Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №387/753/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/753/26

Номер провадження по справі 2/387/828/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі:

головуючого судді Майстер І.П.

за участі секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 19 травня 2026 року надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі — АТ «ПУМБ», позивач) до ОСОБА_2 (далі — відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1001631803701 від 09 липня 2020 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 липня 2020 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1001631803701 шляхом підписання відповідачкою заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до умов зазначеного договору банк надав відповідачці кредитні кошти в розмірі 7 887 грн, які остання зобов`язалася повернути у встановлені договором строки та сплачувати проценти й інші передбачені договором платежі.

Позивач стверджує, що відповідачка належним чином не виконувала взятих на себе договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 24 листопада 2025 року становить 10 851 грн 38 коп.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору та наявність непогашеної заборгованості, позивач просить стягнути з неї зазначену суму заборгованості, а також понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду подав заяву, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Водночас подала до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечувала.

На обґрунтування своєї позиції відповідачка зазначила, що, відповідно до пункту 4 заяви №1001631803701 від 09 липня 2020 року на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,99 %.

На думку відповідачки, умови кредитного договору в частині встановлення такої комісії суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування», оскільки позивачем не визначено належним чином перелік додаткових та супутніх банківських послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлено відповідну плату.

Відповідачка послалася на положення частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», зазначивши, що умова договору про оплатність інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач отримує один раз на місяць, є нікчемною, а комісія не може стягуватися за послуги, які фактично не надаються або не передбачені законодавством.

Також відповідачка зазначила, що позивач не надав належних і допустимих доказів існування та погодження зі споживачем додаткових і супутніх послуг, за які встановлено комісію, а також доказів належного ознайомлення відповідачки з повним змістом умов кредитування, порядком нарахування комісій та інших платежів.

З огляду на викладене відповідачка вважає, що позивачем не доведено правомірності нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині, зокрема щодо стягнення комісії в розмірі 3 689 грн 30 коп.

Крім того, у відзиві відповідачка зазначила про намір понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень. На підтвердження таких витрат вона вказала на наявність договору про надання правничої допомоги, додаткової угоди та акта приймання-передачі наданих послуг, які, за її твердженням, будуть подані до суду додатково.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, зокрема щодо правомірності нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості та обґрунтованості заявлених позивачем вимог у відповідній частині.

Процесуальні дії суду

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області ухвалою від 10.06.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» є зареєстрованою юридичною особою, основним видом економічної діяльності якої є інші види грошового посередництва (код КВЕД 64.19).

Згідно із заявою № 1001631803701 від 09 липня 2020 року на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписаною ОСОБА_2 , відповідачка приєдналася до умов зазначеного договору та погодилася з визначеними в заяві умовами кредитування.

Із зазначеної заяви та паспорта споживчого кредиту вбачається, що банк надав відповідачці кредит у розмірі 7 887 грн на загальні споживчі цілі строком на 24 місяці. У документах визначено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних, а також передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 %.

Підписання відповідачкою заяви про приєднання та паспорта споживчого кредиту підтверджує ознайомлення з відображеними в цих документах умовами кредитування. Водночас сам факт підписання зазначених документів не звільняє позивача від обов`язку довести правомірність кожної складової заявленої до стягнення заборгованості.

Факт надання кредитних коштів підтверджується наданими позивачем платіжними документами та банківською випискою за рахунком відповідачки. Зокрема, з платіжної інструкції від 09 липня 2020 року вбачається перерахування кредитних коштів у розмірі 7 887 грн за кредитним договором № 1001631803701 від 09 липня 2020 року.

Згідно з банківською випискою за період з 09 липня 2020 року по 24 листопада 2025 року за рахунком, пов`язаним із зазначеним кредитним договором, відображено операції з надання кредитних коштів, нарахування та погашення заборгованості, а також операції, пов`язані з обслуговуванням кредиту.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №1001631803701 від 09 липня 2020 року вбачається, що станом на 24 листопада 2025 року загальний розмір заборгованості відповідачки, за розрахунком банку, становить 10 851 грн 38 коп., з яких: заборгованість за основною сумою кредиту — 7 158 грн 81 коп.;заборгованість за процентами — 3 грн 27 коп.; заборгованість за комісією — 3 689 грн 30 коп.

Отже, позивач обґрунтовує заявлені вимоги не лише наявністю неповернутої частини кредиту та нарахованих процентів, а й необхідністю стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

На підтвердження вжиття заходів щодо досудового врегулювання заборгованості позивачем також надано письмову вимогу від 21 листопада 2025 року про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором. У цій вимозі банк зазначив про наявність заборгованості та запропонував відповідачці виконати грошові зобов`язання у визначений строк.

Водночас наявність письмової вимоги сама по собі не підтверджує її фактичного вручення відповідачці та не звільняє позивача від обов`язку довести розмір заборгованості й правомірність її складових.

У поданому до суду відзиві відповідачка заперечувала проти задоволення позову в частині стягнення комісії в розмірі 3 689 грн 30 коп., посилаючись на те, що позивачем не доведено перелік, зміст і фактичне надання додаткових та супутніх банківських послуг, за які встановлено відповідну плату. Також відповідачка зазначила, що умова договору про стягнення такої комісії суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, відповідачка повідомила про намір заявити вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, зазначивши, що відповідні підтвердні документи будуть подані додатково.

Таким чином, досліджені судом письмові докази підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору, погодження основних умов кредитування та надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 7 887 грн. Разом із тим питання щодо правильності визначення залишку основної суми кредиту, обґрунтованості нарахованих процентів і, зокрема, правомірності стягнення комісії підлягають окремій оцінці суду з урахуванням умов договору, положень законодавства про захист прав споживачів та доказів, наданих сторонами.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як установлено судом, 09 липня 2020 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1001631803701 шляхом підписання відповідачкою заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

На виконання умов кредитного договору банк надав відповідачці кредитні кошти в розмірі 7887 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами та банківською випискою.

Із заяви про приєднання та паспорта споживчого кредиту вбачається, що відповідачка погодилася з умовами кредитування, зокрема щодо суми кредиту, строку кредитування, процентної ставки та передбачених договором платежів.

Водночас у поданому відзиві відповідачка заперечувала проти стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3 689 грн 30 коп., посилаючись на відсутність належних доказів надання послуг, за які встановлено таку плату, та невідповідність відповідної умови договору вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Оцінюючи наведені доводи представника відповідача, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, зобов`язаний безоплатно повідомляти йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, та надавати виписку з рахунку (рахунків) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про здійснені платежі, платежі, які належить сплатити, строки та умови їх сплати.

За змістом частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

При цьому саме по собі включення до договору умови про сплату комісії та підписання позичальником відповідних документів не є достатнім для висновку про правомірність стягнення такої комісії. Суд повинен перевірити, за яку саме послугу встановлено плату, чи передбачена вона договором належним чином, чи відповідає така умова вимогам законодавства та чи доведено обставини, які дають кредитодавцю право вимагати відповідний платіж.

Як убачається з матеріалів справи, у заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 %.

Разом із тим позивач не надав достатніх доказів того, які саме самостійні додаткові чи супутні послуги надавалися відповідачці за цю комісію, у чому полягав їх зміст, у якому порядку вони надавалися та які дії банку становили самостійну послугу для споживача, відмінну від виконання кредитодавцем власних договірних обов`язків.

Наявні в матеріалах справи заява про приєднання та паспорт споживчого кредиту підтверджують погодження відповідачкою зазначених у них умов кредитування, однак самі по собі не доводять фактичного надання окремих послуг, за які позивач нарахував комісію, та не підтверджують законності відповідної умови договору.

При цьому суд ураховує, що надання кредитних коштів є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором відповідно до статті 1054 ЦК України. Виконання такого обов`язку саме по собі не може розглядатися як окрема додаткова послуга, за яку позичальник повинен сплачувати комісію понад передбачені законом та правомірно погоджені договором платежі.

Посилання відповідачки на положення Закону України «Про споживче кредитування» щодо оплати інформації про стан кредитної заборгованості також підлягає оцінці з урахуванням змісту спірної договірної умови. Водночас вирішальне значення в цій справі має те, що позивач не довів, які конкретно послуги становлять предмет комісії та надавалися відповідачці за відповідну плату.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач не довів правомірності нарахування та стягнення з відповідачки комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3 689 грн 30 коп. Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас доводи відповідачки щодо неправомірності нарахування комісії не спростовують установленого судом факту отримання нею кредитних коштів та наявності невиконаного зобов`язання щодо їх повернення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 24 листопада 2025 року залишок основної суми кредиту становить 7 158 грн 81 коп., а заборгованість за процентами — 3 грн 27 копійок.

Зазначені складові заборгованості підтверджуються наданим розрахунком та банківськими документами про рух коштів за кредитним договором. Відповідачка не надала суду доказів повного погашення основної суми кредиту або спростування наведеного позивачем залишку заборгованості за тілом кредиту та процентами.

За таких обставин суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення основної суми кредиту в розмірі 7 158 грн 81 коп. та процентів у розмірі 3 грн 27 коп., а всього — 7 162 грн 08 копійок.

Таким чином, дослідивши надані докази в їх сукупності та надавши оцінку доводам сторін, суд доходить висновку про часткове задоволення позову АТ «Перший Український Міжнародний Банк»: стягнення з відповідачки заборгованості за основною сумою кредиту та процентами в загальному розмірі 7 162 грн 08 коп. і відмову в задоволенні вимог про стягнення комісії в розмірі 3 689 грн 30 коп.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58, рішення від 10 лютого 2010 року) зазначив, що принцип належного здійснення правосуддя вимагає, щоб у рішеннях судів були належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони. Обсяг обґрунтування рішення може відрізнятися залежно від характеру рішення.

У цій справі суд надав оцінку основним доводам сторін, дослідив надані письмові докази та визначив, які складові заявленої заборгованості підтверджені належними доказами, а які не мають достатнього правового й доказового обґрунтування.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково в розмірі 7 162 грн 08 коп. із заявлених 10 851 грн 38 коп., частка задоволених позовних вимог становить приблизно 66,00 %.

Отже, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 66,00 % від фактично сплаченої суми судового збору за подання позову, а саме 1 757 грн 23 копійок.

ІІІ Резолютивна частина

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 207, 526, 629, 634, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 263–265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 1001631803701 від 09 липня 2020 року в розмірі 7 162 (сім тисяч сто шістдесят дві) гривні 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 757 (одна тисяча сімсот п`ятдесят сім) гривень 23 копійки.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення решти заборгованості за кредитним договором — відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач – Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" ( 04070, місто Київ, вулиця Андріївська,4, код ЄДРПОУ 14282829);

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І. П.