Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №343/2029/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2029/26

Провадження №: 2/343/1389/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Оленяк С.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 343/2029/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивачка просить:

- розірвати шлюб між нею за відповідачем, який зареєстрований 21 жовтня 2006 року у Жовтневому відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про що складено актовий запис № 1190 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.10.2006;

- неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з нею;

- стягнути з відповідача на її користь аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, допустивши негайне виконання рішення у цій частині у межах платежів за один місяць;

- після розірвання шлюбу їй прізвище не змінювати;

- стягнути з відповідача понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що вони зареєстрували шлюб 21.10.2006. Від даного шлюбу в них народилися ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя не склалося через різні погляди на сім`ю та сімейні обов`язки. Збереження шлюбу є неможливим. Спору щодо визначення місця проживання спільних дітей нема. Вона не має наміру перешкоджати відповідачу спілкуватися із синами, однак він повинен брати участь у їх матеріальному утриманні. Добровільно досягнути домовленості щодо розміру та порядку сплати аліментів не вдалося. Батько дітей є здоровим та працездатним. Працює на посаді механіка з ремонту устаткування, отримує регулярний офіційний дохід, тому має фінансову спроможність сплачувати аліменти у розмірі 1/2 частки з усіх видів його заробітку, яка забезпечить базові потреби дітей.

Позивачка у підготовче судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала, просила шлюб розірвати та стягнути аліменти на утримання дітей, а також стягнути на її користь судові витрати (а.с. 40).

Відповідач у підготовче судове засідання також не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги визнав повністю, не заперечив проти розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Погодився на оплату судових витрат (а.с. 41).

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

позовна заява про розірвання шлюбу та стягнення алміентів надійшла до суду 09.09.2026.

Згідно із ухвалою від 14.09.2026, суд відкрив провадження у справі та призначив провести підготовче судове засідання за участю сторін.

05 жовтня 2026 року від позивачки та відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких перша позов підримала, другий - позов визнав.

Частиною 1 статті 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно із вимогами ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд перевірив, що визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи, що відповідач позов про розірвання шлюбу та стягнення аліментів визнав повністю, тому суд приймає визнання ним позову та приходить до висновку про можливість ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

сторони по справі перебувають у шлюбі з 21.10.2006, який зареєстрований у Жовтневому відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 1190, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 21.10.2006. Прізвище дружини до реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу - ОСОБА_7 (а.с. 17).

За час шлюбу у сторін народилися ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що вказують відповідні копії свідоцтв про народження (а.с. 18, 20, 22). Сторони та їхні неповнолітні діти зареєстровані за однією адресою (а.с. 10, 16, 19, 21, 23).

Як позивачка, так і відповідач вказують, що між ними припинилися шлюбні відносини, шлюб носить формальний характер.

Позивачка також вказує на необхідність стягнення з відповідача на її користь на дітей аліментів, оскільки добровільно досягнути домовленості щодо їх розміру та порядку сплати не вдалося. Можливість сплати аліментів у заявленому розмірі обґрунтовує тим, що відповідач офіційно працевлаштований та отримує стабільний дхід, на підтвердження чого надала довідку № 83 від 27.08.2026. Відповідач у своїй заяві від 05.10.2026 не заперечив щодо стягнення з нього аліментів, визнавши позов.

Між сторонами виник спір з приводу розірвання шлюбу, який вони, враховуючи наявність неповнолітніх дітей, не можуть розірвати в позасудовому порядку, а також щодо невиконання батьком свого обов`язку по утриманню дітей.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

зважаючи на позиції сторін, дослідивши докази, які надані на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Частина 2 статті 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як визначено ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Під час розгляду справи знайшло своє підтвердження, що між сторонами припинилися будь-які шлюбні та сімейні відносини, їхній шлюб носить формальний характер. Позивачка не бажає зберегти сім`ю, наполягає на розірванні шлюбу, проти чого не заперечив і відповідач, визнавши позов. Оскільки сторони наполягають на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Позивачка просить залишити неповнолітніх дітей на проживанні з нею, а відповідач заперечень з цього приводу не висловлював, тобто спору з даного приводу між сторонами немає, тому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які не досягли 14 років, слід залишити проживати з матір`ю, позивачкою по справі.

Позивачка просить також після розірвання шлюбу не змінювати їй прізвище на дошлюбне, що, відповідно до ст. 113 СК України, є її правом після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Виходячи з цього, суд уважає за необхідне шлюб між сторонами розірвати, малолітніх дітей залишити проживати з матір`ю, якій прізвище після розірвання шлюбу не змінювати.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У ч. 1 ст. 182 СК України зазначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Оцінюючи положення статті 180 СК України щодо обов`язку батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття в контексті згаданого законодавства, суд визнає, що забезпечення права дитини на рівень життя, необхідний для її гармонійного розвитку, є спільним обов`язком батьків, тобто матері та батька.

Суд уважає доведеними доводи позивачки про те, що їхні діти проживають разом із нею, згоди щодо участі батька в їх утриманні не досягнуто, тому вона просить стягувати з нього аліменти в розмірі 1/2 частки від його заробітку, які забезпечать регулярне щомісячне утримання синів.

ОСОБА_2 не заперечив щодо стягнення з нього аліментів, про що подав відповідну заяву.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов переконання, що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивачки на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/2 частки з усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги обставини, зазначені в ч. 1 ст. 182 СК України, відсутність інших документально підтверджених утриманців у відповідача, який працевлаштований та отримує дохід, тому вважає, що аліменти у вказаному розмірі є гарантованими, справедливими, розумними та необхідними для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Стягнення аліментів слід розпочати від дня пред`явлення позву, як це визначено ч. 1 ст. 191 СК України, і проводити до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти на них продовжують стягуватися за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141, 142 ЦПК України.

Згідно із вимогами ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачка у зв`язку з розглядом даної справи понесла 1331,20 гривень витрат зі сплати судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 31). Однак з огляду на те, що до початку розгляду справи по суті відповідач позов визнав, суд, ураховуючи положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, вважає за необхідне повернути позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 665,60 грн, іншу частину судового збору в розмірі 665,60 грн стягнути на її користь з відповідача.

Крім того, враховуючи положення ст. 142 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», зважаючи на те, що позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні позову до суду в частині стягнення аліментів, відповідач позовні вимоги визнав до початку розгляду справи по суті, тому з останнього слід стягнути на користь держави 665,60 гривень витрат по оплаті судового збору, тобто 50 відсотків від встановленого законом розміру. Іншу частину судового збору компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо понесених позивачкою витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачка на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 4000,00 гривень надала: договір № 28/08-26 про надання правової допомоги від 28.08.2026 (а.с. 26-28), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої допомоги адвокатом Данилюк І.М. (а.с. 25, 29), а також попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат на суму 4000,00 грн (а.с. 30).

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільній справі у розмірі 4000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, а в попередньому розрахунку вказано, які саме було надано послуги, з чим позивачка погодилася. Із заявленим розміром витрат погодився і відповідач у заяві від 05.10.2026.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відповідач заперечень щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу не висловлював, навпаки погодився на їх оплату, розмір понесених витрат є обгрунтованим та доказово підтвердженим, тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути фактично понесені та підтверджені витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 4000,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 200, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 21 жовтня 2006 року у Жовтневому відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 1190, - розірвати.

Неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати з матір`ю, позивачкою по справі ОСОБА_1 .

Прізвище позивачки ОСОБА_1 після розірвання шлюбу не змінювати.

Проводити стягнення аліментів зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів розпочати з 09 вересня 2026 року і проводити до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти на них продовжують стягуватися за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок сплаченого судового збору та 4000,00 (чотири тисячі) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок повернути ОСОБА_1 з державного бюджету.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя С.М.Монташевич