Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №480/4394/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Справа № 480/4394/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4394/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці про корегування митної вартості товарів від 05.05.2025 №UA 100380/2025/000043/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Київською митницею безпідставно не визнано заявлену ним митну вартість товару, визначену за основним методом - за ціною договору, незважаючи на подання документів, які, на його думку, містили достатні відомості для підтвердження ціни товару та складових митної вартості. Позивач вважав, що наведені митним органом розбіжності не впливають на достовірність заявленої митної вартості, а застосування резервного методу та прийняття рішення про її коригування є необґрунтованими.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

03.07.2025 Київська митниця подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначив, що під час автоматизованого контролю спрацювали форми контролю 105-2 та 106-2, а за результатами перевірки поданих документів встановлено розбіжності та відсутність усіх відомостей, необхідних для перевірки заявленої митної вартості.

Зокрема, відповідач послався на те, що всупереч пункту 4.1 контракту в інвойсі не зазначено дату відвантаження товару; документи не містять відомостей щодо наявності або відсутності ліцензійних платежів за використання торговельної марки "LEBRON"; прайс-лист містить лише ціни на оцінювані товари; не подано повного комплекту документів щодо транспортно-експедиційних послуг та витрат осіб, залучених до перевезення; копію митної декларації країни відправлення подано без перекладу; у платіжних документах відсутнє посилання на інвойс. Також відповідач зазначив, що декларант не надав усіх додатково витребуваних документів та листом від 05.05.2025 №05/05 просив прийняти рішення на підставі наявних документів без очікування десятиденного строку.

Відповідач вказав, що митну вартість товару було визначено за резервним методом на рівні 4,64 дол. США за кілограм із використанням відомостей митних декларацій від 17.03.2025 №25UA100380609931U4 та від 12.02.2025 №25UA100380605183U2. На думку митниці, застосування резервного методу не передбачає обов`язкової повної ідентичності товарів, а в оскаржуваному рішенні наведено достатню інформацію щодо джерел, використаних для коригування митної вартості.

08.07.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги. Позивач наголосив, що спрацювання системи управління ризиками саме по собі не є самостійною підставою для невизнання заявленої митної вартості, а кожна з наведених митницею обставин або не впливає на числове значення митної вартості, або спростовується документами, поданими до митного оформлення. Також позивач просив стягнути понесені ним судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, у тому числі в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 05.05.2025 ТОВ "СВІТ-БУД ЛТД" з метою митного оформлення ввезених на митну територію України товарів подало до Київської митниці електронну митну декларацію №25UA100380617621U2, визначивши митну вартість товару за основним методом - за ціною договору.

Предметом декларування були електричні освітлювальні прилади торговельної марки "LEBRON", виробник Zhongshan Haoxuan Lighting Tech Co., Ltd, країна виробництва - Китай, умови поставки - FOB Nansha. Вартість товару відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 14.02.2025 №SVIT-19 становила 27084,50 дол. США.

На підтвердження заявленої митної вартості разом із митною декларацією декларантом подано зовнішньоекономічний контракт від 07.07.2020 №24-SB-PR, інвойс від 14.02.2025 №SVIT-19, пакувальний лист, коносамент №WMSS25010952B, CMR №463732/1, декларацію про походження товару, банківські платіжні документи №241209/000634766 та №250414/000647952, рахунки та довідки щодо вартості перевезення, прайс-лист виробника, договір транспортного експедирування №04-03-2021, договір про надання транспортних послуг №061022, свідоцтво на знак для товарів і послуг №247619 та копію митної декларації країни відправлення.

З матеріалів справи вбачається, що банківськими платіжними документами підтверджуються платежі у розмірі 6050,00 дол. США та 21034,50 дол. США. У сукупності зазначені суми становлять 27084,50 дол. США, що відповідає вартості товару, визначеній в інвойсі №SVIT-19. При цьому платіжні документи містять посилання на зовнішньоекономічний контракт №24-SB-PR та реквізити сторін договору.

Також із наданого свідоцтва №247619 вбачається, що знак для товарів і послуг "LEBRON" зареєстрований за ТОВ "СВІТ-БУД ЛТД". Позивач посилався на зазначену обставину як на підтвердження відсутності необхідності сплати ним роялті або інших ліцензійних платежів за використання відповідної торговельної марки.

05.05.2025 митним органом декларанту направлено електронне повідомлення, у якому наведено зауваження до поданих документів та запропоновано надати додаткові документи.

Із змісту повідомлення вбачається, що митний орган звернув увагу, зокрема, на відсутність в інвойсі дати відвантаження товару, відсутність відомостей щодо ліцензійних платежів за використання торговельної марки "LEBRON", зміст прайс-листа, відсутність частини документів щодо транспортно-експедиційних послуг, подання митної декларації країни відправлення без перекладу, а також відсутність у банківських платіжних документах посилання на інвойс.

Листом від 05.05.2025 №05/05 декларант надав митному органу пояснення щодо наведених зауважень, повідомив про неможливість подання інших документів та просив завершити процедуру визначення митної вартості на підставі наявних документів.

За результатами здійснення митного контролю Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.05.2025 №UA100380/2025/000043/2 та оформлено картку відмови №UA100380/2025/000464.

В оскаржуваному рішенні митний орган дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості товару за основним методом та визначив її із застосуванням резервного методу на рівні 4,64 дол. США за кілограм.

Як джерела інформації для визначення митної вартості митницею використано відомості митних декларацій від 17.03.2025 №25UA100380609931U4 та від 12.02.2025 №25UA100380605183U2.

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості та з метою випуску товару у вільний обіг позивач подав нову митну декларацію №25UA100380617935U5 та сплатив різницю митних платежів у сумі 214263,97 грн.

Не погодившись із рішенням Київської митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу, а митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України.

За змістом частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант зобов`язаний заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, подавати митному органу достовірні відомості про її визначення, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема зовнішньоекономічний договір, рахунок-фактуру, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та бухгалтерські документи, а також транспортні документи і документи, що містять відомості про вартість перевезення, якщо такі витрати не включені до ціни товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України право митного органу вимагати додаткові документи виникає у разі, якщо документи, подані відповідно до частини другої цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Частина п`ята статті 53 Митного кодексу України забороняє вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що передбачені цією статтею. Отже, витребування додаткових документів не може ґрунтуватися лише на загальному сумніві митного органу, а повинно бути пов`язане з конкретною обставиною, яка перешкоджає перевірці певної складової митної вартості.

Згідно з частинами другою, третьою та шостою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості за основним методом здійснюється шляхом перевірки розрахунку декларанта. Відмова у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю допускається виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість.

Відповідно до частин першої та другої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів, вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які вплинули на таке коригування.

За приписами статей 57 та 58 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, є метод за ціною договору. Кожний наступний метод може бути застосований лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Резервний метод застосовується останнім, з дотриманням вимог статті 64 Митного кодексу України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що саме наявність обґрунтованих сумнівів, які випливають із конкретних недоліків поданих документів та впливають на можливість перевірити числові значення митної вартості, є передумовою для витребування додаткових документів та подальшого коригування. Неподання декларантом усіх документів із запропонованого митницею переліку саме по собі не є достатнім для відмови у застосуванні першого методу, якщо подані документи у сукупності дозволяють встановити ціну товару та обов`язкові складові митної вартості.

Подібний підхід неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема у постановах від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі №260/695/19 та від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18.

Оцінюючи першу з наведених митницею підстав, суд враховує, що пунктом 4.1 контракту №24-SB-PR передбачено зазначення дати відвантаження в інвойсі. У поданому інвойсі №SVIT-19 така дата дійсно відсутня. Разом з тим, сама по собі невідповідність оформлення інвойсу окремій умові договору не свідчить про недостовірність ціни товару та не змінює її числового значення. Дата фактичного відвантаження простежується з інших товаросупровідних документів, у тому числі коносамента, а митниця не навела пояснень, яким чином відсутність цього реквізиту вплинула на вартість товару або перешкодила ідентифікації спірної поставки.

Щодо посилання відповідача на відсутність відомостей про ліцензійні платежі суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини десятої статті 58 Митного кодексу України до ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті, додаються лише ті роялті та інші ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів, підлягають сплаті покупцем прямо чи опосередковано як умова продажу та не включені до ціни товару.

Матеріалами справи підтверджується, що власником знака для товарів і послуг "LEBRON" є ТОВ "СВІТ-БУД ЛТД", що підтверджується свідоцтвом №247619. Відповідач не навів відомостей про існування ліцензійного договору, обов`язок позивача здійснювати будь-які платежі за використання торговельної марки або про те, що така сплата є умовою продажу оцінюваного товару. За таких обставин припущення про можливу наявність ліцензійних платежів не може бути підставою для збільшення митної вартості.

Щодо прайс-листа суд зазначає, що прайс-лист не належить до обов`язкового переліку документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, та є документом довільної форми. Законодавством не встановлено обов`язкових вимог щодо включення до нього повного асортименту виробника або певного набору реквізитів. Тому обставина, що прайс-лист містить відомості насамперед щодо товарів, які поставляються позивачу, не спростовує ціну договору, підтверджену інвойсом та банківськими документами. Відповідний підхід викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №815/1460/18.

Щодо транспортних витрат суд враховує, що умови поставки FOB Nansha зумовлюють необхідність додавання до ціни товару витрат на транспортування після переходу ризиків за умовами FOB до місця ввезення на митну територію України. Для підтвердження таких витрат позивач подав не один окремий документ, а взаємопов`язаний пакет договорів, коносамент, CMR, рахунки на транспортно-експедиційні послуги, заявку на автомобільне перевезення та довідки про вартість перевезення. Зазначені документи містять дані про маршрут, контейнер/вантаж, сторони відповідних договорів та вартість послуг, що дозволяє співвіднести витрати зі спірною поставкою.

Доводи митниці про відсутність актів виконаних робіт або платіжних документів за транспортні послуги не є достатніми для висновку про непідтвердження цієї складової митної вартості. Митний кодекс України не визначає виключного виду документа, яким може підтверджуватися вартість транспортування. Якщо послуги на дату митного оформлення ще не оплачені, відсутність банківського документа не означає відсутності відповідної витрати, а її розмір може підтверджуватися рахунком та довідкою про транспортні витрати. Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 у справі №810/2839/17 звертав увагу, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом, оскільки Митний кодекс України не обмежує підтвердження таких витрат виключно фінансовими або бухгалтерськими документами.

Так само саме по собі залучення експедитором третіх осіб для фактичного виконання окремих етапів перевезення не доводить наявності неврахованих витрат покупця. Для митної вартості істотним є розмір витрат, які поніс або має понести позивач у зв`язку з транспортуванням оцінюваного товару. Відповідач не встановив конкретної додаткової суми, сплаченої позивачем третім особам поза межами поданих рахунків, та не навів доказів того, що в заявлену митну вартість не включено певний обов`язковий платіж.

Щодо копії митної декларації країни відправлення суд зазначає, що такий документ не входить до основного переліку документів, установленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а може витребовуватися як додатковий документ за наявності передбачених законом підстав. Відповідно до статті 254 Митного кодексу України переклад українською мовою документа, складеного іншою мовою, вимагається лише у разі, якщо відомості, які в ньому містяться, необхідні для перевірки або підтвердження даних, зазначених у митній декларації.

У спірному рішенні відповідач не зазначив, які саме відомості з митної декларації країни відправлення неможливо було перевірити без перекладу та чому такі відомості не могли бути встановлені з контракту, інвойсу, пакувального листа, коносамента й інших поданих документів. Відсутність перекладу додаткового документа за наявності достатніх первинних документів не може сама по собі спростовувати митну вартість, визначену за ціною договору. Такий висновок узгоджується з підходом Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2020 у справі №520/10709/18.

Щодо банківських платіжних документів суд встановив, що платіж від 09.12.2024 №241209/000634766 здійснений на суму 6050,00 дол. США, а платіж від 14.04.2025 №250414/000647952 - на суму 21034,50 дол. США. В обох документах зазначені ТОВ "СВІТ-БУД ЛТД" як платник, Zhongshan Haoxuan Lighting Tech Co., Ltd як одержувач та контракт №24-SB-PR від 07.07.2020 як підстава платежу. Сукупна сума платежів становить 27084,50 дол. США та повністю відповідає сумі інвойсу №SVIT-19.

За таких фактичних обставин відсутність у графі призначення платежу номера конкретного інвойсу не унеможливлює ідентифікацію платежів зі спірною поставкою, оскільки їх зв`язок встановлюється за сукупністю реквізитів, сторін, контракту та суми. Подібний правовий підхід викладений у постановах Верховного Суду від 04.09.2020 у справі №826/26058/15 та від 16.07.2020 у справі №804/3632/17.

Суд також відхиляє посилання відповідача на спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками як на самостійну підставу для коригування митної вартості. Спрацювання профілю ризику є підставою для проведення додаткового контролю, однак не є доказом того, що заявлена декларантом вартість є недостовірною. Митний орган і після спрацювання системи ризиків зобов`язаний встановити конкретні обставини, передбачені статтями 53 та 54 Митного кодексу України. На цьому наголошував Верховний Суд, зокрема, у постанові від 09.11.2022 у справі №815/2162/17.

Те, що декларант листом від 05.05.2025 №05/05 просив прийняти рішення без очікування завершення десятиденного строку, не може розцінюватися як визнання ним недостатності поданих документів. Таке волевиявлення означає лише відмову від використання додаткового часу для подання інших документів і не звільняє митний орган від обов`язку оцінити вже подані документи та довести наявність законних підстав для відмови у застосуванні основного методу.

Окремої оцінки потребує обґрунтованість застосування резервного методу. Відповідач посилається на митні декларації від 17.03.2025 №25UA100380609931U4 та від 12.02.2025 №25UA100380605183U2, за якими рівень митної вартості становив 4,64 дол. США за кілограм. Водночас із наданих відповідачем копій цих декларацій вбачається, що вони стосуються іншого відправника/експортера та іншого модельного ряду освітлювальних приладів, мають інші обсяги партій та вагові характеристики.

Сам по собі резервний метод дійсно не вимагає тотожності порівнюваних товарів у тому самому обсязі, що й методи за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів. Однак це не скасовує обов`язку митного органу пояснити, чому саме обраний рівень 4,64 дол. США за кілограм може бути застосований до оцінюваної партії, та зазначити зроблені коригування з огляду на відмінності в асортименті, кількості, комерційних умовах, виробнику/продавцю та інших ціноутворюючих характеристиках.

Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, передбачено, що у разі застосування резервного методу у рішенні повинні зазначатися докладна інформація та джерела, які використовувалися при визначенні митної вартості, а при використанні раніше оформлених товарів - пояснення щодо коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо. Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18 наголосив на обов`язковості такого обґрунтування.

Оскаржуване рішення містить посилання на рівень 4,64 дол. США за кілограм та джерела інформації, проте не містить належного пояснення зіставності використаних поставок зі спірною партією та розрахунку коригувань, які б дозволяли перевірити, яким саме чином митний орган отримав скориговане числове значення митної вартості. Отже, навіть незалежно від оцінки окремих зауважень до документів позивача, визначення митної вартості за резервним методом не відповідає вимогам обґрунтованості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Київська митниця не довела, що подані позивачем документи містили такі розбіжності або недоліки, які унеможливлювали перевірку ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті, та обов`язкових складових митної вартості. Натомість контракт, інвойс, платіжні документи та транспортні документи у сукупності дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар, сторони операції, ціну та витрати на його перевезення.

Суд також не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у разі ненадання перекладу окремих документів. Кодекс адміністративного судочинства України не пов`язує відсутність перекладу окремого доказу з таким процесуальним наслідком. Це питання стосується оцінки конкретного доказу судом, тоді як предмет і підстави позову та основні письмові докази у цій справі дозволяють вирішити спір по суті.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.05.2025 №UA100380/2025/000043/2 не відповідає критеріям обґрунтованості та правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем судового збору у розмірі 3213,96 грн, тому зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Позивач також заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу. Із договору від 06.05.2025 №02-05/25 про надання професійної правничої допомоги вбачається, що його предметом є представництво інтересів ТОВ "СВІТ-БУД ЛТД" саме у спорі щодо рішення Київської митниці №UA100380/2025/000043/2, а пунктом 4.4 договору встановлено фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги в суді першої інстанції - 5000 грн.

Суд ураховує фактичний обсяг наданої правничої допомоги, зокрема підготовку позовної заяви, аналіз значного обсягу митних та товаросупровідних документів, підготовку відповіді на відзив, а також те, що справа розглядається у письмовому провадженні. Розмір гонорару є фіксованим, безпосередньо пов`язаним із цією справою та не виглядає явно неспівмірним зі складністю спору. Відповідачем не доведено неспівмірності заявленої суми та не наведено обґрунтованих підстав для її зменшення. Тому витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.05.2025 №UA100380/2025/000043/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" (код ЄДРПОУ 41089394) сплачений судовий збір у розмірі 3213 (три тисячі двісті тринадцять) грн 96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець