Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №480/1217/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Справа № 480/1217/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1217/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо непроведения з ОСОБА_2 остаточного розрахунку при звільненні;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 94 031,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 30.07.2022 по 06.07.2023. Наказом командира військової частини від 06.07.2023 №164 її звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення з 06.07.2023.

Позивач зазначає, що повного розрахунку у день звільнення проведено не було. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №480/3395/24 Військова частина НОМЕР_1 у січні 2026 року здійснила дві виплати: 57 675,19 грн та 22 258,29 грн, усього 79 933,48 грн. Остаточну з цих виплат здійснено 30.01.2026, у зв`язку з чим саме цю дату позивач вважає днем фактичного остаточного розрахунку.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

16.03.2026 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову. Відповідач, зокрема, послався на пропуск позивачем строку звернення до суду, на спеціальний характер військової служби, а також на необхідність застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності під час визначення розміру відшкодування за статтею 117 КЗпП України.

Відповідач також звернув увагу на правові висновки Верховного Суду щодо можливості пропорційного зменшення середнього заробітку залежно від розміру несвоєчасно виплачених сум та загального обсягу належних при звільненні виплат.

10.06.2026 представник позивача подав клопотання про долучення документів, якими повідомив, що у зв`язку з укладенням шлюбу ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3 , а також змінила зареєстроване місце проживання.

Ухвалою суду від 12.10.2026 змінено анкетні (персональні) дані позивачки у справі № 480/1217/26 а саме: прізвище " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_3 ".

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи судом установлено, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2023 №164 підтверджується припинення контракту та виключення позивача зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення з 06.07.2023.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №480/3395/24 відповідач перерахував позивачу 57 675,19 грн 16.01.2026 та 22 258,29 грн 30.01.2026, усього 79 933,48 грн. Призначення платежів містить посилання на добровільне виконання рішення суду та перерахунок грошового забезпечення за періоди проходження військової служби.

З індивідуальних відомостей форми ОК-5 убачається, що за травень 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 відображено грошове забезпечення позивача у сумі 46 659,00 грн, за червень 2023 року - 23 329,50 грн, а за липень 2023 року - 100 500,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Військова служба є державною службою особливого характеру. Правовідносини щодо проходження військової служби та виплати грошового забезпечення регулюються спеціальним законодавством.

Водночас спеціальним законодавством не встановлено окремого механізму відповідальності військової частини за несвоєчасне проведення повного остаточного розрахунку зі звільненим військовослужбовцем. Тому до таких правовідносин субсидіарно застосовуються положення статей 116 та 117 КЗпП України. Застосування цих норм не означає поширення на військовослужбовців усього законодавства про працю, а спрямоване на заповнення прогалини у спеціальному правовому регулюванні.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться у день звільнення. У разі спору про розмір належних сум роботодавець у будь-якому разі зобов`язаний у визначений цією статтею строк виплатити неоспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, чинній на час звільнення позивача, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, роботодавець повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

За частиною другою статті 117 КЗпП України за наявності спору про розміри належних звільненій особі сум відповідне відшкодування сплачується у разі, якщо спір вирішено на користь цієї особи. Якщо спір вирішено частково, розмір відшкодування визначає орган, який вирішує спір по суті, але не більш як за період, установлений частиною першою цієї статті.

Під належними звільненій особі сумами слід розуміти всі виплати, право на які вона мала станом на день звільнення відповідно до законодавства. Та обставина, що належний розмір частини грошового забезпечення був установлений судовим рішенням і виплачений після його ухвалення, не змінює часу виникнення права на відповідні кошти та не усуває відповідальності за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку.

Отже, довід відповідача про те, що після ухвалення судового рішення правовідносини трансформуються виключно у правовідносини з виконання судового рішення, не спростовує того, що виплачені у січні 2026 року кошти є частиною грошового забезпечення, право на яке існувало під час проходження служби та мало бути реалізоване до дня виключення позивача зі списків особового складу.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає таке.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності та не входить до структури грошового забезпечення. До спорів, пов`язаних зі звільненням з публічної служби, застосовується місячний строк звернення до суду, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Право на звернення до суду з вимогою про відшкодування за статтею 117 КЗпП України виникає після фактичного проведення остаточного розрахунку, оскільки саме тоді припиняється період затримки та стає можливим визначення обсягу відповідальності. Остаточну виплату в сумі 22 258,29 грн здійснено 30.01.2026, а з позовом до суду позивач звернулася 25.02.2026. Таким чином, місячний строк звернення до суду не пропущено.

Тому посилання відповідача на необхідність обчислення строку звернення до суду від дати звільнення 06.07.2023 є необґрунтованим.

Щодо періоду, за який підлягає обчисленню середній заробіток, суд зазначає таке.

Позивача виключено зі списків особового складу 06.07.2023, тому першим днем затримки остаточного розрахунку є 07.07.2023. Остаточний розрахунок у спірній частині проведено 30.01.2026, однак чинна на момент виникнення правовідносин редакція статті 117 КЗпП України обмежує період відповідальності шістьма місяцями.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, середня заробітна плата в інших випадках її збереження обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Оскільки позивача виключено зі списків особового складу у липні 2023 року, розрахунковими місяцями є травень та червень 2023 року. За даними форми ОК-5 грошове забезпечення позивача за травень 2023 року становило 46 659,00 грн, за червень 2023 року - 23 329,50 грн, усього 69 988,50 грн за 61 календарний день.

Середньоденне грошове забезпечення становить 1 147,35 грн (69 988,50 грн / 61 календарний день). Позивач визначила шестимісячний період відповідальності як 185 календарних днів. Отже, максимальний розрахунковий розмір середнього заробітку становить 212 259,75 грн (1 147,35 грн Ч 185 календарних днів).

Водночас указана сума є максимальною розрахунковою величиною. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 дійшла висновку, що обмеження періоду нарахування відшкодування шістьма місяцями встановлює максимальну межу відповідальності роботодавця, але не виключає необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні конкретного розміру компенсації.

При здійсненні такої оцінки необхідно враховувати, зокрема, розмір простроченої заборгованості, тривалість її невиплати, поведінку сторін, імовірні майнові втрати позивача та співвідношення між сумою несвоєчасно виплачених коштів і загальним розміром належних при звільненні виплат.

У постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 Верховний Суд застосував підхід, за яким у разі виплати при звільненні лише частини належних сум розмір відповідальності за статтею 117 КЗпП України може визначатися пропорційно частці несвоєчасно виплачених коштів у загальному обсязі належних виплат.

У цій справі сума грошового забезпечення, виплачена із затримкою, становить 79 933,48 грн. За даними форми ОК-5 за липень 2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 відображено 100 500,00 грн. Відповідач не надав суду доказів іншого загального розміру виплат, проведених при звільненні, та не спростував наведений позивачем розрахунок істотної частки.

Загальний розмір зазначених виплат становить 180 433,48 грн (100 500,00 грн + 79 933,48 грн). Частка несвоєчасно виплаченої суми у цьому обсязі становить 44,30 % після округлення.

Застосування частки 44,30 % до максимального розрахункового розміру середнього заробітку 212 259,75 грн дає 94 031,07 грн. При використанні неокругленого співвідношення розрахункова величина є дещо більшою за заявлену до стягнення суму, однак відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

З урахуванням того, що позивач сама визначила розмір відшкодування із застосуванням принципу пропорційності, заявлена до стягнення сума 94 031,07 грн не перевищує співмірного розміру відповідальності, відповідає істотності простроченої заборгованості та компенсаційному характеру статті 117 КЗпП України.

Суд також враховує, що остаточний розрахунок у спірній частині відбувся лише у січні 2026 року після виконання судового рішення, тоді як позивача звільнено у липні 2023 року. Водночас позов подано невідкладно після завершення остаточного розрахунку, що не свідчить про недобросовісну поведінку позивача або штучне збільшення періоду відповідальності.

За таких обставин суд не вбачає підстав для додаткового зменшення заявленої до стягнення суми 94 031,07 грн.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не довела правомірності непроведення з позивачем повного остаточного розрахунку у день звільнення та ненарахування відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, які підлягали б розподілу, матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо непроведення з ОСОБА_1 повного остаточного розрахунку при звільненні.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 94 031 (дев`яносто чотири тисячі тридцять одна) грн 07 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець