Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №520/22774/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

02.10.2026 р. справа №520/22774/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., за участю секретаря судового засідання - Карапетян М.О., представника позивача - Кізілова О.В., представника відповідача - Лютянського М.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Бір Компанія" (далі за текстом - позивач, заявник)

доГоловного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)

проскасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) скасування податкового повідомлення – рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.05.2026р. №20463/0901; 2) скасування податкового повідомлення – рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.05.2026р. №20465/0901; 3) скасування податкового повідомлення – рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.05.2026р. №20466/0901; 4) скасування податкового повідомлення – рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.05.2026р. №20467/0901.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що перевірка була призначена контролюючим органом за відсутності визначених законом підстав; штраф за проведення розрахункових операцій з роздрібного продажу пива без застосування реєстраторів розрахункових операцій був застосований як за відсутності реальної події продажу товару, так і за відсутності фізичних умов для такого продажу, а також за відсутності наказу про призначення перевірки з питання дотримання Товариством норм Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; контролюючий орган не має права на самостійне зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, а вимог про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей контролюючий орган у ході проведеної перевірки не висував; штраф за роздрібний продаж алкогольного напою – пива без наявності ліцензії був застосований як за відсутності реальної події продажу товару, так і за відсутності умов для такого продажу; податкові повідомлення – рішення були направлені платнику податків поза межами установленого законом строку.

У судовому засіданні представник сторони позивача у порядку ч.1 ст.78 КАС України визнав обставини недостовірності відомостей поданого Товариством до контролюючого органу звіту 1-ОП, однак наполягав, що така невідповідність не може бути автоматично кваліфікована саме у якості роздрібного продажу товару кінцевим споживачам – громадянам.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що фактична перевірка була призначена та проведена на законних підставах, оскільки здійснення контролю у сфері виробництва й обігу алкогольних напоїв є самостійною підставою для її проведення, а наказ та направлення на перевірку відповідали вимогам ПК України. Під час перевірки встановлено розбіжність між фактичними залишками пива у місцях зберігання та даними звіту №1-ОП, причини якої та документи щодо місцезнаходження, переміщення чи реалізації відповідної продукції підприємством не надано. З огляду на відсутність підтвердження зіпсування, знищення, переміщення або іншого вибуття пива така продукція, на думку контролюючого органу, вважається реалізованою кінцевим споживачам у роздріб, що зумовило застосування штрафу за проведення розрахункових операцій без застосування РРО та за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без відповідної ліцензії. Відповідач також вказав на недостовірність даних звіту №1-ОП та ненадання платником документів, пов`язаних із предметом перевірки, що стало підставою для застосування відповідних фінансових санкцій. При цьому доводи щодо неврахування залишків пива за окремою адресою відповідач вважає безпідставними, оскільки таке місце не було внесене до Єдиного державного реєстру місць зберігання, а підприємством не надано інформації про кількість та номенклатуру продукції.

Позов був отримано судом – 28.07.2026р.

Рішення про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження було прийнято – 04.08.2026р.

Відзив на позов було отримано судом – 18.08.2026р.

Відповідь на відзив була отримана судом – 20.08.2026р.

Оскільки здобуті судом докази із достатньою повнотою та всебічністю висвітлюють обставини спірних правовідносин, які достеменно відомі учасникам спору; визначені процесуальним законом строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не заявили ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру; незмінне завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав учасника суспільних відносин від незаконних управлінських волевиявлень суб”єкта владних повноважень, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Тож суд, вивчив доводи усіх наявних у справі процесуальних документів, повно виконав процесуальний обов`язок зі збору доказів, дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв”язку, проаналізував зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, перевірив обґрунтованість доводів наявних у справі процесуальних документів приєднаними до справи доказами і вирішуючи спір по суті, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов визначену законодавством процедуру державної реєстрації суб”єктів господарювання; набув правового статусу юридичної особи приватного права; значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 45561963; згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження заявника є адреса – Україна, Харківська область, Харківський район, м.Дергачі, вул.Золочівський шлях, б.7, поштовий індекс – 62300.

27.02.2026р. суб”єктом владних повноважень – ГУ ДПС у Харківській області відносно заявника було прийнято наказ №876-п про призначення фактичної перевірки з питання дотримання вимог Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин,, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Податкового кодексу України, інших нормативно-правових актів у сфері обігу підакцизних товарів.

Підставою для видання цього наказу суб”єктом владних повноважень було указано приписи п.п.80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України, предметом перевірки – діяльність за адресою: вул. Золочівський шлях, буд.7 у м. Дергачі, Харківська область.

Результати цього заходу податкового контролю були оформлені довідкою про результати фактичної перевірки від 16.03.2026 №10693/20-40-09-01-03/45561963, згідно з якою перевірку було проведено на виконання наказу ГУ ДПС у Харківській області від 27.02.2026 № 876-п та направлень від 27.02.2026 № 1609, № 1610 за адресою: м. Дергачі, вул. Золочівський шлях, буд. 7. У висновку акта зазначено, що перевіркою порушень не встановлено. Фактів зберігання та/або реалізації тютюнових виробів, алкогольних напоїв, немаркованих марками акцизного податку, а також порушень порядку розрахунків під час оптової торгівлі алкогольними напоями не встановлено. (т.5 а.с.22 зворот - 23).

16.03.2026р. контролюючим органом було складено акт відмови від ознайомлення та підписання документу про результати фактичної перевірки.

27.02.2026р. суб”єктом владних повноважень – ГУ ДПС у Харківській області відносно заявника було прийнято наказ №881-п про призначення фактичної перевірки з питання дотримання вимог Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин,, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Податкового кодексу України, інших нормативно-правових актів у сфері обігу підакцизних товарів.

Підставою для видання цього наказу суб”єктом владних повноважень було указано приписи п.п.80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України, предметом перевірки – діяльність за адресою: вул. Польова, буд.18-Б, літера В-2, офіс, 1, 2, 6, 7, 8 у м.Лозова , Харківська область.

Результати цього заходу податкового контролю були оформлені актом від 16.03.2026р. №10841/20-40-09-01-03/45561963 (далі за текстом – Акт №10841).

До складу матеріалів цієї перевірки входить складений працівником платника податків (завідувач складом - Лебідь В.О.) письмовий документ стосовно залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 05.03.2026р. (т.5 а.с.13 зворот -14 зворот).

16.03.2026р. контролюючим органом було складено акт відмови від ознайомлення та підписання документу про результати фактичної перевірки.

27.02.2026р. суб”єктом владних повноважень – ГУ ДПС у Харківській області відносно заявника було прийнято наказ №886-п про призначення фактичної перевірки з питання дотримання вимог Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Податкового кодексу України, інших нормативно-правових актів у сфері обігу підакцизних товарів.

Підставою для видання цього наказу суб”єктом владних повноважень було указано приписи п.п.80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України, предметом перевірки – діяльність за адресою: пр-т Героїв Харкова, буд.259, літера Ц-1 у м. Харків, Харківська область.

Результати цього заходу податкового контролю були оформлені довідкою про результати фактичної перевірки від 16.03.2026 №10838/20-40-09-01-03/45561963, згідно з якою перевірку було проведено на виконання наказу ГУ ДПС у Харківській області від 27.02.2026 № 886-п та направлень від 27.02.2026 № 1617, № 1618 за адресою: м. Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 259-літ.Ц-1, кв. (офіс) 1. (т.5 а.с.25 - 25 зворот).

Фактів зберігання та/або реалізації тютюнових виробів, алкогольних напоїв, немаркованих марками акцизного податку, а також порушень порядку розрахунків під час оптової торгівлі алкогольними напоями не встановлено.

За твердженням сторони відповідача під час перевірки було проведено огляд алкогольної продукції та зняття її залишків, про що складено відповідну довідку від 16.03.2026 №10838/20-40-09-01-03/45561963. Суд відмічає, що довідка про зняття залишків продукції була підписана працівниками Управління: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , містить посилання на календарну дату - 03.03.2026р. (як на дату зняття залишків продукції) та посилання на реєстраційні реквізити довідки про результати фактичної перевірки від 16.03.2026 №10838/20-40-09-01-03/45561963 (далі за текстом - Довідка №1). (т.5 а.с.27 зворот).

З наведеного слідує, що довідка про зняття залишків алкогольних напоїв у дійсності була складена не під час проведення фактичної перевірки, а не раніше від 16.03.2026р.

У судовому засіданні представник відповідача - Лютянський М.Я. пояснив суду, що до матеріалів справи не подані докази фізичного вибуття працівників Управління до цієї адреси провадження господарської діяльності Товариства - 03.03.2026р.

16.03.2026р. контролюючим органом було складено акт відмови від ознайомлення та підписання документу про результати фактичної перевірки.

27.02.2026р. суб”єктом владних повноважень – ГУ ДПС у Харківській області відносно заявника було прийнято наказ №887-п про призначення фактичної перевірки з питання дотримання вимог Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Податкового кодексу України, інших нормативно-правових актів у сфері обігу підакцизних товарів.

Підставою для видання цього наказу суб”єктом владних повноважень було указано приписи п.п.80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України, предметом перевірки – діяльність за адресою: вул. Польова, буд.18-Г, літера Д, офіс, 2, 16 у м. Лозова, Харківська область.

Результати цього заходу податкового контролю були оформлені довідкою про результати фактичної перевірки від 16.03.2026р. №10691/20-40-09-01-03/45561963, згідно з якою перевірку було проведено на виконання наказу ГУ ДПС у Харківській області від 27.02.2026 № 887-п та направлень від 27.02.2026 № 1596, № 1597 за адресою: Харківська область, Лозівський район, м. Лозова, вул. Польова, буд. 18-Г-літ.Д, кв. (офіс) 2, 16. (т.5 а.с.19-20). Фактів зберігання та/або реалізації тютюнових виробів, алкогольних напоїв, немаркованих марками акцизного податку, а також порушень порядку розрахунків під час оптової торгівлі алкогольними напоями не встановлено.

За твердженням сторони відповідача під час перевірки було проведено огляд алкогольної продукції та зняття її залишків, про що складено відповідну довідку від 16.03.2026р. №10691/20-40-09-01-03/45561963. Фактів зберігання та/або реалізації тютюнових виробів, алкогольних напоїв, немаркованих марками акцизного податку, а також порушень порядку розрахунків під час оптової торгівлі алкогольними напоями не встановлено.

27.02.2026р. суб”єктом владних повноважень – ГУ ДПС у Харківській області відносно заявника було прийнято наказ №889-п про призначення фактичної перевірки з питання дотримання вимог Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Податкового кодексу України, інших нормативно-правових актів у сфері обігу підакцизних товарів.

Підставою для видання цього наказу суб”єктом владних повноважень було указано приписи п.п.80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України, предметом перевірки – діяльність за адресою: вул. Морозова, буд.11, літера Л-1, офіс 3, 16, 18, 19, 25, 26 у м.Харкові, Харківська область.

Результати цього заходу податкового контролю були оформлені довідкою про результати фактичної перевірки від 16.03.2026 №10839/20-40-09-01-03/45561963, згідно з якою перевірку проведено на виконання наказу ГУ ДПС у Харківській області від 27.02.2026 № 889-п та направлень від 27.02.2026 № 1605, № 1608 за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 11-ЛІТ-Л-1, кв. (офіс) 3, 16, 18, 19, 25, 26.

За твердженням сторони відповідача, під час перевірки було проведено огляд алкогольної продукції та зняття її залишків, про що складено відповідну довідку від 16.03.2026 №10839/20-40-09-01-03/45561963. Фактів зберігання та/або реалізації тютюнових виробів, алкогольних напоїв, немаркованих марками акцизного податку, а також порушень порядку розрахунків під час оптової торгівлі алкогольними напоями не встановлено.

Довідка про зняття залишків продукції була підписана працівниками Управління: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , містить посилання на календарну дату - 03.03.2026р. (як на дату зняття залишків продукції) та посилання на реєстраційні реквізити довідки про результати фактичної перевірки від 16.03.2026 №10839/20-40-09-01-03/45561963 (далі за текстом - Довідка №2). (т.5 а.с.36 зворот - 37 зворот).

З наведеного слідує, що довідка про зняття залишків алкогольних напоїв у дійсності була складена не під час проведення фактичної перевірки, а не раніше від 16.03.2026р.

У судовому засіданні представник відповідача - Лютянський М.Я. пояснив суду, що до матеріалів справи не подані докази фізичного вибуття працівників Управління до цієї адреси провадження господарської діяльності Товариства - 03.03.2026р.

16.03.2026р. контролюючим органом було складено акт відмови від ознайомлення та підписання документу про результати фактичної перевірки.

27.02.2026р. суб”єктом владних повноважень – ГУ ДПС у Харківській області відносно заявника було прийнято наказ №890-п про призначення фактичної перевірки з питання дотримання вимог Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Податкового кодексу України, інших нормативно-правових актів у сфері обігу підакцизних товарів.

Підставою для видання цього наказу суб”єктом владних повноважень було указано приписи п.п.80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України, предметом перевірки – діяльність за адресою: вул.Морозова, буд.11, корпус А-1, 1 поверх, офіс 1-1, 1-2 у м.Харкові, Харківська область.

Результати цього заходу податкового контролю були оформлені довідкою про результати фактичної перевірки від 16.03.2026 №10684/20-40-09-01-03/45561963, згідно з якою перевірку проведено на виконання наказу ГУ ДПС у Харківській області від 27.02.2026 № 890-п та направлень від 27.02.2026 № 1606, № 1607 за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 11-ЛІТ-А-1, корп. 1, кв. (офіс) 1-1, 1-2. (т.5 а.с.29 - 29 зворот).

Фактів зберігання та/або реалізації тютюнових виробів, алкогольних напоїв, немаркованих марками акцизного податку, а також порушень порядку розрахунків під час оптової торгівлі алкогольними напоями не встановлено.

Під час перевірки проведено огляд алкогольної продукції та зняття її залишків, про що складено відповідну довідку від 16.03.2026 №10684/20-40-09-01-03/45561963.

Довідка про зняття залишків продукції була підписана працівниками Управління: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , містить посилання на календарну дату - 03.03.2026р. (як на дату зняття залишків продукції) та посилання на реєстраційні реквізити довідки про результати фактичної перевірки від 16.03.2026 №10838/20-40-09-01-03/45561963 (далі за текстом - Довідка №3).

З наведеного слідує, що довідка про зняття залишків алкогольних напоїв у дійсності була складена не під час проведення фактичної перевірки, а не раніше від 16.03.2026р.

У судовому засіданні представник відповідача - Лютянський М.Я. пояснив суду, що до матеріалів справи не подані докази фізичного вибуття працівників Управління до цієї адреси провадження господарської діяльності Товариства - 03.03.2026р.

16.03.2026р. контролюючим органом було складено акт відмови від ознайомлення та підписання документу про результати фактичної перевірки.

Строк проведення перевірки за усіма переліченими вище наказами складав 10 діб з 27.02.2026р.

Наказами ГУ ДПС у Харківській області від 05.03.2026р. за №№1023-п, 1025-п, 1026-п, 1028-п, 1030-п, 1032-п строк проведення призначених перевірок було продовжено на 5 діб з 09.03.2026р.

Запит про надання документів від 05.03.2026р. було вручено уповноваженій особі заявника – 06.03.2026р. за адресою місцезнаходження Товариства: Харківська область, Харківський район, м.Дергачі, вул. Золочівський шлях, б.7 (далі за текстом – Запит). (т.5 а.с.17 зворот - 18).

Зазначений Запит містив вимоги про надання документів про обіг алкогольних напоїв у зносинах з: ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_3 ), ТОВ "Вістер Трейд" (ідентифікаційний код - 45705263), ТОВ "Інвайс Фуд" (ідентифікаційний код - 45744826), Філія №11 ТОВ "Прометал" (ідентифікаційний код - 44726345).

Доказів про складання у вручення заявнику у ході проведення перелічених вище фактичних перевірок запитів стосовно зносин з ПрАТ "Карлсберг Україна" матеріали справи не містять.

Доказів подання заявником до контролюючого органу після початку проведення перелічених вище фактичних перевірок первинних документів стосовно зносин з усіма суб"єктами господарювання, котрі мають юридичне значення для формування достовірних відомостей звіту 1-ОП за лютий 2026р. матеріали справи не містять.

Окремо суд зауважує, що долучена до справи копія запиту ГУ ДПС у Харківській області від 01.09.2026р. №17208/5/20-40-05-05-09 до ПрАТ "Карлсберг Україна" свідчить про те, що запит був направлений поза межами проведених у спірних правовідносинах фактичних перевірок, складений без дотримання вимог п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України та направлений платником податків із порушенням правила територіальної юрисдикції ГУ ДПС у Харківській області, згідно з яким повноваження з контролю ГУ ДПС у Харківській області поширюються виключно на тих платників податків (зборів, обов"язкових платежів), котрі знаходяться на обліку саме в ГУ ДПС у харківській області, а не в інших терорганах системи ДПС України. (т.5 а.с.184).

Тому обставини направлення суб"'єктом владних повноважень - відповідачем цього запиту та ймовірного отримання відповіді на нього у майбутньому не мають жодного юридичного значення для правильного вирішення спору по суті у межах справи №520/22774/26.

У ході розгляду справи судом достеменно з"ясовано, що матеріали справи не містять доказів про те, що складені працівниками контролюючого органу довідки про зняття залишків товарів були оформлені саме за місцями провадження господарської діяльності Товариства (де відбувалось зберігання алкогольних напоїв), позаяк ці документи мають друкований текст, не були надані для підпису працівникам заявника негайно після оформлення, містять посилання на реквізити офіційних письмових документів про оформлення результатів проведення фактичних перевірок, складених - 16.03.2026р.

При цьому, суд зазначає, що згідно з п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п.86.5 ст.86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений наказом міністерства фінансів України від 20.08.2015р. №727 у редакції наказу від 22.12.2021р. №702 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015р. за №1300/27745; далі за текстом - Порядок №727).

Згідно з п.2 Розділу V Порядку №727 акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, та реєструється в контролюючому органі протягом 5 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або застосовують консолідовану сплату,- протягом 10 робочих днів), з дотриманням визначених у пункті 4 цього розділу вимог щодо реєстрації актів документальних перевірок.

Відповідно до п.4 Розділу V Порядку №727 реєстрація актів (довідок) документальних перевірок здійснюється в єдиному Журналі реєстрації актів (довідок) перевірок, який ведеться контролюючим органом в електронному вигляді.

При цьому в акті (довідці) документальної перевірки на першому аркуші у верхньому лівому куті зазначаються дата реєстрації акта (довідки) документальної перевірки та номер акта (довідки) документальної перевірки, який містить, зокрема, але не виключно, порядковий номер з єдиного Журналу реєстрації актів (довідок) перевірок, код структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки.

Суд зазначає, що Довідка №1, Довідка №2, Довідка №3 у якості невід"ємного текстового реквізиту письмового друкованого документа містять посилання на відповідні довідки та акт фактичної перевірки, котрі як фізично існуючі речі матеріального світу не могли бути складені раніше від 16.03.2026р.

Відтак, очевидним є та обставина, що і Довідка №1, і Довідка №2, і Довідка №3 не могли бути складені раніше від 16.03.2026р. (бо у такому випадку ці документи об"єктивно не мали б реквізитів реєстраційних номерів довідок фактичних перевірок, датованих - 16.03.2026р.).

Наведене означає, що Довідка №1, Довідка №2, Довідка №3 не можуть бути кваліфіковані у якості достовірних доказів обсягів фізично наявної у розпорядженні Товариства алкогольної продукції - пива станом на 03.03.2026р., бо були складені не раніше від 16.03.2026р. та не за місцем фізичного зберігання пива, що суперечить самій суті контрольного заходу з приводу зняття залишків продукції.

У ході розгляду справи суб"єктом владних повноважень не подано жодних доказів з приводу реальних обставин процедури підрахунку кількості пляшок та інших ємностей зберігання пива під час проведення зняття залишків продукції - пива, причин незалучення до цієї процедури працівників Товариства, причин нескладання актів чи довідок про зняття залишків за місцем фізичного знаходження відповідних алкогольних напоїв - пива саме 03.03.2026р., з приводу причин неподання складених документів про зняття залишків товару - пива для ознайомлення працівникам Товариства саме - 03.03.2026р. з метою висловлення погодження або заперечень з приводу фактичних обсягів залишків продукції.

Окрім того, суд доходить до переконання про відсутність у матеріалах справи об"єктивних даних, які б поза розумним сумнівом засвідчували фізичну здатність одних і тих же самих працівників контролюючого органу провести у межах одного календарного дня контрольний захід у вигляді зняття залишків алкогольних напоїв за 3 різними адресами в обсягах, котрі відображені у Довідці №1, Довідці №2, Довідці №3.

Надані представником відповідача у судовому засіданні пояснення про те, що виконання такого обсягу роботи є фізично можливим з огляду на раніше проведену фотозйомку суд визнає недоведеними, адже приєднані до справи копії фотографій не дозволяють виокремити конкретний обсяг алкогольних напоїв категорії - пиво, а матеріали справи не містять доказів вибуття працівників контролюючого органу ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) 03.03.2026р. до місць зберігання заявником алкогольних напоїв.

Тому Довідка №1, Довідка №2, Довідка №3 не можуть бути кваліфіковані судом у якості достовірних доказів обсягу фізично наявних алкогольних напоїв категорії - пиво.

Результати усіх перелічених вище фактичних перевірок були підсумково оформлені контролюючим органом в акті від 16.03.2026р. №10841/20-40-09-01-03/45561963 (далі за текстом – Акт №10841), який був складений на реалізацію наказу ГУ ДПС у Харківській області від 27.02.2026р. №881-п.

При цьому, згідно з наказом ГУ ДПС у Харківській області від 27.02.2026р. №881-п предметом перевірки була визначена діяльність заявника лише за адресою: вул.Польова, б.18-Б, літера В-2, офіс, 1, 2, 6, 7, 8 у м.Лозова Харківська область, а не за усіма вище згаданими адресами.

За висновками Акту №10841 фактичний залишок пива сукупно по всіх місцях зберігання становить 1 950 621,23 літрів або 195 062,123 дал. Згідно даних звітів № 1-ОП за лютий 2026р. станом на 01.03.2026 сукупні залишки алкогольних напоїв за кодом 47 (пиво із солоду (солодове)) становлять 551 753,254 дал або 5 517 532,54 літрів. Розбіжність між фактичними залишками пива, наявного у місцях зберігання підприємства та даними звіту № 1-ОП складає - 356 691,131 дал або 3 566 911,31 літрів.

Розрахунок вартості нестачі пива контролюючим органом згідно з текстом Акту №10841 було проведено з використанням інформації Єдиного реєстру податкових накладних щодо придбання ПП «БІР КОМПАНІЯ» пива у період січня-лютого 2026 року. З аналізу накладних встановлено, що середня вартість купівлі одного літра пива дорівнює 31,42 грн. (загальна вартість придбаного пива 88.843.775,17 грн. / загальна кількість придбаного пива 2827311,68 л).

Арифметична величина показника означеної розбіжності (112.072.353,36грн. = 3 566 911,31 літрів * 31,42грн.) за висновками Акту №10841 була кваліфікована суб`єктом владних повноважень у якості продажу товару – пива без застосування реєстраторів розрахункових операцій (сума застосованого штрафу склала однократний розмір обчисленої вартості товару – 112.072.353,36грн.) та у якості продажу товару – пива без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (сума застосованого штрафу склала двократний розмір обчисленої вартості товару – 224.144.706,72грн.).

Відображена в Акті №10841 недостовірність відомостей звіту №1-ОП за лютий 2026р. спричинила застосування штрафу розміром – 25.941,00грн. (3 розміри мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2026р. – 8.647,00грн.).

Відображене в Акті №10841 судження суб”єкта владних повноважень про неподання заявником усіх документів, пов`язаних із предметом перевірки відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України спричинила застосування штрафу розміром – 1.020,00грн.

У тексті Акту №10841 викладені власні судження суб’’єкта владних повноважень про вчинення заявником низки податкових правопорушень, а саме: п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України за рахунок неподання усіх документів, пов`язаних із предметом перевірки; п.1 ст.3, п.2 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за рахунок проведення розрахункових операцій з роздрібної торгівлі пивом на суму 112.072.353,36грн. без застосування реєстраторів розрахункових операцій; п.7 ст.16 Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» за рахунок проведення роздрібної торгівлі пивом на суму 112.072.353,36грн. без наявності діючої ліцензії та роздрібну торгівлю алкогольними напоями; ч.3 ст.72 Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» за рахунок недостовірності відомостей звіту 1-ОП за лютий 2026р.

06.05.2026р. із посиланням на Акт №10841 суб’’єктом владних повноважень – ГУ ДПС у Харківській області відносно заявника були прийняті: податкове повідомлення – рішення від 06.05.2026р. №20463/0901 про застосування - 112.072.353,36грн. штрафу, податкове повідомлення – рішення від 06.05.2026р. №20465/0901 про застосування - 224.144.706,72грн. штрафу, податкове повідомлення – рішення від 06.05.2026р. №20466/0901 про застосування - 25.941,00грн. штрафу, податкове повідомлення – рішення від 06.05.2026р. №20467/0901 про застосування – 1.020,00грн. штрафу.

Рішенням Державної податкової служби України від 17.07.2026р. №18970/6/99-00-06-03-02-06 за результатом розгляду скарги позивача, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.05.2026р. №№20463/0901, 20465/0901, 20466/0903, 20467/0901 залишено без задоволення, а скаргу - без змін.

У ході розгляду справи судом достеменно з"ясовано, що податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.05.2026р. №20463/0901 про застосування - 112.072.353,36грн. штрафу та податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.05.2026р. №20465/0901 про застосування - 224.144.706,72грн. штрафу ґрунтуються на сукупності взаємопов`язаних суджень контролюючого органу про те, що: 1) станом на момент проведення фактичних перевірок у розпорядженні заявника фізично був відсутній відображений у звіті форми 1-ОП за лютий 2026р. товар - алкогольні напої у вигляді пива у кількості - 3 566 911,31 літрів (далі за текстом - Товар); 2) вартість відсутнього Товару - пива у кількості - 3 566 911,31 літрів складає - 112.072.353,36грн. (3 566 911,31 літрів * 31,42грн.); 3) Товар - пиво на суму 112.072.353,36грн. відсутній саме з причини продажу у межах роздрібної торгівлі без застосування реєстраторів розрахункових операцій, а не з будь-яких інших причин.

Тож, непідтвердження приєднаними до справи доказами або змістом належних норм права будь-якого із перелічених тверджень суб"єкта владних повноважень виключає правомірність застосування мір юридичної відповідальності у вигляді штрафів саме за роздрібну торгівлю алкогольними напоями - пивом без ліцензії та без застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Стверджуючи про протиправність управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень у формі перелічених вище актів правозастосування, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб”єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб”єктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Розв”язуючи спір, суд зауважує, що з 01.01.2011р. приводи та підстави здійснення податкового контролю за дотриманням учасниками суспільних відносин дисципліни у сфері обігу підакцизних товарів та у сфері проведення розрахункових операцій; зміст та обсяг повноважень податкових органів; процедура реалізації повноважень контролю регламентована, насамперед, приписами Податкового кодексу України.

Згідно з п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; 62.1.4. моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу; 62.1.5. обліку та моніторингу діяльності фінансових агентів відповідно до статті 39-3 цього Кодексу.

Пунктом 75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.п.75.1.3 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п.п.191.1.4 ст.191 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;

Згідно з п.п.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.п.20.1.6 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;

Згідно з п.п.20.1.10 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;

Застосовуючи положення наведених норм права до установлених обставин спірних правовідносин, суд доходить до переконання про те, що і у межах документальної перевірки, і у межах фактичної перевірки контролюючий орган наділений повноваженнями на витребовування та вивчення даних первинних у розумінні ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-IV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документів.

Відтак, ця обставина не може бути визначена у якості кваліфікуючої умови відмінності документальної перевірки платника податків від фактичної перевірки платника податків.

Підстави для призначення контролюючим органом фактичної перевірки діяльності платника податків сформульовані законодавцем у приписах п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

У межах спірних правовідносин контролюючим органом були призначені фактичні перевірки заявника із посиланням на п.п.80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України, де указано, що підставою для призначення фактичної перевірки є: наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Зі змісту п.п.80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України слідує, що предметом призначеної відповідно до цієї підстави фактичної перевірки можуть бути виключно питання дотримання учасником суспільних відносин дисципліни у дотриманні норм Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» як з причини існування у розпорядженні контролюючого органу інформації про порушення закону у цій сфері (чи отримання у встановленому законом порядку інформації про порушення закону у цій сфері), так і з причини здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Кожна із трьох окреслених підстав для самостійною та достатньою для призначення фактичної перевірки у порядку п.п.80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України.

Тож, у урахуванням суспільної значимості належного рівня правопорядку у сфері обігу підакцизних товарів законодавець визначив, що самого факту виконання контролюючим органом відповідних функцій у цій сфері (тобто і функцій) контролю вже достатньо для призначення відповідного заходу податкового контролю.

Водночас із цим, суд зауважує, що положення п.п.80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України не поширюються на випадки призначення контролюючим органом фактичних перевірок з питань дотримання учасником суспільних відносин дисципліни у застосуванні норм Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Натомість, положення ст.15 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині повноважень контролю контролюючих органів у сфері обігу готівки та проведення розрахункових операцій знаходяться у кореспонденції з положеннями п.п.80.2.1 ст.80 Податкового кодексу України, п.п.80.2.2 ст.80 Податкового кодексу України, п.п.80.2.3 ст.80 Податкового кодексу України, п.п.80.2.4 ст.80 Податкового кодексу України, п.п.80.2.6 ст.80 Податкового кодексу України.

У ході розгляду справи судом достеменно з”ясовано, що у межах спірних правовідносин суб”єкт владних повноважень не призначав фактичних перевірок заявника із згаданих законодавцем у п.п.80.2.1 ст.80 Податкового кодексу України, п.п.80.2.2 ст.80 Податкового кодексу України, п.п.80.2.3 ст.80 Податкового кодексу України, п.п.80.2.4 ст.80 Податкового кодексу України, п.п.80.2.6 ст.80 Податкового кодексу України підстав та з питань дотримання норм Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При цьому, приписи ч.2 ст.19 Конституції України та норми Податкового кодексу України не містять дозволу територіальним контролюючим органам системи ДПС України використовувати матеріали фактичних перевірок з питань дотримання норм Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» для застосування міри юридичної відповідальності у вигляді штрафу у порядку Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Тож, суду належить погодитись із доводом заявника про те, що податкове повідомлення – рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.05.2026р. №20463/0901 про застосування - 112.072.353,36грн. штрафу суперечить ч.2 ст.2 КАС України, позаяк було винесено за наслідками заходу податкового контролю, призначеного з питання дотримання іншого акту законодавства, ніж Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Наведена підстава є самостійною, окремою і достатньою для визнання неправомірним цього правозастосовчого акту індивідуальної дії суб”єкта владних повноважень.

