Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №390/2645/26 — Долинський районний суд Кіровоградської області

справа № 390/2645/26

провадження № 2-а/388/18/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Баранського Д.М., розглянув у спрощеному провадженні (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом до відповідача та просить скасувати постанову № R702138 від 15 серпня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Позов мотивує тим, що влітку в процесі оформлення відстрочки помітив у застосунку «Резерв+» відмітку, що перебуває у розшуку у зв`язку з неприбуттям за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Після цього здійснив процедуру в застосунку «Держава і Я» та згодом отримав сповіщення про зняття з розшуку.

Однак, згодом з`явилась інформація про винесення щодо нього 15 серпня 2026 року спірної постанови.

За даними із «Резерв+» причиною звернення до Національної поліції було неприбуття 18 листопада 2025 року за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Позивач зазначає, що відповідачем пропущено строк накладення адміністративного стягнення.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав до суду відзив на позовну заяву. Просить відмовити в позові. По суті відзиву вважає, що під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв на підставі встановлених правил.

Дослідивши зміст позову, відзиву, матеріали справи, суд доходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Положення ч. 1 ст. 269 КАС України передбачають, що у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Отже, інші заяви по суті у цій категорії справи не передбачені положеннями КАС України, відповідно судом не встановлювався строк для подання відповіді на відзив та заперечення.

Судом установлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 від 15 серпня 2026 року № R702138, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за те, що він не прибув за викликом то територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), в особливий період.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі – також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Військове командування, військовослужбовці, добровольці Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівники правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, особи, визначені Законом України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), зобов`язані дотримуватися законів та звичаїв війни та застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Громадяни, які проходять державну військову службу та службу у військовому резерві у Збройних Силах України, при виконанні обов`язків служби носять військову форму одягу, їм довічно встановлюються законом військові звання. Порядок позбавлення військового звання визначається законом.

В умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об`єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Громадяни України в установленому законом порядку можуть створювати громадські організації для сприяння зміцненню оборони держави.

Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Аналізуючи вищезазначені положення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» можливо стверджувати, що обов`язком громадянина є з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці виключно з такою метою:

1.оформлення військово-облікових документів;

2.проходження медичного огляду;

3.направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності;

4.призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

5.взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів;

6.визначення їх призначення на особливий період;

7.направлення для проходження медичного огляду.

Зі змісту повістки ІНФОРМАЦІЯ_3 (Долинська) № 5227365 слідує, що ОСОБА_1 викликався на 09:00 годину 30 жовтня 2025 року до цього відділу за адресою: АДРЕСА_1 для проходження медичного огляду.

Тобто мета виклику ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є законною, оскільки відповідає положенням ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У свою чергу ОСОБА_1 на вищевказану дату та час не з`явився до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

14 серпня 2026 року о 17:33:38 годині ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву. У цій заяві повідомив, що ним допущене порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме неприбуття за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідальність за такі дії, передбачена ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви підтверджує, що ознайомлений зі ст. 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 КК України. Цю заяву подано в електронній формі.

По суті про ці ж обставини ОСОБА_1 вказує у змісті цього позову. Наслідком таких його дій було зняття з розшуку та притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Згідно з чч. 7, 8 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Отже, якщо особа вчинила в особливий період адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вона може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою, в якій зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Подання цієї заяви має наслідком винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення без участі такої особи, а також без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Саме такі дії були вчинені ОСОБА_1 , що стало наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення згідно з постановою від 15 серпня 2026 року № R702138, яку він оспорює у цій справі.

Окремо необхідно зазначити, що подання особою заяви про не оспорювання нею допущенного порушення та надання нею згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності (ст. 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення) за своїм характером безумовно свідчить про вчинення нею визначеного адміністративного правопорушення та згоду на притягнення за нього до адміністративної відповідальності. Оспорювання у подальшому таких дій після накладення адміністративного стягнення може бути виключно за наявності доказів вчинення цих дій у стані неосудності або під примусом, за відсутності вільного волевиявлення, однак ці дії повинні бути підтверджені матеріалами справи.

