: секретаря судових засідань Рудської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Процедура (рух справи):

У серпні 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №210106 від 21 жовтня 2021 року у розмірі 10 290 грн. 00 коп., а також судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України ухвалою суду від 21 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у позовній заяві просить про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не прибув.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України в зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.

Аргументи позивача,Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс":

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 21 жовтня 2021 року між ТОВ "Клай Інвест" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №210106 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 3 000 грн. 00 коп. на банківську картку. Договір укладено відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", підписано позичальником з використанням одноразового ідентифікатора .

Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через ТОВ «Профітгід», грошові кошти у розмірі: - 3 000 грн. 00 коп. 21 жовтня 2021 року на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку відповідач вказав у заявці при укладенні кредитного договору. Щодо переказу кредитних коштів відповідачу позивач зазнає, що відповідно до п. 1.4 Кредитного договору № 210106 від 21.10.2021, Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Згідно з Довідкою про ідентифікацію клієнта від 01 липня 2026 року, в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Клай Інвест» зафіксовано карту (маску карти), що належить Клієнту, а саме – НОМЕР_1 . Отже, як небанківська установа ТОВ «Клай Інвест» звернулося до платіжної установи, яка мала відповідну ліцензію на надання платіжних послуг, задля перерахування кредитних коштів на рахунок Відповідача. ТОВ «Профітгід» є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. ТОВ «Профітгід» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ. Між ТОВ «Профітгід» та ТОВ «Клай Інвест» було укладено Договір про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30.09.2020. На виконання норм закону, та в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач надав суду документи, щодо надання кредитних коштів позичальнику, а саме: кредитний договір, який містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, розрахунок заборгованості за кредитним договором № 210106 від 21.10.2021 та підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів від ТОВ «Профітгід», в якому вказується, що у відповідності до вищевказаного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Клай Інвест»: 21.10.2021 13:00 на суму 3000.00 грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації – 743805, призначення платежу: Видача кредиту №210106.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується належними доказами.

ТОВ «Клай Інвест» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. Відповідач ставлячи під сумнів факт отримання ним кредитних коштів, не надав до суду відповідних доказів, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок.

Відповідач ініціювавши укладення договору, підписавши його, отримавши кредитні кошти, не виконував умови щодо повернення коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором у розмірі 10 290 грн. 00 коп. з яких заборгованість за тілом кредиту 3 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 1 890 грн. 00 коп., заборгованість за комісіями – 450 грн. 00 коп., заборгованість за пенею – 4 950 грн. 00 коп.

19 квітня 2024 року між ТОВ "Клай Інвест" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено Договір факторингу № 568/ФК-24, згідно якого до ТОВ "Діджи Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №210106 від 21 жовтня 2021 року.

Щодо доводів відповідача, що право вимоги за договором № 210106 недоведене позивач зазначає, що ці доводи є безпідставним, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копією договору факторингу № 568/ФК-24 від 19 квітня 2024 року, витягом із додатку до договору факторингу № 568/ФК-24, копією акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 568/ФК-24, копією платіжної інструкції за договором факторингу № 568/ФК-24.

На підставі викладеного, позивач, як новий кредитор, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №210106 від 21 жовтня 2021 року в розмірі 10 290 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач, ТОВ "Діджи Фінанс", надав суду копії відповідних доказів.

Аргументи відповідача, ОСОБА_1 :

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Заперечення мотивовані тим, що позивачем не підтверджено жодним чином перерахування коштів кредитного договору з боку ТОВ «Клай Інвест» на картковий рахунок відповідача. Також позивач не надав належних та допустимих доказів правомірності набуття права грошової вимоги за кредитним договором № 210106 від 21 жовтня 2021 року. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що до суду позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення повної (остаточної) оплати ціни прав вимоги за вказаними вище договором факторингу, тому немає можливості встановити момент набуття ТОВ «Діджи фінанс» прав вимоги за кредитними договорами, які були відступлені за договорами факторингу.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що ТОВ «Діджи Фінанс» не довело своє право на звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Окрім того відповідач просить суд застосувати строк позовної давності, оскільки банк і відповідач у кредитному договорі погодили: дату остаточного повернення кредиту – 10 листопада 2021 року. Однак позивач звернувся з позовною заявою до суду лише 13 серпня 2026 року, тобто після спливу встановленого законом трирічного строку позовної давності. Доказів поважності пропуску строку позовної давності позивач у позовній заяві не доводить. Перебіг позовної давності не переривався, оскільки жодних дій щодо визнання боргу з моменту спливу строку відповідач не вчиняв.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи та оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов такого висновку.

Встановлені судом обставини справи:

Матеріалами справи встановлено, що 21 жовтня 2021 відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Заямер" із заявкою на отримання грошових коштів у кредит, в якій повідомив свої персональні дані, зокрема РНОКПП, паспортні дані, номер телефону та електронну пошту, адресу проживання, а також платіжний засіб на який просив перерахувати кредитні кошти НОМЕР_1 .

Індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту № 210106 та Додаток № 1 до договору підписано з використанням електронного підпису ОСОБА_1 (CL4746).

13 вересня 2023 року повне найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Займер» змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест», що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Займер» № 13/09/2023 від 13 вересня 2023 року.

Згідно Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «Профіт Гід», судом встановлено, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30 вересня 2020 року та на підставі платіжної інструкції відправника Товариством здійснено успішний переказ коштів на рахунок отримувача: Номер платіжної картки: НОМЕР_1 , сума переказу: 3 000 грн. 00 коп., призначення платежу – видача кредиту № 210106.

Таким чином, 21 жовтня 2021 року укладено кредитний договір № 210106, сторонами якого є ТОВ "Клай Інвест" (ТОВ «Займер») та ОСОБА_1

19 квітня 2024 року ТОВ "Клай Інвест" (Клієнт) та ТОВ "Діджи Фінанс" (Фактор) уклали Договір факторингу № 568/ФК-24.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 568/ФК-24 від 19 квітня 2024 року, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Тобто, предметом Договору факторингу №568/ФК-24 від 19 квітня 2024 року, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру права вимоги №1 до Договору факторингу № 568/ФК-24 від 19 квітня 2024 року право вимоги за кредитним договором № 210106 від 21 жовтня 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , на суму 10 290 грн. 00 коп. перейшло від ТОВ "Клай Інвест" до ТОВ "Діджи Фінанс".

Позивачем також надано копію платіжної інструкції від 19 квітня 2024 року про оплату за право грошової вимоги згідно Договору факторингу № 568/ФК-24 від 19 квітня 2024 року на користь ТОВ «Клай Інвест».

Таким чином ТОВ "Діджи Фінанс" набуло право вимоги до відповідача та стало новим кредитором за кредитним договором № 210106 від 21 жовтня 2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 210106 від 21 жовтня 2021 року, у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором виникла заборгованість у розмірі 10 290 грн. 00 коп., що складається з: заборгованість за тілом кредиту 3 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 1 890 грн. 00 коп., заборгованість за комісіями – 450 грн. 00 коп., заборгованість за пенею – 4 950 грн. 00 коп.

Оцінка суду (джерела права):

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 1 ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

За приписами ч. 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

В ч. ч. 4, 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис ", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У відповідності до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Висновок суду:

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ "Клай Інвест" було укладено кредитний договір №210106 від 21 жовтня 2021 року.

Із кредитного договору вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а, відтак, породжували відповідні договірні зобов`язання для сторін по справі.

ТОВ "Клай Інвест" свої зобов`язання за кредитним договором виконало, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 , про що свідчать відповідне підтвердження ТОВ «Профіт Гід» та не спростоване відповідачем.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 210106 від 21 жовтня 2021 року виникла заборгованість у розмірі 10 290 грн. 00 коп., що складається з: заборгованість за тілом кредиту 3 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 1 890 грн. 00 коп., заборгованість за комісіями – 450 грн. 00 коп., заборгованість за пенею – 4 950 грн. 00 коп.

Згідно з вимогами ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно умов кредитного договору №210106 від 21 жовтня 2021 року укладеного з ТОВ "Клай Інвест", відповідачу надано кредит у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 1.1 кредитного договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 3 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Клай Інвест".

Запереченням відповідача є твердження про те, що позивач не набув права вимоги, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення повної (остаточної) оплати ціни прав вимоги за вказаними вище договором факторингу. Суд відхиляє ці, оскільки позивачем належним чином підтверджено факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором та надано належні докази переходу прав вимоги.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивач ТОВ "Діджи Фінанс" як новий кредитор у встановленому законом порядку набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №210106 від 21 жовтня 2021 року, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Крім того, відповідач у відзиві на позов просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжується на строк його дії.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжено і діяв на момент звернення до суду позивача з даним позовом.

Суд встановив, що з даним позовом позивач звернувся до суду 13 серпня 2026 року та, заявляє вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла після 22 жовтня 2021 року , що охоплюється строком позовної давності з урахуванням продовження такого строку на час дії воєнного стану.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту укладеним між ним та ТОВ "Клай Інвест" в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідача, внаслідок такого порушення не позбавлений можливості отримати кредитні кошти, а тому суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову у повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту) в розмірі 3 000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 1 890 грн. 00 коп., заборгованість за комісіями – 450 грн. 00 коп., заборгованість за пенею – 4 950 грн. 00 коп.

Щодо розподілу судових витрат

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно усталеної практики Верховного Суду, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (справи № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18).

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року, у яких міститься детальний опис робіт (послуг).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи розумність розміру витрат позивача на правову допомогу, виходячи з характеру спірних відносин у справі, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення усіх заявлених витрат позивача на професійну правову допомогу. Суд вважає розмір судових витрат позивача на правову допомогу, пов`язаний зі складанням позовної заяви про стягнення заборгованості за договорами, яка є типовою для позивача, явно завищеною. Крім того, за практикою Верховного Суду надання консультацій, ознайомлення з матеріалами кредитної справи та погодження правової позиції входять до процесу підготовки і складання позовної заяви, тому окремій грошовій оцінці не підлягають. На підставі викладеного, суд дійшов висновку про зменшення розмір витрат на правову допомогу до 2 000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 83, 89, 141, 223, 264, 265, 268, 274, 279, 353ЦПК України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 610, 611, 1048-1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором №210106 від 21 жовтня 2021 року у розмірі 10 290 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп., а також витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари Київської області, ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом