Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №342/355/26 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/355/26

Провадження № 2/342/519/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

з участю секретаря судового засідання Малик Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: військова частина НОМЕР_1 , орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Городенківської міської ради Івано-Франківської області про встановлення місця проживання дитини та факту самостійного виховання дитини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до суду та просить ухвалити судове рішення, яким: встановити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 ; встановити факт самостійного виховання дитини; стягнути з відповідачки судові витрати.

В обгрунтування вимог зазначив, що 04.08.2025 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вже на той час ОСОБА_2 близько 2 років проживала за кордоном, ОСОБА_1 був невиїзним. При вирішенні спору про розірвання шлюбу не вирішено питання щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина сторін ОСОБА_4 , який проживає постійно з батьком. Позивач мобілізований та перебуває у НОМЕР_2 . На даний час неповнолітній ОСОБА_3 залишений напризволяще та категорично проти проживати з матір`ю за кордоном. Оскільки ОСОБА_6 виповнилось 15 років, то він має право самостійно визначити місце проживання.

Ухвалою суду від 02.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

24.06.2026 представник ВЧ НОМЕР_1 подав відзив, просив відмовити у задоволенні позову. Звернув увагу, що трудовий договір укладений 11.06.2024 року між ТзОВ ФАРАХ ФУД та ОСОБА_2, на невизначений термін із трьох місячним випробувальним терміном. Проте, жодних доказів того що вказаний договір на даний час залишається чинним і відповідачка ОСОБА_2 продовжує виконувати за ним обов`язки суду не надано, проте, якщо і припустити що відповідачка продовжує працювати за вказаний трудовим договором, то це свідчить про наявність в неї засобів для існування та можливість утримувати неповнолітнього сина. Щодо рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 04.08.2025 року по справі №342/553/25, яким шлюб між сторонами розірвано, то звертає на себе та обставина, що подаючи позов про розлучення відповідачка ОСОБА_2 , серед іншого, вказувала що неповнолітній ОСОБА_7 проживає саме з нею. Ні трудовий договір, ні рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами не доводить того факту, що позивачка самоусунулась від виконання обов`язків по вихованню та утриманню неповнолітнього сина, також це не доводить того, що одноособове виховання сина сторін здійснює позивач - ОСОБА_1 . Оскільки відповідачка по справі - ОСОБА_2 зобов`язана виконувати покладені на неї батьківські обов`язки які згідно положень СК є не від`ємними від особи, в протилежному випадку можуть виникнути підстави для позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітнього сина. Окрім викладеного, ОСОБА_1 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 25.06.2025 року і включений до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . На переконання командування військової частини НОМЕР_1 , єдиною метою, яку переслідує позивач, звертаючись з позовом, є звільнення з військової служби і уникнення виконання конституційного обов`язку.

Ухвалою суду від 01.06.2026 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Городенківської міської ради, зобов`язано подати суду письмовий висновок щодо обставин справи, що стосується місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 та самостійного виховання дитини позивачем.

Ухвалою суду від 14.07.2026 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач у судові засідання не з`являвся, просив розглянути справу за його відсутності, оскільки перебуває на військовій службі.

Відповідачка у судові засідання не з`являлася, про розгляд справи повідомлена належним чином шляхом отримання судової повістки за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення судової повістки та з відмітками «адресат відсутній», «відмова».

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - військова частина НОМЕР_1 у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив.

Представник служби у справах дітей у судовому засіданні підтримала подане до суду повідомлення про неможливість надати висновок щодо визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , оскільки останній досягнув 14 років. Надала пояснення щодо присутності матері у житті неповнолітнього, зокрема, зазначила про її приїзд до України у липні цього року, коли ОСОБА_3 травмував ногу. Також повідомила, що зі слів неповнолітнього мама спілкується з сином щодня по телефону, також вона передає солодощі.

Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідачка, представник третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - військова частина НОМЕР_1 про причини неявки у судові засідання суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подали, отже вважаються такими, що не з`явився в судові засідання без поважних причин.

Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності позивача, відповідачки, представника військової частини.

Суд, вислухавши пояснення сторони позивача, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку неповнолітнього ОСОБА_4 , оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, зазначає наступне.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.11.1998, який розірвано заочним рішенням Городенківського районного суду від 04.08.2025.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 20.04.2011, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Витягом з реєстру територіальної громади Городенківської підтверджується, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 від 13.10.2025 солдат ОСОБА_1 з 25.06.2025 по даний час перебуває на військовій службі у військовій частині.

