Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №941/1056/26 — Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуселище Петрове Справа № 941/1056/26

Провадження № 2-о/941/53/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Петрове Кіровоградської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , з участю заінтересованих осіб – Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, Державної установи «Петрівська виправна колонія №49», про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника в електронній формі через систему «Електронний суд» звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, якою прохала встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця підсобного господарства «Іподром» Зерноградського району Ростовської області, рф, на території України за станом на 13 листопада 1991 року за адресою: с. Ганнівка, Покровського (колишня назва – Добропільського) району, Донецької області, Україна. Встановлення факту постійного проживання заявника на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Представник заявника в судове засідання не з`явилась, проте письмовою заявою просила суд розглядати справу без її участі та участі заявника, заявлені вимоги повністю підтримала.

Представник заінтересованої особи - Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмові пояснення в яких зазначив, що при зверненні заявника до територіального підрозділу ЦПМУ ДМС з питання встановлення належності до громадянства України, йому необхідно надати, зокрема, судове рішення про встановлення юридичного факту його постійного проживання на території України станом на 24.08.1991, так як в матеріалах, що додані до заяви, документи, які підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24.08.1991, відсутні.

Представник заінтересованої особи - ДУ «Петрівська виправна колонія (№ 49)» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином , причини неявки суду невідомі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в підсобному господарстві «Іподром» Зерноградського району Ростовської області, рф.

Відповідно до листа Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 8010.14-22920/80.3-26 від 30.04.2026 року, виявлено заяву про видачу паспорта на ім`я ОСОБА_3 (рос. мова), ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом серії НОМЕР_1 дата видачі 02.02.1981 Кремінським РВВС Луганської області. В заяві про видачу паспорта вказані службові відмітки, а саме запит фотокопії №1 №64/5911 від 23.10.1991 року Сватівським РВВС в зв`язку з розслідуванням кримінальної справи № 0251.

Заявник, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що підтверджується довідкою з особової справи засудженого та відповіддю Департаменту інформатизації МВС України № 1582/16-2026 від 04.05.2026 року.

07.09.1989 року Сватівським районним судом Луганської області заявника засуджено за ч. 1 ст. 196-1 КК України 1960 року до 1 року 6 місяців позбавлення волі. 21.12.1989 року прибув до Чернухинської виправної колонії Луганської області (№23). 07.03.1991 року звільнено з Чернухинської ВК (№23) у зв`язку з відбуттям строку покарання.

Відповідно до відповіді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 06-05/70/26 від 05.05.2026 року матеріали даної кримінальної справи до суду не надходили та не передавалися.

У особовій картці затриманого доданої до відповіді зазначається, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець підсобного господарства «Іподром» Зерноградського району Ростовської області, рф, на момент затримання не працюючий, проживав в с. Ганнівка, Добропільського району, Донецької області. Затриманий 07.10.1991 року за крадіжку передбаченого ч.3 ст. 140 УК УССР. Карточка створена 21.10.1991 року.

За дане кримінальне правопорушення він був засуджений 15.09.1992 року Сватівським районним судом Луганської області за ч.3 ст. 140 КК України 1960 року до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, із застосуванням ст. 26 КК України 1960 року, визнано особливо небезпечним рецидивістом. Вирок набрав законної сили 22.12.1992. 07.10.1997 року звільнено з Слов`яносербської виправної колонії Луганської області (№60) у зв`язку з відбуттям строку покарання.

Паспорт громадянина України заявник не отримав, оскільки не здійснив заміну паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року. Оригінал паспорта громадянина колишнього СРСР був втрачений під час перебування заявника у місцях позбавлення волі (ймовірно, залишився у матеріалах кримінальних справ), а після звільнення він не мав жодного документа, що посвідчував б його особу, у зв`язку з чим був позбавлений можливості оформити паспорт громадянина України в установленому законом порядку.

В липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, щодо підтвердження його належності до громадянства України та документування паспортом громадянина України.

Згідно відповіді Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби № 3501.1-6281/35.1-26 від 07.07.2026 року заявнику відмовлено у підтвердженні належності до громадянства України та рекомендовано встановити факт постійного проживання на території України за станом 24 серпня 1991 року або проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року у судовому порядку.

Отже, відсутність матеріалів кримінальних справ не спростовує відомостей, що містяться в особовій справі засудженого, облікових документах органів внутрішніх справ та інших офіційних документах. Навпаки, зазначені документи підтверджують, що заявник постійно перебував на території України, відбував покарання в установах виконання покарань України, а після звільнення проживав на території Донецької області. Особливе значення для вирішення даної справи має особова картка затриманого, оформлена у жовтні 1991 року, в якій офіційно зафіксовано місце проживання заявника – село Ганнівка Добропільського району Донецької області, що є належним та допустимим доказом його проживання на території України станом на листопад 1991 року.

Таким чином, наведені документи у своїй сукупності підтверджують, що заявник був фактично та постійно пов`язаний з територією України, проживав на її території та перебував під юрисдикцією органів державної влади України у період, який має юридичне значення для встановлення факту його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.

Відповідно до частини першої статті 3, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» громадянства України є підставою для оформлення належності до відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України року) або набрання чинності (24 серпня 1991 Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Відповідно до підпункту "а" пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженогоУказом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт "в" пункту 8 Порядку, в редакції, чинній на час звернення заявника до суду). Отже, у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

На підставі вищевикладеного вважаємо за можливе встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця підсобного господарства «Іподром» Зерноградського району Ростовської області, рф, на території України за станом на 13 листопада 1991 року за адресою: с. Ганнівка, Покровського (колишня назва – Добропільського) району, Донецької області, Україна.

Таким чином, на підставі викладеного, заява про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.263,264,265,268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця підсобного господарства «Іподром» Зерноградського району Ростовської області, рф, на території України за станом на 13 листопада 1991 року за адресою: с. Ганнівка, Покровського (колишня назва – Добропільського) району, Донецької області, Україна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя С. І. Колесник