Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №591/7307/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/7307/25

Провадження № 1-кп/591/283/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , гр-на України, одруженого, пенсіонера, не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

18 червня 2025 року близько 19.30 год. ОСОБА_7 , перебуваючи в біля гаражів в районі буд. 8 по вул. Миколи Сумцова в м. Суми, на ґрунті неприязних стосунків, під час конфлікту, маючи намір на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно завдав удару лопаткою в область голови ОСОБА_4 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани тім`яної ділянки голови, лінійного перелому луски лобної кістки зліва з переходом на луску скроневої кістки, яке було небезпечним для життя і за цією ознакою відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення визнав, проте показав, що дійсно при наведених в обвинуваченні обставинах між ним та потерпілим виник конфлікт, під час якого він наніс удар лопаткою в голову потерпілого. Зазначив також, що вдарив потерпілого, оскільки той поводився агресивно, розмахував руками, думав, що він (потерпілий) вдарить його, а також, що не бажав заподіяти таких тяжких тілесних ушкоджень. Цивільний позов визнав частково.

Проте, допитаний потерпілий ОСОБА_4 підтвердив заподіяння йому обвинуваченим тілесних ушкоджень саме при згаданих в обвинуваченні обставинах.

При цьому, його покази є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими доказами в справі, зокрема, з показами свідків ОСОБА_8 , який підтвердив заподіяння тілесних ушкоджень обвинуваченим потерпілому саме за наведених вище обставин та ОСОБА_9 (працівниці поліції, яка прибула на виклик), яка показала, що при прибутті на виклик стосовно описаних обвинуваченні подій, був виявлений потерпілий зі слідами тілесних ушкоджень в області голови та обвинувачений, який поводився агресивно та мав ознаки сп`яніння.

Незначні неточності чи суперечності між показами не впливають на їх достовірність, а такі суперечливості суд відносить на давність зазначених вище подій, вік учасників, суб`єктивне сприйняття кожним з ним конфлікту, а також з огляду на те, що в цілому вони підтверджують обвинувачення та узгоджуються з іншими доказами.

Крім цього, як потерпілий так і свідок показали, що саме обвинувачений заподіяв тілесних ушкоджень потерпілому, після чого невідкладно ними було здійснено повідомлення в поліцію та відбулась фіксація отриманих ушкоджень, що підтверджується заявою, протоколом огляду місця події, під час якого було вилучено сліди та лопатку, копіями медичних документів та актом судово-медичного обстеження (т. 1 а.с. 91, 92, 105-109), що доводить фіксацію тілесних ушкоджень заподіяних потерпілому безпосередньо після описаних в обвинуваченні подій, їх характер, локалізацію, ступінь тяжкості та механізм утворення.

До того ж, покази потерпілого та свідків підтверджуються іншими доказами в справі, зокрема, протоколами слідчих експериментів, проведених за участю ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 111, 116, 131), під час яких вони продемонстрували механізм спричинення обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень саме за наведених вище обставин, що узгоджується з матеріалами тимчасового доступу, копіями документів стосовно виклику швидкої медичної допомоги з аудіозаписом виклику (т. 1 а.с. 122-126), актом та висновками судово-медичних експертиз, якими підтверджено характер, ступінь тяжкості, локалізація та механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 саме в спосіб продемонстрований ним та вказаними особами, тобто який зазначений в обвинуваченні (т. 1 а.с. 109, 110, 115, 120, 136).

Крім того, інформація, яка закріплена в зазначених доказах підтверджується дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з бодікамер поліції спостереження, наданим в порядку ст. 93 КПК України (т. 1 а.с. 127-128), на якому зафіксований потерпілий з зовнішніми ознаками тілесних ушкоджень, обвинувачений, що не заперечував спричинення ним тілесних ушкоджень при описаних в обвинувачення обставинах.

При цьому, ОСОБА_4 (який є особою похилого віку та який має вочевидь значно меншу фізичну силу порівняно з обвинуваченим) не представляв в момент заподіяння тілесних ушкоджень загроз для ОСОБА_7 , суду не було надано жодного підтвердження показам обвинуваченого в цій частині, тому заперечення сторони захисту в цьому контексті, які жодним вагомим доказом не підтверджені та ґрунтуються на їх припущеннях, суд знаходить недостовірними, а факт можливі образи зі сторони потерпілого чи словесна сварка не звільняють від відповідальності особу, яка на образи відповідає заподіянням тілесних ушкоджень.

Отже, заперечення сторони захисту жодним чином не спростовують доказів наведених вище, а послідовність, логічність та узгодженість між собою показань потерпілого та свідків з іншими доказами, невідкладне повідомлення поліції після згаданого випадку, фіксація тілесних ушкоджень, переконують суд в їх допустимості та належності саме в контексті доведення винуватості ОСОБА_7 .

