Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №750/4252/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4252/26

Провадження № 2/750/2563/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді Косенка О.Д.,

секретар судових засідань – Суконнова В.М.,

за участю позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,

представника позивача (представника відповідача за зустрічним позовом) – адвоката Сиводід О.П.,

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

представника відповідача (представника позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сиводід О.П. звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебував із ОСОБА_2 у шлюбі, який був зареєстрований 09 жовтня 2010 року, та який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.01.2026 було розірвано.

За період перебування у шлюбі за спільні кошти подружжя та в інтересах сім`ї було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 14.05.2013, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А.В. За змістом п. 1.6 Договору, квартира придбавається Покупцем – ОСОБА_2 за кошти, що є спільною сумісною власністю, оскільки були набуті, перебуваючи у шлюбі. Нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А.В. також засвідчено підпис ОСОБА_4 на заяві про згоду на укладення дружиною даного договору. Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 набута Позивачем та Відповідачем у період шлюбу, вона є спільною сумісною власністю, а тому підлягає поділу у рівних частках. Позивач просить у порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на частку квартири, судові витрати залишити за ним.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.04.2026 відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.05.2026.

20 травня 2026 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, поновлено Відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийнято відзив.

У своєму відзиві Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає про те, що частину коштів на придбання спірної квартири їй подарували її батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а тому ця квартира є її особистою приватною власністю. Батьки акумулювали кошти для придбання квартири шляхом їх відкладення на депозити в ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» а потім передали (подарували) донці. Отримані від її батьків кошти у розмірі 102 900,00 грн ОСОБА_2 поклала на свій депозитний рахунок, де зберігала з 07.05.2013 по 14.05.2013, а 14.05.2013 кошти нею були зняті з рахунку та отримані в касі банку в сумі 261 600,00 грн для передачі продавцям в оплату квартири. Відповідач зазначає, що джерело походження коштів на придбання спільної квартири подружжя - це виключно дохід батьків. Отримання батьками доходу підтверджується довідками за формами ОК-5 та ОК-7. Цими ж довідками підтверджується відсутність можливості накопичувати кошти для придбання квартири у сторін спору за рахунок власної трудової діяльності.

Окрім цього, у відзиві Відповідач зазначає, що 16.03.2022 вона разом із дітьми ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з агресією рф, виїхала за межі України. Наразі проживає в Німеччині, перебуває у скрутному матеріальному становищі, вимушена знімати житло та, крім того, сплачувати комунальні витрати на спільну з Позивачем квартиру в Україні. Позивач утримувати дітей не допомагає. Натомість Позивач, перебуваючи в спірній квартирі без дозволу Відповідача, вивіз спільне майно, а саме комп`ютерне обладнання та обладнання для фото та відео робіт. У поданому відзиві Відповідачем також заявлено клопотання про витребування доказів.

25 травня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Сиводід О.П. надійшла відповідь на відзив по позову, за змістом якого Позивач не погоджується із доводами та запереченнями, викладеними у відзиві на позов. Звертає увагу суду, що зазначена у ст. 60 СК України презумпція спільності права власності подружжя на майно може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. ОСОБА_1 не погоджується з твердженням Відповідача, що джерелом походження коштів на придбання спільної квартири подружжя є виключно дохід її батьків та зазначає, що кошти на придбання спільної квартири подружжя заробляло і збирало разом, а частину коштів на купівлю квартири в інтересах сім`ї Позивача та Відповідача надавали батьки як Позивача, так і Відповідача. Позивач постійно працював, отримував заробітну плату та утримував сім`ю, що підтверджується формами ОК-5 та ОК-7. Окрім цього, батьки ОСОБА_1 усе своє життя працювали, отримували заробітну плату та пенсію, що підтверджується формами ОК-5 та ОК-7, довідкою про дохід, тощо та відкладали кошти на придбання житла для сина. ОСОБА_9 , який є батьком Позивача, з 1992 року заощаджував гроші з метою придбання квартири для ОСОБА_10 та розміщував їх на депозиті, що підтверджується випискою по рахункам АТ «Ощадбанку».

Після того, як Позивач з Відповідачем знайшли підходяще житло, то з метою купівлі квартири для сина за адресою: АДРЕСА_1 , батьки Позивача, знявши грошові кошти з депозитного рахунку, додавши інші свої заощадження, подарували їх сину. Так як придбана квартира потребувала ремонту, особисто ОСОБА_1 здійснював ремонті роботи у квартирі, придбавав будівельні матеріали, шпалери, меблі, техніку. Відповідач перебувала у відпустці по догляду за дітьми, тому практично увесь тягар по утриманню сім`ї лежав на Позивачеві.

Твердження Відповідача про дарування їй коштів від батьків на придбання квартири спростовуються наявними матеріалами, а відсутність укладеного договору дарування коштів свідчить про недоведеність факту правочину, що унеможливлює підтвердження правомірності набуття або передачі коштів Відповідачу та придбання квартири у її особисту приватну власність. Позивач також звертає увагу суду, що правочин вчинявся між продавцем та Відповідачем, яка особисто з власної волі підписала договір купівлі - продажу квартири та не заперечувала щодо окремих його умов або пунктів. При цьому, Позивач підписав заяву про згоду на укладення даного договору в інтересах сім`ї. Договір купівлі-продажу квартири є чинним та жодною із сторін не оскаржувався та не визнавався недійсним.

Позивач вважає неправдивими твердження, що ОСОБА_2 разом із дітьми, виїхавши за межі України, перебуває у скрутному матеріальному становищі у Німеччині та сплачує комунальні витрати на спільну з Позивачем квартиру в Україні, а Позивач вивіз спільне майно та не допомагає утримувати дітей. Вказує, що дійсно, Відповідач разом з дітьми з 2022 року виїхала до Німеччини, де отримує допомогу на себе і на дітей. При цьому, вона не витрачає кошти на оренду житла, а користується житлом безкоштовно, так як біженці у Німеччині за тимчасовим прихистком (параграф 24) не сплачують за оренду та комунальні послуги, а усі витрати покриває держава. Більше того, у Німеччині Відповідач працює, що вбачається зі змісту її відзиву та підтверджується доданими нею доказами. Фінансова можливість щодо сплати нею за послуги адвоката, оцінку майна та судовий збір доводиться матеріалами даної справи, а отже Відповідач не перебуває у скрутному матеріальному становищі. На спростування тверджень Відповідача щодо сплати саме нею комунальних послуг за спірну квартиру, Позивач надає копії платіжних інструкцій, які підтверджують сплату комунальних послуг ОСОБА_1 , а також додає докази перерахування ним коштів на рахунок Відповідача на утримання дітей. Заборгованість за аліментами у Позивача перед Відповідачем відсутня. Також ОСОБА_1 заперечує факти вивезення ним із спільної квартири спільного майна, про що зазначає ОСОБА_2 у відзиві, та вказує, що спільне майно подружжя ним не вивозилося і не могло бути вивезеним, так як батько Відповідача змінив замки у квартирі, у зв`язку з чим Позивач змушений був переїхати до своїх батьків, оскільки не має можливості проживати у квартирі.

20 травня 2026 року від ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Станкевича Юрія Васильовича через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Ухвалою суду від 21.05.2026 зустрічну позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.05.2026 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за первісним та за зустрічним позовами поділ майна подружжя об`єднано в одне провадження.

Відповідно до зустрічної позовної заяви, Позивач підтверджує факти та обставини перебування з 09.10.2010 у шлюбі з Відповідачем за зустрічним позовом – ОСОБА_1 , народження у шлюбі спільних дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , фактичне припинення шлюбних відносин з березня 2022 року та розірвання шлюбу за рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.01.2026.

Зі змісту зустрічної позовної заяви також вбачається, що ОСОБА_2 , перебуваючи за межами України на території Німеччини, де 01.04.2024 з дітьми отримали прихисток, знаходиться у скрутному матеріальному становищі, вимушена знімати житло у Німеччині та сама утримує дітей. Вказує, що в період перебування у шлюбі подружжям за спільні кошти придбано легковий автомобіль Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску, який зареєстровано на колишнього чоловіка ОСОБА_1 , спеціальна фото та відеотехніка, обладнання монтажу та виготовлення фото та відео робіт, комп`ютерне обладнання тощо, які придбані за рахунок спільної праці у період шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності і підлягає поділу між сторонами. Указані техніка та обладнання Відповідач поза її волею без її погодження вивіз із квартири.

У позасудовому порядку згоди щодо поділу майна сторони не досягли, оскільки ОСОБА_1 уникає контактів та спілкування на цю тему.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно: Легковий автомобіль Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску; камера Panasonic Lumix G9, 2020 р.в., камера Panasonic Lumix G80, 2020 р.в., камера Canon 6D, об`єктив Sigma 18-35 Art Canon EF, об`єктив Panasonic Lumix 14mm f2.5, об`єктив Viltrox EF-Mft 0.71 2020 р.в., диктофон zoom hln 2021 р.в., диктофон zoom hl 2021 р.в., штатив Benro T560 2020 р.в., монопод Benro А48TDS4 2021 р.в., монітор 2К 75hz.IPS 25”, LG Ultra Wide 25UM -58-P., комп`ютер (процесор: INTEL Core i7-11700K, відео карта: NVIDA GeForce RTX 300, оперативна пам`ять: 24Gb, накопичувач: SSD WD 512Gb -2 штуки).

Оскільки спільним рухомим майном, яке набуте під час перебування у шлюбі і є об`єктом спільної сумісної власності подружжя Відповідач за зустрічним позовом розпорядився на власний розсуд без згоди Позивача, вона заявляє про своє право на грошової компенсації вартості спірного майна. ОСОБА_2 зазначає, що вартість вищепереліченого майна загалом становить 303 500,00 грн, а тому просить відшкодувати за рахунок ОСОБА_1 на її користь половину вартості в розмірі 151 750,00 грн.

В зустрічній позовній заяві позивачем заявлено клопотання про витребування доказів.

08 червня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) адвоката Сиводід О.П. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, згідно з яким Відповідач за зустрічним позовом частково не погоджується із доводами та аргументами, викладеними у зустрічній позовній заяві, так як вони не відповідають дійсності, є надуманими та безпідставними. Вказує, що сама ж Позивач за зустрічним позовом доводить той факт, що вона працює, а отже отримує заробітну плату. Фінансова можливість щодо сплати нею за послуги адвоката, оцінку майна та судовий збір доводиться матеріалами даної справи, а отже ОСОБА_2 не перебуває у скрутному матеріальному становищі. Такі твердження є неправдивими і суперечать фактичним обставинам справи. Окрім цього, матеріали даної справи містять належні докази, які підтверджують участь Відповідача за зустрічним позовом в утриманні спільних з Позивачем дітей, заборгованість за аліментами на утримання дітей відсутня.

Представник ОСОБА_1 звертає увагу суду, що ОСОБА_2 здійснює наклеп на нього, вказуючи, що без її відома ОСОБА_1 вивезене усе спільне майно, не підтверджуючи таке твердження жодними доказами. За вказівкою ОСОБА_2 без дозволу ОСОБА_1 було замінено замки у їх спільній квартирі, у зв`язку з чим Відповідач не мав можливості потрапити до свого житла. У той же час, після надання дозволу ОСОБА_2 і виключно у присутності її батька - ОСОБА_5 та матері Відповідача - ОСОБА_11 з квартири забрано деяке обладнання, але не усе, яке зазначено у зустрічній позовні заяві. Ці факти можуть підтвердити свідки - батьки Позивача та Відповідача.

Щодо поділу рухомого майна та відшкодування грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя, то ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 не зверталася до нього з проханням ні про поділ спільного майна подружжя, ні про сплату їй або нею грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя. Якщо б звернулася, то такий би спір було б вирішено в досудовому порядку. Отже, матеріали даної справи взагалі не підтверджують наявність спору щодо поділу рухомого майна між Позивачем та Відповідачем. В той же час, ОСОБА_1 не заперечує проти поділу спільного майна подружжя в судовому порядку, у т.ч., в натурі і з частковою компенсацією за частку Позивача за зустрічним позовом у спільному майні подружжя. Він не погоджується саме з такою вимогою Відповідача та вказує на той факт, що не все перелічене нею майно фактично є у наявності сторін. Звертає увагу, що камера Canon 6D, яка у переліку Позивача під номером 4, вартістю 14 000,00 грн., знаходиться саме у користуванні ОСОБА_2 , котра забрала її із собою під час виїзду за межі України у 2025 році. Диктофон zoom hln 2021 р.в., що у переліку Позивача значиться під номером 8, вартістю 3 300,00 грн, був проданий подружжям у період їх шлюбу та сумісного проживання та придбаний інший диктофон zoom hl 2021 р.в., який у переліку зазначено під номером 9, вартістю 2 500,00 грн.

ОСОБА_1 також вказує, що через воєнний стан в Україні втратив роботу, не отримує заробітної плати і наразі має скрутне матеріальне становище, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а отже не має фактичної можливості відшкодувати вартість усього переліченого Позивачем майна.

Відповідач за зустрічним позовом погоджується на поділ майна частково в натурі, яке за своєю вартістю буде рівноцінним для кожної із сторін та пропонує поділити спільне рухоме майно, наступним чином:

У порядку поділу майна подружжя визнати за собою право особистої приватної власності на наступне майно: камера Panasonic Lumix G9, 2020 р.в.; об`єктив Sigma 18-35 Art Canon EF. монітор 2К 75hz.IPS 25”, LG Ultra Wide 25UM -58-P; комп`ютер (процесор: INTEL Core i7-11700K, відео карта: NVIDA GeForce RTX 300, оперативна пам`ять: 24Gb, накопичувач: SSD WD 512Gb. Також просить визнати за ним право особистої приватної власності з відшкодуванням ОСОБА_2 грошової компенсації належної частки у спільному майні подружжя на легковий автомобіль Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на наступне майно: камера Panasonic Lumix G80, 2020 р.в; камера Canon 6D; об`єктив Panasonic Lumix 14mm f2.5; об`єктив Viltrox EF-Mft 0.71 2020 р.в.; диктофон zoom hl 2021 р.в.; штатив Benro T560 2020 р.в.; монопод Benro А48TDS4 2021 р.в.

При цьому, ОСОБА_1 не погоджується з оцінкою майна, запропонованою ОСОБА_2 згідно консультаційного висновку від 12.05.2026, та вважає такий доказ неналежним, так як вказаний висновок носить виключно довідково-аналітичний характер щодо імовірної вартості аналогічного майна без проведення огляду, технічної ідентифікації об`єктів та без врахування фактичного зносу майна, що відображено у самому висновку. Фотознімок, доданий до висновку, було зроблено більше чотирьох років назад.

З метою підтвердження дійсної ринкової вартості легкового автомобіля Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску, ОСОБА_1 просить врахувати Звіт про оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу №26/06-26 від 05.06.2026, де суб`єктом оцінювання здійснювалось дослідження під час фактичного огляду автомобіля з урахуванням його пробігу, технічних характеристик та зносу, що наданий Позивачем. Наданий Позивачем консультаційний висновок оцінювача від 12.05.2026, згідно з яким ймовірна вартість автомобіля Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску становить 168 800,00 грн, не можна брати до уваги, оскільки вказаний висновок ґрунтується на припущеннях щодо технічного стану транспортного засобу та ймовірної ринкової вартості автомобіля, без встановлення дійсного пробігу автомобіля, без належного підтвердження таких обставин відповідними доказами, тощо.

ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя просить визнати за ним право особистої приватної власності на легковий автомобіль Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , з відшкодуванням ОСОБА_2 грошової компенсації вартості її 1/2 частки даного транспортного засобу у розмірі 61 042,60 грн.

У той же час, негайне виконання рішення суду у даній справі може призвести до несправедливих наслідків для Відповідача за зустрічним позовом та залишити його за межею виживання. Позивач намагається відібрати у нього житло, яке було придбано подружжям за період шлюбу, у т.ч., за його кошти та кошти його батьків, відсудити майно, на яке він заробляв не один рік, тяжко працюючи.

ОСОБА_1 просить розстрочити на 12 місяців виконання рішення суду у справі № 750/4252/26, вважає, що розстрочка виконання рішення суду стане законним шансом для нього уникнути примусового стягнення майна, арешту рахунків та збереження його репутації. Сплачуючи Позивачу кошти частинами за рішенням суду, Відповідач своєчасно та у повному обсязі буде мати можливість сплачувати їй аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частки від усіх його доходів, що сприятиме якнайкращим їх інтересам.

Ухвалою суду від 13.07.2026 підготовче провадження у справі закрито, судове засідання призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позовні вимоги за зустрічним позовом визнав частково, надав пояснення, аналогічні раніше поданим представником Позивача заявам по суті справи. Також повідомив суду, що до початку військових дій він працював, а також займався професійною фотозйомкою, мав дохід у середньому 400-500 доларів США на місяць. Також мав заощадження, які в сумі з коштами, наданими батьками сторін, а також коштами, подарованими на весілля і були використані на придбання квартири. Не заперечує проти виплати компенсації вартості автомобіля, який він відчужував не з метою його приховування. З квартири він забрав лише деякі речі, зокрема, обладнання для фотозйомки, решта речей залишилися у ній. З метою здешевлення вартості робіт по ремонту квартири, він особисто приймав участь у всіх роботах разом із залученими до будівництва працівниками. Також вказав, що приблизно за один рік до купівлі квартири його батько надав Позивачу значну суму коштів готівкою, можливо близько 50 000 грн, які ОСОБА_1 особисто передав ОСОБА_2 для розміщення на її депозитному рахунку в банку. Також у судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив факт наявності на час поділу майна камери Canon 6D вартістю 14000,00 грн, яка, з його слів, знаходилася у ОСОБА_2 , а де на даний час невідомо, а також диктофону zoom hln 2021 р.в. вартістю 3 300 грн, який був відчужений в період шлюбу та придбаний інший диктофон.

Представник Позивача за первісним позовом адвокат Сиводід О.П. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, позовні вимоги за зустрічним позовом визнала частково, надала суду пояснення, які за змістом в цілому відповідають раніше поданим нею заявам по суті справи. Крім того, наголосила, що Відповідач за первісним позовом не ставить питання про визнання спірної квартири, щодо якої презумується право спільної сумісної власності, своєю особистою власністю. Договір купівлі – продажу квартири Відповідач не оспорювала. Належні докази придбання квартири виключно за кошти батьків Відповідача суду не надані, натомість Позивач працював, мав можливість робити заощадження, які в сумі з коштами, наданими батьками сторін і були використані на придбання квартири. З квартири Позивач, після ініційованого Відповідачем його виселення, забрав частину речей, зокрема, обладнання для фотозйомки. Інше рухоме майно, зокрема, обладнання для фотозйомки, з огляду на відсутність на даний час роботи, він не використовує та не має потреби у ньому, натомість з тих же причин не має фінансової можливості відшкодовувати вартість цього майна, пропонує його поділити в натурі. Окремих речей, указаних у зустрічному позові взагалі на даний час не немає.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 проти задоволення первісного позову заперечила, зустрічний позов підтримала у повному обсязі. Надала пояснення, аналогічні змісту поданих захисником заяв по суті справи. Крім того, пояснила, що квартира придбавалася з метою збільшення житлової площі у зв`язку з її вагітністю та очікуванням на поповнення в сім`ї. Кошти на придбання квартири надавали її батьки, шляхом зняття зі своїх депозитних рахунків та переводу на її депозитний рахунок у банку «Фінансова ініціатива». Усього на депозитному рахунку Відповідача за первісним позовом було 261,7 тис. грн, що переводі на долар США становить 31,5 тис. Квартира була придбана за 32 тис. доларів США, у договорі не відображена повна вартість квартири. Оскільки у день придбання квартири, у Відповідача мало місце значне психо-емоційне напруження, пов`язане із проблемами, що виникли при конвертуванні її особистих депозитних коштів з гривні у долар, при підписанні договору купівлі-продажу квартири, вона прочитала лише реквізити, зміст не читала. Зараз розуміє, що пункт, що квартира придбана за спільні кошти подружжя, був умисно включений до договору за ініціативою батька Позивача за первісним позовом та нотаріуса, яка мала з ним (батьком) дружні відносини. Придбана квартира була без ремонту, з метою накопичення коштів на ремонт квартири, близько року її здавали в оренду, при цьому кошти розміщувалися на депозитному рахунку, відкритому у вищезгаданому банку. Частину коштів на ремонт давала бабуся Відповідача за первісним позовом. Документи щодо придбання квартири, у тому числі платіжні документи, коли вона у 2022 році з дітьми виїздила з м. Чернігова, знаходилися у квартирі, проте у 2024 році, коли вона приїздила до м. Чернігова, їх там вже не було. Також Відповідач стверджує, що за залишені нею на квартирі речі вона хоче отримати компенсацію, оскільки вона їх не має можливості вивезти за кордон, а в Україні не даний час не перебуває, а тому користуватися ними не може.

Представник Відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 проти задоволення первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав у повному обсязі. Надав пояснення, аналогічні змісту поданих заяв по суті справи. Крім того, пояснив, що факт належності коштів, за які була придбана спірна квартира особисто Відповідачці підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, зокрема на підтвердження зняття коштів із власного депозитного рахунку Відповідачем у день укладення договору купівлі – продажу квартири.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебував із ОСОБА_2 у шлюбі, який був зареєстрований 09 жовтня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 09.10.2010 (т. 1 а.с. 13).

У шлюбі народилися сини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 105-106), які разом із ОСОБА_2 31.07.2020 були зареєстровані у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 109-110).

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.01.2026 у справі № 750/14917/25 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (т. 1 а.с. 59).

За період перебування у шлюбі ОСОБА_2 (покупець) у фізичних осіб ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (продавці) було придбано 3-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 62,4 кв.м., жилою площею - 45,2 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 14.05.2013, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А.В. (т. 1 а.с. 16-17).

За змістом п. 1.6 Договору, квартира придбавається Покупцем – ОСОБА_2 за кошти, що є спільною сумісною власністю, оскільки були набуті, перебуваючи у шлюбі.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що за погодженням сторін продаж квартири здійснюється за 107 080,00 грн.

Заявою, адресованою Приватному нотаріусу Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А.В. від 14.05.2013 ОСОБА_1 надав згоду на укладення дружиною даного договору, підпис ОСОБА_4 на заяві засвідчено нотаріусом (т. 1 а.с. 12).

Нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Сенюк А.В. зареєстровано право власності на квартиру у Реєстрі речових прав за ОСОБА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 14,15).

Згідно зі Звітом про оцінку майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_14 на замовлення ОСОБА_1 , станом на 07.04.2026 ринкова вартість квартири становить 1 506 945,00 грн (т. 1 а.с. 22-58).

За період перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також було придбано автомобіль Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску, що підтверджується сторонами та дослідженими судом матеріалами справи.

Згідно з відповіддю, наданою Територіальним сервісним центром №7441 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) № 31/33/7441/521аз5242026 від 15.05.2026 (т. 2 а.с. 129), відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, держателем якого є МВС, зазначений в запиті транспортний засіб CHEVROLET LACETTI, 2007 р.в., об`єм двигуна 1799 см.куб. 02.11.2019 був зареєстрований за гр. ОСОБА_1 05 грудня 2025 року вказаний автомобіль перереєстровано на іншу фізичну особу ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного через електронний портал «ДІЯ».

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 3245/2025/5786698 (т. 2 а.с. 130-133) ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_11 транспортний засіб CHEVROLET LACETTI, 2007 р.в., об`єм двигуна 1799 см.куб. за ціною 1000,00 грн.

Відповідно до консультаційного висновку від 12.05.2026 суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_15 , складеного на замовлення ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 163-187) імовірна вартість указаного автомобіля на дату оцінки становить 168 800,00 грн.

Згідно з цим-же висновком суб`єктом оціночної діяльності визначено вартість іншого рухомого майна, а саме: камера Panasonic Lumix G9, 2020 р.в. – 24000 грн, камера Panasonic Lumix G80, 2020 р.в. – 15500,00 грн, камера Canon 6D - 14000,00 грн, об`єктив Sigma 18-35 Art Canon EF – 23000,00 грн, об`єктив Panasonic Lumix 14mm f2.5 – 5000,00 грн, об`єктив Viltrox EF-Mft 0.71 2020 р.в. – 2700,00 грн, диктофон zoom hln 2021 р.в. – 3300,00 грн, диктофон zoom hl 2021 р.в. – 2500,00 грн, штатив Benro T560 2020 р.в. 1200,00 грн, монопод Benro А48TDS4 2021 р.в. 3 500,00 грн, монітор 2К 75hz.IPS 25”, LG Ultra Wide 25UM -58-P. – 4000,00 грн, комп`ютер (процесор: INTEL Core i7-11700K, відео карта: NVIDA GeForce RTX 300, оперативна пам`ять: 24Gb, накопичувач: SSD WD 512Gb – 36000,00 грн.

Відповідно до висновку щодо ринкової вартості колісного транспортного засобу № 26/06-26, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_16 на замовлення ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 8-15), ринкова вартість автомобіля «Chevrolet Lacetti», 2007 року випуску становить 122 085,20 грн.

Відповідно до умов Додаткового договору № 1 від 13.05.2013, укладеного між ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» та ОСОБА_2 про внесення змін до договору банківського вкладу № 5-в-17-404 від 07.05.2013, ОСОБА_17 ( ОСОБА_2 ) поповнила Вклад на суму 102 900 грн і з дати підписання цього додаткового договору сума вкладу до Договору становить 261 700 грн (т. 1 а.с. 112).

Згідно із Заявою про видачу готівки № 2614 від 14.05.2013 з відміткою банку про проведення касової операції, ОСОБА_2 отримала в касі банку ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» 261 600,00 грн (т. 1 а.с. 111).

Ухвала суду від 09.06.2026 про витребування інформації та підтверджуючих документів щодо відкриття банківських рахунків у ПАТ «КБ Фінансова ініціатива» на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 двічі засобами поштового зв`язку направлялася на зареєстровану адресу місцезнаходження банку, проте поштове вкладення було повернуто без вручення.

За змістом листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.06.2026 № 60-5797/26 (т. 2 а.с. 55) станом на 17.06.2026 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено відомості про припинення юридичної особи ПАТ «КБ Фінансова ініціатива», а тому за інформацією про фінансові операції банку необхідно звертатися до банку.

Листом від 30.06.2026 № 18-0011/60919 (т. 2. а.с. 93 зворот - 94) Національний банк України повідомив, що згідно з актом від 01.05.2023 №1 «Про вилучення для знищення документів ПАТ «КБ Фінансова ініціатива» за 2005-2017 роки не внесених до Національного архівного фонду, документи тимчасового (до 10 років) зберігання до 2017 року були вилучені та знищені в установленому порядку в зв`язку із закінченням строку зберігання. В архівних документах банку за 2018-2020 роки відсутня інформація/документи щодо договорів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

16 березня 2026 року ОСОБА_2 разом з малолітніми дітьми ОСОБА_18 та ОСОБА_19 виїхала за межі України, що підтверджується відповідними записами у паспортах громадянина України для виїзду за кордон (т. 1 а.с. 92-101) та на даний час проживають на території Німеччини (т. 1 а.с. 102, 112).

Інформацією з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5 та ОК-7 (а.с. 213-215, 220-221) підтверджується, що ОСОБА_1 у період часу з 2011 року по 2015 рік працював, отримував заробітну плату.

Інформацією з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5 та ОК-7 (а.с. 216-219, 221), підтверджується, що ОСОБА_11 – мати ОСОБА_1 у період часу з 1988 по 2024 рік працювала, отримувала заробітну плату.

Інформацією з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5 та ОК-7 (а.с. 129-139, 131-134), підтверджується, що ОСОБА_2 у період часу з 2002 по 2023 рік працювала, отримувала заробітну плату та державну соціальну допомогу.

Інформацією з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формами ОК-5 та ОК-7 (а.с. 113-117, 127-128), а також довідкою про доходи ГУ ПФУ в Чернігівській області (а.с. 118-121) підтверджується, що ОСОБА_5 - батько ОСОБА_1 , у період часу з 1998 по 2019 рік працював, отримував заробітну плату, а з серпня 2015 по квітень 2025 року отримував пенсію.

Згідно з довідками № 25-ДР, наданими Головним управлінням ДПС у Чернігівській області на виконання ухвали суду від 09.06.2026 (т. 2 а.с. 59-65) ОСОБА_6 – мати ОСОБА_2 у період часу з 2010 по 2012 роки працювала отримувала заробітну плату, а з 2016 по 2022 роки щомісячну державну соціальну матеріальну допомогу.

Згідно з довідками Головного Управління ПФУ в Чернігівській області (т.2 а.с. 95-102) з січня 2010 по липень 2026 року ОСОБА_6 отримує пенсію за віком.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 , пояснив суду, що він є батьком ОСОБА_2 , яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 та під час шлюбу ними придбано квартиру у АДРЕСА_2 . Квартиру вирішено було придбати у зв`язку з вагітністю доньки та необхідністю розширення житлової площі. Достатніх коштів у подружжя для придбання квартири за спільні кошти не було. У розмові з батьком Позивача, останній повідомив, що у нього грошей на квартиру для подружжя немає. Оскільки свідок працював, також був оформлений як ФОП, мав заощадження в банку «Фінансова ініціатива», він вирішив надати свої кошти для придбання квартири та з цією метою оформив переказ коштів зі свого депозитного рахунку в банку на депозитний рахунок доньки ОСОБА_2 . Усього його особистих коштів було переведено близько 100 000 грн. Ані ОСОБА_1 , ані його батько ОСОБА_20 коштів на придбання квартири не давали. Питаннями пошуку квартири та оформлення договору її купівлі-продажу займався батько ОСОБА_1 , який був знайомий з ріелторами та перебував у дружніх відносинах з нотаріусом, що здійснював нотаріальне посвідчення договору. Також свідок пояснив, що він надавав кошти у різних розмірах, зокрема 25 та 15-18 тис. грн для придбання подружжям Заровних професійного обладнання для фотографування. Також на прохання дочки він змінював замок у квартирі після того, як з неї у 2026 році виїхав ОСОБА_4 . У його присутності батьки ОСОБА_1 забирали речі з квартири. Після цього обладнання та електронної техніки у квартирі не залишалося.

Заслухавши сторони, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить до наступних висновків.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Згідно з частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, придбане в шлюбі за відплатним договором майно може бути визнане особистою приватною власністю одного з подружжя лише в тому випадку, якщо придбання цього майна відбулося виключно за особисті кошти одного з подружжя.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (частина друга статті 70 СК України).

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2021 року у справі № 756/2527/16-ц (провадження № 61-5837св20) вказано, що «виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто».

Аналогічні висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2019 року в справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України майно, набуте одним із подружжя за час шлюбу на підставі договору дарування, є його особистою приватною власністю.

Пункт 3 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України передбачає укладення у простій письмовій формі правочинів (договорів) між фізичними особами на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (нмдг), за винятком правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення (ст. 206 ЦК України).

Недодержання простої письмової форми правочину не має наслідком його недійсність, якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 218 ЦК України). Абзацом 2 ч.1 ст. 218 ЦК України визначено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Твердження Відповідача, що спірна квартира є її особистою приватною власністю, оскільки, придбана за її особисті кошти, подаровані її батьками не підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема які б підтверджували укладення відповідного правочину та фактичну передачу таких коштів. Суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_5 в частині доводів щодо передачі (дарування) донці ОСОБА_2 своїх особистих коштів з огляду на положення абз. 2 ч.1 ст. 218 ЦК України.

Таким чином, відсутність належних документальних підтверджень унеможливлює встановлення судом факту передачі коштів Відповідачу за первісним позовом батьками, набуття особистої власності на них та придбання за них квартири у її особисту приватну власність.

Факт наявності на депозитному рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2 у ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» відповідно до договору банківського вкладу № 5-в-17-404 від 07.05.2013, грошових коштів у розмірі 261 700 грн, а також їх зняття ОСОБА_2 14.05.2013 – у день укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, може свідчити про те, що саме за ці кошти квартира була придбана.

Разом з тим, указаний договір банківського вкладу та додаткова угода до нього від 13.05.2013 були укладені в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а тому на кошти, розміщені на депозитному рахунку відповідно до даного договору також поширюється презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, встановлена статтею 60 СК України та яка стороною Відповідача за первісним позовом не спростована.

Твердження ОСОБА_2 , що п. 1.6 договору купівлі-продажу квартири від 14.05.2013, яким передбачено, що «квартира, що є предметом даного договору, придбається Покупцем за кошти, що є спільною сумісною власністю, оскільки були набуті ним, перебуваючи у шлюбі», є стандартним формулюванням та закріплене в шаблоні договору, суд не враховує, оскільки указаний пункт є істотною умовою договору, підписаного самою ж ОСОБА_2 , а посилання на обставини підписання договору купівлі-продажу квартири та її тяжкий психо-емоційний стан не можуть свідчити про невідповідність її волевиявлення дійсній волі та не погодження з умовами договору на момент його підписання.

Договір купівлі-продажу квартири є чинним та жодною із сторін не оскаржувався та не визнавався недійсним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до частини четвертої статті 369 Цивільного кодексу України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Частиною 2 ст. 65 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Так як договір купівлі-продажу квартири від 14 травня 2013 року є чинним та жодною із сторін не оскаржувався та не визнавався недійсним, то цим договором підтверджується, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 придбана за спільні кошти подружжя та є об`єктом права спільної сумісної власності позивача та відповідача.

Суд також звертає увагу, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, то презумпція права спільної сумісної власності подружжя не спростована. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23), згода одного з подружжя на розпорядження спільним майном – односторонній правочин, який має юридичне значення на стадії укладення договору і є необхідною умовою його чинності. Таке волевиявлення спрямоване як на іншого з подружжя, що укладає договір, так і на контрагента і фіксується в самому договорі. Надання письмової згоди свідчить про те, що майно набуте за спільні кошти у спільну сумісну власність подружжя, адже така згода підтверджує спільність коштів і спільну волю на придбання. Суд не вправі підміняти домовленість подружжя щодо набуття майна у спільну власність, якщо така згода зафіксована в договорі.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує допоки не спростована. Презумпція спільності майна подружжя поширюється, у тому числі й на те майно, яке було нажите у період шлюбу, але оформлене і зареєстровано на ім`я одного з подружжя (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2022 року у справі № 495/6578/17 (провадження № 61-17462св21)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Задоволення вимоги про поділ однієї з квартир як спільної сумісної власності шляхом визнання за позивачем та відповідачкою права власності на її частину за кожним саме собою свідчить про припинення правового режиму спільної сумісної власності на такий об`єкт (постанова ВП ВС від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).

Отже суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на частину спірної квартири.

ОСОБА_1 у відзиві на зустрічний позов в порядку поділу майна подружжя просить визнати за ним право особистої приватної власності на легковий автомобіль Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , з відшкодуванням ОСОБА_2 грошової компенсації вартості її 1/2 частки даного транспортного засобу у розмірі 61 042,60 грн., а також частину іншого рухомого майна.

З огляду на фактичне відчуження автомобіля та не зазначення вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1 на автомобіль та інше рухоме майно, у порядку передбаченому ст. 175 ЦПК України, як позовної вимоги у змісті цивільного позову, суд враховує при вирішенні спору позицію ОСОБА_1 лише в частині поділу та компенсації вартості майна.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково з огляду на наступне.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступне майно: легковий автомобіль Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску; камера Panasonic Lumix G9, 2020 р.в., камера Panasonic Lumix G80, 2020 р.в., камера Canon 6D, об`єктив Sigma 18-35 Art Canon EF, об`єктив Panasonic Lumix 14mm f2.5, об`єктив Viltrox EF-Mft 0.71 2020 р.в., диктофон zoom hln 2021 р.в., диктофон zoom hl 2021 р.в., штатив Benro T560 2020 р.в., монопод Benro А48TDS4 2021 р.в., монітор 2К 75hz.IPS 25”, LG Ultra Wide 25UM -58-P., комп`ютер (процесор: INTEL Core i7-11700K, відео карта: NVIDA GeForce RTX 300, оперативна пам`ять: 24Gb, накопичувач: SSD WD 512Gb -2 штуки).

ОСОБА_2 заявляє про своє право на грошової компенсації вартості спірного майна, що загалом становить 303 500,00 грн, а тому просить відшкодувати за рахунок ОСОБА_1 на її користь половину вартості в розмірі 151 750,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд не вбачає підстав для задоволення частини позовної вимоги ОСОБА_2 щодо визнання спільного майна сумісною власністю, оскільки, як зазначалося вище, спільність майна набутого подружжям в період шлюбу презумується, а тому така вимога не відповідає критерію ефективності способу захисту права одного з подружжя як співвласника майна. Натомість у даному випадку належною буде вимога про визнання права власності на частину майна за одним із подружжя та поділ майна в натурі, відповідно до визначених судом часток. При цьому,свої висновки щодо визначення ідеальної частки майна суд може навести у мотивувальній частині рішення, обмежившись у резолютивній його частині вказівкою на розподіл майна.

Крім того, автомобіль Chevrolet Lacetti юридично та фактично на даний час перебуває у власності ОСОБА_11 , яка вважається добросовісним набувачем, поки дана презумпція не спростована у встановленому законодавством порядку. Про визнання договору недійсним, як такого, що має ознаки «фраудаторності» та застосування наслідків недійсності договору позовна вимога у даній справі не заявлялася, судом не вирішувалася.

Разом з тим, зважаючи на те, що ОСОБА_1 відчужив об`єкт спільного сумісного майна подружжя автомобіль Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску без ОСОБА_2 , в іншій частині вимоги, а саме: стягнення на її користь грошової компенсації вартості 1/2 частки відчуженого спільного майна, ОСОБА_2 обрала правильний спосіб захисту своїх прав, що узгоджується з положеннями частини другої статті 16 ЦК України.

Відповідно до консультаційного висновку від 12.05.2026 суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_15 , складеного на замовлення ОСОБА_2 імовірна ринкова вартість автомобіля Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску на дату оцінки становить 168 800,00 грн.

Відповідно до висновку щодо ринкової вартості колісного транспортного засобу № 26/06-26 від 05.06.2026, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_16 на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість автомобіль Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску становить 122 085,20 грн.

Оскільки сторонами подано два звіти про оцінку, які істотно відрізняються у визначенні вартості автомобіля, суд враховує наданий ОСОБА_1 . Звіт про оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу №26/06-26 від 05.06.2026, де суб`єктом оцінювання здійснювалось дослідження під час фактичного огляду автомобіля з урахуванням його фактичного технічного стану, пробігу, технічних характеристик та зносу, тоді як наданий адвокатом Станкевичем Ю.В. консультаційний висновок оцінювача від 12.05.2026 складено без безпосереднього огляду автомобіля та без врахування вищезазначених критеріїв.

Відповідно до висновку щодо ринкової вартості колісного транспортного засобу № 26/06-26 від 05.06.2026, ринкова вартість автомобіль Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску становить 122 085,20 грн, а тому частина цієї суми становитиме 61 042,50 грн, яка і має бути стягнута як компенсація частини відчуженого майна із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Суд також зазначає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи не спростування презумпції спільної сумісної власності.

Позивачем за зустрічним позовом наведено перелік рухомого майна із 13 пунктів, придбання у період шлюбу 11 з яких, сторонами не заперечується.

Разом з тим, факт наявності на час поділу майна камери Canon 6D вартістю 14000,00 грн та диктофону zoom hln 2021 р.в. вартістю 3 300 грн ОСОБА_1 заперечується, іншими доказами не підтверджується, а тому їх вартість не підлягає поділу та стягненню на користь ОСОБА_2 .

Загальна вартість технічного обладнання, наявність якого підтверджена сторонами, а саме: камери Panasonic Lumix G9, 2020 р.в. - , камери Panasonic Lumix G80, 2020 р.в., об`єктиву Sigma 18-35 Art Canon EF, об`єктиву Panasonic Lumix 14mm f2.5, об`єктиву Viltrox EF-Mft 0.71 2020 р.в., , диктофону zoom hl 2021 р.в., штативу Benro T560 2020 р.в., моноподу Benro А48TDS4 2021 р.в., монітору 2К 75hz.IPS 25”, LG Ultra Wide 25UM -58-P, комп`ютера (процесор: INTEL Core i7-11700K, відео карта: NVIDA GeForce RTX 300, оперативна пам`ять: 24Gb, накопичувач: SSD WD 512Gb -2 штуки) згідно з висновком від 12.05.2026 суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_15 становить 117 400 грн.

Таким чином частина вартості такого майна становитиме 58 700 грн.

Щодо способу поділу указаного майна шляхом стягнення його компенсації на користь ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

У пунктах 1–3 ч. 1 ст. 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких Позивач за зустрічним позовом у цій справі просить стягнути компенсацію, також регулюються ст. 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Частиною 4 ст. 71 Сімейного кодексу України, визначено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Отже у спорах між подружжям, за загальним правилом, суд може стягнути компенсацію за згодою сторін, якщо частка є незначною і виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу); річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим. Компенсація здійснюється за згодою особи, якій присуджується така компенсація, а фактично за волевиявленням обох співвласників.

Така згода від ОСОБА_2 засвідчена змістом позовних вимог за зустрічним позовом.

У відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 також надав свою згоду відшкодування ОСОБА_2 грошової компенсації належної їй частки у спільному майні подружжя на частину майна, а саме: легковий автомобіль Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску; монітор 2К 75hz.IPS 25”, LG Ultra Wide 25UM -58-P; комп`ютер (процесор: INTEL Core i7-11700K, відео карта: NVIDA GeForce RTX 300, оперативна пам`ять: 24Gb, накопичувач: SSD WD 512Gb. Просив розстрочити компенсацію на 12 місяців.

Разом з тим, тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20)).

Згідно з ч. ч. 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У заявах по суті справи та судових засіданням ОСОБА_2 пояснила, що проживаючи за кордоном, вона позбавлена можливості займатися фото-відеозйомками, а тому не має необхідності користуватися спеціальним обладнанням, яке до того ж фактично знаходиться у м. Чернігові, а тому просить суд визнати право спільної сумісної власності на це майно та стягнути на свою користь із ОСОБА_1 компенсацію вартості майна.

Суд вважає доводи ОСОБА_2 такими, що заслуговують на увагу, враховує інтереси двох неповнолітніх дітей сторін і вбачає, що такі інтереси будуть якнайкраще забезпечені шляхом отримання сім`єю грошової компенсації за усе підтверджене у судовому засіданні набуте в період шлюбу рухоме майно, яке є предметом спору, а не лише визначене ОСОБА_1 у відзиві на зустрічний позов.

Такий підхід відповідає закріпленим у ст. 7 СК України засадам розумності й добросовісності, оскільки виплата компенсації тягне за собою позбавлення ОСОБА_2 її частки у праві власності, вона надає свою згоду на таке позбавлення, отримуючи гарантоване грошове відшкодування, яке може бути використане в інтересах сім`ї, зокрема двох малолітніх дітей.

Натомість ОСОБА_1 отримує право власності на усе майно та може ним розпорядиться на власний розсуд, зокрема реалізувати, таким чином відшкодувавши вартість сплаченої на користь ОСОБА_2 компенсації.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про розстрочення сплати компенсації.

Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Як роз`яснив пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Суд зауважує, що стверджувані ОСОБА_1 обставини, а саме складний матеріальний стан та тимчасова відсутність заробітку не є винятковими обставинами особливого характеру, яка істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення. При цьому суд враховує заперечення сторони ОСОБА_2 проти такого розстрочення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подачу позову про поділ майна подружжя ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 7 543,73 грн.

Розмір судового збору, що сплачений ОСОБА_2 за подачу зустрічного позову характеру стороною становить 1517,50 грн.

Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У судовому засідання представники сторін заявили про стягнення на користь кожної із сторін судових витрат у справі.

Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Через канцелярію суду 06.10.2026 надійшла заява від ОСОБА_1 про долучення доказів на підтвердження судових витрат у справі та стягнення таких витрат, до якої додано копії платіжної інструкції про оплату судового збору у розмірі 7 543,73 грн, договору № 7/26 про надання послуг з незалежної оцінки майна, акту № 7/26 приймання передачі за надані послуги по незалежній оцінці, квитанції про оплату послуг, акту виконаних робіт від 05.06.2026 з ФОП ОСОБА_16 щодо визначення ринкової вартості автомобіля, квитанції про оплату послуг, договору про надання правничої допомоги від 29.10.2025 з адвокатом Сиводід О.П., квитанції до прибуткового касового ордера №4 від 09.04.2026 про оплату ОСОБА_1 послуг правничої допомоги в розмірі 8500 грн, розрахунку витрат на правову допомогу на загальну суму 8500 грн.

Представник Відповідача за первісним позовом та Позивача за зустрічним адвокат Станкевич Ю.В. у судовому засіданні подав заяву про розподіл витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, на підтвердження яких надав суду копії договору про надання правової допомоги № 060526 від 06.05.2026, додатку до договору №1 з детальним описом наданих послуг, акту виконаних робіт від 06.05.2026 на суму 20 000 грн, а також квитанції № 3269094 про оплату ОСОБА_2 вартості послуг адвоката в розмірі 20 000 грн.

Факт надання сторонам послуг на правничу допомогу також підтверджується матеріалами справи, які містять докази направлення адвокатських запитів, подачі заяв по суті справи, а також участю адвокатів у судових засіданнях.

Відповідно до договору № 7/26 про надання послуг з незалежної оцінки майна від 01.04.2026 та акту приймання-передачі за надані послуги від 07.04.2026 ОСОБА_1 та платіжної квитанції, сплачено за послуги оцінки квартири на користь суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_14 1500 грн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 05.06.2026 з ФОП ОСОБА_16 щодо визначення ринкової вартості, з урахуванням пошкоджених елементів, автомобіля Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску та платіжних квитанцій ОСОБА_1 сплачено 5000 грн.

Розмір витрат ОСОБА_2 на проведення суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_15 на замовлення адвоката Станкевича Ю.В. за рахунок коштів ОСОБА_2 оцінки ринкової вартості легкового автомобіля Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску, та іншого рухомого майна, становлять 3000 грн, докази надання та оплати яких містяться у матеріалах справи.

Оскільки при ухвалення рішення суд врахував усі висновки про оцінку майна, понесені сторонами витрати на їх проведення підлягають стягненню.

Отже, Позивачем за первісним позовом понесено судові витрати у розмірі 22 534,73 грн (7534,73 + 1500 + 5000+ 8500), які підлягають стягненню на його користь з Відповідача з огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем за зустрічним позовом було заявлено до стягнення компенсацію вартості рухомого майна у загальному розмірі 151 750 грн, судом позовні вимоги задоволено у розмірі 119 742,50 грн, тобто на 78,91%.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені ОСОБА_2 мають бути відшкодовані у розмірі 19 346,76 грн (1 517,50 + 3 000 + 20 000 х 78,91%).

Цивільним процесуальним кодексом України прямо не передбачено взаємозарахування судових витрат, проте суд вважає на можливе застосувати такий механізм та здійснити математичне зарахування належних сторонам до стягнення сум, а саме 22 534,73 грн – 19 346,76 грн = 3 187,97 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 19, 81, 141, 175-177, 184, 264, 265, 270, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити повністю.

У порядку поділу майна спільної сумісної власності подружжя, набутого у період шлюбу, визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію частини вартості відчуженого транспортного засобу Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску, VIN: НОМЕР_1 у розмірі 61 042 (шістдесят одну тисячу сорок дві гривні) 50 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію частини вартості камери Panasonic Lumix G9, 2020 р.в., камери Panasonic Lumix G80, 2020 р.в., об`єктиву Sigma 18-35 Art Canon EF, об`єктиву Panasonic Lumix 14mm f2.5, об`єктиву Viltrox EF-Mft 0.71 2020 р.в., диктофону zoom hl 2021 р.в., штативу Benro T560 2020 р.в., моноподу Benro А48TDS4 2021 р.в., монітору 2К 75hz.IPS 25”, LG Ultra Wide 25UM -58-P, комп`ютера (процесор: INTEL Core i7-11700K, відео карта: NVIDA GeForce RTX 300, оперативна пам`ять: 24Gb, накопичувач: SSD WD 512Gb -2 штуки) у загальному розмірі – 58700 (п`ятдесят вісім тисяч сімсот) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат у розмірі 3 187,97 (три тисячі сто вісімдесят сім) гривень 97 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду проголошено 12.10.2026.

Позивач з первісним позовом, відповідач за зустрічним: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник: ОСОБА_21 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5

Представник: ОСОБА_3 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя О.Д. Косенко