Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №500/4304/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4304/26

12 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якій просить:

- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) №191950033284 від 17.02.2026 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та не зарахування до загального трудового стажу періодів роботи з 28.07.1983 по 31.03.2002 згідно записів її трудової книжки НОМЕР_1 від 30.07.1983;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2026 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, зарахувавши при цьому до загального страхового стажу періоди трудової діяльності з 28.07.1983 по 31.03.2002 згідно записів її трудової книжки НОМЕР_1 від 30.07.1983.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 09.02.2026 звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням №191950033284 від 17.02.2026 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу. Вважаючи таке рішення ГУ ПФУ в Харківській області протиправним, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 08.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем в заперечення позовних вимог подано відзив на позовну заяву в якому зазначає, що за доданими до заяви про призначення пенсії документами до страхового стажу, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 не зараховано періоди роботи, оскільки зміну прізвища заявника виконано з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993. Стаж з 1999 року зараховано згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, відсутні законні підстави для зарахування зазначених періодів роботи до страхового стажу позивача. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області правомірно та на законних підставах прийняло рішення від 17.02.2026 №191950033284, яким відмовило в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого п.1 ст. 26 Закону №1058.

Інші заяви по суті справи учасниками не надавалися, додаткові докази не надходили.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, відзиву дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 09.02.2026 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком, подавши документи згідно із переліком, зазначеним у розписці-повідомленні.

За принципом екстериторіальності така заява розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням якого від 17.02.2026 №191950033284 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV.

У рішенні вказано, що умовами для призначення пенсії за віком є: вік 60 років, стаж – не менше 33 років.

Вік заявниці становить 60 років, страховий стаж заявниці складає 25 років 07 місяці 23 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки зміну прізвища заявника виконано з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993. Відповідно пункту 2.13 розділу 2 Інструкції зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Стаж з 1999 року зараховано згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Враховуючи зазначене, вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач не погоджується з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком, 2) пенсія по інвалідності, 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина 1 статті 9 Закону №1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV.

За змістом частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).

Вимогами частини 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З огляду на зміст вищевказаних положень, пенсійний вік позивача, на дату звернення за призначенням пенсії, становить 60 років, а відтак відповідно до статті 26 Закону №1058-IV необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 33 років.

За наслідками розгляду заяви позивача від 09.02.2026 за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло рішення №191950033284 від 17.02.2026 про відмову у призначенні пенсії.

Як слідує зі змісту коментованого рішення необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV становить 33 років, натомість страховий стаж позивачки склав 25 років 07 місяців і 23 дні.

За результатом розгляду документів до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки зміну прізвища заявника виконано з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.

Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо відмови у зарахуванні стажу та призначенні пенсії за віком, суд виходить із таких підстав та мотивів.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Так, ОСОБА_1 належить трудова книжка серії НОМЕР_1 від 30.07.1983, проте пенсійним органом така не врахована з підстав того, що запис у трудовій книжці про зміну прізвища позивачки виконана з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.

Суд зазначає, що внесення запису про зміну прізвища не у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 не може нівелювати її конституційне право на пенсійне забезпечення, оскільки працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Надаючи оцінку мотивам відмови ГУ ПФУ в Харківській області у не зарахуванні до страхового стажу позивача періодів її роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1983, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

У спірних періодах була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за №162 (далі Інструкція №162).

Так, відповідно до вказаної Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 за № 162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: "Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

Так, вперше трудова книжка заповнюється адміністрацією в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття його на роботу. На першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки записуються загальні дані про її власника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, фах, дата видачі книжки, підпис власника книжки, ставиться мокра печатка установи, що видала вперше трудову книжку.

Відповідно до пункту 2.12 зазначеної вище Інструкції, зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (свідоцтво про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я, по батькові та ін.) з посиланням на номер та дату цих документів. Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється попереднє прізвище, ім`я, по батькові чи дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства, установи, організації або печаткою відділу кадрів.

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 за № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні положення містяться в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 за № 301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

У спірному випадку, на першій сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1983 зазначено – «Прізвище ОСОБА_2 виправлено згідно наказу №365 від 20.12.1991», наявний також підпис та печатка особи якою внесено цей запис.

У матеріалах справи наявна і підстава внесення такої зміни, а саме свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 19.05.1990 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , де прізвище після укладення шлюбу вказано – « ОСОБА_2 ».

Суд погоджується з доводами відповідача, що запис на першій сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1983 про зміну прізвища вчинений з недотриманням Інструкції, оскільки не містить номера та дати документу на підставі якого здійснювалась зміна прізвища.

Втім, суд зазначає, що такий запис містить інші ідентифікуючі ознаки документу, зокрема, дату та номер наказу.

Водночас, з огляду на зміст документів, наданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком, пенсійний орган мав можливість встановити підстави зміни прізвища позивача.

Суд також звертає увагу на те, що запис про зміну прізвища трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1983 вчинено не позивачем, а представником роботодавця. При цьому, Інструкція не передбачає наслідків для особи, на яку оформлено трудову книжку, за порушення порядку ведення такої трудової книжки, тим паче за таке несуттєве порушення.

Зрештою, суд переконаний, з огляду на вказані вище положення Інструкції №162 та Порядку №637, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення трудової книжки працівника його роботодавцем.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Водночас відповідачами не наведено жодних аргументів про те, що трудова книжка стосується іншої особи, ніж позивач.

За вказаних обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за №191950033284 від 17.02.2026 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, що спричинило порушення права позивачки на соціальний захист та отримання пенсійних виплат, а тому, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Так, згідно із статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" призначення, нарахування (перерахування) та виплата пенсії відносить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження щодо розрахунку стажу та призначення пенсії.

Вказана позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.

Враховуючи вищевикладене, з метою ефективного поновлення прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 09.02.2026.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ в Харківській області понесених позивачем витрат зі сплати судового збору у сумі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.02.2026 №191950033284 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2026, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1983, вчинених у період з 28.07.1983 по 31.03.2002.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022 код ЄДРПОУ 14099344).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.