Таким чином, суд вважає зазначені обставини вчиненого діяння встановленими, факт скоєння ОСОБА_7 цього кримінального правопорушення доведеним, а його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки він, своїми умисними протиправними діями, умисно завдав тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 .

Суд не знаходить підтвердженою таку пом`якшуючу покарання обставину ОСОБА_7 як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки всі учасники події були відомі органу досудового розслідування з самого початку і всі подальші дії зводились до технічної сторони проведення відповідних слідчих та процесуальних дій, експертних досліджень на підставі отриманих вихідних даних, в тому числі на очевидній участі обвинуваченого в згаданих в обвинуваченні подіях.

Проте, не дивлячись на певне заперечення провини обвинуваченим, що в більшій мірі стосується його необізнаністю в юридичних питаннях, суд вважає наявною таку пом`якшуючу покарання обставину як щире каяття, оскільки ОСОБА_7 висловив щирий жаль з приводу вчиненого та дійсно засуджує свою поведінку, що виразилось в неодноразовому принесенні вибачень, в спробі часткового відшкодування збитків (які з незрозумілих причин не були прийняті потерпілим).

Обтяжуючих покарання обставин обвинувальний акт не містить, як і не було їх наведено стороною обвинувачення в передбачений законом спосіб.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він є не судимою особою, має позитивну репутацію в минулому, є пенсіонером, працює, за місцем роботи характеризується позитивно.

При призначенні виду та міри покарання суд враховує особу обвинуваченого, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним діяння, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставини.

Враховуючи викладене та позитивні дані щодо особи обвинуваченого, який раніше не судимою особою, є пенсіонером та все одно працює, має поважний вік, позитивні характеристики, беручи до уваги наявність пом`якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе з призначенням покарання у виді позбавлення волі та з застосуванням іспитового строку, що відповідатиме меті кримінального провадження, сприятиме попередженню вчинення інших кримінальних правопорушень, а обвинувачений на переконання суду, перебуваючи на волі здатен принести більше користі для суспільства, ніж перебуваючи в ізоляції від нього, що також сприятиме і відшкодуванню збитків потерпілій стороні, про які буде йти мова згодом.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 , про відшкодування майнових збитків сумі 2587,33 гривень та моральної шкоди в сумі 800000 гривень (т. 1 а.с. 26), слід частково задовольнити в зв`язку з наступним.

Так, майнова шкода заподіяна позивачу, зумовлена витраченими коштами на ліки, на думку суду не підтверджена доказами, оскільки позивачем в цій частині були надані лише чеки на придбання незрозумілих медикаментів, вимушеність чого та їх призначення лікарем саме в зв`язку з отриманими від обвинуваченого травмами суду не була доведена доказами, хоча позивачі не були позбавлені такої можливості, заперечення сторони захисту з приводу чого є переконливими, тому в цій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Завдання моральної шкоди в повній мірі обґрунтовано позивачем та зумовлюється стражданнями, завданими внаслідок отриманих травм, їх характером, тривалістю лікування та глибиною, що безумовно викликало болісні відчуття та призвело до певних змін в житті особи похилого віку, пов`язаних з необхідністю витрачання часу, сил, засобів та коштів на відновлення здоров`я, відстоювання своєї позиції в правоохоронних та судових органах, але на переконання суду сума в 250000 гривень є розумною, виваженою, справедливою та співмірною глибині та тяжкості понесених моральних страждань, не призведене до невиправданого збагачення, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Питання щодо долі речових доказів слід вирішити згідно вимог закону.

Крім цього, згідно вимог ч. 2 ст. 120, ч. 1 ст. 124 КПК України на користь потерпілого підлягають стягненню понесені ним витрати, пов`язані з отриманням правової допомоги, які підтверджені відповідним договором, ордером, платіжним документом (т. 1 а.с. 38-410), з урахуванням тривалості провадження та активної участі адвоката потерпілого в судових засіданнях.

Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу суд не вбачає.

На підставі ст.ст. 75, 76, ч. 1 ст. 121 КК України, ст.ст. 1166-1168, 1177 ЦК України, керуючись ст.ст. 120, 124, 129, 368, 374, 375 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_7 не виїзжати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з`являтися для реєстрації в органи з питань пробації та повідомляти про зміну місця проживання, навчання та роботи.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково та стягнути на його користь з ОСОБА_7 кошти на відшкодування моральної шкоди в сумі 250000 гривень.

Речові докази: диски та копії документів - залишити в матеріалах провадження; лопатку - знищити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 процесуальні витрати в сумі 12000 гривень.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення; особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення вироку цій особі.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1