Зміст позову містить виключно одну підставу для скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення. Цією підставою є притягнення позивача до адміністративної відповідальності після закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тобто саме виключно в контексті цих обставин суд переглядає законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тобто чи дотримано особою, уповноваженою розглядати справу про адміністративне правопорушення, визначеного ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення строку накладення адміністративного стягнення (ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Згідно з ч. 9 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, для того, щоб зрозуміти чи дотримано особою уповноваженою розглядати справу про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення, необхідно у цьому конкретному випадку визначити момент виявлення адміністративного правопорушення.

Насамперед, потрібно з`ясувати значення слова «виявлення» в українській мові. Це слово походить від дієслова доконаного виду «виявити». В українській мові слово «виявити» - багатозначне. Одне з його значень, що стосується правової сфери, таке: «перевіривши, що-небуть, установити якийсь факт». Саме із цього значення необхідно виходити, визначаючи зміст термінологічного звороту «виявлення правопорушення».

Іменник «виявлення» утворено від дієслова доконаного виду «виявити». В українській мові форми доконаного виду виражають 1) завершену чи завершену на певному етапі виконання дію; 2) дію, повторювану до певної межі; 3) дію одноразову, раптову. Натомість форми недоконаного виду виражають дію, що перебуває у процесі тривання (здійснення), незавершеної повторюваності. Як було зазначено вище, виявлення – це іменник, утворений від дієслова доконаного виду «виявити» (іменником, що утворений від дієслова недоконаного виду «виявляти», є «виявлення»).

Вживання віддієслівних іменників, утворених від дієслів доконаного виду показує, що законодавець пов`язує настання юридичних наслідків не лише з фактом вчинення певного діяння (дії або бездіяльності), а й із фактом настання певного результату, який переслідувався суб`єктом під час вчинення цих дій. За вчинення одних лише дій, які не потягнули певного результату не настають і наслідки, передбачені нормою.

Отже, результат лінгвістичного тлумачення звороту «виявлення правопорушення» такий:

Слово «виявлення» у відповідному термінологічному звороті – це віддієслівний іменник, доконаного виду, який позначає вчинення дій, що мають юридичні наслідки для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення визначеного правопорушення. Вчинення таких дій можливе виключно особою, уповноваженою складати протокол про адміністративне правопорушення та фіксуються цим протоколом або особою, уповноваженою розглядати справу про адміністративне правопорушення у разі, якщо за визначених підстав такий протокол не складається.

Також необхідно зауважити, що певна інформація про обставини та факти адміністративного правопорушення може бути відома будь-якій особі (наприклад, працівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки або правоохоронного органу). Встановлення і навіть документування ними такої інформації не може вважатися встановленням факту виявлення визначеного адміністративного правопорушення, оскільки такі особи не наділені правом робити висновок про наявність або відсутність правопорушення. Вони лише інформують про певні факти компетентні органи, надають документи, що підтверджують факт вчинення особою визначеного адміністративного правопорушення.

Виявляти адміністративне правопорушення означає встановлювати наявність підстави для адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Право та обов`язок установлення цього факту, а також його документування має особа, уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення або особа, уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення у разі, якщо за визначених підстав такий протокол не складається. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо).

Висновок про те, що виявлено правопорушення як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення або особа, уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення у разі, якщо за визначених підстав такий протокол не складається, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу або винесення постанови, якщо за визначених підстав такий протокол не складається. При цьому таку постанову має бути винесено, зокрема, протягом трьох днів після отримання заяви особи, яка не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (ч. 2 ст. 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Отже, моментом виявлення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідно вважати день складання протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою особою або день винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, якщо за визначених підстав такий протокол не складається.

Окремо необхідно звернути увагу, що момент вчинення адміністративного правопорушення та момент його виявлення не є тотожними поняттями.

З огляду на вищезазначене, під час винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення не було пропущено строку накладення адміністративного стягнення, доводи позивача вищезазначеного ніяким чином не спростовують, відповідно позов з урахуванням його підстави є необґрунтованим.

За ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Отже, рішення відповідача підлягає залишенню без змін, а позовна заява підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 210-1, 251, 252, 268, 278-280, 285, 287, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статями 19, 20, 72-79, 132, 134, 139, 241, 242, 244-246, 250, 271, 286 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Залишити без змін постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 серпня 2026 року № R702138, а позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, – без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Баранський