Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №480/8432/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Справа № 480/8432/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8432/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць за період з 01.02.2025 по 29.09.2025 включно (період лікування після отриманих тяжких поранень), з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн на місяць за період з 01.02.2025 по 29.09.2025 включно (період лікування після отриманих тяжких поранень), з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.05.2025 по 29.09.2025, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.05.2025 по 29.09.2025, з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.06.2024 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Синьківка Куп`янського району Харківської області позивач отримав численні поранення, які пов`язані із захистом Батьківщини та віднесені до тяжких. Після поранення він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні та реабілітації у закладах охорони здоров`я. На думку позивача, за весь період такого лікування він мав право на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу лікування, а також на збереження грошового забезпечення. Позивач вказує, що відповідач виплати здійснив не в повному обсязі, а з 01.05.2025 грошове забезпечення не виплачував.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №480/8432/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що грошове забезпечення військовослужбовцю, який безперервно перебуває на лікуванні понад чотири місяці, продовжується на підставі висновку військово-лікарської комісії та відповідного рішення командира військової частини. На переконання відповідача, після закінчення визначеного строку тривалого лікування позивач не надав оновленого висновку ВЛК про необхідність подальшого тривалого лікування. Щодо додаткової винагороди відповідач послався на розрахункову картку, за якою виплата у зв`язку з лікуванням після поранення проведена по 19.02.2025 включно, та зазначив про відсутність підстав для її подальшої виплати. Стосовно грошового забезпечення відповідач також послався на наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2025 №303, яким визначено виплату грошового забезпечення по 12.02.2025 включно.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема у Військовій частині НОМЕР_1 .

21.06.2024 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Синьківка Куп`янського району Харківської області позивач отримав множинні вогнепальні та осколкові поранення, у тому числі травматичний відрив лівої нижньої кінцівки, поранення правої нижньої кінцівки, грудної клітки, живота, голови та шиї. Довідкою Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми від 15.07.2024 №6142 підтверджено, що травма (поранення) отримана під час виконання бойового завдання та пов`язана із захистом Батьківщини.

16.10.2024 військово-лікарською комісією КНП «Тернопільська обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації» Тернопільської обласної ради проведено медичний огляд позивача. У довідці ВЛК зазначено причинний зв`язок травми із захистом Батьківщини, віднесено травму до тяжкої та зроблено висновок: «Потребує тривалого лікування».

Матеріалами справи, у тому числі витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2025 №303 та медичними документами, підтверджено, що після поранення позивач послідовно проходив стаціонарне лікування та реабілітацію. У межах спірного періоду, зокрема, підтверджені такі періоди: з 29.01.2025 по 19.02.2025 - у КНП «МОФТЛР»; з 20.02.2025 по 12.03.2025 - у КНП «Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г. Вершигори» ТОР; з 12.03.2025 по 01.04.2025 - у КНП «МОФТЛР»; з 01.04.2025 по 23.04.2025 - у КНП «МОФТЛР»; з 23.04.2025 по 29.05.2025 - у КНП «ТОКЛ» ТОР; з 29.05.2025 по 18.06.2025 - у КНП «Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г. Вершигори» ТОР.

Доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення у період з 19.06.2025 по 29.09.2025 матеріали справи не містять.

З витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.09.2025 №303 вбачається, що позивачу визначено виплату грошового забезпечення по 12.02.2025 включно після перебування у розпорядженні у зв`язку з довготривалим лікуванням. У цьому ж наказі зазначено, що з 16.10.2024 строк довготривалого лікування було продовжено на 120 діб.

Листом Військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2025 №3510 позивача повідомлено, що наказом командира військової частини від 31.05.2025 №168 виплату грошового забезпечення призупинено у зв`язку з безперервним перебуванням на лікуванні понад чотири місяці та запропоновано надати оновлену довідку ВЛК. Разом з тим цим самим листом відповідач прямо повідомив, що позивачу донараховано додаткову винагороду за період лікування з 20.02.2025 по 30.04.2025 включно у розмірі 232 142,86 грн, а виплату цієї суми буде здійснено при надходженні фінансування.

Розрахункова картка позивача, надана відповідачем до відзиву, підтверджує нарахування та виплату додаткової винагороди за лікування після поранення по 19.02.2025 включно. Належних доказів виплати донарахованої листом від 08.09.2025 №3510 суми 232 142,86 грн відповідач суду не надав.

29.09.2025 наказом №303 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23.07.2025 №196.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII. За приписами статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Пунктом 9 розділу I Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах і у відпустці для лікування, але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини, крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки лікування. Після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні виплата грошового забезпечення здійснюється на підставі висновку військово-лікарської комісії та рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах.

На час спірних правовідносин пункт 11 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачав можливість безперервного перебування військовослужбовця у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування із збереженням грошового і матеріального забезпечення не більше 12 місяців поспіль. Водночас огляд ВЛК для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні має проводитися не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування, а висновок ВЛК про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження такого лікування із збереженням забезпечення на строк, визначений у висновку.

Отже, збільшення законом граничної тривалості лікування до 12 місяців не означає автоматичного збереження грошового забезпечення на весь дванадцятимісячний період без належного оформлення продовження тривалого лікування. Після перших чотирьох місяців необхідними залишаються належний висновок ВЛК та відповідне рішення командира, які підтверджують правову підставу для подальшого збереження грошового забезпечення.

У цій справі ВЛК 16.10.2024 зробила висновок про потребу позивача у тривалому лікуванні. На його підставі строк тривалого лікування був продовжений на 120 діб, що відображено у наказі від 29.09.2025 №303, та грошове забезпечення визначено до виплати по 12.02.2025 включно. Разом з тим матеріали справи не містять нового висновку ВЛК, прийнятого після закінчення такого строку, та рішення командира про подальше продовження строку тривалого лікування зі збереженням грошового забезпечення на період, який охоплює заявлені позивачем вимоги з 01.05.2025.

Аналогічний підхід до необхідності дослідження висновку ВЛК та рішення командира після спливу установленого строку лікування викладено Верховним Судом у постанові від 19.06.2025 у справі №480/9155/23, якою скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду та постанову апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд. Верховний Суд наголосив, що додаткова винагорода за Постановою №168 є складовою грошового забезпечення, а тому її виплата має оцінюватися у взаємозв`язку із Законом №2011-XII та Порядком №260; для продовження виплат після встановленого строку лікування мають бути перевірені документи ВЛК та рішення командира.

За таких обставин суд не встановив протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення саме за заявлений період з 01.05.2025 по 29.09.2025. Надані медичні документи підтверджують фактичне лікування, однак не замінюють передбачених пунктом 9 розділу I Порядку №260 документів, необхідних для продовження виплати грошового забезпечення після закінчення оформленого строку тривалого лікування. Тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 на період дії воєнного стану встановлено додаткову винагороду військовослужбовцям. Порядок та умови її виплати військовослужбовцям Збройних Сил України деталізовані у розділі XXXIV Порядку №260.

Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 у редакції, що діяла у спірний період, передбачено включення до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн військовослужбовців, які у зв`язку з пораненням, отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення між такими закладами, або перебувають у відпустці для лікування після поранення у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком ВЛК, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці. Підставою для видання наказу про виплату такої винагороди є довідка про обставини травми, яка містить інформацію про отримання поранення під час захисту Батьківщини.

У постанові Верховного Суду від 30.05.2025 у справі №380/27432/23, а також у постанові від 30.06.2026 у справі №160/25000/24 звернуто увагу, що для стаціонарного лікування визначальними є зв`язок поранення із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення; вимога щодо тяжкості поранення має самостійне значення передусім для періоду відпустки для лікування. Разом з тим у тривалих періодах лікування ці правила мають застосовуватися з урахуванням висновку Верховного Суду у справі №480/9155/23 про те, що додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення та не може розглядатися ізольовано від правил Закону №2011-XII і Порядку №260 щодо продовження виплат під час тривалого лікування.

Щодо періоду з 01.02.2025 по 19.02.2025 суд враховує, що з наданої відповідачем розрахункової картки та змісту відзиву вбачається проведення виплати додаткової винагороди за лікування після поранення по 19.02.2025 включно. Оскільки позовна вимога сформульована з урахуванням виплачених сум, підстав для повторного зобов`язання відповідача здійснити вже проведену виплату немає.

Стосовно періоду з 20.02.2025 по 30.04.2025 обставини справи є іншими. Листом від 08.09.2025 №3510 Військова частина НОМЕР_1 після опрацювання документів позивача прямо підтвердила донарахування додаткової винагороди за цей період у сумі 232 142,86 грн та повідомила, що виплату буде здійснено при надходженні фінансування. Отже, у цій частині між сторонами фактично відсутній спір щодо самого права позивача та розміру нарахованої винагороди: відповідач своїм документом визнав виникнення грошового зобов`язання, проте доказів його виконання суду не подав.

Відсутність або очікування бюджетного фінансування після того, як уповноваженим органом встановлено право особи та здійснено відповідне нарахування, не змінює змісту вже визначеного грошового зобов`язання і не є самостійною підставою для невиплати належної суми. Тому невиплата позивачу донарахованої додаткової винагороди за період з 20.02.2025 по 30.04.2025 є протиправною.

Щодо періоду з 01.05.2025 по 18.06.2025 матеріали справи дійсно підтверджують подальше стаціонарне лікування позивача у зв`язку з тим самим тяжким пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини. Проте на цей час сплив строк тривалого лікування, продовжений на підставі висновку ВЛК від 16.10.2024 та відповідного рішення командира. Нового висновку ВЛК про потребу в подальшому тривалому лікуванні та нового рішення командира про продовження такого лікування зі збереженням грошового забезпечення матеріали справи не містять. Ураховуючи висновок Верховного Суду у справі №480/9155/23, підстав для покладення на відповідача обов`язку додатково нарахувати винагороду за цей період суд не встановив.

За період з 19.06.2025 по 29.09.2025 позивачем, крім того, не подано доказів фактичного перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення, які є необхідною матеріальною умовою для виплати додаткової винагороди за відповідною підставою.

Таким чином, позовні вимоги щодо додаткової винагороди підлягають задоволенню частково - у частині фактично нарахованої, визнаної відповідачем, але не підтвердженої як виплачена додаткової винагороди за період з 20.02.2025 по 30.04.2025 у сумі 232 142,86 грн. В іншій частині вимог щодо додаткової винагороди підстав для судового втручання не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Військова частина НОМЕР_1 не надала доказів виплати суми, яку сама визначила листом від 08.09.2025 №3510 як донараховану позивачу.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, але може вийти за їх межі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав особи. Оскільки у спірній частині додаткова винагорода вже нарахована самим відповідачем, належним способом захисту є визнання протиправною бездіяльності саме щодо її невиплати та зобов`язання виплатити нараховану суму, а не повторно здійснювати те саме нарахування.

Відповідно до норм Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи, матеріали справи не містять, тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 донарахованої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 20.02.2025 по 30.04.2025 у розмірі 232 142 (двісті тридцять дві тисячі сто сорок дві) грн 86 коп.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) донараховану додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 20.02.2025 по 30.04.2025 у розмірі 232 142 (двісті тридцять дві тисячі сто сорок дві) грн 86 коп., з урахуванням сум, фактично виплачених за цей період після здійснення зазначеного донарахування, якщо такі виплати мали місце.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець