Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №750/6854/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6854/26

Провадження № 2/750/3506/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі головуючого-судді Сапона А.В., при секретарі – Потапенко Н.В., за участю представника позивачів ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до приватного підприємства «Житлоінвест» про стягнення безпідставно збережених коштів, інфляційних збитків, 3% річних та процентів за користування грошовими коштами,

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року позивачі звернулись до суду з позовом до ПП «Житлоінвест» про стягнення безпідставно збережених коштів, інфляційних збитків, 3% річних та процентів за користування грошовими коштами. В обґрунтування вимог заявленого позову позивачі вказують, що 17 грудня 2021 року між Приватним підприємством «Житлоінвест» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено попередній договір № 21-1256-ННН/1 про укладення договору купівлі-продажу квартири.

На виконання умов Попереднього договору, 15.01.2022 покупець ОСОБА_3 перерахував на розрахунковий рахунок ПП «Житлоінвест» грошові кошти у розмірі 80 000,00 грн. 31.05.2022 покупцями сплачено Продавцеві за Попереднім договором грошові кошти у загальній сумі 523 000,00 грн, з них – 221500,00 грн ОСОБА_3 та 301500,00 грн ОСОБА_4 . 29.02.2024 зазначеними покупцями сплачено грошові кошти у загальному розмірі 178 000,00 грн, по 89 000,00 грн кожним. Таким чином, загальна сума коштів, сплачених покупцями відповідно до умов Попереднього договору, становить 781 000,00 грн.

За доводами позивачів, укладений між сторонами попередній договір щодо купівлі-продажу квартири підлягав нотаріальному посвідченню, однак нотаріально посвідчений не був. Оскільки сторони не дотрималися вимоги щодо нотаріального посвідчення, укладений попередній договір є нікчемним, тобто таким, що не створює жодних юридичних наслідків.

Фактично сторони лише домовилися про можливе укладення договору в майбутньому, однак належного правочину, який відповідає вимогам закону, укладено не було. При цьому сторони усвідомлювали правову природу такого договору та наслідки недотримання вимог закону. Відтак, передані за таким договором кошти не можуть вважатися ані авансом, ані завдатком.

Таким чином, грошові кошти у розмірі 781 000 грн були отримані ПП «Житлоінвест» без достатньої правової підстави та підлягають поверненню позивачам як безпідставно набуті (ст. 1212 ЦК України).

За викладених обставин ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Приватного підприємства «Житлоінвест» із претензією №1 від 23.03.2026 на загальну суму 1 733 776,43 грн з вимогою про повернення коштів, сплачених за Попереднім договором.

У відповідь на зазначену претензію ПП «Житлоінвест» листом №35 від 27.03.2026 безпідставно нарахувало позивачам пеню за нібито прострочення виконання грошових зобов`язань у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Крім того, листом №3611 від 06.04.2026 ПП «Житлоінвест» вимагало від позивачів сплатити 558 682,93 грн, з яких 101 442,93 грн – як нібито заборгованість за вартість квартири; 457 240,00 грн – як пеню за прострочення платежу, із зазначенням необхідності перерахування цих коштів на рахунок підприємства протягом 10 календарних днів. При цьому підприємство зазначило, що лише після здійснення такої оплати з заявниками буде укладено основний договір купівлі-продажу квартири.

Оскільки відповідачем – Приватним підприємством «Житлоінвест» добровільно не повернуто позивачем грошові кошти в загальному розмірі 781 000 грн, які є безпідставно збереженими коштами, позивачі змушені звернутися до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів і стягнення належних їм грошових коштів у примусовому порядку, в тому числі щодо стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та процентів відповідно до вимог чинного законодавства України з 15.01.2022 по 01.05.2026 відповідно до наданих позивачами розрахунків.

За даних обставин, звертаючись з позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просять суд: стягнути з Приватного підприємства «Житлоінвест» на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 845107,26 грн, з яких 390500,00 грн – безпідставно збережених коштів, 167204,69 грн – інфляційних збитків, 42150,32 грн – 3 % річних та 245252,25 грн – процентів за користування грошовими коштами; стягнути з Приватного підприємства «Житлоінвест» на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 825294,85 грн, з яких 390500,00 грн – безпідставно збережених коштів, 151254,21 грн – інфляційних збитків, 41256,07 грн – 3 % річних та 242284,57 грн – процентів за користування грошовими коштами; судові витрати у справі покласти на відповідача.

У відзиві на позов представник відповідача з його вимогами не погодилась, звернула увагу суду, що за умовами попереднього договору, його ціна є динамічною, відповідач вимоги договору виконує, квартира вже збудована, відповідач готовий до укладення договору купівлі-продажу квартири за умови виконання позивачами умов договору щодо внесення оплати за договором. Разом з тим, всупереч умовам попереднього договору, позивачами було порушено строк внесення платежів, курс долара змінився, фактична площа збудованої квартири є більшою від проектної. Відповідачем було запропоновано позивачам провести доплату у зв`язку з перерахунком вартості квартири, сплатити пеню за прострочення платежу, що позивачами було проігноровано. Ознаку нікчемності попереднього договору відповідач вважає формальною, оскільки договір спроможний до виконання і частково виконаний обома сторонами. Крім того відповідач вважає необґрунтованою вимогу про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі облікової ставки НБУ у відповідності до приписів ст. 1048 ЦК України.

Позивачі в судове засідання не з`явились, їх представник в судовому засіданні підтримала вимоги заявленого позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову, підтримавши доводи, викладені у відзиві на позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом по справі встановлено, що 17 грудня 2021 року між Приватним підприємством «Житлоінвест» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено попередній договір № 21-1256-ННН/1 про укладання договору купівлі-продажу квартири, який нотаріально не посвідчений.

Згідно з пунктом 1 Попереднього договору у строк до 31 березня 2022 року Продавець зобов`язався укласти договір купівлі-продажу (далі – Основний договір), за умови введення будинку в експлуатацію та державної реєстрації права власності в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, а Покупці зобов`язалися оплатити: ОСОБА_3 – одну другу частини та ОСОБА_4 – одну другу частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (будівельна адреса) з об`єктами соціального призначення та автономним джерелом теплопостачання в кожній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку та на умовах, передбачених цим та Основним договором. Технічна специфікація Квартири наведена в Додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 2.2 Попереднього договору встановлено, що вартість квартири визначається на момент укладення Договору при курсі НБУ (27 гривень 19 копійок) станом на 17.12.2021, за одну умовну одиницю і становить 26774,54. За умовну одиницю приймається долар США.

Згідно з п. 2.3 Попереднього договору, ціна продажу в національній валюті на дату заключення Договору з урахуванням умов п.2.2. становить – 728000,00 (сімсот двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.

На підтвердження намірів Сторін Покупці зобов`язалися перерахувати на розрахунковий рахунок Продавця суму в розмірі: 364000,00 (триста шістдесят чотири тисячі гривень 00 копійок), що є еквівалентом 13387,27 умовних одиниць до 22.12.2021; решта коштів – 364000,00 (триста шістдесят чотири тисячі гривень 00 копійок), що є еквівалентом 13387,27 умовних одиниць сплачується при вводі будинку в експлуатацію. Ціна договору є динамічною (п.3 Попереднього договору).

На виконання умов Попереднього договору, 15.01.2022 покупець ОСОБА_3 перерахував на розрахунковий рахунок ПП «Житлоінвест» грошові кошти у розмірі 80 000,00 грн.

31.05.2022 покупцями сплачено Продавцеві за Попереднім договором грошові кошти у загальній сумі 523 000,00 грн, з них – 221500,00 грн ОСОБА_3 та 301500,00 грн ОСОБА_4 .

29.02.2024 зазначеними покупцями сплачено грошові кошти у загальному розмірі 178 000,00 грн, по 89 000,00 грн кожним.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Приватного підприємства «Житлоінвест» із претензією №1 від 23.03.2026 на загальну суму 1 733 776,43 грн з вимогою про повернення коштів, сплачених за Попереднім договором.

У відповідь на зазначену претензію ПП «Житлоінвест» листом №35 від 27.03.2026 нарахувало позивачам пеню за прострочення виконання грошових зобов`язань у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Крім того, листом №3611 від 06.04.2026 ПП «Житлоінвест» висунуло вимогу до позивачів сплатити 558 682,93 грн, з яких 101 442,93 грн – як заборгованість за вартість квартири; 457 240,00 грн – як пеню за прострочення платежу, із зазначенням необхідності перерахування цих коштів на рахунок підприємства протягом 10 календарних днів. При цьому підприємство зазначило, що лише після здійснення такої оплати з заявниками буде укладено основний договір купівлі-продажу квартири.

Згідно наведених позивачами у позовній заяві розрахунків:

- станом на 01.05.2026 загальна сума інфляційних збитків згідно зі ст. 625 ЦК України за зобов`язанням Продавця щодо повернення покупцю – ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 80 000,00 грн становить 50 865,10 грн, за період з 15.01.2022 по 01.05.2026;

- станом на 01.05.2026 загальна сума 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України за зобов`язанням Продавця щодо повернення покупцю – ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 80 000,00 грн становить 10 303,57 грн, за період з 15.01.2022 по 01.05.2026;

- станом на 01.05.2026 загальна сума процентів за користування грошовими коштами згідно зі ст. ст. 536, 1214 ЦК України за зобов`язанням Продавця щодо повернення покупцю – ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 80 000,00 грн (облікова ставка НБУ) становить 59 781,55 грн, за період з 15.01.2022 по 01.05.2026;

- станом на 01.05.2026 загальна сума інфляційних збитків згідно зі ст. 625 ЦК України за зобов`язанням Продавця щодо повернення покупцю – ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 221 500,00 грн становить 96 669,86 грн, за період з 31.05.2022 по 01.05.2026;

- станом на 01.05.2026 загальна сума 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України за зобов`язанням Продавця щодо повернення покупцю – ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 221 500,00 грн становить 26 052,04 грн, за період з 31.05.2022 по 01.05.2026;

- станом на 01.05.2026 загальна сума процентів за користування грошовими коштами на підставі ст. ст. 536, 1214 ЦК України за зобов`язанням Продавця щодо повернення покупцю – ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 221 500,00 грн становить 157 303,42 грн, за період з 31.05.2022 по 01.05.2026;

- станом на 01.05.2026 загальна сума інфляційних збитків згідно зі ст. 625 ЦК України за зобов`язанням Продавця щодо повернення покупцю – ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 301 500,00 грн становить 131 584,48 грн, за період з 31.05.2022 по 01.05.2026;

- станом на 01.05.2026 загальна сума 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України за зобов`язанням Продавця щодо повернення покупцю – ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 301 500,00 грн становить 35 461,36 грн, за період з 31.05.2022 по 01.05.2026;

- станом на 01.05.2026 загальна сума процентів за користування грошовими коштами, на підставі ст. ст. 536, 1214 ЦК України, за зобов`язанням Продавця щодо повернення покупцю – ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 301 500,00 грн становить 214 117,29 грн, за період з 31.05.2022 по 01.05.2026;

- станом на 01.05.2026 загальна сума інфляційних збитків згідно зі ст. 625 ЦК України за зобов`язанням Продавця щодо повернення покупцю – ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 89 000,00 грн становить 19 669,73 грн за період з 29.02.2024 по 01.05.2026;

- станом на 01.05.2026 загальна сума 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України за зобов`язанням Продавця щодо повернення покупцю – ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 89 000,00 грн становить 5 794,71 грн, за період з 29.02.2024 по 01.05.2026;

- станом на 01.05.2026 загальна сума процентів за користування грошовими коштами, на підставі ст. ст. 536, 1214 ЦК України, за зобов`язанням Продавця щодо повернення покупцю – ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 89 000,00 грн становить 28 167,28 грн, за період з 29.02.2024 по 01.05.2026;

- станом на 01.05.2026 загальна сума інфляційних збитків згідно зі ст. 625 ЦК України за зобов`язанням Продавця щодо повернення покупцю – ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 89 000,00 грн становить 19 669,73 грн, за період з 29.02.2024 по 01.05.2026;

- станом на 01.05.2026 загальна сума 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України за зобов`язанням Продавця щодо повернення покупцю – ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 89 000,00 грн становить 5 794,71 грн, за період з 29.02.2024 по 01.05.2026;

- станом на 01.05.2026 загальна сума процентів за користування грошовими коштами, на підставі ст. ст. 536, 1214 ЦК України, за зобов`язанням Продавця щодо повернення покупцю – ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 89 000,00 грн становить 28 167,28 грн, за період з 29.02.2024 по 01.05.2026.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

При цьому, суд враховує, позицію викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) від 16.06.2021 року, згідно якої реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (частина перша статті 635 ЦК України).

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним (частина перша статті 220 ЦК України).

За положеннями статті 216 ЦК України нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

На підставі наведених норм, попередній договір купівлі-продажу квартири від 17.12.2021 № 21-1256-ННН/1 є нікчемним, адже під час його укладення не дотримано форму нотаріального посвідчення.

Посилання відповідача на формальність даної обставини та можливість нотаріального посвідчення вже укладеного попереднього договору в разі бажання будь-якої зі сторін не може свідчити про дотримання сторонами в момент укладення попереднього договору купівлі-продажу вимог закону щодо його нотаріального посвідчення.

Глава 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» знаходиться в підрозділі 2 «Недоговірні зобов`язання» розділу 3 «Окремі види зобов`язань», який входить до книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року в справі № 320/5877/17, від 14 грудня 2021 року в справі № 643/21744/19, від 07 лютого 2024 року в справі № 910/3831/22 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тому обсязі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом договір розірвано, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

Враховуючи те, що правова підстава, на якій грошові кошти були набуті відповідачем, відсутня (попередній договір є нікчемним), відповідач зобов`язаний повернути позивачам належні їм грошові кошти, сплачені за договором в сумі по 390500 грн. кожному.

Особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

При цьому, означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18, від 07 лютого 2024 року в справі № 910/3831/22.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який в цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

У зв`язку з отриманням відповідачем від позивачів коштів за нікчемним договором у відповідача виник обов`язок негайно, тобто в момент отримання повернути їх позивачам. Відповідач кошти негайно не повернув, а тому у позивачів виникло право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Перевіривши наведені позивачами розрахунки щодо кожного з позивачів, які стороною відповідача не спростовані, суд погоджується з даними розрахунками інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів.

Про обставини, які б свідчили про прострочення кредитора у зобов`язанні з повернення безпідставно набутих коштів, або про обставини, які б перешкоджали боржнику з незалежних від нього причин виконати обов`язок повернути кошти, в цій справі не встановлено.

Частиною 2 ст. 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу), за приписами якої за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге це прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53-54, 90-91)).

За даних обставин, враховуючи, що укладений між сторонами попередній договір є нікчемним, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, тобто між сторонами фактично не виникло договірних відносин, проценти за користування коштами на підставі ст. 536 ЦК України стягненню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Приватного підприємства «Житлоінвест» на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 599 855,01 грн, з яких 390500,00 грн – безпідставно збережених коштів, 167204,69 грн – інфляційних збитків, 42150,32 грн – 3 % річних, стягнення з Приватного підприємства «Житлоінвест» на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 583 010,28 грн, з яких 390500,00 грн – безпідставно збережених коштів, 151254,21 грн – інфляційних збитків, 41256,07 грн – 3 % річних.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 245252,25 грн, на користь ОСОБА_4 242284,57 грн - процентів за користування грошовими коштами є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог: на користь позивача ОСОБА_3 (71%) в сумі 4 800,21 грн., та на користь позивача ОСОБА_4 (71%) в сумі 4 687,68 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до приватного підприємства «Житлоінвест» про стягнення безпідставно збережених коштів, інфляційних збитків, 3% річних та процентів за користування грошовими коштами – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Житлоінвест» на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 599855,01 грн, з яких 390500,00 грн – безпідставно збережених коштів, 167204,69 грн – інфляційних збитків, 42150,32 грн – 3 % річних.

Стягнути з Приватного підприємства «Житлоінвест» на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 583010,28 грн, з яких 390500,00 грн – безпідставно збережених коштів, 151254,21 грн – інфляційних збитків, 41256,07 грн – 3 % річних.

У задоволенні решти вимог заявленого позову – відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Житлоінвест» на користь ОСОБА_3 4800,21 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства «Житлоінвест» на користь ОСОБА_4 4687,78 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.В. Сапон