Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №383/382/26 — Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/382/26

Номер провадження 2/383/440/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Зербул С.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Замші Д.Д.,

представника відповідача - адвоката Куєвда Ю.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування свідоцтв про право на спадщину, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 через представника адвоката Замшу Дмитра Дмитровича звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування свідоцтв про право на спадщину.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої увійшли також земельні ділянки, площею 9,17 га та 7,55 га, що знаходяться на території Кетрисанівської територіальної громади (колишня Рощахівська сільська рада) колишнього Бобринецького району, а нині Кропивницького району Кіровоградської області.

Вказує, що у визначений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини він звернувся до приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Трошиної С.А. із відповідною заявою про прийняття спадщини. Однак приватний нотаріус повідомила, що існують заповіти померлої ОСОБА_3 щодо вказаних земельних ділянок на користь ОСОБА_2 , яка є його рідною сестрою.

Вважає, що спадкодавець ОСОБА_3 ніколи б не склала б заповіту лише на користь ОСОБА_2 , при цьому проігнорувавши інших спадкоємців, тому має переконання, що заповіти не підписувались спадкодавцем та мають дефект волі, що було предметом розгляду у цивільній справі №383/561/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними заповітів.

Згідно Висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (КНДІСЕ) Кропивницьке відділення від 20.06.2025 року №426/25-27, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі №383/561/24 підпис від імені ОСОБА_3 в заповіті с.Миколо-Бабанка Бобринецького району Кіровоградської області від 27.06.2017, посвідченому секретарем виконавчого комітету Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Кучерюк З.В. та зареєстрованому в реєстрі за №14 від 27.06.2017, який міститься в графі «ПІДПИС:_____ (ОСОБА_3)», виконаний не самою ОСОБА_3 , а іншою особою, з ретельним наслідуванням якогось справжнього підпису ОСОБА_3 .

Підпис від імені ОСОБА_3 в заповіті с.Миколо-Бабанка Бобринецького району Кіровоградської області від 18.05.2019, посвідченому секретарем виконавчого комітету Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Кучерюк З.В. та зареєстрованому за №6 від 18.05.2019 року, який міститься в графі «ПІДПИС:_____ (ОСОБА_3)», виконаний не самою ОСОБА_3 , а іншою особою.

Вказує, що оскільки встановлено, що ОСОБА_3 не підписувала вказані заповіти вони є нікчемними, тобто такими, що не породжують правових наслідків.

Разом з тим, на підставі вказаних заповітів приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу видано відповідачу спірні свідоцтва про право на спадщину, які не скасовані та наразі є дійсними, чим порушено його право на отримання спадщини за законом.

В зв`язку з викладеним позивач просить суд:

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину від 09.11.2023 року за номером в реєстрі 1879, видане на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 9,1740 га, кадастровий номер 3520886400:02:000:2046, у спадковій справі приватного нотаріуса Кропивницького нотаріального округу Кіровоградської області Трошиної С.А. №27/2023;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину від 09.11.2023 року за номером в реєстрі 1880, видане на ім`я ОСОБА_2 на 3/4 частки земельної ділянки кадастровий номер 3520886400:02:000:2045, у спадковій справі приватного нотаріуса Кропивницького нотаріального округу Кіровоградської області Трошиної С.А. №27/2023.

10.04.2026 року представник відповідача адвокат Куєвда Юлія Сергіївна подала відзив на позовну заяву, згідно якого просила у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що висновок судової почеркознавчої експертизи від 20.06.2025 року отримано з істотними порушеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мін`юсту №53/5 від 08.10.1998 року, а інших самостійних, належних, достатніх та переконливих доказів підроблення підписів, порушення порядку посвідчення заповітів чи відсутності вільного волевиявлення спадкодавця позивач не надав (а.с.83-86).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.42-43).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31.03.2026 року задоволено заяву представника відповідача адвоката Куєвда Юлії Сергіївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.54-55).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13.05.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (99-100).

