Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №398/2340/25 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2340/25

провадження №: 2/398/236/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"07" вересня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Дубровської Н.М.

за участю секретаря судового засідання – Тараненко А.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року АТ «А-Банк», (далі – Банк), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк».

28.09.2023року, будучи клієнтом Банку, ОСОБА_1 уклала кредитний договір №АВН0СТ155101695900400026, щодо надання кредиту в розмірі 48 600грн., строком на 36 місяців, до 27.09.2026 року, зі сплатою 55% річних (кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту).

Банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши позичальнику можливість користуватися кредитними коштами.

В той же час відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 18.04.2025 року має заборгованість у розмірі 61 401, 74грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 44873, 14грн., заборгованості за процентами 16528, 60 грн., заборгованості за пенею 0 грн., заборгованості за комісією - 0 грн.

Посилаючись на вказані обставини, АТ «А-Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101695900400026 від 28.09.2023 року в розмірі 61401, 74 грн.

Позивач у прохальній частини позову, просив справу розглянути без участі представника за наявними у матеріалах справи доказами.

Представником відповідача, адвокатам Бугайченко Т.А. на адресу суду направлений відзив на позовну заяву про відсутність підстав для задоволення позову. Так, представник вказує на те, що матеріали справи не містять підтверджень того, що підписуючи заяву - анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банку відповідач ознайомився та погодився з Тарифами та Умовами, які не надані позивачем до суду. До того ж Умови та Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер , не можна вважати складовою частиною кредитного договору. Позивач вказує на укладання з відповідачем кредитного договору від 28.09.2023 року на основі заяви – анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 25.01.2022пруц , що ставить під сумнів укладання заявленого договору саме 28.09.2023 року

Дослідивши матеріали справи, вивчивши заперечення проти задоволення позовних вимог , які містяться у відзиві на позов, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк». Проставленням власноручного або цифрового власноручного (на екрані телефону) підпису під цією анкетою-заявою відповідач підтвердила, що надані нею документи є чинними (дійсними), а наведені вище їх копії відповідають оригіналу.

Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, що розміщені за посиланням https://а-bank.com.ua, між нею та банком становлять договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

28.09.2023 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 підписано заяву про надання послуги «Швидка готівка».

За умовами договору ОСОБА_1 просила надати їй кредит за послугою «Швидка готівка», у гривні в сумі 48 600 грн., строком на 36 місяців з 28.09.2023 по 27.09.2026 за процентною ставкою 55% на рік.

Вказана заява підписана відповідачем простим удосконаленим електронним підписом у мобільному додатку АВаnk24.

Таким чином, 28.09.2023року, будучи клієнтом Банку, ОСОБА_1 уклала кредитний договір №АВН0СТ155101695900400026, щодо надання кредиту в розмірі 48 600грн., строком на 36 місяців, до 27.09.2026 року, зі сплатою 55% річних (кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту).

Відповідно до п.п. 3-5 кредитного договору, мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг, сума кредиту 48600 грн., строк кредиту 36 місяців, з 28.09.2023року по 27.09.2027 року включно.

Згідно з п. 6 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 55% річних, ставка фіксована. Проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно.

Відповідно до п. 12 кредитного договору, у випадку порушення клієнтом зобов`язань щодо погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,07% (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня та не може більшою за 15% від суми простроченого платежу.

Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису за допомогою відкритого ключа.

Додатком до договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та річної процентної ставки, яка також підписана відповідачем шляхом накладення електронного підпису за допомогою відкритого ключа.

Паспорт споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка», який є актуальним до 27.09.2027 року, містить умови, які є аналогічними умовам, що і в кредитному договорі №АВН0СТ155101695900400026.

Паспорт споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка» підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису за допомогою відкритого ключа.

Таким чином, анкета-заява, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та річної процентної ставки, паспорт споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка», підписані представником позивача та відповідачкою.

При цьому, відповідач ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, які діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується її підписом в анкеті-заяві, де містяться відповідні підтвердження позичальника щодо ознайомлення з документами.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надав позичальнику кредит відповідно до умов кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером від 28.092023року про перерахування ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 48600грн. та випискою по кредитному договору №АВН0СТ155101695900400026 клієнта.

