Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №480/2446/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Справа № 480/2446/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2446/25 за позовом ОСОБА_1 до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

28 березня 2025 року, позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо нездійснення нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 за період з 22.02.2022 року по 16.05.2022 року;

- зобов`язати Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити додаткову винагороду за період з 24.02.2022 року по 16.05.2022 року відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції станом на 28.02.2022) ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у спірний період позивач мав статус військовослужбовця Збройних Сил України, проходив військову службу на посаді курсанта ВЮІ НЮУ та був зарахований до списків особового складу й на всі види забезпечення. На думку позивача, сам факт проходження військової служби у період дії воєнного стану надавав йому право на додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць, а її невиплата є протиправною.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У 2025 році відповідачами подано відзиви та інші заяви по суті спору. ВЮІ НЮУ, зокрема, посилався на відсутність у нього статусу юридичної особи, пропуск позивачем строку звернення до суду та відсутність правових підстав для виплати додаткової винагороди. ХНУПС зазначав, що ВЮІ НЮУ перебуває на його фінансовому забезпеченні, однак підставою для нарахування і виплати спірної винагороди є відповідний наказ ВЮІ НЮУ; оскільки такого наказу щодо ОСОБА_1 не видавалося, у ХНУПС не виникло підстав для замовлення, нарахування та виплати коштів.

Ухвалою суду від 08.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви ВЮІ НЮУ щодо застосування наслідків пропуску строку звернення до суду. Суд виходив із того, що заявлені вимоги стосуються грошового забезпечення за період до 19.07.2022, до якого застосовується частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, що передбачала право на звернення до суду без обмеження будь-яким строком.

16.03.2026 ВЮІ НЮУ подав відзив, у якому додатково зазначив, що позивач у спірний період не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань, навчався як курсант та перебував у відпустках без збереження грошового забезпечення. На підтвердження останньої обставини надано витяги з наказів начальника ВЮІ НЮУ по стройовій частині.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 05.08.2019 по 27.12.2024 проходив військову службу та навчання у ВЮІ НЮУ. Наказом від 05.08.2019 № 160 його зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення як курсанта. Наказом від 27.12.2024 № 368, у зв`язку із закінченням навчання та присвоєнням військового звання «лейтенант», його виключено зі списків особового складу ВЮІ НЮУ та всіх видів забезпечення і направлено для подальшого проходження військової служби.

ВЮІ НЮУ у спірний період перебував на фінансовому забезпеченні ХНУПС. Ця обставина визнається сторонами. ХНУПС у відзиві прямо зазначив, що підставою для виплати ним додаткової винагороди є наказ ВЮІ НЮУ, а відсутність такого наказу стала причиною ненарахування спірної виплати.

Грошовий атестат, виданий позивачу 27.12.2024 ХНУПС, містить відомості про складові грошового забезпечення, нараховані до цієї дати. Відомостей про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України № 168 за спірний період матеріали справи не містять; факт невиплати відповідачами по суті не заперечується.

Разом із відзивом ВЮІ НЮУ надано витяги з наказів по стройовій частині щодо відпусток ОСОБА_1 без збереження грошового забезпечення. Зокрема, наказом від 25.02.2022 № 45 позивача визнано таким, що вибув у відпустку за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення на 10 календарних днів з 25.02.2022. Подальшими наказами оформлювались його прибуття з відповідної відпустки та наступне вибуття у нові відпустки без збереження грошового забезпечення. Із сукупності наказів № 54 від 06.03.2022, № 63 від 15.03.2022, № 72 від 24.03.2022, № 81 від 02.04.2022, № 90 від 11.04.2022, № 99 від 20.04.2022, № 109 від 30.04.2022, № 116 від 09.05.2022 та № 123 від 16.05.2022 вбачається послідовне перебування позивача у відпустках без збереження грошового забезпечення після 25.02.2022 і до прибуття 16.05.2022.

Водночас наказ про вибуття ОСОБА_1 у відпустку без збереження грошового забезпечення з 24.02.2022 у матеріалах справи відсутній. Навпаки, перший наданий відповідачем наказ визначає початок такої відпустки з 25.02.2022. Станом на 24.02.2022 позивач залишався військовослужбовцем, включеним до списків особового складу ВЮІ НЮУ.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За частинами першою - четвертою статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватися на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи з оцінкою усіх аргументів учасників.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено право військовослужбовців на достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. До складу грошового забезпечення входять основні й додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

На виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Пунктом 1 Постанови № 168 у редакції, чинній у спірний період, було встановлено виплату військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн щомісячно, а тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення визначених заходів з національної безпеки і оборони, - збільшення цієї винагороди до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Наказом Міністерства оборони України від 01.04.2022 № 98, який застосовується з 24.02.2022, Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, доповнено пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

З метою врегулювання виплати винагороди Міністр оборони України прийняв рішення, доведене телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298, яке діяло до 01.06.2022. Пунктом 2 цього рішення прямо передбачено, що на період воєнного стану щомісячна додаткова винагорода встановлюється військовослужбовцям, у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти: 100 000 грн -військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або відповідних заходах, і 30 000 грн -іншим військовослужбовцям, пропорційно із розрахунку на місяць.

У постанові від 25.10.2024 у справі № 560/13291/22 Верховний Суд зазначив, що рішення Міністра оборони України від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298 та від 18.04.2022 № 248/1529 були прийняті на реалізацію делегованих Міністру оборони повноважень щодо визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди за Постановою № 168 та підлягають врахуванню при вирішенні відповідних спорів.

Отже, довід ВЮІ НЮУ про те, що статус курсанта як такий виключає право на додаткову винагороду, суд відхиляє. Навпаки, рішення № 248/1298 прямо поширювало виплату на курсантів. Додатково суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 04.06.2026 у справі № 280/8295/23, у якій, оцінюючи правову природу виплат курсанту саме ВЮІ НЮУ, Суд виходив із того, що додаткова винагорода за Постановою № 168 є компенсаційною виплатою військовослужбовцю за особливості несення служби в умовах воєнного стану, а факт навчання у статусі курсанта не позбавляє військовослужбовця відповідної гарантії за наявності встановлених законодавством умов.

Так само суд не погоджується з посиланням відповідача на відсутність у позивача бойових наказів, журналів бойових дій та інших документів, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях. Такі документи є визначальними для збільшеної винагороди до 100 000 грн. Предметом цього спору є базова додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць, для якої безпосередня участь у бойових діях не є обов`язковою умовою. Аналогічне розмежування базової та збільшеної винагороди послідовно проводиться у практиці Верховного Суду, зокрема в постановах від 12.09.2024 у справі № 120/7637/23 та від 29.05.2025 у справі № 120/10230/22.

Разом з тим право на базову винагороду не є безумовним за будь-який календарний день перебування особи у списках військової частини. Пунктом 10 рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 визначено випадки, коли військовослужбовці не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн або 30 000 грн. До таких осіб, зокрема, віднесено військовослужбовців, які перебували у відпустках, за якими відповідно до законодавства України не передбачено збереження грошового забезпечення.

Зазначена умова безпосередньо стосується спірного періоду, оскільки рішення № 248/1298 діяло до 01.06.2022. У постанові від 20.03.2024 у справі № 560/7178/22 Верховний Суд визнав пункт 10 рішення № 248/1298 нормативною підставою для невключення військовослужбовців до наказів про виплату додаткової винагороди у відповідних випадках. У судовій практиці також розмежовується відпустка зі збереженням грошового забезпечення, яка сама по собі не виключає виплату, та відпустка без його збереження, прямо названа серед винятків.

Тому за дні перебування ОСОБА_1 у відпустках без збереження грошового забезпечення вимоги про нарахування та виплату додаткової винагороди задоволенню не підлягають. Надані відповідачем накази підтверджують таке перебування, починаючи з 25.02.2022 і до 16.05.2022, шляхом послідовного оформлення відповідних відпусток.

Водночас на 24.02.2022 наведена підстава для невиплати відсутня. На цю дату позивач був військовослужбовцем Збройних Сил України, перебував у списках особового складу ВЮІ НЮУ, а відпустка без збереження грошового забезпечення згідно з наказом № 45 розпочалася лише 25.02.2022. Будь-якого іншого передбаченого законодавством винятку, який би позбавляв позивача права на базову додаткову винагороду саме за 24.02.2022, відповідачами не доведено.

