Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №480/6197/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Справа № 480/6197/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6197/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 08.07.2025 №UA100380/2025/000052/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Київською митницею безпідставно не визнано заявлену ним митну вартість ввезеного товару, визначену за основним методом - за ціною договору, незважаючи на подання документів, які, на його думку, у сукупності містили достатні, об`єктивні та взаємоузгоджені відомості щодо ціни товару та складових митної вартості. Позивач вважав, що наведені митним органом зауваження щодо змісту інвойсу, використання торговельної марки, прайс-листа, транспортних витрат, банківських платіжних документів та митної декларації країни відправлення не впливали на числове значення митної вартості та не створювали підстав для відмови у застосуванні основного методу і переходу до резервного методу її визначення.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №480/6197/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

18.08.2025 Київська митниця подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову. Відповідач послався на право митного органу здійснювати контроль правильності визначення митної вартості та на обов`язок декларанта подавати достовірні, документально підтверджені відомості. На думку митниці, виявлені недоліки в інвойсі, документах щодо торговельної марки, прайс-листі, документах щодо транспортних витрат, банківських платіжних документах та митній декларації країни відправлення створили обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої митної вартості.

Відповідач також зазначив, що декларанту було надано можливість усунути такі сумніви шляхом подання додаткових документів, однак надані документи їх не спростували. У зв`язку з неможливістю застосування основного методу та наступних другорядних методів митну вартість визначено за резервним методом на підставі інформації про раніше здійснені митні оформлення товарів із подібними характеристиками.

21.08.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримано. Позивач звернув увагу на те, що відсутність в інвойсі дати відвантаження не впливає на числове значення митної вартості; право на торговельну марку LEBRON підтверджено свідоцтвом №247619, а митницею не встановлено факту сплати ліцензійних платежів чи обов`язку їх додавання до ціни товару; прайс-лист має довідковий характер і не належить до обов`язкових документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Щодо транспортних витрат позивач зазначив, що їх розмір підтверджено сукупністю поданих документів, у тому числі договорами транспортного експедирування, заявкою на перевезення, CMR, рахунками та довідками про транспортні витрати. Позивач наголосив, що Митний кодекс України не встановлює єдиного виключного виду документа, яким має підтверджуватися вартість перевезення. Також позивач вказав, що саме по собі зазначення у платіжному дорученні номера контракту без номера інвойсу не спростовує факту оплати товару, якщо платіжні документи оцінюються разом з іншими матеріалами поставки.

Окремо у відповіді на відзив позивач зазначив про суперечливість мотивів оскаржуваного рішення, оскільки митниця вказала на відсутність інформації для застосування методів за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів, але водночас при застосуванні резервного методу використала дані інших митних декларацій без наведення порівняльного аналізу характеристик товарів та пояснення коригувань на кількість, умови поставки, комерційні умови та інші обставини.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду справи за відсутності учасників справи, у тому числі в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 01.06.2021 між ТОВ "СВІТ-БУД ЛТД" та компанією ZHICHENG ELECTRICAL CO. LTD OF GUANGDONG (Китайська Народна Республіка) укладено зовнішньоекономічний контракт №37-SB-PR.

На виконання зазначеного контракту позивачем ввезено на митну територію України електричні освітлювальні прилади торговельної марки LEBRON.

З метою митного оформлення товару 07.07.2025 декларантом позивача подано до Київської митниці електронну митну декларацію №25UA100380628025U0 та заявлено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Фактурна вартість товару відповідно до інвойсу від 04.04.2025 №KZ25-02-09-01 становила 17305,60 доларів США. Поставка товару здійснювалася на умовах FOB CN Nansha.

На підтвердження заявленої митної вартості до митного оформлення подано, зокрема, зовнішньоекономічний контракт від 01.06.2021 №37-SB-PR та додаткові угоди до нього, інвойс, пакувальний лист, коносамент, автотранспортну накладну CMR, митну декларацію країни відправлення, банківські платіжні документи, документи щодо транспортно-експедиційних послуг, прайс-лист виробника, свідоцтво на знак для товарів і послуг №247619 та інші документи.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості Київська митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у поданих документах та недостатність відомостей для підтвердження заявленого числового значення митної вартості.

Зокрема, митний орган зазначив, що пунктом 4.1 контракту передбачено зазначення в інвойсі дати відвантаження товару, однак така дата в інвойсі відсутня.

Разом з тим відсутність у рахунку-фактурі окремого реквізиту щодо дати відвантаження сама по собі не свідчить про зміну фактурної вартості товару та не підтверджує недостовірність зазначеної у ньому ціни, якщо інші подані документи дають можливість ідентифікувати відповідну поставку та її вартість.

Митним органом також зазначено, що товар декларувався під торговельною маркою LEBRON, однак подані документи, на думку митниці, не містили відомостей щодо наявності чи відсутності ліцензійних або роялті-платежів.

Водночас до митного оформлення було подано свідоцтво на знак для товарів і послуг №247619. Зазначений документ підлягає оцінці у сукупності з іншими матеріалами справи при встановленні наявності чи відсутності обов`язку позивача здійснювати будь-які ліцензійні платежі за використання торговельної марки.

Саме по собі припущення про можливу наявність таких платежів без встановлення факту їх сплати або правового обов`язку позивача щодо їх здійснення не є достатнім для висновку про заниження митної вартості.

Щодо прайс-листа виробника митний орган зазначив, що він містить ціни лише на товари, які є предметом спірної поставки.

Разом з тим прайс-лист за своїм призначенням є додатковим джерелом інформації щодо ціни товару та не належить до документів, які самостійно визначають фактурну вартість конкретної зовнішньоекономічної операції. Тому обмеження його змісту певною номенклатурою товарів саме по собі не підтверджує недостовірність заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами поставки FOB витрати на транспортування товару після його передачі перевізнику в порту відправлення до місця ввезення на митну територію України підлягали включенню до митної вартості.

На підтвердження таких витрат позивачем було подано договори транспортного експедирування, заявку на перевезення, автотранспортну накладну CMR, рахунки та довідки про транспортні витрати, а також інші документи, пов`язані з організацією перевезення.

У відповідь на повідомлення митного органу позивачем додатково подано заяву від 08.07.2025, рахунок-проформу, банківські платіжні документи, документи щодо транспортних витрат, додаткові документи до договорів перевезення та свідоцтво на знак для товарів і послуг.

Надані документи підлягали оцінці митним органом у сукупності, зокрема щодо можливості встановити маршрут перевезення, конкретну партію товару, вид транспортних послуг та розмір витрат, які були включені до митної вартості.

При цьому Митний кодекс України не встановлює єдиного виключного документа, яким можуть підтверджуватися транспортні витрати, а тому відсутність окремого документа не є самостійною підставою для невизнання таких витрат, якщо їх розмір та зв`язок із конкретною поставкою підтверджуються іншими належними доказами.

Митний орган також посилався на те, що у банківських платіжних документах зазначено посилання на зовнішньоекономічний контракт, однак не вказано номер конкретного інвойсу.

Разом з тим відсутність у платіжному документі номера інвойсу сама по собі не виключає можливості його ідентифікації з конкретною поставкою, якщо із сукупності відомостей про сторони платежу, номер контракту, суму та інші реквізити можливо встановити зв`язок платежу з оцінюваним товаром.

Копію митної декларації країни відправлення було подано без перекладу.

Водночас необхідність перекладу документа відповідно до статті 254 Митного кодексу України має оцінюватися з огляду на те, чи є переклад необхідним саме для перевірки відомостей, які мають значення для здійснення митного контролю та визначення числових складових митної вартості.

Відсутність перекладу документа сама по собі не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості, якщо відповідні числові показники можуть бути перевірені на підставі інших документів, а митним органом не наведено, які саме відомості неможливо встановити без такого перекладу.

У зв`язку із зазначеними зауваженнями митним органом у порядку статті 53 Митного кодексу України витребувано додаткові документи, зокрема інші платіжні та/або бухгалтерські документи, документи щодо транспортно-експедиційних послуг і заявки, копію митної декларації країни відправлення з урахуванням вимог статті 254 Митного кодексу України, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, ліцензійний чи авторський договір та інші наявні документи, що підтверджують заявлену митну вартість.

На виконання вимог митного органу позивачем було надано додаткові пояснення та документи.

За результатами їх оцінки Київська митниця дійшла висновку, що надані документи не усувають сумніви щодо правильності визначення митної вартості за основним методом.

08.07.2025 Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2025/000052/2.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та послідовного застосування другорядних методів, передбачених статтями 59-63 Митного кодексу України, у зв`язку з чим митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Як джерела цінової інформації при визначенні митної вартості митниця використала, зокрема, митні декларації від 27.05.2025 №25UA209140013206U4 та від 07.04.2025 №UA100180/2025/503492, за якими митна вартість відповідних товарів становила 4,64 дол. США за 1 кг.

Одночасно Київською митницею оформлено картку відмови №UA100380/2025/000700.

При цьому зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що митний орган, з одного боку, зазначив про відсутність достатньої інформації для застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів, а з іншого - при застосуванні резервного методу використав інформацію з інших митних декларацій.

За таких обставин при перевірці обґрунтованості застосування резервного методу підлягає оцінці, чи наведено митним органом належне порівняння характеристик оцінюваного товару та товарів, взятих за основу, у тому числі щодо кількості, комерційного рівня, умов поставки, країни походження, виробника та інших обставин, які можуть впливати на рівень митної вартості.

Разом з тим із наведених у рішенні мотивів не вбачається детального порівняльного аналізу оцінюваних товарів із товарами, митні декларації щодо яких використано як джерело інформації, а також пояснення здійснених або нездійснених коригувань на відмінності в умовах відповідних поставок.

Не погодившись із рішенням Київської митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

За змістом статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до статей 51 та 52 цього Кодексу митна вартість визначається декларантом, який зобов`язаний заявляти її самостійно та подавати митному органу достовірні відомості, що базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України. До них належать, зокрема, зовнішньоекономічний договір, рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи - якщо рахунок сплачено, інші платіжні та бухгалтерські документи - за наявності, транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення, якщо такі витрати не включені до ціни товару.

За приписами частини третьої статті 53 Митного кодексу України право митного органу вимагати додаткові документи виникає у разі, якщо документи, подані відповідно до частини другої цієї статті, містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Отже, сам по собі сумнів митного органу не є достатньою підставою для витребування невизначеного кола додаткових документів. Митний орган повинен конкретизувати, яка саме складова митної вартості є непідтвердженою, у чому полягає розбіжність, чому її неможливо перевірити на підставі вже поданих документів та який саме додатковий документ може усунути відповідний сумнів. Ненадання повного переліку витребуваних документів може мати наслідком відмову у застосуванні основного методу лише тоді, коли подані документи дійсно є недостатніми та не дають можливості перевірити заявлену вартість.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні за заявленою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість. Відповідно до статті 55 цього Кодексу рішення про коригування має містити обґрунтування причин невизнання заявленої вартості та обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено послідовність методів визначення митної вартості: основний метод - за ціною договору - та другорядні методи. Кожний наступний метод застосовується лише тоді, коли митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Резервний метод за статтею 64 Митного кодексу України є останнім із передбачених законом методів та не звільняє митний орган від обов`язку належно обґрунтувати використані джерела і числовий розрахунок вартості.

Оцінюючи зазначені митницею недоліки документів, суд не вбачає, що вони у своїй сукупності доводять неможливість визначення митної вартості за ціною договору.

Так, відсутність в інвойсі дати відвантаження товару, навіть якщо така інформація передбачена умовами зовнішньоекономічного контракту, сама по собі не змінює ціну товару, його кількість чи інші числові показники, з яких сформована митна вартість. Відповідач не навів пояснень, яким саме чином відсутність такого реквізиту вплинула на визначену в інвойсі вартість 17305,60 доларів США або унеможливила її перевірку за іншими документами поставки.

Щодо торговельної марки LEBRON суд ураховує, що позивачем надано свідоцтво на знак для товарів і послуг №247619. При цьому відповідачем не встановлено фактичного здійснення позивачем ліцензійних чи роялті-платежів на користь продавця або третьої особи, не встановлено умов продажу товару, за яких сплата таких платежів є обов`язковою умовою продажу, та не визначено конкретної суми, яка мала б бути додана до ціни відповідно до статті 58 Митного кодексу України. Саме припущення про можливу наявність ліцензійних платежів не є доказом неповноти заявленої митної вартості.

Посилання митниці на зміст прайс-листа також не свідчить про недостовірність ціни договору. Прайс-лист не належить до безумовно обов`язкових документів, зазначених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, та має довідковий характер. Виявлені митницею особливості його оформлення можуть враховуватися у сукупності з іншими доказами, але не замінюють встановлення конкретної розбіжності у документах, які безпосередньо визначають ціну товару.

Щодо банківських платіжних документів суд зазначає, що відсутність у призначенні платежу номера конкретного інвойсу за наявності посилання на зовнішньоекономічний контракт не свідчить автоматично про неможливість ідентифікації платежу. Такі документи мають оцінюватися разом з інвойсом, контрактом, проформою, датами та сумами платежів і іншими матеріалами конкретної поставки. Відповідач не навів доказів того, що сплачені суми стосувалися іншого договору чи іншої поставки, або що фактична ціна товару відрізнялася від зазначеної в інвойсі.

Подібний підхід викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.04.2018 у справі №809/322/17 та від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823: платіжний документ підтверджує факт переказу коштів, однак питання митної вартості вирішується на підставі оцінки всієї сукупності документів, що стосуються відповідної операції.

Щодо транспортних витрат суд виходить із того, що Митний кодекс України не встановлює вичерпного виду доказу, яким може бути підтверджено вартість перевезення. У матеріалах справи наявні договори транспортного експедирування, заявка на перевезення, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR, рахунки та довідки про транспортні витрати. Сукупність таких документів містить інформацію про маршрут, перевізників, транспортні засоби, вантаж та вартість відповідних послуг.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 виходив із того, що у разі коли закон не визначає доказ, виключно яким має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими належними доказами. Тому формальна відсутність окремого акта виконаних робіт або конкретного документа, названого митницею, не може сама по собі свідчити про непідтвердження транспортної складової, якщо її розмір може бути встановлений з інших взаємоузгоджених документів.

Матеріали справи також свідчать, що на вимогу митниці позивачем були подані додаткові документи щодо транспортно-експедиційних послуг. Водночас оскаржуване рішення не містить конкретного розрахунку того, яка саме частина транспортних витрат, на думку митниці, не була врахована або була визначена неправильно, та не містить обчислення суми, яку необхідно було додатково включити до митної вартості.

Стосовно копії митної декларації країни відправлення та її перекладу суд зазначає, що митниця не обґрунтувала, яку саме числову складову митної вартості неможливо було перевірити без перекладу цього документа, зважаючи на наявність інвойсу, контракту, банківських документів, пакувального листа, транспортних документів та інших матеріалів. Наявність формального недоліку факультативного документа сама по собі не доводить недостовірність заявленої ціни.

Наведені висновки узгоджуються з правовим підходом, викладеним у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 у справі №480/3314/25 за позовом цього ж товариства до Київської митниці, у якій предметом оцінки були аналогічні доводи митного органу щодо контракту №37-SB-PR, торговельної марки LEBRON, прайс-листа, банківських та транспортних документів. У тій справі суд дійшов висновку, що формальні недоліки поданих документів без встановлення їх впливу на числові значення митної вартості не є достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу.

Суд також враховує рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.01.2026 у справі №480/6233/24, у якому за спором між тими ж сторонами суд виходив із необхідності оцінювати подані декларантом документи у сукупності та відмежовувати реальні розбіжності, що впливають на ціну, від формальних зауважень, які не спростовують заявленої митної вартості.

Окремо суд оцінює обґрунтованість застосування резервного методу. В оскаржуваному рішенні митниця використала як цінову основу митні декларації від 27.05.2025 №25UA209140013206U4 та від 07.04.2025 №UA100180/2025/503492 і визначила вартість на рівні 4,64 дол. США/кг. Водночас рішення не містить належного порівняльного аналізу оцінюваних товарів і товарів, митна вартість яких була використана як джерело інформації.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, при використанні цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи у рішенні мають бути зазначені номер та дата митної декларації, взятої за основу, а також пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови та інші обставини. При застосуванні резервного методу має бути наведена докладна інформація щодо використаних джерел.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а наголосив, що рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу повинно містити не лише посилання на іншу митну декларацію, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу. Саме посилання на номер митної декларації без пояснення порівнюваності товарів і без опису здійснених коригувань не забезпечує належної мотивованості рішення.

У спірному рішенні відповідач не навів порівняння фізичних характеристик освітлювальних приладів, потужності, розмірів, матеріалів, комплектації, виробника, торговельної марки, кількості у партії, умов та часу поставки, комерційного рівня та інших характеристик товарів за деклараціями, використаними як джерело інформації. Не наведено і числових коригувань, які б пояснювали, чому саме рівень 4,64 дол. США/кг є обґрунтованою митною вартістю товару позивача.

Крім того, мотивування рішення є внутрішньо суперечливим: обґрунтовуючи неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів, митниця посилається на відсутність належної інформації для застосування таких методів, однак надалі фактично використовує цінові показники інших митних оформлень для визначення вартості за резервним методом без розкриття критеріїв їх порівнюваності.

Суд погоджується, що інформація з митних баз даних може бути використана митним органом для аналізу ризиків та перевірки заявленої митної вартості. Однак формально нижчий рівень заявленої вартості порівняно з іншими митними оформленнями не є самостійним доказом її заниження і не може підміняти обов`язок митного органу встановити конкретні недоліки документів конкретної операції та належно обґрунтувати скориговану вартість.

Отже, відповідач не довів наявності передбачених законом підстав для невизнання митної вартості, визначеної позивачем за основним методом, та не обґрунтував належним чином числове значення митної вартості, визначене за резервним методом. За таких обставин рішення Київської митниці від 08.07.2025 №UA100380/2025/000052/2 не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. У цій справі Київська митниця належними та достатніми доказами правомірність оскаржуваного рішення не підтвердила.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із такого.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, наявною у матеріалах справи. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати зі сплати судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем.

Крім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. На підтвердження понесення таких витрат до матеріалів справи подано договір про надання професійної правничої допомоги від 14.07.2025, яким передбачено фіксований гонорар за надання правничої допомоги в суді першої інстанції.

За змістом статей 134 та 139 Кодексу адміністративного судочинства України при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу суд враховує їх зв`язок із розглядом справи, реальність та необхідність, а також співмірність розміру витрат зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, необхідним для їх виконання, ціною позову та значенням справи для сторони.

Суд ураховує, що ця справа розглядалася у письмовому провадженні без судових засідань, спір належить до поширеної категорії справ щодо коригування митної вартості, правова позиція сторони ґрунтується на усталених підходах судової практики, а тим самим представником позивача вже готувалися процесуальні документи у спорах між тими ж сторонами з аналогічними мотивами митного органу. З огляду на це заявлена сума 5000,00 грн частково не відповідає критерію співмірності.

Ураховуючи характер і складність цієї справи, обсяг підготовлених процесуальних документів, відсутність судових засідань, значення спору для позивача та принцип розумності, суд вважає обґрунтованим відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.07.2025 №UA100380/2025/000052/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульвар Вацлава Гавела, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" (вул. Привокзальна, 1-А, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 41089394) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

У задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець