Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №750/9915/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9915/26

Провадження № 2/750/4686/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря – Левченка К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

у вересні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 540059-КС-002 про надання кредиту від 21 червня 2025 року в сумі 105668 грн. 91 коп.

Обґрунтовано позов тим, що 21 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 540059-КС-002 про надання кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 41000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Також, 13.09.2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 540059-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 20.06.2026 р.». Крім того, 01.12.2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 540059-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 13.07.2026 р.». Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку відповідача. Проте, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

У встановлений законом строк відповідач через систему «Електронний суд» надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги визнає частково, а саме у стягненні з неї суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35970 грн. 20 коп., у задоволенні решти вимог просила відмовити, посилаючись на те, що на виконання умов договору вона сплатила ТОВ «Бізнес позика» 47384,75 грн, повністю повернувши первісне тіло кредиту у 41000 грн та сплативши понад 6300 грн відсотків. Спроба позивача стягнути додатково ще 105668,91 грн є проявом очевидної недобросовісності. Керуючись ст. 233 ЦК України, відповідач просить суд визнати вимоги щодо відсотків кабальними й обмежити загальний розмір усіх додаткових нарахувань за договором сумою не більше 10000 грн, а в решті позову — відмовити.

Також, відповідач заперечує проти стягнення з неї суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки нарахування позивачем санкцій за ст. 625 ЦК України одночасно із поточними відсотками під час дії договору є незаконним подвійним стягненням. Загальна сума таких нарахувань за вказаний період склала 20500 грн, з яких відповідач уже безпідставно сплатила 6307,50 грн., а тому просить позовні вимоги задовольнити частково: стягнути з неї залишок заборгованості за тілом кредиту у сумі 35970 грн. 20 коп. та обмежити загальний розмір усіх додаткових нарахувань (відсотків та комісій) фіксованою сумою 10000 грн.

20 вересня 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» надіслала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що на підтвердження того, що у відповідача відсутня заборгованість за Кредитним договором, та що відповідач належним чином виконувала кредитний договір (здійснювала всі платежі у відповідності до встановленого у кредитному договорі графіку платежів), сторона відповідача мала б надати суду належні та достатні докази здійснення відповідачем всіх платежів за встановленим у кредитному договорі графіком платежів у відповідному розмірі та у відповідні дати, однак сторона відповідача таких доказів суду не надала.

Також, позивачем не нараховувалися проценти за користування кредитом поза межами строку (терміну) дії кредитного договору. Як вбачається з розрахунку заборгованості позичальника за Кредитним договором, розмір заборгованості позичальника після останнього дня строку (терміну) дії кредитного договору не змінювався, тобто жодні проценти після закінчення строку (терміну) дії кредитного договору не нараховувалися. Уклавши Кредитний договір позичальник погодилася у мовою Кредитного договору щодо того, що процента ставка (проценті ставки) за кредитним договором нараховується кожен день на залишок заборгованості позичальника за тілом кредиту, та не заперечувала проти цього протягом строку (терміну) дії Кредитного договору.

Представник позивача у відзиві вказує, що обов`язок відповідача щодо сплати зокрема комісії за надання кредиту передбачений у Паспорті споживчого кредиту до Кредитного договору, де також викладений графік платежів за Кредитним договором, який чітко передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Встановлений у Кредитному договорі обов`язок позичальника по сплаті одноразової фіксованої комісії за надання кредиту не є ніякою «додатковою чи супутньою послугою», а є умовою Кредитного договору, яку сторони погодили уклавши Кредитний договорів, що відповідає закріпленому у ст. 627 ЦКУ принципу свободи договору.

Представник позивача зауважує, що відповідач здійснила платежі за Кредитним договором знаючи про те, що вони будуть розподілятися зокрема на погашення заборгованості за комісією за надання кредиту, та не заперечувала проти цього протягом всього строку дії Кредитного договору.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості позичальника за кредитним договором ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з обставинами та матеріалами справи. Всі платежі відповідача за Кредитним договором були враховані та відображені у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості за Кредитним договором. Сума заборгованості відповідача за Кредитним договором розрахована з врахування всіх платежів відповідача за Кредитним договором.

Також, 20.09.2026 представник позивача надіслала додаткові пояснення, в яких зазначила, що кредитодавець завжди готовий до позасудового врегулювання спору на взаємовигідних умовах на будь-якій стадії процесу (з наданням позичальнику гарантійного листа з печаткою та підписом директора ТОВ «Бізнес Позика», у якому будуть зафіксовані умови до врегулювання). Після подання позовної заяви до суду ТОВ «Бізнес Позика» проводить виключно позасудове врегулювання, і не укладає жодних мирових угод у суді. Крім того, позасудове врегулювання спору можливо лише у тому випадку, якщо позичальник не заперечує факт укладення Кредитного договору, факт отримання ним кредитних коштів за Кредитним договором та факт наявності у нього заборгованості за Кредитним договором.

28.09.2026 відповідач через систему «Електронний суд» надіслала заперечення на відповідь на відзив, в яких просила прийняти ці заперечення до розгляду та врахувати їх під час вирішення справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, просила розглядати справу без її участі, вказавши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надіславши відзив на позов та заперечення.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

21 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір № 540059-КС-002 про надання кредиту, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 41000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (а.с. 23-32).

Даний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-8253.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.5 договору строк, на який надається кредит - 24 тижні, стандартна процентна ставка за кредитом складає: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу кредиту складає 8200 грн. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно з пунктами 2.13, 2.14 договору дата видачі кредиту – 21.06.2025, дата повернення кредиту – 06.12.2025 року.

Відповідно до пункту 2.15 договору мета (цілі) отримання кредиту - для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом.

Згідно з пунктом 4.2. договору позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у пункті 10.2. договору, починаючи з першого дня користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в пункті 4.2.2. та додатку №1 до договору.

У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.

Відповідно до пункту 4.2.1. договору у разі, якщо погашення кредиту здійснюється відповідно до погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в пункті 4.2.2. та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в пункті 2.4. договору

Відповідно до пункту 4.2.4. договору у разі не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань позичальника, зокрема враховуючи те, що у такому разі умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, надалі застосовуються, водночас, проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту. Всі нараховані проценти мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, водночас сторони погодили, що кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абзаці 2 пункту 1 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в особистому кабінеті позичальника.

При цьому, згідно з пунктом 5.3.4. договору кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії, процентів, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених договором.

У пункті 11.4.4 договору зазначено, що позичальник ознайомився з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погодився неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав договір з вільним волевиявленням.

21 червня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-9611 було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 19-22).

Згідно з листом ТОВ «ПрофітГід» 21 червня 2025 року ТОВ «Бізнес позика» було перераховано ОСОБА_1 згідно з договором № 540059-КС-002 від 21.06.2025 - 41000 грн. (а.с. 44).

Також, 13.09.2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 540059-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 20.06.2026 р.».

Крім того, 01.12.2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 540059-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 13.07.2026 р.».

З відповіді АТ «ПУМБ» від 23.09.2026 року, на виконання ухвали про витребування інформації вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_1 до рахунку № НОМЕР_2 . Також, банком надіслано виписку по зазначеному рахунку за період з 21.06.2025 по 13.07.2026 в електронному вигляді на диску.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, 21 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 був укладений договір № 540059-КС-002 про надання кредиту, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» надало відповідачу кредит, однак відповідач свої зобов`язання щодо його повернення належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 105668 грн. 91 коп., до якої входить: 35970 грн. 20 коп. – сума прострочених платежів по тілу кредиту, 57067 грн. 22 коп. – сума прострочених платежів по відсотках, 12631 грн. 49 коп. – заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України (а.с. 14-16).

Відповідачем вказаного розрахунку заборгованості не спростовано.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, оскільки відповідач в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, у добровільному порядку не повернула фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти, що свідчить про порушення прав позивача, суд знаходить підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 35970 грн. 20 коп. та проценти, нараховані відповідно до умов укладеного договору в розмірі 57067 грн. 22 коп.

Щодо вимоги позивача про нарахування відсотків у сумі 12631 грн. 49 коп. відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, суд звертає увагу, що згідно із Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 18, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У частині зупинення примусового стягнення штрафних санкцій, дія правових норм у часі – пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України мають ретроспективну дію, тобто поширюється також на кредитні договори і позики, які укладені до 17.03.2022 (набрання чинності законом № 2120). На даний час зміни до указаної норми Закону законодавцем не вносилися.

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства, суд вбачає вимоги позивача про нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України необґрунтованим.

Разом з тим, як видно з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачем було сплачено 6307 грн. 50 коп. в рахунок погашення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

Однак, оскільки нарахування заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України визнано судом необгрунтованим, то вказана сума, сплачена відповідачем має бути зарахована в рахунок погашення відсотків за кредитним договором.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 червня 2025 року № 540059-КС-002, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Бізнес позика» становить 86729 грн. 92 коп., з яких: 35970 грн. 20 коп. – тіло кредиту; 50759 грн. 72 коп. – проценти за користування кредитом.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог статті 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 10000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правничої допомоги від 15 травня 2026 року, рахунок-фактуру від 15 травня 2026 року.

15 травня 2026 року між ТОВ «Бізнес позика» та Адвокатським об`єднанням «Правовий Баланс» в особі адвоката Глуховецького Олександра Степановича укладено договір про надання правничої допомоги. Предметом вказаного договору є надання наступних юридичних послуг: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво інтересів Замовника у органах державної влади та місцевого самоврядування (на підставі окремої довіреності) (а.с. 79-81).

Згідно з рахунком-фактурою № 05-540059-КС-002 від 15 травня 2026 року вартість надання правової допомоги за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 складає 10000 грн. (а.с. 78).

Відповідно частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, часткове задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 3000 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (місцезнаходження юридичної особи: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 41084239) заборгованість за договором про надання кредиту в сумі 86729 грн. 92 коп. (вісімдесят шість тисяч сімсот двадцять дев`ять грн. 92 коп.).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 2185 грн. 30 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3000 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12.10.2026.

Суддя І. П. Рахманкулова