Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №500/3031/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/3031/26

12 жовтня 2026 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Радосюк Олену Ігорівну звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.03.2026 № 192350012199 про відмову у призначенні пенсії,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно із записами в трудовій книжці НОМЕР_1 , період трудової діяльності, вказані в архівній довідці №529/06-06 від 28.11.2025, що видана трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2026 про призначення пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.03.2026 ОСОБА_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду звернення відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняв рішення №192350012199 від 11.03.2026, яким відмовив у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 33 роки. Підставою для вказаної відмови слугувало те, що відповідно до наданих позивачем документів загальний страховий стаж складає 08 років 11 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки дата народження на титульній сторінці зазначена не повністю (1966), періоди роботи з 1986 по 2002 роки згідно архівної довідки від 28.11.2025 №529/06-06, оскільки ПІП заявника зазначено скорочено ( ОСОБА_1 ).

Позивач не погоджується з такою відмовою та вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно не зараховано до її стажу роботи спірні періоди, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Зобов`язано відповідача подати суду докази разом із поданням відзиву.

Запропоновано третій особі надати письмові пояснення щодо суті спору в цій справі.

У поданому до суду відзиві відповідач просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В заперечення вказує, що позивач 04.03.2026 зверталася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058

За принципом екстериторіальності документи позивача розглядалися Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та відповідно за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №192350012199 від 11.03.2026.

З посиланням на норми чинного законодавства зазначає, що обов`язковою умовою для призначення пенсії за віком за нормами Закону №1058 є наявність необхідного страхового стажу та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку.

Відповідно до статті 26 Закону №1058 (зі змінами внесеними Законом України від 03.10.2017 № 2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», які набрали чинності з 01.01.2018) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 1 січня 2026 по 31 грудня 2026 - не менше 33 років.

За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано:

- періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки дата народження на титульній сторінці зазначена не повністю (1966). Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки видані на підставі первинних документів.

- періоди роботи з 1986 по 2002 роки згідно архівної довідки від 28.11.2025 № 529/0606, оскільки ПІП заявника зазначено скорочено ( ОСОБА_1 ). Відповідно до пункту 26 Порядком № 637 у випадку, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документах, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

На момент звернення до органів Пенсійного фонду України страховий стаж ОСОБА_1 становить 08 років 11 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

В письмових поясненнях третьої особи вказано, що ОСОБА_1 , 04.03.2026 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення №192350012199 від 11.03.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Вік позивача на момент звернення до Пенсійного органу - 60 років 01 місяць 01 день. Страховий стаж - 08 років 11 місяців 21 день.

До страхового стажу позивача не зараховано:

- періоди роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки дата народження на титульній сторінці зазначена не повністю, а саме вказано лише рік народження 1966,

- період роботи з 1986 по 2002 роки згідно архівної довідки від 28.11.2025 №529/0606, оскільки прізвище ім`я та по батькові позивача зазначено скорочено, а саме ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене підстави для призначення пенсії за віком у позивача відсутні.

Інших заяв по суті спору до суду не поступало.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку черговості.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.03.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке прийняло рішення №192350012199 від 11.03.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зі змісту вказаного рішення видно, що вік позивача на момент звернення до Пенсійного органу - 60 років 01 місяць 01 день. Страховий стаж - 08 років 11 місяців 21 день при необхідному 33 роки.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано:

- періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки дата народження на титульній сторінці зазначена не повністю (1966). Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки, видані на підставі первинних документів.

- періоди роботи з 1986 по 2002 роки згідно архівної довідки від 28.11.2025 №529/0606, оскільки ПІП позивача зазначено скорочено ( ОСОБА_1 ).

Право на пенсійну виплату згідно наданих документів відсутнє.

Вважаючи таке рішення суб`єкта владних повноважень протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх пенсійних прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з абзацами 2-13 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; зі січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

За положеннями частини другої статті 26 Закону №1058-ІV страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років, з 1 січня 2026 по 31 грудня 2026 - від 23 до 33 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років. (частина третя статті 26 Закону №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Для підтвердження страхового стажу позивач надала трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 , дата заповнення 10.06.1982, яка містить такі записи щодо спірного періоду:

запис №1 - 01.06.1982 прийнята в колгосп ім. Матросова на посаду зоотехніка (протокол №7 від 01.06.1982),

запис №2 - 30.03.2002 звільнена з роботи за згодою сторін ст. 36 п.1 КЗпП України (розпорядження від 30.03.2002).

Запис про звільнення підписаний головою ПСП "Лановецьке" ОСОБА_2 та скріплений печаткою.

запис №3 - 19.04.2002 в Лановецькому районному центрі зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ст.22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (наказ №76 від 19.04.2002),

запис №4 - 13.04.2003 припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пп.12 п.1 ст.31 Закону (наказ №75 від 14.04.2003),

запис №5 - розпочато виплату матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ст.28 Закону України (наказ №137 від 14.07.2003),

запис №6 - 09.01.2004 припинено виплату матеріальної допомоги по безробіттю відповідно до пп.12 п.1 ст.31 Закону України (наказ №4 від 09.01.2004).

Зі змісту спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 192350012199 від 11.03.2026 видно, що вік позивача - 60 років, страховий стаж - 08 років 11 місяці 21 день. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки дата народження на титульній сторінці зазначена не повністю (1966), період роботи з 1986 по 2002 роки згідно архівної довідки від 28.11.2025 №529/0606, оскільки прізвище ім`я та по батькові позивача зазначено скорочено, а саме ОСОБА_1 .

Порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі - Основні положення). Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого у розділі ІV «Відомості про роботу» вказуються відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис, а в розділі V «Трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Так надана позивачем архівна довідка про трудовий стаж від 28.11.2025 №529/06-06, видана Трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області підтверджує, що у документах архівного фонду "Приватне підприємства ім. Матросова" трудового архіву Лановецької міської ради в книгах обліку розрахунків по оплаті праці за 1986-2002 роки є відомості про відпрацьовані людинодні ОСОБА_3 (так в документах).

Історична довідка до архівного фонду №16 "Приватне підприємства ім. Матросова" свідчить про його реорганізацію, в тому числі колгоспу ім. Матросова.

Таким чином суд доходить висновку, що страховий стаж ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується належними і допустимими доказами такими як записи трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 10.06.1982 та архівною довідкою про трудовий стаж № 529/06-06 від 28.11.2025, що видана Трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, установи, організації, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

З огляду на наведене, зазначений у спірному рішенні недолік трудової книжки позивача - дата народження на титульній сторінці зазначена не повністю (1966), не може бути підставою для неврахування трудової діяльності при обчисленні стажу роботи, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, установі, організації та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, наявність недоліку у заповненні трудової книжки позивача як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до страхового стажу спірного періоду, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Суд враховує також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У даному випадку відомості трудової книжки, а також архівна довідка з відомостями про кількість відпрацьованих людиноднів позивачем є достатніми документами для зарахування спірних періодів роботи, зокрема, в колгоспі, до страхового стажу позивача.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.03.2026 № 192350012199 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню в частині відмови зарахувати спірні періоди до страхового стажу.

Також суд зауважує, що зарахування певних періодів роботи до страхового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України за результатами розгляду заяви особи про призначення/перерахунок пенсії.

Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу не менше 33 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача.

За таких обставин з урахуванням повноважень територіального органу Пенсійного фонду України на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких вирішується питання про призначення пенсії або приймається рішення про відмову в такому призначенні, суд приходить до висновку, що правильним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до страхового стажу, повторно розглянувши заяву позивача від 04.03.2026 про призначення пенсії за віком.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення повністю.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1331,20 грн, сплачений відповідно до квитанції №N1NFE3885M від 28.04.2026.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 192350012199 від 11.03.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно із записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 10.06.1982 з врахуванням архівної довідки про трудовий стаж від 28.11.2025 №529/06-06, виданої Трудовим архівом Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2026 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено і підписано 12 жовтня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівський р-н, Львівська обл., 79016, код ЄДРПОУ: 13814885);

третя особа:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769) .

Головуючий суддя Мартиць О.І.