Відповідачка своїх зобов`язань по поверненню суми кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, не виконала. Її заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101695900400026 року від 28.09.2023року, станом на 18.04.2025року становила 61 401грн., яка складається із заборгованості за кредитом 44 873,14грн., заборгованості за процентами 16528, 60грн, що підтверджується відповідним розрахунком.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа; підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Відповідно до п. 17 розд. ІІ Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління НБУ від 20 грудня 2023 року, №172, використання УЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП здійснюється на підставі договору між установою і клієнтом/контрагентом установи або установою і особою, що має намір стати клієнтом/контрагентом установи. Договір укладається в письмовій формі після проведення ідентифікації та верифікації відповідно до вимог законодавства України клієнта/контрагента установи чи особи, що має намір стати клієнтом/контрагентом установи:

1) у формі паперового документа з власноручними підписами сторін або 2) як електронний документ із КЕП сторін, або 3) як електронний документ з УЕП із кваліфікованим сертифікатом клієнта/контрагента установи та КЕП уповноваженого представника установи, або 4) як електронний документ із ЦВП фізичної особи, визначеної в абзацах першому, третьому пункту 33 розділу IV цього Положення, та КЕП уповноваженого представника установи, з дотриманням вимог розділу IV цього Положення щодо використання ЦВП, або 5) як електронний документ із використанням будь-яких видів ЕП, щодо яких між клієнтом/контрагентом установи та установою вже укладено договір відповідно до вимог одного з підпунктів 1-4 пункту 17 розділу II цього Положення.

Договір про використання УЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП має містити умови та порядок (процедуру) визнання установою і клієнтом/контрагентом установи правочинів у вигляді електронних документів із використанням УЕП, удосконаленої електронної печатки або простого ЕП відповідно.

Договір має також містити умови щодо розподілу ризиків збитків, що можуть бути заподіяні підписувачам і третім особам у разі використання простого ЕП, УЕП або удосконаленої електронної печатки відповідно.

Укладення окремого договору щодо використання клієнтом установи КЕП, ЦВП, УЕП з кваліфікованим сертифікатом, кваліфікованої електронної печатки, електронної печатки з кваліфікованим сертифікатом не вимагається за умови дотримання вимог цього Положення.

Згідно з п.п. 51-54 розд. VI Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління НБУ від 20 грудня 2023 року, №172, установи та їх клієнти під час вчинення правочинів у вигляді електронних документів мають право використовувати УЕП на підставі договору з урахуванням вимог п. 17 розд. II цього Положення.

Установа визначає технологію використання УЕП та засоби удосконаленого електронного підпису чи печатки, що використовуються під час взаємодії установи з клієнтом установи.

Суб`єкти електронної взаємодії використовують УЕП без сертифіката відкритого ключа або чинність відкритого ключа підписувача засвідчується сертифікатом відкритого ключа на договірних засадах, або чинність відкритого ключа підписувача засвідчується надавачем електронних довірчих послуг згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку у сфері електронних довірчих послуг.

УЕП є таким, що пройшов перевірку, якщо виконуються всі такі вимоги: 1) перевірку УЕП здійснено згідно з процедурою, зазначеною в договорі, укладеному між суб`єктами електронної взаємодії; 2) УЕП відповідає вимогам, визначеним Законом.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із ст. ст. 4 ч. 1; 5 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ст. 509 ЦК України - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, заборгованості за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», у теперішній час АТ «Акцент-Банк», як невід`ємної частини спірного договору.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Водночас відповідач ОСОБА_1 не погашає наявну заборгованість, не виконує належним чином умови договору.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» повернуті відповідачем не були, та згідно розрахунку банку, позичальник має заборгованість за кредитом, і ця обставина не заперечується, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, тому позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ «Акцент Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 61 401, 74 грн., з яких: 44 873, 14 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 16 528, 60грн. - загальний залишок заборгованості за процентами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050 ч. 2, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074,м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080, р/р НОМЕР_2 , МФО №307770), суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 61 401, 74 (шістдесят одна тисяча чотириста одна) грн. 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2422, 40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.09.2026 року

Суддя Олександрійського

міськрайонного суду

Кіровоградської області Дубровська Н.М.