Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №520/22223/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 р. №520/22223/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.;

за участю секретаря судового засідання - Басістого Є.А.

представника позивача - Квартенка О.Р.

представника відповідача - Шарової Д.В.

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні за правилами ст. 287 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024, код ЄДРПОУ 45752470) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) Пікули Вікторії, а саме постанову від 01.07.2020 року, винесену в межах виконавчого провадження №53206223, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 766 195,44 грн. та постанову від 03.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62463414.

2. Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закрити виконавче провадження №62463414 та скасувати постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 766 195,44 грн. винесену в межах виконавчого провадження №53206223.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що постановою від 16.06.2020 року державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою Вікторією було прийнято рішення об`єднати виконавчі провадження №53206223, №59318162, №59619085 у зведене виконавче провадження №62355920.

Зазначає, що фактично виконавчі дії з виконання виконавчого листа від 27.10.2016 №640/6437/16-ц виданого Київським районним судом міста Харкова, відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції у (м. Харків) (правонаступником якого є відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) не проводились. Таким чином, на думку позивача, стягнення виконавчого збору у розмірі 766 195,44 грн. є протиправним, оскільки підставою для його нарахування є виключно факт фактичного стягнення коштів з боржника, якого у цьому випадку не відбулось.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2026 року відкрито провадження по справі за правилами ст. 287 КАС України.

Відповідач, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 був боржником в рамках зведеного виконавчого провадження №62355920 відкритого зокрема, на підставі виконавчого листа від 27.10.2016 №640/6437/16-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 18.05.2012 року у розмірі 7661954,45 грн., що включає заборгованість за позикою - 7455627,90 грн., 3% річних- 206326,55 грн.

28.12.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Білоконовим О.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №53206223 на підставі виконавчого листа від 27.10.2016 №640/6437/16- ц виданого Київським районним судом міста Харкова.

Постановою від 16.06.2020 року державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою Вікторією об`єднано виконавчі провадження №53206223, №59318162, №59619085 у зведене виконавче провадження №62355920.

01.07.2020 державним виконавцем прийнято постанову ВП №5320623 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 766195,44 грн. (а.с. 22).

01.07.2020 державним виконавцем прийнято постанову ВП №5320623 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження". Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору за постанову про стягнення витрат виконаного провадження, вирішено вивести в окреме провадження.

03.07.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою Вікторією винесено постанову про відкриття

виконавчого провадження ВП №62463414 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 766195,44 грн.

Також в рамках відкритого виконавчого провадження ВП №62463414 державним виконавцем прийнято постанови:

- від 03.07.2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

- від 11.09.2020 про опис та арешт майна (коштів) боржника;

- 07.10.2020 про опис та арешт майна (коштів) від 20.11.2019 АСВП № описано та накладено арешт на нерухоме майно, що належить боржнику, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , державним виконавцем було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

- 03.03.2021 про розшук майна боржника.

Не погоджуючись з постановою державного виконавця від 01.07.2020 прийняту у ВП №5320623 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 766195,44 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII; у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження про стягнення основного боргу) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року (на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 53206223 від 28.12.202 року), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною дев`ятою цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Спір у цій справі виник при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VІІІ (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Суд зазначає, що Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій. Натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Норми частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу 10 пункту 8 розділу III Інструкції.

При цьому, пункт 22 розділу ІІІ Інструкції (в редакції, яка була чинною та відповідала редакції Закону № 1404-VІІІ до внесення змін Законом від 03 липня 2018 року № 2475-VIII) встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин, застосовуючи статтю 27 Закону № 1404-VIII в редакції до внесення змін Законом від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Отже, обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були:

1) фактичне виконання виконавчого документа;

2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за виконання заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 та постанові Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 400/4023/19, від 16 квітня 2020 року у справі №260/161/18, від 28 грудня 2021 року у справі №400/4863/20 та від 06 лютого 2026 у справі №520/29532/23.

Судом встановлено, що 28.12.2016 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №53206223 на підставі виконавчого листа від 27.10.2016 №640/6437/16- ц виданого Київським районним судом міста Харкова.

01.07.2020 року державним виконавцем прийнято постанову ВП №5320623 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження".

01.07.2020 року державним виконавцем, на підставі статей 3, 27, 40 Закону № 1404-VIII, прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 766195,44 грн.

З урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

З матеріалів справи встановлено, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови ВП №5320623 від 01.07.2020 року про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 766195,44 грн, визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у виконавчому листі від 27.10.2016 №640/6437/16- ц виданого Київським районним судом міста Харкова (7661954,45 грн).

Тож державний виконавець визначив суму виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, застосувавши таким чином фактично Закон № 1404-VIII у редакції Закону № 2475-VIII.

Разом із тим, під час розгляду справи судом встановлено, що у межах виконавчого провадження №53206223 державним виконавцем було складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості.

Як вбачається із зазначеного акта, відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 21.02.2019 року перші електронні торги з реалізації предмета іпотеки, а саме нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-15 у будівлі літ. «А-1», загальною площею 184,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

01.03.2019 року до державного виконавця надійшла заява стягувача — ОСОБА_2 , якою останній повідомив про бажання залишити за собою нереалізоване майно в рахунок часткового погашення заборгованості за виконавчим листом, виданим 27.10.2016 року Київським районним судом м. Харкова у справі № 640/6437/16-ц.

Таким чином, реалізація предмета іпотеки відбулася не шляхом його продажу третім особам, а шляхом передачі нереалізованого майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості.

Зазначений порядок відповідав положенням законодавства, чинного на момент здійснення відповідних виконавчих дій.

Зокрема, відповідно до частини 7 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 49 Закону України «Про іпотеку» протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

У свою чергу, пунктом 9 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову, а за фактом такої передачі складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Судом встановлено, що на виконання зазначених положень державним виконавцем було оформлено передачу стягувачу відповідного нерухомого майна.

Так, стягувачу ОСОБА_2 було передано у власність нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-15 в літ. «А-1» загальною площею 184,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта у РПВН 13996542, загальною вартістю 2 693 400,00 грн.

Вартість зазначеного майна була визначена відповідно до звіту про оцінку майна від 17.12.2018 року, наданого ТОВ «Експерт-2012».

Отже, в межах виконавчого провадження № 53206223 було фактично здійснено передачу майна, належного ОСОБА_1 , стягувачу в рахунок погашення заборгованості на загальну суму 2 693 400,00 грн.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в Рішенні від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинною до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинною після 28 серпня 2018 року (Закон № 2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

За таких обставин державний виконавець був зобов`язаний при вирішенні питання про стягнення виконавчого збору врахувати реальний обсяг виконання рішення та спосіб, у який таке виконання було здійснено, а також надати належне правове та фактичне обґрунтування визначеного ним розміру виконавчого збору

З урахуванням того, що внесені Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника - ОСОБА_1 , а також того, що виконавчою службою фактично стягнуто з боржника 2 693 400,00 грн. за виконавчим листом, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у виконавчому листі від 27.10.2016 №640/6437/16- ц у розмірі 766195,44 грн.

При цьому, суд уважає, що факт повернення виконавчого документа стягувачу є належною та достатньою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, водночас розмір такого виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що фактично стягнута, а не суми, що підлягала примусовому стягненню за виконавчим документом.

Відповідна правова позиція є сталою та послідовною та викладена в постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20, від 21 січня 2021 року у справі № 640/3430/19, від 28 січня 2021 року у справі № 420/769/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/32814/20, від 28 грудня 2021 року у справі №400/4863/20, від 25 липня 2025 року у справі №580/12022/23, від 06 лютого 2026 року у справі №520/29532/3.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняття у 2020 році постанови про стягнення виконавчого збору на підставі нової редакції Закону № 1404-VІІІ є незаконним та не відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду (п. 47, 60 постанови від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18), зважаючи на те, що у державного виконавця був відсутній обов`язок щодо стягнення 10 відсотків суми, що підлягала примусовому стягненню за виконавчим документом.

Відтак у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII та підлягає скасуванню.

Крім того, з огляду на висновки суду про протиправність постанови ВП №5320623 від 01.07.2020 року про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 766195,44 грн. також підлягає скасуванню прийнята державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою Вікторією постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №62463414 від 03.07.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 766195,44 грн.

Разом із тим не підлягає задоволенню позовна вимога позивача про зобов`язання відповідача закрити виконавче провадження №62463414, оскільки визнання протиправним та скасування судом постанови про відкриття виконавчого провадження є підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", однак наразі відсутні підстави вважати, що після скасування судом постанови про відкриття виконавчого провадження у цій справі відповідачем на виконання приписів п.5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" не закінчено виконавче провадження, а тому вказані позовні вимоги направлені на майбутнє та є передчасними

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління юстиції у (м. Харків) Пікулою Вікторією від 01.07.2020 року в межах виконавчого провадження №53206223 про стягнення виконавчого збору, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 766 195,44 грн.

Разом із тим, відповідачем не надано до суду доказів того, що відповідна постанова була направлена ОСОБА_1 .

Відповідачем вказано, виконавче провадження № 53206223 було завершено 01.07.2020 на підставі п. 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим відповідно до частин 1, 2 Розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями передані до архіву органу державної виконавчої служби та знищені.

Отже, в матеріалах справи відсуні належні та допустимі докази ознайомлення позивачем з оскаржуваною постановою державного виконавця від 01.07.2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 766 195,44 грн.

Наданий відповідачем конверт з поштовим штампом 19.08.2020 року з відміткою повернення "за закінченням терміну зберігання", суд вважає не належним доказом направлення постанови державного виконавця позивачу, оскільки з його змісту не можливо встановити кому саме направлявся даний лист, оскільки не містить відомостей про отримувата, та неможливо встановити його зміст, оскільки відсутній опис вкладення до поштового відпроавлення.

За таких обставин Відповідач фактично не надав жодного належного та допустимого доказу направлення Позивачу постанови від 01.07.2020 року, її отримання Позивачем або будь-якого іншого способу доведення її змісту до відома Позивача, а тому твердження відповідача про порушення позивачем строків звернення суд вважає необґрунтованими.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрать здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024, код ЄДРПОУ 45752470) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) Пікули Вікторії, від 01.07.2020 року, винесену в межах виконавчого провадження №53206223, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 766 195,44 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) Пікули Вікторії постанову від 03.07.2020 року про відкриття виконавчого провадження №62463414.

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовти.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45752470) витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) в частині задоволення позовних вимог, в сумі 532 грн. (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 жовтня 2026 року.

Суддя Анатолій Бідонько