Продовжуючи розв”язання спору, суд зазначає, що відповідно до п.п.20.1.9 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Зі змісту наведеної норми закону слідує, що законодавець прямо, чітко та однозначно відмежовує повноваження контролюючих органів на проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від повноважень контролюючих органів на зняття залишків товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, зазначені процедури не можуть бути кваліфіковані у якості тотожних, адже у такому разі згадка законодавцем про ці повноваження як різні способи контролю втрачає сенс.

Подібний висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 22.02.2024р. у справі №420/6623/23.

Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.04.2026р. у справі №140/2168/25 відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Отже під час перевірки поряд з проведенням інвентаризації можу проводитись зняття залишків товарно-матеріальних цінностей.

Тому суд вважає, що працівники контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки з питання дотримання учасником суспільних відносин правил обігу підакцизних товарів, обігу готівки, здійснення розрахункових операцій мають повноваження поза межами інвентаризації вивчати як первинні документи про фізичний рух товарно - матеріальних цінностей, так і досліджувати реально наявні у місці продажу (місці реалізації) товарно-матеріальні цінності, складаючи акти опису, позаяк будь-якого іншого способу здійснення контролю за відповідністю реально наявних товарів документально відображеним товарам національний закон України не передбачає.

Така дія жодним чином не здатна порушити прав (інтересів) платника податків чи погіршити правове становище платника податків, позаяк уповноважена особа платника податків (у тому числі і продавець) може безперешкодно внести власні письмові зауваження до тексту акту опису та подати документальні свідчення реальної наявності іншого обсягу чи вартості товарно-матеріальних цінностей.

Відтак, з наведених вище міркувань доводи заявника про відсутність у працівників контролюючого органу повноважень на зняття залишків товарно-матеріальних цінностей за власною ініціативою визнаються судом юридично неспроможними.

Проте, наявність у працівників контролюючого органу повноважень на зняття залишків товарно-матеріальних цінностей за власною ініціативою у межах спірних правовідносин не означає автоматичної і безумовної правильності висновків цього заходу контролю.

Суд зважає, що за наведеними у ч.1 ст.2 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначеннями: розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями; місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за кожне наступне порушення.

Зі змісту п.1 ч.1 ст.17 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» слідує, що цією нормою закону одночасно охоплено склад трьох протиправних діянь учасника суспільних відносин, а саме: 1) проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); 2) непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; 3) проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи без видачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Об”єктивна сторона кожного із цих складів протиправних діянь передбачає реальне проведення учасником суспільних відносин розрахункової операції.

Між тим, у тексті Акту №10841 суб”’єктом владних повноважень не було викладено жодних об”єктивних даних про проведення заявником розрахункових операцій з продажу алкогольного напою – пива кінцевим споживачам – громадянам.

До того ж сам зміст Акту №10841 не містить викладення наявності у заявника фізичної змоги вчинити ці діяння.

Тож, судження суб”’єкта владних повноважень про вчинення заявником порушень п.1 ч.1 ст.3 та п.2 ч.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» слід кваліфікувати у якості недоведеного під час розгляду справи за правилами ч.2 ст.77 КАС України.

Недоведеність події та складу вчинення учасником суспільних відносин протиправного діяння у контексті обставин спірних правовідносин виключає правомірність застосування штрафу за п.1 ч.1 ст.17 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Тож, відповідне податкове повідомлення – рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що за наведеними у ч.1 ст.1 Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначеннями ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності; місце зберігання - місце, що використовується для зберігання спирту етилового, біоетанолу та спиртових дистилятів, або приміщення, що використовується для зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного реєстру місць зберігання. Склади тимчасового зберігання, митні склади, інші приміщення, призначені для зберігання товарів під митним контролем відповідно до Митного кодексу України, не підлягають внесенню до Єдиного реєстру місць зберігання; місце роздрібної торгівлі - місце реалізації товарів (продукції), у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, в якому проводяться розрахункові операції, або місце реалізації товарів (продукції), з якого здійснюється їх відвантаження для подальшої доставки до кінцевих споживачів. Проведення розрахункових операцій у такому місці роздрібної торгівлі здійснюється через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, програмні реєстратори розрахункових операцій із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у передбачених законодавством випадках - із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформлюється через них продаж інших товарів. Торговельна площа місця роздрібної торгівлі алкогольними напоями, крім пива та/або сидру і перрі (без додавання спирту), та/або збродженими напоями, одержаними виключно в результаті природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, з вмістом спирту не більше 8,5 % об. (без додавання спирту) має становити не менше 20 метрів квадратних; надання ліцензії - надання суб`єкту господарювання права на провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії на право провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності та внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а в передбачених цим Законом випадках - також шляхом набуття такого права автоматично; партія товару (продукції) - визначена кількість товарів (продукції), однакових за всіма характеристиками, придбаних, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом; роздрібна торгівля - діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування.

Згідно з ч.7 ст.16 Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції - алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб`єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до ч.3 ст.72 Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» ліцензіати, які отримали ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, подають до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за формою та в порядку, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, такі звіти: суб`єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, тютюном, промисловими замінниками тютюну, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та/або ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України зазначених товарів (продукції), - звіт про залишки та обсяги обігу (в тому числі ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України) спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

На подальший розвиток норм ст.72 Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2025р. №614 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.01.2026р. за №3/45397) були затверджені: форма звітності № 1-ВП (місячна, річна) «Звіт про залишки та обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України) спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про залишки та обсяги придбання і використання тютюнової сировини, про обсяг (вагу) придбаної неферментованої тютюнової сировини, обсяг (вагу) виробленої ферментованої тютюнової сировини, обсяг (вагу) реалізованої ферментованої тютюнової сировини, обсяг (вагу) залишків неферментованої та ферментованої тютюнової сировини на кінець звітного періоду, про залишки та обсяг вирощування тютюну і реалізації тютюнової сировини, посівну площу»; форма звітності № 1-ОП (місячна) «Звіт про залишки та обсяги обігу (в тому числі ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України) спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини (у тому числі ферментованої тютюнової сировини), рідин, що використовуються в електронних сигаретах»; Порядок подання та заповнення форми звітності № 1-ВП (місячна, річна) (далі за текстом – Порядок №641).

За правилами п.3 Розділу ІІІ Порядку №641 у графі 4 звіту 1-ОП зазначається обсяги залишків товарів на початок звітного періоду, що придбано / отримано у інших суб`єктів господарювання для подальшої його реалізації, у тому числі що передано / отримано на відповідальне зберігання.

У силу спеціального застереження п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Суд вважає, що учасник суспільних відносин – платник податків після початку перевірки у розумінні п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України повинен за власною ініціативою без надання контролюючим органом будь-яких додаткових письмових вимог виконати обов`язок з приводу подання працівникам контролюючого органу усіх документів, котрі належать або пов`язані з предметом перевірки.

Згідно з п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п.85.6 ст.85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Суд відзначає, що положення п.85.5 ст.85 Податкового кодексу України прямо кореспондують положенням п.85.6 ст.85 Податкового кодексу України, а тому акт про ненадання копій документів повинен складатись у разі невиконання уповноваженими особами платника податків вимоги працівника контролюючого органу саме про надання копій документів, що свідчать про вчинення податкових правопорушень.

Водночас із цим, положення п.85.6 ст.85 Податкового кодексу України не поширюються на окреслений законодавцем у п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України обов”язок платника податків подати контролюючому органу після початку перевірки не копії, а оригінали усіх документів, котрі належать або пов`язані з предметом перевірки.

У ході розгляду справи судом достеменно установлено, що після початку перевірки заявник не подав контролюючому органу оригінали документів, використані під час формування показників звіту 1-ОП за лютий 2026р., зокрема, в частині розмежування фізично наявних алкогольних напоїв на власні алкогольні напої та на алкогольні напої третіх сторонніх осіб на відповідальному зберіганні.

За матеріалами справи такі документи були подані вперше разом із запереченнями на Акт №10841.

Тож, у діях заявника наявні подія та склад податкового правопорушення за п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, котре полягає у невиконанні вимог п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

Згідно з п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Відтак, за цим епізодом позов заявника належить залишити без задоволення.

Розв`язуючи спір, суд зауважує, що згідно з Актом №10841 суб”єкт владних повноважень констатував недостовірність відомостей поданого заявником звіту 1-ОП за лютий 2026р.

У судовому засіданні представник сторони позивача визнав обставини недостовірності відомостей складеного заявником звіту 1-ОП в частині обсягів алкогольних напоїв сторонньої особи на відповідальному зберіганні.

Згідно з ч.1 ст.78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У даному конкретному випадку обставини недостовірності відомостей складеного заявником звіту 1-ОП за лютий 2026р. визнані одночасно і стороною позивача (представником у судовому засіданні та у тексті згоди на розгляд справи по суті) , і стороною відповідача (у тексті Акту №10841).

Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Пунктом 30 ч.2 ст.73 Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» передбачено, що до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: неподання до органу ліцензування або несвоєчасне подання звіту, або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі за операціями з ввезення на митну територію України та/або вивезення за межі митної території України) спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - 3 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Тож, у діях заявника наявні подія та склад податкового правопорушення за 30 ч.2 ст.73 Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», котре полягає у невиконанні вимог ч.3 ст.72, п. 30 ч.2 ст.73 Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Відтак, за цим епізодом позов заявника належить залишити без задоволення.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що згідно з п.13 ч.2 ст.73 Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: оптова або роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності відповідної ліцензії (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

З урахуванням тексту Акту №10841, визнаних стороною позивача обставин недостовірності відомостей складеного заявником звіту 1-ОП за лютий 2026р., визнаних стороною відповідача обставин недостовірності відомостей складеного заявником звіту 1-ОП за лютий 2026р., судження суб’’єкта владних повноважень про здійснення Товариством роздрібної торгівлі алкогольними напоями в фізичному обсязі, обрахованому із використанням недостовірних відомостей звіту 1-ОП за лютий 2026р. та із застосуванням не дійсної ціни кожної окремої одиниці алкогольних напоїв, а умовно обчисленої середньозваженої ціни не можуть бути кваліфіковані судом у якості таких, що відповідають ч.2 ст.2 КАС України, позаяк такого способу реалізації владної управлінської функції контролю національний закон терорганам системи ДПС України не надає.

Між тим, у тексті Акту №10841 суб”’єктом владних повноважень не було викладено жодних об”єктивних даних про проведення заявником розрахункових операцій з продажу алкогольного напою – пива (роздрібної торгівлі) кінцевим споживачам – громадянам.

До того ж сам зміст Акту №10841 не містить викладення наявності у заявника фізичної змоги вчинити ці діяння.

Натомість, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.09.2026р. у справі №240/692/25 у постанові від 18 березня 2025 року у справі № 160/21398/24 Верховний Суд виснував, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Тож, судження суб”’єкта владних повноважень про вчинення заявником порушень ч.7 ст.16 Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» слід кваліфікувати у якості недоведеного під час розгляду справи за правилами ч.2 ст.77 КАС України.

Недоведеність події та складу вчинення учасником суспільних відносин протиправного діяння у контексті обставин спірних правовідносин виключає правомірність застосування штрафу за п.13 ч.1 ст.73 Закону України від 18.06.2024р. №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Тож, відповідне податкове повідомлення – рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Стосовно посилання сторони відповідача на положення п.п.14.1.212 ст.14 Податкового кодексу України суд зазначає, що за наведеними у п.14.1.212 ст.14 Податкового кодексу України визначеннями: реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів; реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об`єктах громадського харчування.

У силу спеціального застереження п.п.14.1.212 ст.14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування акцизним податком з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів зіпсовані, знищені товари, або товари, наявність чи місцезнаходження яких не підтверджено таким суб`єктом господарювання, у тому числі товари, нестача яких виявлена за результатами інвентаризації, проведеної суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі (у тому числі на вимогу контролюючого органу, надану згідно з підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу під час перевірки контролюючим органом), вважаються проданими безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. Ця норма не застосовується до випадків, передбачених пунктом 216.3 статті 216 цього Кодексу.

Суд відзначає, що за чіткими та однозначними приписами наведеної норми кодексу фізична нестача алкогольних напоїв може бути кваліфікована у якості роздрібного продажу цих же самих алкогольних напоїв громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання за одночасної наявності двох кваліфікуючих умов: 1) у суспільних відносинах з приводу справляння акцизного податку; 2) у випадку, коли нестача підтверджена саме за результатами інвентаризації.

У межах спірних правовідносин суб`єкт владних повноважень не призначав на не проводив заходу податкового контролю з питання дотримання заявником податкової дисципліни з питання повноти та достовірності справляння акцизного збору.

При цьому, зі змісту положень ст.ст.75-80 Податкового кодексу України чітко слідує, що питання повноти та достовірності справляння акцизного збору не може бути предметом фактичної перевірки.

До того ж, у межах спірних правовідносин суб`єкт владних повноважень не вимагав від заявника проведення інвентаризації алкогольних напоїв, а подані заявником матеріали здійсненної з власної ініціативи матеріали інвентаризації були відхиленні.

Підстав для застосування приписів п.п.14.1.212 ст.14 Податкового кодексу України до випадку зняття залишків товарно-матеріальних цінностей працівниками контролюючого органу суд не знаходить, позаяк з викладених вище міркувань захід податкового контролю у формі вимоги про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та захід податкового контролю у формі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей є різними процедурами, на що прямо показує зміст п.п.20.1.9 ст.20 Податкового кодексу України та правові висновки постанови Верховного Суду від 22.02.2024р. у справі №420/6623/23 і постанови Верховного Суду від 29.04.2026р. у справі №140/2168/25.

Також суд вважає, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб”єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип "найбільш сприятливого становища для особи" (favor libertatis).

Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025р. у справі №280/7446/24.

Тому, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника як приватної особи варіантом тлумачення норми національного закону України є застосування спеціального правила п.п.14.1.212 ст.14 Податкового кодексу України в частині прирівняння факту фізичної відсутності алкогольних напоїв до факту роздрібної торгівлі цими напоями громадянам та кінцевим споживачам у особистих некомерційних цілях виключно у випадках справляння акцизного збору, де нестача алкогольних напоїв підтверджена матеріалами інвентаризації.

У межах спірних правовідносин такий випадок відсутній, адже інвентаризація на вимогу саме контролюючого органу не проводилась, а предмети призначених фактичних перевірок не стосувались питань повноти та достовірності справляння акцизного збору.

Тож, положення п.п.14.1.212 ст.14 Податкового кодексу України у цій частині є незастосовними до спірних правовідносин.

Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений, насамперед, на суб`єкта владних повноважень шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи, що між тим, у силу правових висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21 не виключає ані визначеного ч.1 ст.77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, ані використання судом стандартів доказування згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, адже реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути кваліфікована у якості доведеної виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.

Окрім того, за сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21 стандартами доказування: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У межах спірних правовідносин суб”єктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі оскаржених податкових повідомлень – рішень, які створили для заявника новий майновий публічний обов`язок проведення грошового платежу на користь Державного бюджету України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень не було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України за епізодами застосування штрафу у розмірі – 112.072.353,36грн. та штрафу у розмірі – 244.144.706,72грн., позаяк обставини фактичної дійсності були з”ясовані неповно, зміст належної норми права було витлумачено помилково, штраф був застосований за відсутності доведеної поза розумним сумнівом події здійснення заявником розрахункових операцій з продажу (роздрібної торгівлі) алкогольного напою – пива без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, розмір штрафу був обчислений за недостовірними відомостями документу обов”язкової податкової звітності форми 1-ОП за лютий 2026р. та із застосуванням середньозваженої ціни однієї одиниці алкогольної продукції попри те, що такий спосіб реалізації владної управлінської функції контролю законом не передбачений.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 10.09.2026р. по справі №420/42267/25 суд перевіряє акт суб`єкта владних повноважень таким, яким його прийнято, і в тих межах, у яких його вмотивовано. Дотримання критерію обґрунтованості, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, є обов`язком суб`єкта владних повноважень, а не суду; відповідно, дефект обґрунтування індивідуального акта не може бути усунутий (санований) судом шляхом наведення власних мотивів на користь суб`єкта владних повноважень, які не випливають зі змісту індивідуального акту.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/25.

Тож, за наслідками розгляду справи за цими епізодами слід визнати не доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб”єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки – доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

Указане є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову за цими епізодами.

Позов у решті епізодів слід залишити без задоволення, позаяк матеріалами справи підтверджені і сторонами визнані обставини як неподання після початку перевірки усіх документів про фізичний обсяг алкогольних напоїв, відображений у звіті форми 1-ОП за лютий 2026р. у розрізі власної продукції та продукції сторонніх осіб на відповідальному зберіганні, так і недостовірності відомостей складеного заявником звіту форми 1-ОП за лютий 2026р.

У контексті спірних правовідносин жодні обставини вручення актів зняття залишків, актів фактичних перевірок, податкових повідомлень-рішень не призвели і об”єктивно були нездатні призвести до настання негативних наслідків у вигляді помилковості суджень суб”єкта владних повноважень з приводу кваліфікації діянь заявника як платника податків у якості податкових правопорушень та застосування відповідних мір юридичної відповідальності.

Тож, за наслідками розгляду справи за цими епізодами слід визнати не доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб”єктом владних повноважень управлінського волевиявлення (штраф у розмірі – 1.020,00грн. та штраф у розмірі – 25.941,00грн.) та навпаки – не доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

Указане є визначеною процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення за цими епізодами через відповідність оскаржених управлінських волевиявлень суб”єкта владних повноважень вимогам закону за критеріями ч.2 ст.2 КАС України, що зумовлює відсутність події порушення публічного права заявника.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

У ході розгляду справи судом не виявлено ані доказів (ані ознак існування таких доказів, ані джерел здобуття таких доказів) того, що ті постанови Верховного Суду, на які посилалась сторона позивача, були винесені у подібних чи аналогічних спорах.

До того ж, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 31.12.2025р. по справі №400/2502/23 висновки постанов Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом обставин встановлених у процесі розгляду конкретної справи. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.

Розподіл витрат з оплати судового збору по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-78, 90, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.05.2026р. №20463/0901.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.05.2026р. №20465/0901.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код - 43983495; місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46) на користь Приватного підприємства "Бір Компанія" (ідентифікаційний код - 45561963; місцезнаходження - вул. Золочівський шлях, буд.7, м. Дергачі, Харківський р-н, Харківська обл., 62302) 33.277,33 грн (тридцять три тисячі двісті сімдесят сім гривень 33 копійки) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що судове рішення у повному обсязі складено (виготовлено) відповідно до ч.3 ст.243 КАС України - 12.10.2026р.; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко