Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №385/1405/26 — Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Суд: Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №385/1405/26

Суддя: ВЕНГРИН М. В.

Справа № 385/1405/26

Провадження № 2/385/737/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06.10.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого-судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал`до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

представник позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал`подав до суду позовну заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 98250195000 в розмірі 39682,28 грн та судові витрати по справі.

стислий виклад позиції сторін

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсиббанк" укладено кредитний договір № 98250195000, відповідно до умов якого Банк зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісії та інші передбачені платежі. 09.07.2020 у відносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора з ПАТ «Укрсиббанк» на ТОВ «ФК Кредит Капітал». Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 39682,28 грн, які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач ОСОБА_1 правом подання відзиву не скористався.

заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою судді від 18.08.2026 відкрито провадження в справі, вирішено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 06.10.2026.

Представниця позивача у поданому 29.09.2026 клопотанні позов підтримала, просила розгляд справи проводити без її участі, не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення.

Суд вважав за можливим провести розгляд справи за відсутності сторін, оскільки позивач скористався своїм правом, згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, а відповідач, який вважається 04.09.2026 повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання в порядку п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки не повідомив, будь яких заяв на адресу суду не подавав. Відповідно суд не вбачає перешкод в проведенні розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.

Оскільки відповідач, за умов належного повідомлення, відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився, позивач, згідно поданої заяви, не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Також судом при зазначенні дати ухвалення судового рішення застосовано висновок ОП ВС викладений у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 в якому вказано, що у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення грошового зобов`язання й застосування відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитним договором, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України, Законами України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та «Про електронну комерцію», іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів

Суд встановив, що 19.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ “Укрсиббанк” з анкетою-заявкою на надання споживчого кредиту в сумі 44747,00 грн (а.с. 34)та ознайомився з паспортом споживчого кредиту (а.с. 35-37).

19.10.2021 між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98250195000 (а.с. 22-27) з додатком № 1 до нього (а.с. 28-29) та графіком платежів (а.с. 30-31)які підписані сторонами, в тому числі власноручним підписом ОСОБА_1 .

Відповідно до умов кредитного договору (п. 2.1) банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору та правил. Згідно п. 3.1 договору сума кредиту за договором становить 44747,00 гривень. За пунктом 3.3 кредит надається позичальнику для особистих потреб у сумі 44247,00 гривень на придбання товару та п`ятсот гривень на оплату разової комісії за надання послуг за управління кредитом. Відповідно до пункту 3.6 позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит та інші платежі шляхом внесення платежів відповідно до графіка платежів, але в будь-якому разі не пізніше 19.10.2022. Відповідно до пункту 3.7 розмір ануїтетного платежу становить 3729,00 гривень до 19.08.2022, а з 20.08.2022 — 5072 гривні. Ануїтетний платіж повинен сплачуватися щомісяця до 19-го числа включно згідно з графіком платежів (п. 3.8). За пунктом 3.12 позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатків до нього.

З додатка № 1 до договору вбачається, що ним встановлено комісії, зокрема щомісячну комісію за управління кредитом, за надання послуг з управління кредитом, за управління кредитом у разі здійснення переплати, за надання послуг з управління кредитом у разі використання кредиту та за прострочення сплати.

Графік платежів вбачається, що розмір кредиту — 44747 гривень., погашається шляхом внесення ануїтетних платежів кожного 19 числа місяця, останній день погашення 19.10.2022.

З виписки по рахунку (а.с. 12-13) вбачається, що 19.10.2021 ОСОБА_2 було надано первісним кредитором кредит в розмірі 44747,00 грн.

Слід вказати, що згідно висновку викладеного в постанові ВС від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.Суд бере до уваги, щочасткова сплата є підтвердженням існування такого боргу.

Зі згаданою виписки також вбачається, що відповідач частково вносив платежі на погашення заборгованості, останній 21.03.2022

Такий висновок кореспондує із позицією Верховного Суду, що викладена у рішенні по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зазначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

20.06.2023 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал було укладено договір відступлення прав вимог №245 (а.с. 16-18), за яким клієнт відступає фактору права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та в рахунок їх оплати передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату й на умовах, визначених цим договором.

З акту приймання-передачі права вимоги від 20.06.2023 (а.с. 7) вбачається, що за таким АТ “Укрсиббанк” передало а ТОВ “ФК “Кредит -Капітал” прийняло права вимоги в обсязі та на умовах, визначених договором та реєстром боржників від 20.06.2023, що є додатком до договору фактури № 246.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 246 від 20.06.2023 (а.с. 14) вбачається, що за таким до ТОВ “ФК “Кредит-Капітал” перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 98250195000 від 19.10.2021 на суму 44747,00 грн.

Суд оцінюючи надані докази вважає їх належними та допустимими, такими, що доводять факт укладення кредитного договору між АТ “Укрсиббанк” та відповідачем ОСОБА_1 , факт виконання його первісним кредитором в частині надання коштів та невиконання такого відповідачем у зв`язку з порушенням строків внесення платежів за кредитом, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Також з досліджених доказів суд вважає доведеним перехід права вимоги за договором від первісного кредитора до ТОВ “ФК “Кредит-Капітал”.

Окремо суд звертає увагу, що договір факторингу відповідач не оспорює, а отже такий, з врахуванням презумпції правомірності правочину, що встановлений ст. 204 ЦК України є правомірним, недійсним судом не визнався.

Таким чином суд вважає доведеним перехід права вимоги до відповідача до ТОВ “ФК “Кредит-Капітал”.

З розрахунку заборгованості, що долучений в якості окремого документу, вбачається, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за договором в сумі 39682,28 грн, з яких по тілу кредиту в розмірі 28943,00 грн, по комісії - 10739,28 грн(а.с. 10). Такий розрахунок відповідає інформації, зазначений в виписці за кредитним договором, перевірений судом та не спростований відповідачем.

З приводу нарахування комісії суд зазначає таке.

10 червня 2017 року набув чинностіЗакон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим уЗаконі України «Про захист прав споживачів`текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів`з набуттям чинностіЗакону України «Про споживче кредитування`залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування`до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування`передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування`щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст.1, ч. 2 ст.8, ч. 1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосуванняст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної лінії існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про правомірність дій кредитора щодо встановлення комісій, оскільки укладеним між сторонами договором передбачено підстави нарахування таких.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що суд встановив факт укладення кредитного договору, встановлено факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та факт їх неповернення відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами, а також перехід права вимоги до позивача, тому суд дійшов висновку про підставність позову та погоджується з розрахунком заборгованості, що наданий позивачем.

Резюмуючи, суд висновує, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню повністю. Відтак з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість в розмірі 39682,28 грн.

При цьому, розмір спірної заборгованості відповідачем не спростовано, так як ним своїх розрахунків не наведено та суду не було подано.

розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями частини 1 статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено 2662,40 грн судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8 у зв`язку поданням позову в електронній формі).

Оскільки позовні вимоги судом задоволені повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на оплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 4-1 поверх) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 98250195000 від 19.10.2021 в розмірі 39682,28 грн та 2662,40 грн сплаченого судового збору, а всього 42344 (сорок дві тисячі триста сорок чотири) грн 68 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 12.10.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 06.10.2026

Оригінал: reyestr.court.gov.ua