За даними копії трудового договору, укладеного між ТзОВ Фарах Фуд та ОСОБА_2 від 11.06.2024 (перекладено з чеської мови на українську), остання почала роботу 11.06.2024 у м.Прага. Договір укладено на невизначений термін із трьохмісячним випробувальним терміном.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 виповнилося п`ятнадцять років років, згідно вимог закону він вправі самостійно визначати з ким із батьків він бажає проживати.

Подібних висновків дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 195/533/24, провадження № 61-2894св26, вказавши, що закон наділяє дитину, яка досягла 14 років, правом на самостійне визначення її місця проживання.

Суд з`ясував думку неповнолітнього ОСОБА_4 , який в присутності опікуна - бабусі ОСОБА_8 пояснив, що бажає проживати з батьком. Останній, на даний час є мобілізованим, тому він проживає з бабусею, якій допомагає по господарству. Також у нього є двоє братів, один з яких періодично навідується зі Львова, де навчається. Мати ОСОБА_3 проживає у м.Прага, щоденно телефонує ОСОБА_3 , цікавиться навчанням, допомагає матеріально, передає продукти. Наведеного не заперечила бабуся неповнолітнього. Востаннє мати приїжджала, коли перебував у лікарні з травмою ноги. До мами у м.Прага їздив, проте проживати там не має бажання.

При розгляді судом спорів між батьками щодо, зокрема, місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Статтею 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно листа Служби у справах дітей Городенківської міської ради від 22.06.2026, зважаючи на те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнув 14 річного віку, орган опіки та піклування не може вирішувати питання щодо визначення його місця проживання, а тому не може надати відповідний висновок по справі.

Згідно повідомлення Служби у справах дітей Городенківської міської ради від 14.07.2026 щодо факту самостійного виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_1 зазначено таке: згідно листа -відповіді Городенківського ліцею №1 ім. Івана Данилюка від 02.07.2026 року №163/01-16, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учень 10-6 класу ліцею. Навчальним процесом дитини зі сторони батьків цікавиться і тато, і мама. Тато приходив на батьківські збори до моменту, коли був призваний до лав Збройних Сил України. Мама дитини спілкувалась з класним керівником в телефонному режимі і теж вирішувала фінансові питання сина. Витрати пов`язані з навчанням сина брали на себе обоє батьків; згідно характеристик №20-59 та №20-60 від 01.07.2026 року, наданих Стрільченським старостинським округом, ОСОБА_1 , 1977 р.н., та ОСОБА_2 , 1978 р.н., позитивно характеризуються за місцем проживання; в акті обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_1 від 01.07.2026 року, складеному комісією в складі старости - ОСОБА_12, діловода - ОСОБА_9 та члена громадської ради ОСОБА_10 , зазначено, що матеріально-побутові умови задовільні. Мати ОСОБА_2 даний час в селі не проживає, а батько - ОСОБА_1 несу службу у ЗСУ; відповідно до листа-відповіді КП «Городенківський некомерційний ЦПМД» №242/01-09 від 08.07.2026 року обоє батьків беруть участь у житті дитини ОСОБА_3 (цікавляться станом його здоров`я, підтримують телефонний контакт з сімейним лікарем, приводять на огляди, щеплення. Хлопчик на «Д» обліку не перебуває, хронічні захворювання відсутні. Також від працівників старостинського округу стало відомо, що дитина травмувалась і перебуває в лікарні, мати приїхала і перебуває зараз вдома, а також надав номер телефону для контакту з нею. Однак по даному номеру телефону так і не вдалось зв`язатись з нею. Поспілкувавшись у телефонному режимі із неповнолітнім ОСОБА_3 , з`ясовано, що він впав з велосипеда і травмував праву ногу, йому наклали фіксатор коліна і він пересувається на двох милицях, перебуває в лікарні з 24.06.2026 року. Мама дійсно приїхала як дізналась, що з ним трапилось, побула 1-2 дні і поїхала. З мамою ОСОБА_3 спілкується по телефону щодня, також вона передає передачі (зазвичай солодощі). За кордоном, а саме в Чехії (м. Прага) перебуває 4-5 років, приїжджає 1 раз на рік у відпустку. Коли йому було 11 років він гостював у мами в Чехії. Тато, коли дізнався, що він травмувався, приїхав у відпустку і буде вдома до 14 липня. Також ОСОБА_3 повідомив, що останні два роки він проживає з бабусею по лінії батька і допомагає їй, оскільки бабуся пересувається на двох палицях.

На підтвердження даної інформації долучено відповідні листи.

Згідно довідки №26 від 26.06.2026, виданої ОСОБА_3 , останній знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «Городенківська БЛІЛ» з 24.06.2026 по даний час із діагнозом: «Відкритий перелом правого надколінника».

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом частин першої та другої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, а той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та має право на особисте спілкування з нею.

Статтями 180, 181 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а способи виконання такого обов`язку можуть визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 зазначено, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як обставина, що входить до предмета доказування у спорі між батьками щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Водночас такий факт не може встановлюватися відокремлено від прав та обов`язків другого з батьків, оскільки встановлення відповідного юридичного факту безпосередньо впливає на його права та законні інтереси.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 529/622/24, у якій наголошено, що окреме проживання батьків та визначення місця проживання дитини з одним із них не можуть розцінюватися як самостійне виховання дитини. Для встановлення такого факту необхідно дослідити участь кожного з батьків у вихованні та утриманні дитини, характер їхніх взаємовідносин із дитиною, причини відсутності участі одного з батьків та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема у випадку, коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Таким чином, для реалізації передбаченого зазначеною нормою права у судовому порядку підлягає доведенню сукупність двох юридично значущих обставин: самостійне виховання дитини та її самостійне утримання одним із батьків.

Предметом доказування у даній справі є встановлення сукупності обставин, які свідчать про фактичне самостійне виконання одним із батьків обов`язків щодо виховання та утримання дитини і причин невиконання другим з батьків таких обов`язків.

Як установлено судом, син сторін ОСОБА_11 проживав з батьком та з часу його мобілізації залишився проживати з бабусею. Забезпечення дитини, організацію навчального процесу, медичний супровід забезпечують обоє батьків.

Судом встановлено, що відповідачка тривалий час проживає за кордоном, проте має постійний контакт з сином, який бажає проживати з батьком, та вказані обставини не свідчать про самоусунення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків та факт самостійного виховання неповнолітнього ОСОБА_3 батьком. Саме по собі проживання матері окремо від дитини не є підставою для встановлення факту її самостійного виховання та утримання батьком.

Отже, суд вважає, що позивач не довів належними доказами обставини, що свідчать про самостійне виховання неповнолітнього сина, натомість. дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідачка бере постійну участь у житті сина, турбується його здоров`ям та навчанням, здійснює його матеріальне забезпечення.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

У такій категорії справ суд зобов`язаний перевірити, чи підтверджуються відповідні обставини належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, оскільки встановлення факту самостійного виховання дитини впливає не лише на права та інтереси батьків, а й на права та інтереси самої дитини, а також може зумовлювати інші юридичні наслідки, визначені законом.

Суд вважає, що факт проживання неповнолітнього ОСОБА_4 разом із батьком не є безумовною підставою для встановлення юридичного факту самостійного виховання дитини одним із батьків, оскільки такі обставини свідчать про належне виконання батьком своїх батьківських обов`язків, однак не підтверджують припинення, обмеження або неможливість здійснення матір`ю її батьківських прав та обов`язків щодо дитини.

Аналогічних висновків у схожих правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 13 листопада 2025 року у справі № 592/20023/23, провадження № 61-12694св25.

В силу статті 141 СК України проживання одного з батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Враховуючи, що неповнолітній ОСОБА_7 досягнув віку, з якого він вправі самостійно визначати з ким з батьків бажає проживати, беручи до уваги, що належних доказів факту ухилення матері від участі у вихованні неповнолітнього сина суду не надано, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі ст.ст. 7, 15, 19, 141, 150, 155, 157, 160, 161 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. ст. 76, 81, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: військова частина НОМЕР_1 , орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Городенківської міської ради Івано-Франківської області про встановлення місця проживання дитини та факту самостійного виховання дитини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

- відповідачка ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_6 ;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Городенківської міської ради Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд.77, м. Городенка, Коломийський район, Івано-Франківська область; код ЄДРПОУ 44332095.

Повний текст судового рішення складено 09.10.2026.

Суддя: Андріюк І. Г.