Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №750/5110/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5110/26

Провадження № 2/750/2853/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого - судді - Григор`єва Р.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Коваленко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Свеа Фінанс» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1783059 від 20 серпня 2024 року у загальному розмірі 28 305, 00 грн, з яких 4500, 00 грн - заборгованість за кредитом, 14805,00 грн - заборгованість по процентам, 9000, 00 грн – заборгованість за штрафом.

Позов обґрунтований тим, що 20 серпня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та Відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 1783059, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти в сумі 4500,00 грн. на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок. Відповідач зобов`язалася повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю проценти та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Позивач свою частину зобов`язань за договором виконав, тоді як Відповідач належного виконання своїх зобов`язань не здійснив.

15 липня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-23/25, за умовами якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги відносно боржників ТОВ «Слон Кредит», у тому числі і до Відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 1783059.

Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за договором в розмірі 28 305, 00 грн та відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору. Справу просить розглядати за відсутності представника Позивача.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.05.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не прибув, у поданій заяві просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судові засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації, які в силу положень частини восьмої статті 128 ЦПК України вважаються врученими.

Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення, у судовому засіданні 09.10.2026 постановлено протокольну ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

20.08.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та Відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 1783059. Договір укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора Н351, відправленого Відповідачу 20.08.2024 на номер мобільного телефону. За вказаним договором товариство надає клієнту споживчий кредит в розмірі 4500 грн, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п.п. 1.2, 1.3 договору). Відповідно до п.1.4 договору кредит надається строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів. Згідно із п. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. П. 1.5.2 договору визначено, що якщо споживач до 19.09.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, буде застосована знижена процентна ставка в розмірі 0,65 %.

Факт перерахування коштів 20.08.2024 у сумі 4500,00 грн на карту № НОМЕР_1 підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК» від 15.08.2025 № 20250815-2012 та листом АТ «А-Банк» № 64128/47-260918/160-БТ від 18.09.2026 з випискою по рахунку.

Також, судом встановлено, що 15 липня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-23/25, за умовами якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги відносно боржників ТОВ «Слон Кредит», у тому числі і до Відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 1783059.

Відповідно до копій витягу із реєстру боржників та платіжної інструкції від 16.07.2025 № 10120 за договором факторингу № 01.02-23/25, фактор - Позивач отримав від клієнта ТОВ «Слон Кредит» право грошової вимоги до Відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 1783059 від 20.08.2024 на суму 28 305, 00 грн, з яких 4500, 00 грн - заборгованість за кредитом, 14805,00 грн - заборгованість по процентам, 9000, 00 грн – заборгованість за штрафом.

Доказів повного й належного виконання Відповідачем умов кредитного договору суду не надано.

На підтвердження розміру заборгованості Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1783059 від 20.08.2024, згідно з яким борг Відповідача становить 28 305, 00 грн, з яких 4500, 00 грн - заборгованість за кредитом, 14805,00 грн - заборгованість по процентам, 9000, 00 грн – заборгованість за штрафом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що укладений між сторонами в електронній формі кредитний договір підписаний 20.08.2024 о 16:22:05 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н351, тому має силу договору, укладеного в письмовій формі й підписаного сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». За цим договором, Позивач свої зобов`язання щодо надання кредиту виконав, а Відповідач отримав кредитні кошти в сумі 4500,00 грн. Належних та допустимих доказів повернення Відповідачем заборгованості в повному обсязі матеріали справи не містять.

За наведених обставин, позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 4500, 00 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 14 805,00 грн. – заборгованість по процентам є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 9000, 00 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

Загальновідомим є той факт, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Судом установлено, що штрафні санкції, сплата яких передбачена договором про фінансовий кредит № 31606-08/2024 від 26.08.2024, нараховані після 24 лютого 2022 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

Отже вимоги про стягнення з Відповідача на користь позивача штрафу, є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір сплачений Позивачем в розмірі 2662,40 грн. Позов судом задоволено частково, а саме на 68,2%. Тому пропорційно до задоволених позовних вимог з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 1815, 76 грн (2662,40 грн. х 68,2%) на відшкодування судового збору.

Керуючись статтями 2, 5, 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Іллінська, 8, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 37616221) заборгованість за кредитним договором № 1783059 від 20 серпня 2024 року у загальному розмірі 19305 (дев`ятнадцять тисяч триста п`ять) грн. 00 коп., з яких 4500, 00 грн. - заборгованості за тілом кредиту та 14 805,00 грн. – заборгованість по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 1815, 76 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Р.Г. Григор`єв