Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №344/9568/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9568/26

Провадження № 2/344/5591/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Атаманюка Б.М.

секретаря судового засідання Солонинко С.А.,

за участі

представника позивача – адвоката Крамаренко К.С.,

представника відповідача – адвоката Гринів Я.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 19.05.2026 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Івано-Франківського міського суду у справі №344/992/26, провадження №3/344/835/26, від 04.03.2026 р., яка залишена без змін згідно постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 24.04.2026 р. (справа №344/992/26, провадження №33/4808/255/26), ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Так, судом було встановлено, що відповідач 12.01.2026 р. близько 07:35 год. в м.Івано-Франківську, по вул.Коновальця, 237, керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Lancer» д.п.з НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з транспортним засобом «Renault Kajar», д.н.з. НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_3 , яка рухалася по зустрічній смузі руху, після чого при неконтрольованому русі здійснила зіткнення з транспортним засобом марки «AUDI 15», д.п.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , також під час неконтрольованого руху відповідач здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Mersedes Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався по зустрічній смузі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, чим порушив п.п. 2.3.6, 12.1, 13.3 ПІДР України, що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками.

На банківський рахунок ОСОБА_1 06.03.2026 р. надійшли кошти, а саме страхове відшкодування по договору №EP235182207 від 31.12.2025 р. від АТ « СГ «ТАС» в сумі 247081,77 грн., що підтверджується скріншотом з банківського додатку, копія якого додається. Згідно листа АТ «СГ «ТАС» вих. №951 від 13.05.2026 р. позивачу була виплачена страхова виплата в розмірі 247131,77 грн..

Згідно рахунку на оплату №253 від 28 січня 2026 р. вартість запчастин, які підлягали до заміни внаслідок пошкодження після ДТП, становить 222 259,73 грн..

Згідно ремонтної калькуляції №02022026 від 02.02.2026 р. вартість ремонту транспортного засобу позивача становить 108750,00 грн.

Отже, загальна сума витрат, які понесла позивач для відновлення свого транспортного засобу становить 331009,73 грн. (вартість запчастин + вартість ремонту Т3).

Таким чином, позивач для проведення відновлювального ремонту свого транспортного засобу додатково сплатила власні грошові кошти в сумі 83 927,96 грн.(331009,73 грн. (загальна сума витрат для відновлення Т3/) - 247081,77 грн. (страхове відшкодування)), що становить різницю між фактичними витратами та страховою виплатою.

Позивач звернулася до страховика та одержала страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, отже, деліктне зобов`язання зберігається до виконання відповідачем як особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК

України, а саме: відшкодування позивачу різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка одержана позивачем від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням її автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з відповідача як винної особи, на користь позивача підлягає стягнення різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути грошові кошти в сумі 83 927,96 грн., тобто різницю між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.

Крім того, позивач відповідно до інформативної довідки працює на посаді медичної сестри стаціонару Стаціонарне загальнопсихіатричне відділення № 6 КНП «ПОКЦІЗ ІФ ОР» з оплатою одної робочої зміни 2236,26 грн.

Також відповідно до довідки №11-09/3 від 24.02.2026 р. Позивач працює в Дністровському басейновому управлінні водних ресурсів на посаді сестри медичної відділу енергоефективності та механізації (за сумісництвом з неповним робочим часом 20 год.

Транспортний засіб - автомобіль «Renault Kajar», д.п.з. НОМЕР_5 , який належить позивачу та був пошкоджений внаслідок ДТП 12.01.2026 р., використовувався позивачем для належної організації свого робочого та особистого часу, оскільки місце проживання позивача та місця її роботи віддалені одне від одного та добирання до них ускладнене внаслідок погодних умов, способу організації дорожнього руху та відсутності прямих маршрутів громадського транспорту. Тому, внаслідок незаконних дій відповідача було порушено усталений порядок життя позивача. Перебування тривалий час її транспортного засобу - автомобіля «Renault Kajar» д.н.3. НОМЕР_6 , в неробочому стані спонукало її до підшукання додаткових способів організації свого робочого та особистого часу, що призвело до моральних страждань переживань. Крім того, позивач змушена була приймати участь в судових засіданнях, де надавала свої пояснення для обґрунтування завданої їй шкоди та обставин пошкодження транспортного засобу. Свою моральну шкоду позивач оцінює в сумі 10 000,00 грн., яку вважає достатньою з огляду на спричинені їй моральні страждання, порушення усталеного способу її життя, необхідність ремонту транспортного засобу та участь в судових засіданнях.

На підставі зазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 83927.96 гривень, моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 гривень, витрати на надання правової допомоги у розмірі 20 000,00 гривень, а також понесені судові витрати.

ВІДЗИВ.

Представник відповідача скористалася правом подання відзиву на позов в якому щодо задоволення позову заперечила, посилаючись на те, що з метою отримання ремонтної калькуляції автомобіля марки Renault Kadjar д/ н НОМЕР_7 , відповідач звернувся до АТ «СГ «ТАС» із відповідним запитом. 17 лютого 2026 року страховою компанією надіслано копію ремонтної калькуляції, з якої вбачається, що вартість ремонту становить 244 131,77 грн. Окрім того, позивачці відшкодовано витрати на послуги евакуатора, що становить 1500 грн., тобто загальна сума, яка була відшкодована позивачці, становить 247131,77 грн. До матеріалів справи позивачкою долучено копію відповіді від 12.05.2026 р., видану АТ «СТ «ТАС», з якої вбачається, що за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб: на одну потерпілу особу 250 000,00 грн. Тобто, ОСОБА_1 отримала максимальну суму відшкодування, яку було перераховано на реквізити вказані у заяві про страхову виплату. До того ж, як вбачається з даної відповіді, ОСОБА_1 погодилася з тим, що розмір страхової виплати складає 250 000,00 грн. та не наполягала на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Таким чином, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у страховій компанії, розмір заподіяної шкоди оцінений страховою компанією та не оспорений потерпілою, тому страхове відшкодування проведено повністю. Крім того, Позивачкою до матеріалів справи додано ремонтну калькуляцію №02022026 від 02.02.2026 р. відповідно до якої вартість ремонту транспортного засобу Позивачки становить 108750,00 грн. Вважає, що зазначена калькуляція не є належним та допустимим доказом, і не свідчить про виникнення у позивачки права на отримання додаткового відшкодування, ніж те, яке виплачено за договором страхування. При цьому, до матеріалів справи не надано жодних доказів фактичних витрат, понесених позивачкою на відновлення ТЗ, також не наведено обґрунтування чому з ОСОБА_2 слід стягнути різницю між вартістю відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу складників. Ознайомившись з даним документом, стає не зрозумілим хто виконав дану ремонту калькуляцію, де взяті зазначені дані вартості. На підставі наведеного, просила суд у позовних вимогах ОСОБА_1 – відмовити у повному обсязі.

СУДОВИЙ РОЗГЛЯД.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Додатково зазначила, що оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням її автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з відповідача як винної особи, на користь позивача підлягає стягнення різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням в сумі 83 927,96 грн.. Просила суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у страховій компанії, розмір заподіяної шкоди оцінений страховою компанією та не оспорений потерпілою, тому страхове відшкодування проведено повністю. Крім того вважає, що зазначена калькуляція не є належним та допустимим доказом, і не свідчить про виникнення у позивачки права на отримання додаткового відшкодування, ніж те, яке виплачено за договором страхування. При цьому, до матеріалів справи не надано жодних доказів фактичних витрат, понесених позивачкою на відновлення ТЗ, також не наведено обґрунтування, чому з ОСОБА_2 , слід стягнути різницю між вартістю відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу складників. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено такі обставини.

ЗАКОНОДАСВТВО.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року№ 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст.6 вказаного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

В абз.2 п. 36.2 ст.36 зазначеного Закону вказано, що у разі визнання страховиком вимог заявника обґрунтованими він приймає рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Так, п.36.1 та п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ.

Судом встановлено, що постановою Івано-Франківського міського суду у справі №344/992/26, провадження №3/344/835/26, від 04.03.2026 р., яка залишена без змін згідно постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 24.04.2026 р., відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Так, судом було встановлено, що ОСОБА_2 12.01.2026 р. близько 07:35 год. в м.Івано-Франківську, по вул.Коновальця, 237, керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Lancer» д.н.з НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з транспортним засобом «Renault Kajar», д.н.з. НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_3 , яка рухалася по зустрічній смузі руху, після чого при неконтрольованому русі здійснила зіткнення з транспортним засобом марки «AUDI 15», д.п.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , також під час неконтрольованого руху відповідач здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Mersedes Benz Sprinter», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався по зустрічній смузі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, чим порушив п.п. 2.3.6, 12.1, 13.3 ПІДР України, що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками (а.с.12-24).

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Mitsubishi Lancer» д.н.з НОМЕР_1 , на дату ДТП була застрахована у АТ «СГ «ТАС» згідно із договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ-Поліс ЕР 235182207 від 31.12.2025. Розмір страхових сум за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб становив – на одну потерпілу особу 250 000 грн..

Згідно листа АТ «СГ «ТАС» вих. №951 від 13.05.2026 р. позивачу ОСОБА_1 була виплачена страхова виплата в розмірі 247131,77 грн.(а.с.4-5).

Розмір страхового відшкодування визначено на підставі ремонтної калькуляції №92601604 від 24.02.2026, згідно з якою загальна сума ремонту пошкодженого автомобіля «Renault Kajar» становить 244 131,77 грн., що включає в себе загальну суму запчастин – 158 921,77 грн., загальну суму фарбування – 48 570,00 грн., загальну суму вартості робіт – 36 640,00 грн.

Відповідно до скріншоту з банківського додатку, на банківський рахунок ОСОБА_1 06.03.2026 р. надійшли кошти, а саме страхове відшкодування по договору №EP235182207 від 31.12.2025 р. від АТ « СГ «ТАС» в сумі 247081,77 грн. (а.с.6).

На момент проведення оцінки завданих збитків страховиком, позивач не заявляла претензій щодо визначеної страховиком вартості страхового відшкодування, беззастережно отримала визначене страхове відшкодування, яке не перевищувало суму ліміту відповідальності страховика.

В подальшому, як стверджує позивач, розмір страхового відшкодування був недостанім для відновлення транспортного засобу. Так, для проведення відновлювального ремонту автомобіля нею додатково сплачені власні грошові кошти в сумі 83 927,96 грн. (331009,73 грн. (загальна сума витрат для відновлення Т3/) - 247081,77 грн. (страхове відшкодування)), що становить різницю між фактичними витратами та страховою виплатою.

На підтвердження фактичних витрат позивачем надано рахунок на оплату №253 від 28 січня 2026 р. згідно з яким нею у постачальника Приватної виробничо-комерційної фірми «В.С.К.» придбано запчастин (за переліком в таблиці) на загальну суму 222259,73 грн. (а.с.9).

Також, позивачкою до суду подано ремонтну калькуляцію №02022026 від 02.02.2026, згідно з якою вартість ремонту транспортного засобу позивача становить 108750,00 грн. (а.с.10).

Окрім того, судом становлено, що відновлення транспортного засобу із визначенням всіх фактичних витрат позивачкою здійснено самостійно, без узгодження з відповідачем.

З урахуванням зазначених обставин справи, суд зазначає наступне.

ОЦІНКА ДОКАЗІВ ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 була виплачена страхова виплата в розмірі 247131,77 грн., яку вона отримала, чим підтвердила, що між ним і страховиком досягнуто згоди про розмір страхового відшкодування, що відповідає її волевиявленню, тобто, фактично погодилася із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком, і не наполягала на проведенні додаткової оцінки чи експертизи пошкодженого автомобіля. Таким чином, рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) прийнято у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника, що є його правом та підставою для такої виплати в значенні п.36.1 та п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Подальші дії позивача щодо самостійного визначення фактичних витрат на відновлення транспортного засобу не були узгоджені з відповідачем, який мав об`єктивні очікування того, що страхова виплата покриває вартість завданих збитків.

Як зазначалося, позивачем до суду надано ремонтну калькуляцію №02022026 від 02.02.2026, згідно з якою вартість ремонту транспортного засобу позивача становить 108750,00 грн., проте цей документ не місить даних щодо виконавця робіт. Підпис, печатка чи будь-які інші реквізити документа, які б надавали можливість ідентифікувати виконавця робіт,- відсутні, що відносить такий документ до неналежних доказів, тобто таких, які не містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 78 ЦПК України).

Щодо рахунку на оплату запасних часин №253 від 28 січня 2026 р., то такий документ сам по собі не підтверджує вартості завданого збитку та його розрахунку.

Слід враховувати, що відповідно до норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та вимог «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», визначення розміру матеріального збитку, заподіяного власнику ТЗ, покладається на атестованих судових експертів або сертифікованих оцінювачів.

Відтак, аналізуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, які б дозволили суду встановити точний розмір завданої матеріальної шкоди.

Що стосується стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини перша та четверта статті 23 ЦК України).

Згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" надалі за текстом - Постанова). Пункт 3 Постанови визначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтовуючи наявність моральних збитків позивач посилається на неможливість використання транспортного засобу для належної організації свого робочого та особистого часу, а також необхідність звернення до суду за захистом свої прав.

Щодо звернення позивача до суду з вимогами про стягнення матеріального збитку, то за висновком суду об`єктивних підстав для цього не було. Після вчинення ДТП відповідач, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована, вжив всіх заходів для отримання позивачем страхового відшкодування, не вчиняв протиправних дій щодо позивача, цим самим діяв добросовісно. За висновком суду, даний позов в частині стягнення матеріального збитку є безпідставним. Тобто факт подання позову не пов`язаний з протиправністю поведінки відповідача, що виключає можливість завдання позивачу моральних страждань пов`язаних з поданням такого позову.

Щодо порушення в наслідок ДТП усталеного способу життя позивача, то такі обставини підлягають доказуванню, і матеріали справи відповідних доказів не містять. При цьому, слід враховувати, що у випадку наявності у позивача додаткових витрат, пов`язаних з неможливістю використання свого транспортного засобу, такі витрати слід відносити до матеріальних, які можуть підлягати стягненню за наявності відповідної вимоги та обґрунтування. Так само до матеріальних витрат відноситься упущена вигода, яка може бути пов`язана з неможливістю використання транспортного засобу. В будь-якому випадку позов повинен місити відповідні вимоги, обґрунтування та докази моральних страждань, їх причинно наслідкового зв`язку з протиправною поведінкою відповідача.

В даному випадку суд міг би враховувати душевні переживання позивача в момент ДТП, проте позовна заява посилань на такі обставини не місить, як і відповідного обґрунтування з цього приводу, що позбавляє суд можливості оцінки такі обставини та визначити відповідний розмір морального збитку.

Таким чином, проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є не підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір роз приділяється пропорційно до задоволених позовних вимог.

Сторона відповідача не заявляла про наявність судових витрат. У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, витрати сторони позивача не розподіляються та залишаються за цією стороною.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.10.2026.

Суддя Богдан АТАМАНЮК