Ухвалами Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30.07.2026 року, 17.09.2026 року задоволено заяву судового експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Петрова Сергія про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.135-136).

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилась, неявка якої не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві.

Суд, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 06.06.2023 року (а.с.8) та копією свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 30.03.1962 року (а.с.7).

З матеріалів спадкової справи №27/2023, яка заведена до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.58-82) вбачається, що спадкоємцями її майна є її син ОСОБА_1 , донька ОСОБА_2 та донька ОСОБА_4 . У свою чергу ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 протягом шести місяців з часу відкриття спадщини звернулися до приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трошиної С.А. із заявами про прийняття спадщини, тобто у строк, визначений ч.1 ст.1270 ЦК України (а.с.59, а.с.67 зворот), а донька спадкодавця ОСОБА_4 у строк, визначений ст.1270 ЦК України, звернулася до приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трошиної С.А. із заявою про відмову як від обов`язкової частки відповідно до статті 1241 ЦК України, так і від прийняття спадщини за законом (а.с.71).

Згідно заповіту, посвідченого 27.06.2017 року секретарем виконавчого комітету Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Кучерюк З.В., за реєстрованим №14, підпис заповідача в якому оспорюється, ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,17 га, що знаходиться на території Рощахівської сільської ради, згідно державного акту виданого Рощахівською сільською радою 27.02.2001 року серія IV-KR №010666, заповіла ОСОБА_2 (а.с.13). На підставі вказаного заповіту ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 частки вказаної земельної ділянки кадастровий номер 3520886400:02:000:2046, видане приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трошиною С.А. 09.11.2023 року, зареєстроване в реєстрі за №1879 (а.с.16).

Згідно спірного заповіту, посвідченого 18.05.2019 року секретарем виконавчого комітету Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Кучерюк З.В., за реєстрованим №6, підпис заповідача в якому оспорюється, ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,5598 га, кадастровий номер 3520886400:02:000:2045, розмір частки 3/4, яка розташована на території Рощахівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області заповіла ОСОБА_2 (а.с.14). На підставі вказаного заповіту ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/8 частки вказаної земельної ділянки, видане приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трошиною С.А. 09.11.2023 року, зареєстроване в реєстрі за №1880 (а.с.15).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29.01.2026 року у справі №383/561/24 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповітів, у зв`язку з обранням неналежного способу захисту свого порушеного права (а.с.17-22).

У відповідності до висновку експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (КНДІСЕ) від 20.06.2025 року №426/25-27 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі №383/561/24 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 в заповіті с.Миколо-Бабанка Бобринецького району Кіровоградської області від 27.06.2017, посвідченому секретарем виконавчого комітету Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Кучерюк З.В. та зареєстрованому в реєстрі за №14 від 27.06.2017, який міститься в графі «ПІДПИС:_____ (ОСОБА_3)», виконаний не самою ОСОБА_3 , а іншою особою, з ретельним наслідуванням якогось справжнього підпису ОСОБА_3 .

Підпис від імені ОСОБА_3 в заповіті с.Миколо-Бабанка Бобринецького району Кіровоградської області від 18.05.2019, посвідченому секретарем виконавчого комітету Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Кучерюк З.В. та зареєстрованому за №6 від 18.05.2019, який міститься в графі «ПІДПИС:_____ (ОСОБА_3)», виконаний не самою ОСОБА_3 , а іншою особою (а.с.23-32).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29.01.2026 року у справі №383/561/24 встановлено, що непідписання заповітів заповідачем ОСОБА_3 свідчить, що ці заповіти складено з порушенням вимог щодо їх форми, і відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України це має наслідком їх нікчемність.

Допитаний в судовому засіданні експерт Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України ОСОБА_5 пояснив, що ним була проведена судово-почеркознавча експертиза у справі №383/561/24 за результатами якої складено висновок від 20.06.2025 року №426/25-27. При проведенні дослідження виявив, що підпис у заповіті від 27.06.2017 року виконано не самою ОСОБА_3 , а іншою особою з ретельним наслідуванням якогось справжнього підпису останньої. Підпис в заповіті від 18.05.2019 року здійснювала інша особа без ретельного наслідування. Було враховано вік особи, яка виконувала підпис. У ОСОБА_3 більш низький ступінь виробленості та з часом (віковими змінами) міг тільки погіршуватись. Збіжні ознаки свідчать про намагання підробити підпис ОСОБА_3 . Використання копій зразків не заборонено, якщо вони надані судом. Зразки надані на дослідження в достатній кількості для категоричного висновку. Для проведення дослідження у даній справі використовував зразки з різницею давності виконання між досліджуваним документом та зразками, що не забороняється. Виконавець підпису мав почерк з більш високим ступенем виробленості і копіював почерк заповідача. Розбіжності між об`єктами дослідження і зразками суттєві та стійкі. При проведенні експертизи тиск на нього не здійснювався.

Висновок експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (КНДІСЕ) від 20.06.2025 року №426/25-27 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі №383/561/24 суд визнає обґрунтованим, достовірним та допустимим доказом, адже дослідження проводить експерт з використанням своїх професійних знань, яких виявилось достатньо для здійснення категоричного висновку на поставлені перед експертом питання.

Стороною відповідача не доведено, що висновок експерта №426/25-27 є недостатньо обґрунтованим, суперечить матеріалам справи, чи містить істотні внутрішні суперечності або виконаний з порушенням встановленого порядку проведення судової експертизи.

Та обставина, що вказану експертизу проведено у іншій справі, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила експертизу є атестованими судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність, висновок містить інформацію щодо предмета доказування, а отже, є допустимим письмовим доказом у справі, який підлягає оцінці у сукупності із іншими доказами у справі.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За змістом ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч.1 ст.1270 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт, відповідно ст.1234 ЦК України, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою-п`ятою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Заповіт є правочином, а тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено статтею 1247 ЦК України, якою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним.

Відповідно до ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Отже, заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти:

1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі;

2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту);

3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Відповідно до змісту наведених норм дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).

У частини першій статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми, є нікчемним.

Отже, непідписання заповіту заповідачем свідчить, що заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми, та, відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України, це має наслідком його нікчемність.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 730/624/20 (провадження № 61-5984св23).

За наведених матеріалів справи та норм права вбачається, що заповіт посвідчений 27.06.2017 року секретарем виконавчого комітету Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Кучерюк З.В., за реєстрованим №14 та заповіт посвідчений 18.05.2019 року секретарем виконавчого комітету Миколо-Бабанської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Кучерюк З.В., за реєстрованим №6, на ім`я ОСОБА_2 , підписані не заповідачами, а отже вказані заповіти є нікчемними.

Що стосується визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину за заповітом, суд зазначає наступне.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).

Зі змісту статті 1301 ЦК України вбачається, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Свідоцтво про право на спадщину це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно.

Фактично свідоцтво не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак, свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Чинність документа, в даному випадку свідоцтва, є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава (правочин), у зв`язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то такий правочин не породжує в його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 15.10.2019 року у справі №916/780/18.

Враховуючи, що судом встановлено нікчемності заповітів, на підставі яких ОСОБА_2 були видані оскаржувані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, то вимога про визнання їх недійсними та скасування є обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_3 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (2 категорії) (а.с.33).

За правилами ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За результатом розгляду справи позовні вимоги задоволено повністю, тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 5324 грн. 80 коп., від сплати якого був звільнений позивач при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування свідоцтв про право на спадщину - задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трошиною С.А., зареєстроване в реєстрі за №1879, на ім`я ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 9,1740 га, кадастровий номер 3520886400:02:000:2046.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трошиною С.А., зареєстроване в реєстрі за №1880, на ім`я ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 7,5598 га, кадастровий номер 3520886400:02:000:2045.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 5324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2.

Повне судове рішення складено 12.10.2026 року.

Суддя В.В. Бондаренко