Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №344/12160/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12160/26

Провадження № 1-кп/344/1197/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Івано-Франківська, місце реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, до затримання працюючого неофіційно, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше судимого вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн, покарання не відбуто,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 вчинив умисне невиконання обмежувальних приписів особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Кримінальний проступок вчинено за наступних обставин.

31.03.2026 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ухвалено рішення про винесення обмежувального припису ОСОБА_5 на строк шість місяці, яким визначено наступні обмеження: заборона наближатись на відстань менше 300 м до місця проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборона наближатись на відстань менше 300 метрів до місця роботи ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 ; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_6 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та у будь-який спосіб спілкуватись з нею.

Однак ОСОБА_5 , будучи ознайомленим 06.04.2026 із зазначеним вище рішенням суду, нехтуючи обов`язковими приписами та обмеженнями, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, 04.06.2026 близько 15 год 00 хв прийшов за адресою проживання ОСОБА_6 та вчинив конфлікт, чим порушив заборону наближатися на відстань менше 300 метрів до місця проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального проступку визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого кримінального проступку відповідно до викладеного в обвинувальному акті. Так, ОСОБА_5 суду пояснив, що за заявою його сестри ОСОБА_6 Івано-Франківським міським судом 31.03.2026 винесено обмежувальний припис, за яким йому заборонено упродовж 3 місяців приходити додому за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Про цей припис дізнався, отримавши судове рішення поштою, а потім ще працівники поліції вручили йому цей обмежувальний припис особисто. Однак через який час прийшов додому, хоч і знав про такий припис, бо подзвонила мама і сказала приходити. Коли був вдома за місцем проживання (в той день чи якийсь з наступних), приїхали працівники поліції і виявили його вдома, тобто там, де йому було заборонено перебувати. Щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв досудовому розслідуванню.

У судове засідання потерпіла ОСОБА_6 не з`явилася, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином, просила справу слухати без її участі, жодних претензій до ОСОБА_5 не має (а.с.39).

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ст.390-1 КК України як умисне невиконання обмежувальних приписів особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений раніше судимий вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн (довідка СІП Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області НОМЕР_1 від 08.06.2026), згідно листа Івано-Франківського районного відділу ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області №3028/38/6/1-26 від 08.06.2026, перебуває на обліку в Івано-Франківському РВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області, станом на 23.09.2026 року штраф не сплачено (а.с.38); відповідно до листа ГУНП в Івано-Франківській області від 11.06.2026, перебуває на профілактичному обліку як «Кривдник» в Івано-Франківському РУП ГУНП в Івано-Франківській області з 04.03.2026, кріт того, з 14.09.2022 до 16.09.2025 перебував на профілактичному обліку як «Кривдник», неодноразово складалися протоколи про адміністративне правопорушення за ст.173-2 КУпАП та виносилися ТЗПсК; відповідно до довідки КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» №1714 від 08.06.2026 неодноразово звертався за амбулаторною та стаціонарною допомогою в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР», останній раз 03.03.2026 по 06.03.2026 з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, гостра інтоксикація», у КНП «ПНЦ ІФ ОР» не звертався, амбулаторну допомогу не отримував; відповідно до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану, неодружений, на утриманні має неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №0900-0303-5/32398 від 11.06.2026 року, на обліку як одержувач пенсії та державних соціальних допомог не перебуває, інформація про інвалідність відсутня; відповідно до довідки №12/1753 від 16.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що згідно ЄДРПВР «Оберіг» ОСОБА_5 не перебуває на військовому обліку, виключений за станом здоров`я у 17.05.2022 році; щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що підтверджено також прокурором у судовому засіданні, як обставини, що пом`якшують покарання, та вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, як обставину, що обтяжує покарання.

Враховуючи, що відповідно до п.1 ч.1 ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання, визнається рецидив злочинів, а згідно ст.12 КК України як правопорушення, передбачене ст.390-1 КК України, так і передбачене ч.1 ст.309 КК України є кримінальним проступком, а не злочином, у даному випадку зазначення в обвинувальному акті рецидиву як обтяжуючої покарання обставини є помилковим.

Згідно ч.3 ст.67 КК України, при призначення покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

З огляду на викладене, враховуючи позицію прокурора, яка просив призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ст.390-1 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік, визначивши остаточне покарання за сукупністю вироків - обмеження волі на строк 1 рік і штрафу у розмірі 17000 грн, позицію потерпілої, що жодних претензій до ОСОБА_5 не має (а.с.39), позицію захисника, який просив врахувати думку потерпілої, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а тому призначити обвинуваченому мінімальне покарання у межах санкції статті, не пов`язане з обмеженням волі, позицію обвинуваченого, який просив суворо його не карати, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, а тому покарання йому слід призначити у межах санкції ст.390-1 КК України у виді пробаційного нагляду.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить 17000 грн, покарання за яким на даний час не відбуто. Таким чином, нове кримінальне правопорушення ОСОБА_5 вчинив протягом невідбутого покарання у виді штрафу за попереднім вироком суду, а тому ОСОБА_5 слід призначити остаточне покарання на підставі ст.ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків шляхом повного приєднання до призначеного за цим вироком покарання невідбутого покарання у виді штрафу за попереднім вироком суду від 26.03.2025, покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Саме таке покарання ОСОБА_5 є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не застосовується, процесуальних витрат немає, цивільний позов не заявлявся.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 100, 370, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, та призначити йому покарання - пробаційний нагляд на строк один рік.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати ОСОБА_5 невідбуте покарання за попереднім вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.03.2025 за ч.1 ст.309 КК України у виді штрафу у розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить сімнадцять тисяч гривень. Визначити остаточне покарання ОСОБА_5 за сукупністю вироків - пробаційний нагляд на строк один рік та штраф в розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить сімнадцять тисяч гривень, що відповідно до вимог ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня постановки його на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: відповідно до постанов від 05.06.2026 і 10.06.2026 3 оптичні носії інформації з відеозаписами - зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя ОСОБА_1