Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №592/6487/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/6487/26

Провадження №2/592/2279/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді - Литовченка О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Соляник Є.О.,

представника позивача - адвоката Потураєва С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко Анна Вікторівна, Сумська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності,

установив:

Виклад позиції позивача, відповідачів, третіх осіб. Процесуальні дії.

Позивач звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з вказаною позовною заявою, та свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 30.01.2015р. на 1/4 частку від 1/2 частини будинку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 з витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі та витягом з ДРРП про реєстрацію речового права, свідоцтво паро смерть ОСОБА_3 , а також Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.01.2024р., на 3/8 часток цього будинку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 сестри ОСОБА_4 , з витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі та витягом з ДРРП про реєстрацію речового права, свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 .

Родинні відносини позивачки зі спадкодавцями підтверджується: свідоцтвом про її народження з прізвищем ОСОБА_5 , в якому батьками вказані ОСОБА_6 ОСОБА_3 ; свідоцтвом про одруження зі зміною прізвища на ОСОБА_7 ; свідоцтвом про народження сестри ОСОБА_8 ; свідоцтвом про укладення шлюбу сестрою зі зміною прізвища на ОСОБА_9 ;

Вказаний житловий будинок з 1959 року належав батькам позивачки та її померлої сестри – ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою-характеристикою об`єкту нерухомого майна станом на 2014 рік.

Відповідно до цієї довідки 1/2 частка будинку належала ОСОБА_6 на підставі договору про право безстрокового користування земельною ділянкою від 1959 року, акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 04.01.1984р. А 1/2 частки будинку належала ОСОБА_3 на підставі рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 22.02.1996р.

Як вбачається з рішення суду, ОСОБА_2 позивалась до своїх доньок, як спадкоємців після смерті колишнього чоловіка ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Маріуполь Донецької області.

В рішенні суду зазначено, що спадкоємцями на майно померлого батька є доньки – ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які зазначили, що дійсно будинок будувався батьками у шлюбі, а після розірвання шлюбу та виїзду батька до Маріуполя, мати залишилась проживати у будинку, будинок прийнятий в експлуатацію у 1984 році, оскільки мались певні недобудови, не заперечували проти позову.

Суд також пересвідчився, що станом на лютий 1996 року, у м.Маріуполь відомостей про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_6 не мається.

Встановлені судом обставини щодо спільного майна батьків позивачки також підтверджуються копією Акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію, свідоцтвом про припинення одруження між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , довідкою нотаріальної контори м.Маріуполя від 30.01.1996р.

Крім цього, позивач має у своєму володінні також оригінали документів щодо припинення шлюбу між батьками, а саме:

Відповідно до розписки від 04.02.1972р. ОСОБА_6 зазначає, що виїзджає у м. Жданов (колишня назва Маріуполя) і залишає свою половину будинку ОСОБА_3 , так як по договору з нею вона знімає з нього аліменти з 01.01.1972р.

Відповідно до супровідного листа від 21.11.1972р. голови суду та судового виконавця Охріменко Таісії Іванівні згідно її заяви повернутий виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_6 .

Земельна ділянка за вказаною адресою залишається не приватизованою, що підтверджується довідкою ГУ Держземагенства у Сумській області від 2014 року, коли позивач успадковувала частку після смерті матері.

Позивач звернулась до приватного нотаріуса Сумського МНО Онопрієнко А.В. з клопотанням щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті у 1992 році батька ОСОБА_6 , оскільки вона (разом із сестрою) за раніше діючим ЦК УРСР є спадкоємицями першої черги за законом і фактично вступили в управління та володіння спадковим майном після смерті батька, так як мати була вже непрацездатною, не перебувала у шлюбі з батьком (не була спадкоємцем за законом).

Відповідно до відповіді нотаріуса, свідоцтво про право на спадщину за законом не може бути видане з тих підстав, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Маріуполь Приморського району Донецької області.

На момент смерті батька – у 1992 році, матері позивачки було вже понад 60 років, що підтверджується наявною у позивачки довідкою про народження її матері ОСОБА_10 , свідоцтво про укладення шлюбу між батьками.

Тому позивач разом із сестрою фактично прийняли спадщину після смерті батька в рівних частках – по 1/2 від 1/2 або ж по 1/4. А саме – опікувались домоволодінням та підтриманням його у належному стані, садили та збирали городину, допомагали матері у сплаті витрат на утримання та обслуговування житлового будинку, мали постійний доступ до спадкового майна тощо.

Відповідно до копії будинкової книги позивачка ОСОБА_11 , її сестра ОСОБА_8 , постійно проживали за вказаною адресою від моменту надання ділянки у користування, а також після досягнення 16-річного віку, пізніше змінювали місце проживання. Останні записи свідчать, що ОСОБА_2 була зареєстрована у будинку постійно з 1965 року, а сестра ОСОБА_4 знову зареєструвала своє місце проживання у будинку з 2015 року.

Тому просить Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді 1/4 частки та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 спадщини у вигляді 1/4 частки житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частку житлового будинку садибного типу загальною площею 50,7 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_6 ; Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частку житлового будинку садибного типу загальною площею 50,7 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 сестри ОСОБА_4 .

Ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.05.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 29.05.2026 продовжено строк на усунення недоліків.

Ухвалою судді від 10.06.2026 продовжено строк на усунення недоліків.

Ухвалою судді від 17.07.2026 продовжено строк на усунення недоліків.

Ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.08.2026 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

20.08.2026 від представника відповідача Сумської міської ради надійшов Відзив на позовну заяву згідно якого просить суд прийняти законне та обґрунтоване рішення, не порушуючи майнових прав та інтересів інших осіб, розгляд справи проводити без участі представника.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Потураєв С.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Сумської міської ради у судове засідання не з`явився.

Треті особи у судове засідання не з`явилися.

Фактичні обставини, встановлені судом. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Судом встановлено, що

Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.07.1950, « ОСОБА_12 » народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якої зазначені: батько – « ОСОБА_6 », мати – « ОСОБА_13 ».

Згідно Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 06.02.1970, « ОСОБА_14 » та « ОСОБА_12 » уклали шлюб 06.02.1970, про що зроблено актовий запис №207, після реєстрації шлюбу присвоєно прізвища : ОСОБА_7 .

ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 30.01.2015 на 1/4 частку від 1/2 частини будинку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 з витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі та витягом з ДРРП про реєстрацію речового права, свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , а також Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.01.2024, на 3/8 часток цього будинку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 сестри ОСОБА_4 , з витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі та витягом з ДРРП про реєстрацію речового права, свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.02.1996, за позовом « ОСОБА_13 к ОСОБА_15 , ОСОБА_16 о признании права собственности в порядке ст.22 КоБС Украины на часть домостороения» задоволено та ухвалено «Признать за ОСОБА_13 право собственности на одну вторую часть домостроения АДРЕСА_1 ».

Відповідно до розписки від 04.02.1972р. ОСОБА_6 зазначає, що виїзджає у м. Жданов (колишня назва Маріуполя) і залишає свою половину будинку ОСОБА_3 , так як по договору з нею вона знімає з нього аліменти з 01.01.1972.

Відповідно до супровідного листа від 21.11.1972 голови суду та судового виконавця Охріменко Таісії Іванівні згідно її заяви повернутий виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_6 .

Земельна ділянка за вказаною адресою залишається не приватизованою, що підтверджується довідкою ГУ Держземагенства у Сумській області від 2014 року від 19.11.14 №7245/01.23.

Відповідно до копії будинкової книги позивачка ОСОБА_11 , її сестра ОСОБА_8 , постійно проживали за вказаною адресою від моменту надання ділянки у користування, а також після досягнення 16-річного віку, пізніше змінювали місце проживання. Останні записи свідчать, що ОСОБА_2 була зареєстрована у будинку постійно з 1965 року, а сестра ОСОБА_4 знову зареєструвала своє місце проживання у будинку з 2015 року.

Відповідно до відповіді нотаріуса, свідоцтво про право на спадщину за законом не може бути видане з тих підстав, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Маріуполь Приморського району Донецької області.

Допитані у судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 підтвердили факти викладені у позовній заяві щодо обставин справи.

Позивач та її сестра ОСОБА_4 спадщину після смерті батька ОСОБА_6 фактично прийняли по 1/4 частки житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , опікувались домоволодінням та підтриманням його у належному стані, садили та збирали городину, допомагали матері у сплаті витрат на утримання та обслуговування житлового будинку, мали постійний доступ до спадкового майна.

Можливість позивача у оформленні нею свого спадкового права в позасудовому порядку відсутня.

А тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині встановлення факту прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді 1/4 частки та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 спадщини у вигляді 1/4 частки житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частку житлового будинку садибного типу загальною площею 50,7 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_6 .

Згідно Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 від 01.04.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 65 років у м. Суми, про що зроблений відповідний актовий запис №957.

Згідно Відповіді №2380/02-14 від 05.06.2026, Сумська міська державна нотаріальна контора повідомила, що Сумською міською державною нотаріальною конторою 10.06.2023 була заведена спадкова справа за №319/2023 (номер у спадковому реєстрі 70769892) після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , останнім місцем проживання якої було: АДРЕСА_1 у період з 24.04.2015 року по день смерті. Згідно з матеріалами спадкової справи станом на 05 червня 2026 року спадкоємицею другої черги відповідно до статті 1262 Цивільного кодексу України за законом є рідна сестра спадкодавиці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 . Спадщину сестра спадкодавиці прийняла шляхом своєчасно поданої заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Інформація про інших осіб. які б могли бути спадкоємцями ОСОБА_4 та претендували на спадкування майна в нотаріальній конторі відсутні.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частку житлового будинку садибного типу загальною площею 50,7 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 сестри ОСОБА_4 .

Відповідно до ст.549 ЦК Української РСР 1963 р., який був чинний на момент відкриття спадщини внаслідок смерті спадкодавця, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

При спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого. За відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, якщо всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і збоку матері (друга черга) (ст.ст.529, 530 ЦК 1963 р.).

Частина 1 ст. 548 ЦК УРСР 1963 р. встановлює, правило - для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою, або застереженням.

Відповідно до ст.549 ЦК Української РСР 1963 р., який був чинний на момент відкриття спадщини внаслідок смерті спадкодавця, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до ст.1261 ЦК України діти спадкодавця у першу чергу мають право на спадкування.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК).

У відповідності до ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до положення ч. 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як роз`яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10.02.2010).

За таких умов суд вважає, що за даних обставин справи, вимоги позивача не суперечать вимогам діючого законодавства, є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді 1/4 частки та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 спадщини у вигляді 1/4 частки житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частку житлового будинку садибного типу загальною площею 50,7 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_6 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частку житлового будинку садибного типу загальною площею 50,7 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 сестри ОСОБА_4 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07.10.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 .

Відповідач: Сумська міська рада – м. Суми, майдан Незалежності, 2, ЄДРПОУ: 23823253.

Треті особи: Сумська міська державна нотаріальна - м. Суми прос. Шевченка, 3, ЄДРПОУ 41854303.

Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Онопрієнко Анна Вікторівна – м. Суми вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 2, рнокпп НОМЕР_5 .

Суддя Олександр ЛИТОВЧЕНКО