Суд враховує близьку за характером спірних правовідносин практику. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі № 200/6270/25 щодо військовослужбовця ВЮІ НЮУ та ХНУПС суд визнав протиправною бездіяльність ХНУПС і зобов`язав нарахувати та виплатити додаткову винагороду за окремі дні 24–25.02.2022 пропорційно часу виконання обов`язків військової служби. Натомість у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 у справі № 520/4924/26 у позові за період 24.02.2022–16.05.2022 відмовлено, оскільки суд установив перебування позивача у відпустці без збереження грошового забезпечення у заявлений період. Такі рішення не мають преюдиційного значення для цієї справи, однак демонструють необхідність індивідуальної оцінки конкретних дат фактичного перебування у відпустці.

Щодо доводу ВЮІ НЮУ про відсутність у нього статусу юридичної особи суд зазначає таке. Частиною четвертою статті 46 КАС України передбачено, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено Кодексом. За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень може бути, зокрема, орган державної влади без статусу юридичної особи, орган військового управління або інший суб`єкт під час здійснення публічно-владних управлінських функцій.

У постанові від 07.05.2025 у справі № 480/509/24 Верховний Суд виснував, що відсутність у відокремленого структурного підрозділу статусу юридичної особи сама по собі не виключає його адміністративної процесуальної правосуб`єктності, якщо законодавством цей підрозділ наділений владними повноваженнями та правом ухвалювати адміністративні акти. ВЮІ НЮУ видавав накази по стройовій частині щодо зарахування позивача до списків особового складу, надання йому відпусток та виключення зі списків, а виплата додаткової винагороди за Постановою № 168 залежала від наказу начальника відповідного військового навчального підрозділу. Тому у спірних правовідносинах ВЮІ НЮУ здійснював публічно-владні управлінські функції та є належним відповідачем.

Щодо строку звернення до суду суд також враховує правовий висновок Судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23: до правовідносин щодо оплати праці (грошового забезпечення), які мали місце до 19.07.2022, застосовується частина друга статті 233 КЗпП України у попередній редакції, за якою право на звернення до суду не обмежувалося строком. Заявлений у цій справі матеріальний період повністю припадає на час до 19.07.2022, а тому підстав для залишення позову без розгляду з мотивів пропуску строку немає.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача.

Оцінивши докази в їх сукупності відповідно до статті 90 КАС України, суд доходить висновку, що відповідачі довели наявність правової підстави для невиплати позивачу додаткової винагороди за час перебування у відпустках без збереження грошового забезпечення, однак не довели такої підстави щодо 24.02.2022.

При визначенні належного способу захисту суд ураховує розподіл повноважень між відповідачами. ВЮІ НЮУ здійснює кадрове та командне оформлення проходження служби і формує накази, що є підставою для виплати; ХНУПС здійснює фінансове забезпечення та фактичне нарахування і виплату коштів. Сам ХНУПС у відзиві підтвердив, що відсутність наказу ВЮІ НЮУ стала підставою для ненарахування спірної виплати.

З огляду на частину другу статті 9 та статтю 245 КАС України, для ефективного відновлення порушеного права суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність ВЮІ НЮУ в частині невключення ОСОБА_1 до відповідного наказу за 24.02.2022, зобов`язати ВЮІ НЮУ оформити та направити ХНУПС належний розпорядчий документ щодо виплати за цей день, а ХНУПС - здійснити нарахування і виплату додаткової винагороди за 24.02.2022 виходячи з розміру 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження військової служби.

У решті позовних вимог, у тому числі за 22–23.02.2022 (до початку періоду, на який поширюється Постанова № 168) та за час відпусток без збереження грошового забезпечення з 25.02.2022 по 16.05.2022, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо невключення ОСОБА_1 до розпорядчого документа (наказу) для виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за 24 лютого 2022 року.

Зобов`язати Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого оформити та направити Харківському національному університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба належний розпорядчий документ (наказ, витяг з наказу або інший передбачений порядком фінансового забезпечення документ) щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за 24 лютого 2022 року виходячи з розміру 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження військової служби.

Зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за 24 лютого 2022 року виходячи з розміру 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження військової служби, з урахуванням фактично виплачених сум (за наявності).

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець