Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №738/1723/26 — Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/1723/26

№ провадження 1-кп/738/110/2026

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Мена

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

судді - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 квітня 2025 року за №62025100150001202, про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Семенівка Менського району Чернігівської області, громадянина України, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч.1 ст. 125 КК України,

за участі:

секретаря судового засідання – ОСОБА_3 ,

учасників судового провадження:

прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілої – ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення при наступних обставинах.

02.06.2026, близько 19 години 30 хвилин ОСОБА_2 , знаючи про те, що ОСОБА_6 , до якої наявні особисті неприязні відносини, знаходиться на території господарства за адресою: АДРЕСА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прибув на територію присадибної ділянки вказаного господарства, з метою врегулювання з ОСОБА_6 раніше виниклих неприязних відносин.

В подальшому, близько 19 години 35 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території вказаної присадибної ділянки, побачив потерпілу ОСОБА_6 та під час спілкування, яке переросло у сварку, на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, у виді спричинення шкоди здоров`ю потерпілої, та бажаючи їх настання, діючи умисно, завдав не менше двох ударів руків`ям сільськогосподарських вил в ділянку скроні потерпілої справа, та не менше одного удару руків`ям вил в ліве плече, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 відповідно до висновку експерта №62 від 96.07.2026 тілесні ушкодження у вигляді гематоми правої тім`яної ділянки, гематоми інфраорбітальної справа, гематоми лівого плеча, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану» № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану, який неодноразово продовжувався, у тому числі Указом Президента України від 27.04.2026 № 342/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 4857-ІХ від 28.04.2026, - з 05 години 30 хвилин 04.05.2026 строком на 90 діб.

Поряд з цим, 02.06.2026, близько 19 години 37 хвилин, ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території присадибної ділянки по АДРЕСА_3 під час сварки, на ґрунті триваючих неприязних відносин, діючи умисно, відштовхнув від себе рукою в груди ОСОБА_6 , від чого остання впала на землю та у неї з лівої кишені штанів випав належний їй мобільний телефон Sigma mobile X- treme ІТ67 Dual Sim Orange.

В цей час, близько 19 години 40 хвилин, побачивши вказаний телефон на землі, у ОСОБА_2 виник кримінально-протиправний умисел на відкрите заволодіння майном потерпілої ОСОБА_6 .

З цією метою, продовжуючи перебувати на території вказаної присадибної ділянки, реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану в Україні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що потерпіла не зможе дати відсіч його протиправним діям, діючи відкрито для потерпілої, умисно, переслідуючи корисливий мотив та раніше неприязні стосунки з потерпілою, поза її волею без застосування насильства чи погрози застосування такого насильства, ОСОБА_2 , шляхом вільного доступу відкрито заволодів мобільним телефоном Sigma mobile X-treme 1Т67 Dual Sim Orange, який під час падіння потерпілої на землю, випав з лівої кишені її штанів, після чого розпорядився телефоном на власний розсуд, поклавши його до кишені своїх штанів, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 згідно з висновком експерта № СЕ-19/125-26/8227-ТВ від 30.06.2026 майнову шкоду на суму 1523,34 грн.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії ОСОБА_2 підлягають кваліфікації за частиною першою статті 125 КК України - умисне спричинення легких тілесних ушкоджень; за частиною четвертою статті 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

Позиції сторін кримінального провадження.

Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті від 18 липня 2026 року. За змістом обвинувального акту, який підтримав прокурор, останній вважав установленим те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені частиною першою статті 125, частиною четвертою статті 186 КК України.

Під час виступу у судових дебатах прокурор просив визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125, частиною четвертою статті 186 КК України, зазначив, що обставиною, яка пом ’якшує покарання обвинуваченому, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої шкоди; обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.

Прокурор просив призначити ОСОБА_2 покарання за частиною першою статті 125 КК України у виді штрафу, за частиною четвертою статті 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років; на підставі частини першої статті 70 КК України визначити остаточне покарання 7 років позбавлення волі.

Позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінальних правопорушень за пред`явленими обвинуваченнями визнав, надав показання, правову кваліфікацію дій та фактичні обставини не оспорював, у вчиненому щиро розкаявся, зазначив, що з потерпілою примирилися, він відшкодував їй завдану матеріальну та моральну шкоду, просив призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Потерпіла ОСОБА_6 просила суворо не карати обвинуваченого, не позбавляти волі.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченого, потерпілої та матеріалами кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Показання обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_2 під час судового розгляду вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, послідовно та в повній мірі підтвердив обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правову кваліфікацію дій не оспорював та показав, що 02 червня 2026 року у вечірній час, приблизно о 19-00 годині, пішов на присадибну ділянку, розташовану по АДРЕСА_4 , на якій працювала ОСОБА_6 , та попросив її повернути гроші та банківську карту, які вона викрала у його матері. Потерпіла почала кричати, направила на нього вили, він схопив їх і відштовхнув її, від чого ОСОБА_6 впала на землю. У цей час у неї з кишені випав телефон, він забрав телефон і сказав, що поверне його, коли вона віддасть гроші і банківську карту матері, після чого пішов з городу. Через 10 хвилин повернувся назад, але потерпілої вже не було, тоді він відніс телефон у будинок матері та поклав його у сервант. Шкодує з приводу вчиненного, вибачився перед потерпілою.

Показання потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_6 показала, що 02 червня 2026 року у вечірній час вона працювала на городі у ОСОБА_7 , прибіг ОСОБА_8 і став обвинувачувати її в тому, що вона викрала гроші у його матері, накинувся на неї з кулаками, завдав їй одного удару в ліву щоку та два удари в живіт. Вона взяла вили та наставила на нього, він хотів відібрати вили, штовхнув, від чого вона впала на землю, і в цей час з кишені у неї випав телефон. ОСОБА_8 забрав телефон і пішов з городу, а вона викликала поліцію. Домовилися з потерпілим про відшкодування їй завданої моральної шкоди, не наполягає на призначенні йому суворого покарання, пов`язанного з позбавленням волі.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.

Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Статті 65-73 КК є кримінально-правовими нормами, які визначають загальні засади та правила призначення покарання.

Питання призначення покарання визначає форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, які згідно з положеннями частин другої та п`ятої статті 12 КК України є кримінальним проступком та тяжким злочином, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, є військовослужбовцем, за місцем проходження служби характеризується позитивно, у 2023 році нагороджений відзнакою «За розмінування» та Почесною грамотою за високий професіоналізм, сумлінне виконання службових обов`язків, мужність і відвагу, самовідданість і оперативність, проявлені під час розмінування та виконання робіт з очищення звільнених населених пунктів Херсонської області від вибухонебезпечних предметів, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, групи інвалідності не має, офіційно не працевлаштований.

Під час судового розгляду обвинувачений виявив щире шкодування з приводу вчиненого, засудив свою поведінку та щиро покаявся, висловився про готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене та про свої наміри поновитися на військовій службі.

За приписами ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437–439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Тобто, необхідною умовою застосування ст. 69 КК України має бути наявність кількох (двох і більше) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

У цьому кримінальному провадженні обставинами, що пом`якшують покарання, визначено щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

При цьому, суд врахував щире каяття ОСОБА_2 , як суб`єктивне його ставлення до вчиненого злочину, яке полягало в тому, що він визнав свою провину, висловлював жаль з приводу вчиненого, бажав виправити ситуацію та понести покарання. Усвідомлення протиправності його дій, визнання всіх фактичних обставин вчинення злочину стали підставою для розгляду кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Так як обвинувачений надавав допомогу в установленні невідомих обставин справи, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину обставиною, що пом`якшує покарання. Крім того, суд враховує, що потерпілій ОСОБА_6 повернуто телефон та відшкодовано завдану моральну шкоду, що підтверджується матеріалами справи.

Стаття 69 КК України підлягає виваженому застосуванню у тих випадках, коли для реалізації мети покарання установлені в певній санкції його вид і розмір є занадто суровими (несправедливими), а особа потребує поблажливого ставлення. Через це суд має право скорегувати покарання відповідно до індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.

Зважаючи на фактичні конкретні обставини у даному кримінальному провадженні, наслідки, які настали від кримінальних правопорушень, відношення обвинуваченого до вчиненого і його поведінку після вчинення кримінальних правопорушень, повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування обвинуваченим моральної шкоди потерпілій, суд дійшов висновку за можливе при призначенні покарання обвинуваченому за ч.4 ст. 186 КК України застосувати ч. 1 ст. 69 КК України, тобто призначити покарання нижче найнижчої межі, ніж це передбачено санкцією ч. 4 ст. 186 КК України.

При цьому судом ураховується, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, вчинене під час дії запровадженого в країні режиму воєнного стану і указана обставина у даному випадку напряму вплинула на кваліфікацію його діяння та саме призначенням обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі у виді позбавлення волі за ч. 4 ст. 186 КК України, буде досягнуто мету, передбачену ст. ст. 50, 65 КК України.

Саме таке покарання буде пропорційним (у контексті п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ізмайлов проти Росії»), необхідним, справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також відповідатиме принципу індивідуалізації кримінального покарання.

Суд уважає, що призначене ОСОБА_2 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, справедливим та таким, що не суперечить ст. 65 КК України. Таке покарання з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність та принципами співмірності й індивідуалізації, відповідає основній його меті як заходу примусу.

Згідно із ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, таке рішення має бути вмотивовано у вироку.

Суд, враховуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого, котрий вперше притягується до кримінальної відповідальності; відсутність тяжких наслідків; одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується як за місцем проживання, так і за місцем проходження служби, виявив бажання продовжити проходження військової служби у лавах ЗСУ, думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні і вважала за можливе застосувати положення ст. 75 КК України, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також використовуючи дискреційні повноваження, дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням положень ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що стимулюватиме його до правомірної поведінки.

Суд зауважує, що вид і міра призначеного ОСОБА_2 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України є домірними вчиненим кримінальним правопорушенням й перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю кримінальних правопорушень, обставинами їх вчинення та особою обвинуваченого.

Застосування до ОСОБА_2 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням у цьому випадку відповідає принципам законності та справедливості, а тому звільнення обвинуваченого від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з установленням іспитового строку є достатнім і необхідним для виправлення останнього без відбування реального покарання.

Виходячи із цілей та принципів права, а також вимог щодо справедливості обраного покарання, суд вважає, що саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, особі обвинуваченого не буде становити "особистий надмірний тягар для особи" та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Мотиви ухвалення рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Під час досудового розслідування даного кримінального провадження до ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно з Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03 червня 2026 року, ОСОБА_2 затримано 03 червня 2026 року о 04 годині 20 хвилин.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2026 року до ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199680 гривень 00 копійок, у разі внесення якої на підозрюваного покладені наступні обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, навчання або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілою та свідком.

Згідно з довідкою про звільнення серії ЧРН № 4574 від 02 липня 2026 року ОСОБА_2 звільнено з ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» з-під варти у зв`язку з внесенням застави у розмірі 199680 грн..

Як вбачається з квитанцій до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.4947531021.1 та № 0.0.4947527720.1 від 02 липня 2026 року, заставодавцями ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було внесено заставу за ОСОБА_2 у розмірі 50000,00 гривень та 15000.00 гривень відповідно.

Суд вважає необхідним, запобіжний захід у вигляді застави ОСОБА_2 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Заставу в розмірі 50000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень, внесену заставодавцем ОСОБА_9 за обвинуваченого ОСОБА_2 на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № № 0.0.4947531021.1 від 02 липня 2026 року – повернути заставодавцю ОСОБА_9 .

Заставу в розмірі 150000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень, внесену заставодавцем ОСОБА_10 за обвинуваченого ОСОБА_2 на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.4947527720.1 від 02 липня 2026 року – повернути заставодавцю ОСОБА_11 .

Відповідно до частини п`ятої статті 72 КК України необхідно зарахувати ОСОБА_2 у строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 03 червня 2026 року по 02 липня 2026 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Мотиви ухвалення рішення щодо цивільного позову.

У даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлений.

Мотиви ухвалення рішення щодо речових доказів і документів, процесуальних витрат.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити згідно зі статтею 100 КПК України.

Речові докази: вила сільськогосподарські, які передані під зберігальну розписку ОСОБА_12 , вважати такими, що повернуті законному володільцю;

Телефон Sigma mobile X-treme ІТ67 Dual Sim Orange, який переданий під зберігальну розписку ОСОБА_6 , вважати таким, що переданий законному володільцю.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, пов`язані із залученням експерта, у розмірі 1444,08 грн стягнути з обвинуваченого.

Керуючись статтями 373-374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 125 КК України та частиною четвертою статті 186 КК України, та призначити йому покарання:

-за частиною першою статті 125 КК України – штраф у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

-за частиною четвертою статті 186 КК України із застосуванням частини першої статті 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням визначити ОСОБА_2 остаточне покарання 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Відповідно до частини п`ятої статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 у строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з 03 червня 2026 року по 02 липня 2026 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у вигляді застави ОСОБА_2 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Заставу в розмірі 50000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень, внесену заставодавцем ОСОБА_9 за обвинуваченого ОСОБА_2 на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № № 0.0.4947531021.1 від 02 липня 2026 року – повернути заставодавцю ОСОБА_9 .

Заставу в розмірі 150000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень, внесену заставодавцем ОСОБА_10 за обвинуваченого ОСОБА_2 на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.4947527720.1 від 02 липня 2026 року – повернути заставодавцю ОСОБА_10 .

Речові докази: вила сільськогосподарські, які передані під зберігальну розписку ОСОБА_12 , вважати такими, що повернуті законному володільцю;

Телефон Sigma mobile X-treme ІТ67 Dual Sim Orange, який переданий під зберігальну розписку ОСОБА_6 , вважати таким, що повернутий законному володільцю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні, пов`язані із залученням експерта, у розмірі 1444,08 гривень.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги – після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1