Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №734/463/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/463/26

Провадження № 2/734/606/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 жовтня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді Іванюка Т.І.,

за участю: секретаря судових засідань Ієвлевої О.В.,

представника Позивача - Німченко А.Р.,

відповідача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути заборгованості за Договором № 5006391 від 01.11.2021 у розмірі 22245.00 гривень, понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок та понесених витрат на правову допомогу у розмірі 13000.00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5006391. Згідно Договору № 5006391 від 01.11.2021 року, сума кредиту (загальний розмір) -7000.00 гривень, тип кредиту - кредит, строк кредиту 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1.90% в день. Знижена процентна ставка становить 1,33% в день. Умовами кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Відповідачу безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 . 10.02.2023 було укладено договір № ФК 10-02/23 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5006391. 01.08.2025 було укладено договір № 01-08/25 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю"ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5006391.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 5006391. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №5006391 від 01.11.2021 р., що підлягає стягненню з Відповідача відповідно до розрахунку заборгованості, становить 22245.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 7000.00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15245.00 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн; заборгованість за комісіями - 0.00 грн; інфляційні збитки - 0.00 грн; нараховані 3% річних -0.00 грн.

Ухвалою судді від 05.02.2026 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

13.04.2026 року від Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві остання посилається на те, що сам факт укладення вказаного Договору на умовах, викладених у позовній заяві та надання до суду роздруківок із власної інформаційної системи Кредитодавця без будь-яких незалежних джерел верифікації не є належним та достатнім доказом укладення договору. Відповідач наголошує, що Позивачем не надано жодного незалежного підтвердження того, що саме їй направлявся SMS-код, що вона його отримала та свідомо і добровільно використала для підписання договору саме з тими умовами, які викладені у позовній заяві. Також, Позивачем не доведений сам факт перерахування та отримання позичальником кредитних коштів. Крім того, Відповідач акцентує увагу суду на тому, що відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки, з огляду на те, що строк виконання зобов`язання сплив у грудні 2021 року, трирічний строк позовної давності щодо вимоги про повернення тіла кредиту сплив у грудні 2024 року. До того ж, Позивачем не надано жодних належних доказів того, що Відповідач була належним чином письмово повідомлена про кожне із відступлень права вимоги, зокрема про перехід права вимоги до ТОВ «Факторинг Партнерс» на підставі договору від 01 серпня 2025 року.

20.04.2026 року від представника Позивача надійшла відповідь на відзив, у якій остання просила позовну заяву задовольнити.

26.06.2026 року від представника Відповідача надійшли додаткові пояснення у справі відповідно до яких останній просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки відсутні докази перерахування коштів відповідачу. Не враховані положення ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування»: якщо сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів , що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми , одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Крім того, не наведено підстав відсутності в Договорі як розрахункового рахунку так і номера картки Відповідача для перерахування коштів, не підтверджено здійснення Позивачем ідентифікації Відповідача як клієнта перед підписанням Договору, не обґрунтовано відсутність доказів ідентифікації Відповідача та докази належності цих сайтів Позивачу відсутні.

30.06.2026 року від представника Позивача надійшли письмові пояснення, у яких останній наголошує на тому, що згідно відповіді на ухвалу про витребування доказів від 27 квітня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідь від 14.05.2026 року за вих. №20.1.0.0.0/7-260508/69919-БТ, згідно з якою банківську картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ). Крім того, банком надано виписку за вказаним рахунком з якої вбачаються беззаперечні докази отримання та зарахування коштів, а саме: від 01.11.2021 року у сумі 7 000 гривень. Також, представник Позивача наполягає на тому, що верифікація операцій здійснювалася за допомогою фінансового номера телефону НОМЕР_5 , який міститься в анкетних даних ОСОБА_1 . Крім того, як вбачається з кредитного договору та розрахунків до нього, починаючи з 01.11.2021 по 30.11.2021 відбувалось нарахування процентів за користування кредитом у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 Договору за стандартною процентною ставкою ( 1.90%). Відповідачем не було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання у зв`язку з чим відбулась автопролонгація строку кредиту згідно п. 4.3 Договору. Таким чином, у період з 02.12.2021 по 24.02.2022 відбулось нарахування процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою (1.90%) відповідно до п.4.3.1. Договору, але не більше ніж 90 календарних днів поспіль. Тобто нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалось виключно в межах строку передбаченого Договором.

05.07.2026 від представника Відповідача надійшли додаткові пояснення у справі відповідно до яких останній наголошує на тому, що Кредитний договір не було виконано кредитодавцем - відсутні належні та допустимі докази перерахування кредитних коштів ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на рахунок Відповідача. Відсутні докази укладення договору саме ОСОБА_1 - не проведено належної ідентифікації, не доведено надсилання та отримання одноразового ідентифікатору. Строк позовної давності сплив. Відсутнє належне повідомлення про заміну кредитора - Позивач не має права вимагати виконання зобов`язання на свою адресу. Розрахунок заборгованості здійснено з порушенням статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» - сукупна сума неустойки та інших платежів не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем. Умови договору є несправедливими - нарахування процентів у розмірі 1,90% на день є надмірним та таким, що порушує права споживача.

06.07.2026 року від представника Позивача надійшли письмові пояснення, у яких останній просить відмовити у задоволені заяви Відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності. Наголошує, що в матеріалах справи є всі належні й допустимі докази, які спростовують твердження Відповідача щодо не укладання останньою договору.

08.07.2026 від представника Відповідача надійшли додаткові пояснення у справі відповідно до яких останній наполягає на тому, що сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові (ч. 4ст. 267 ЦК України). Відсутність кредитного договору в матеріалах справи унеможливлює встановлення правовідносин між сторонами. Відсутність доказів перерахування коштів унеможливлює підтвердження факту надання кредиту, що є обов`язковою умовою виникнення зобов`язання з повернення коштів (ст. 1054 ЦК України).

У судовому засіданні представник Позивача просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позові.

Відповідач у судовому засіданні заперечила проти позову. Остання наголошує на тому, що кредит не укладала, так як не вміє користуватись телефоном на тому рівні, щоб укласти кредит. Карткою та коштами на ній дійсно користувалась, оскільки має кредитну лінію у ПриватБанку.

Представник Відповідача у судовому засіданні наполягав на тому, що відсутні докази хто саме перерахував кошти на картку Відповідача. Пояснень щодо походження суми у розмірі 7000 гривень на картці у Відповідача не надав.

Судом встановлено, що 01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5006391.

Згідно Договору № 5006391 від 01.11.2021 року, сума кредиту (загальний розмір) -7000.00 гривень, тип кредиту - кредит, строк кредиту 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1.90% в день. Знижена процентна ставка становить 1,33% в день.

Умовами кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Відповідачу безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 .

10.02.2023 було укладено договір № ФК 10-02/23 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5006391.

01.08.2025 було укладено договір № 01-08/25 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю"ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СІТІ ФІНАНС" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5006391.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 5006391.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №5006391 від 01.11.2021 р., що підлягає стягненню з Відповідача відповідно до розрахунку заборгованості, становить 22245.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 7000.00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15245.00 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн; заборгованість за комісіями - 0.00 грн; інфляційні збитки - 0.00 грн; нараховані 3% річних -0.00 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, строки позовної давності не були пропущені Позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований водному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 12 статті 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ст.ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, підстави для відмови у позові у зв`язку з укладанням електронного договору у суду відсутні.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Оскільки даний договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписала його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS-повідомленні, тому без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства договір між відповідачем та товариством не був би укладений. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, провадження № 61-1602св20.

Відповідно до відповіді на ухвалу про витребування доказів від 27 квітня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідь від 14.05.2026 року за вих. №20.1.0.0.0/7-260508/69919-БТ, згідно з якою банківську картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ) емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , номер телефону НОМЕР_5 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 ). Крім того, банком надано виписку за вказаним рахунком з якої вбачаються докази отримання та зарахування коштів, а саме: від 01.11.2021 року у сумі 7 000 гривень.

Також, суд звертає увагу на те, що Відповідач 30.12.2021 року сплатила заборгованість по кредиту у розмірі 50 гривень, що свідчить про визнання кредитних правовідносин, факту отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, атак само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018у справі № 911/3685/17.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно положень ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 статті 519 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 (справа № 905/306/17) зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Судом встановлено, що 10.02.2023 було укладено договір № ФК 10-02/23 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ "ФК"СІТІ ФІНАНС"права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5006391.

Згідно з витягом з Додатку №1 до Договору Факторингу №ФК 10-02/23 від 10.02.2023 року Позивач набув права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 5006391 у розмірі 22245 грн.

Також, 01.08.2025 було укладено договір № 01-08/25 відповідно до п.п. 1 Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з друкованим реєстром Боржників до Договору Факторингу №01-08/25 від 01 серпня 2025 року Позивач набув права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 5006391 у розмірі 22245 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 0542450000 від 01.08.2025 платник Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» на рахунок отримувача ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» здійснило переказ у розмірі 926028.00 грн з призначенням платежу: «Оплата згідно договору факторингу № 01-08/25 від 01 серпня 2025 р.».

Доводи представника Відповідача щодо недоведення факту набуття Позивачем права грошової вимоги суд вважає помилковими, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується правомірність відступлення права грошової вимоги до Позивача.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2662 гривні 40 копійок.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18)

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, витяг з Акту №25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року , заявку на надання юридичної допомоги №986 від 01.12.2025 року, прайс лист АО «Лігал Ассістанс».

Ураховуючи, що Відповідач скористалася своїм процесуальним правом (передбаченим ч. 6 ст. 137 ЦПК України) та подала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх явну неспівмірність, суд бере до уваги наступне. Дана справа є типовою (серійною) для Позивача, розглядається в порядку спрощеного провадження, а підготовка типової позовної заяви не вимагала від фахівця значних затрат часу та зусиль. Крім того, Позивачем не надано платіжних документів, які б підтверджували фактичну сплату заявленої суми. За таких обставин, оцінивши критерії реальності, розумності та справедливості, суд доходить висновку про необхідність зменшення загального розміру витрат Позивача на правничу допомогу до 8 000,00 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.525, 526, 530, 546, 598, 610, 625, 1046-1054 ЦК України, та керуючисьст.4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ: 42640371) заборгованість за договором № 5006391 у розмірі 22245.00 гривень, судовий збір у розмірі 2662 гривні 40 копійок та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371);

Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 );

Представник відповідача - адвокат Бешлега Андрій Васильовича (РНОКПП НОМЕР_6 ), адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя