Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №480/5797/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Справа № 480/5797/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5797/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 076745 від 15.07.2025, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є фізичною особою-підприємцем та здійснює регулярні міжміські пасажирські перевезення на маршруті «Суми-Конотоп». 19.06.2025 транспортний засіб РУТА 20 після завершення рейсу прибув до кінцевого пункту в м. Суми раніше передбаченого розкладом часу, водій висадив пасажирів та перебував поза межами автовокзалу, коли до нього підійшла особа, яка представилася працівником Укртрансбезпеки та почала вимагати документи для перевірки. На думку позивача, посадова особа не підтвердила належним чином свої повноваження та не надала водію документи за наслідками перевірки.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Так, зазначив, що 19.06.2025 о 13 год. 50 хв. старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Бєлокуром С.В. на зупинці загального транспорту «Автовокзал Суми» по вул. Степана Бандери у м. Суми проведено рейдову перевірку транспортного засобу РУТА 20, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 та використовувався для регулярного міжміського перевезення пасажирів на маршруті «Суми-Конотоп ч/з Буринь».

За твердженням відповідача, під час перевірки водій ОСОБА_2 не надав документів, що підтверджують облік режиму праці та відпочинку водія, а саме роздруківки даних роботи цифрового тахографа або тахокарти аналогового тахографа. Відповідач наголосив, що маршрут має протяжність понад 50 км, а тому на спірні правовідносини поширюються вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340. Відсутність на момент перевірки передбачених законодавством документів, на думку відповідача, утворює склад правопорушення, передбаченого абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідач також зазначив, що позивача належним чином повідомлено про розгляд справи про порушення, рекомендований лист із запрошенням отримано 05.07.2025, однак на розгляд справи 15.07.2025 позивач не з`явилася та письмових пояснень або заяви про відкладення розгляду не подала. За результатами розгляду матеріалів перевірки прийнято постанову № ОПШ 076745 від 15.07.2025 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність у сфері пасажирських перевезень та 19.06.2025 транспортним засобом РУТА 20, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснювалося регулярне міжміське пасажирське перевезення за маршрутом «Суми-Конотоп ч/з Буринь». Зазначена обставина позивачем не заперечується.

13.06.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Сумській області оформлено направлення на рейдову перевірку № ОПР 002105, яким до проведення перевірок у період з 16.06.2025 по 22.06.2025 включно визначено, серед інших посадових осіб, старшого державного інспектора Бєлокура С.В. Територія перевірки охоплювала м. Суми, автомобільні дороги та об`єкти транспортної інфраструктури у межах Сумської області.

19.06.2025 о 13 год. 50 хв. ОСОБА_3 проведено перевірку транспортного засобу РУТА 20, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . За результатами перевірки складено акт № ОАР 055128, у якому зазначено, що при регулярному міжміському перевезенні пасажирів на маршруті «Суми-Конотоп ч/з Буринь», протяжність якого перевищує 50 км, водій на момент перевірки не надав роздруківку даних роботи тахографа за 19.06.2025 або тахокарту роботи з аналогового тахографа. В акті також зафіксовано відмову водія від отримання примірника акта та надання пояснень.

Листом від 19.06.2025 № 54735/38/24-25 позивача запрошено на розгляд справи про порушення на 15.07.2025 у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області. Поштове відправлення вручено адресату 05.07.2025. 15.07.2025 за результатами розгляду матеріалів складено постанову № ОПШ 076745, якою до ОСОБА_1 як автомобільного перевізника застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 цього Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Процедура проведення рейдових перевірок на час виникнення спірних правовідносин визначалася Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2025 № 141. Відповідно до пунктів 4, 7, 8 цього Порядку рейдова перевірка проводиться на підставі направлення, у строк, зазначений у направленні, та може здійснюватися як шляхом зупинення транспортного засобу, так і без такого зупинення, зокрема на автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках транспортних засобів та інших об`єктах, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Тому доводи позивача про неправомірність проведення перевірки з тієї причини, що транспортний засіб на момент підходу посадової особи вже перебував біля кінцевого пункту маршруту та пасажири були висаджені, суд відхиляє. Позивач сама підтверджує здійснення цим транспортним засобом регулярного рейсу у день перевірки, а перевірку проведено безпосередньо після прибуття транспортного засобу до кінцевого пункту, в місці, яке за своїм функціональним призначенням використовується для пасажирських перевезень. Порядок № 1567 не ставить можливість проведення такої перевірки у залежність від фактичної наявності пасажирів у салоні автобуса саме у момент перевірки.

Матеріалами справи також підтверджено наявність направлення № ОПР 002105 від 13.06.2025, строк дії якого охоплював 19.06.2025, а до переліку посадових осіб, уповноважених на проведення рейдової перевірки, включено ОСОБА_3 . Отже, доводи про відсутність у посадової особи повноважень на проведення перевірки не знайшли підтвердження. Саме по собі твердження позивача про непред`явлення водію направлення та службового посвідчення, за відсутності доказів того, що перевірку здійснила неуповноважена особа або поза строком і територією дії направлення, не спростовує встановлених матеріалами справи повноважень інспектора.

Згідно зі статтею 39 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії та пасажири повинні мати і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Для регулярних пасажирських перевезень закон визначає основний перелік таких документів та одночасно відносить до нього інші документи, передбачені законодавством України.

Абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачено, що за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів і порядок його обліку на момент перевірки визначалися Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340. Вимоги цього Положення поширювалися, зокрема, на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів колісними транспортними засобами.

Пунктом 6.1 Положення № 340 у редакції, чинній станом на 19.06.2025, було встановлено, що автобуси, які використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, а також для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зобов`язані зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Водночас пункт 6.3 Положення № 340 у редакції, чинній на дату перевірки, передбачав, що водій, який керує транспортним засобом, не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв. Тому суд не погоджується з доводом відповідача в тій частині, в якій він фактично пов`язує можливість ведення індивідуальної контрольної книжки виключно з маршрутами протяжністю до 50 км. Такого обмеження пункт 6.3 Положення № 340 у редакції, чинній 19.06.2025, не містив.

Разом з тим наведене не свідчить про протиправність оскаржуваної постанови. Верховний Суд у постанові від 10.07.2025 у справі № 620/5897/23, аналізуючи пункти 6.1 та 6.3 Положення № 340, дійшов висновку, що у ситуації, коли тахограф у транспортному засобі відсутній, перевізник має право вести облік режиму праці та відпочинку водія за допомогою індивідуальної контрольної книжки, однак водій зобов`язаний мати та пред`явити такий документ під час перевірки. Подання відповідного документа вже під час судового розгляду не спростовує факту його відсутності на момент перевірки.

Цей підхід щодо пасажирських перевезень на міжміських маршрутах протяжністю понад 50 км підтверджено Верховним Судом у постанові від 19.05.2026 у справі № 420/13670/24. Верховний Суд зазначив, що за відсутності тахографа водій веде індивідуальну контрольну книжку водія, а відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа за наявності й пред`явлення такої книжки не свідчить про відсутність документів, передбачених законодавством. Водночас водій не може посилатися на індивідуальну контрольну книжку, якщо він не пред`явив її інспектору під час перевірки.

У цій справі позивач не заперечує, що транспортний засіб РУТА 20 не був обладнаний тахографом. Разом з тим матеріали справи не містять індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_2 або копії графіка змінності водіїв, а позивач у позові не стверджує, що один із цих документів був пред`явлений посадовій особі під час перевірки. В акті № ОАР 055128 зафіксовано відсутність у водія документів, що підтверджують облік режиму праці та відпочинку за день перевірки, а водій від надання пояснень та отримання примірника акта відмовився.

За таких обставин посилання позивача лише на те, що тахограф не був необхідним при внутрішньому перевезенні, є помилковим. Положення № 340 прямо поширювалося на внутрішні пасажирські перевезення та встановлювало правила контролю робочого часу водіїв. Наявність у статтях 20 та 53 Закону № 2344-III окремого регулювання тахографів при нічних чи міжнародних перевезеннях не виключає дії Положення № 340 щодо внутрішніх регулярних міжміських маршрутів протяжністю понад 50 км.

Суд звертає увагу, що фактична відсутність встановленого на автобусі тахографа та відсутність документа, який підтверджує облік режиму праці та відпочинку водія, є різними обставинами. У межах цієї справи до позивача застосовано санкцію не за сам факт технічного необладнання транспортного засобу тахографом, а за перевезення пасажирів за відсутності під час перевірки передбачених законодавством документів. За наявності належно оформленої та пред`явленої індивідуальної контрольної книжки правова оцінка могла б бути іншою, однак таких фактичних обставин матеріали цієї справи не підтверджують.

Щодо доводу позивача про те, що постанова винесена стосовно неї як фізичної особи, а не як фізичної особи-підприємця, суд зазначає, що державна реєстрація фізичної особи як підприємця не створює окремого від фізичної особи суб`єкта права. За змістом статей 50-52 Цивільного кодексу України фізична особа набуває право здійснювати підприємницьку діяльність після державної реєстрації та відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з такою діяльністю. Оскаржувана постанова ідентифікує ОСОБА_1 як автомобільного перевізника, містить її реєстраційні дані та відомості про ліцензію, а спірне перевезення здійснювалося у межах її підприємницької діяльності. Тому саме незазначення перед прізвищем скорочення «ФОП» не свідчить про застосування адміністративно-господарського штрафу до неналежного суб`єкта.

Суд також відхиляє доводи щодо неможливості проведення розгляду справи 15.07.2025 за відсутності позивача. Матеріалами справи підтверджено, що повідомлення про дату, місце та час розгляду було направлено заздалегідь і вручено 05.07.2025. Відповідно до пункту 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. Суд враховує пояснення позивача про повітряну тривогу, однак матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача із заявою про відкладення розгляду справи, повідомлення про неможливість участі або подання пояснень до прийняття постанови. За таких обставин відповідач мав процесуальні підстави розглянути справу за наявними матеріалами.

Посилання позивача на відсутність у акті підписів свідків або понятих також не є підставою для скасування постанови, оскільки Порядок № 1567 не встановлює обов`язкової участі понятих при складанні акта рейдової перевірки. У разі відмови водія від підписання акта посадова особа зазначає про це в акті, що у цьому випадку було зроблено.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи надані докази у сукупності, суд враховує, що спірна перевірка проведена уповноваженою посадовою особою у межах строку дії направлення; здійснення позивачем у день перевірки регулярного міжміського пасажирського перевезення за маршрутом протяжністю понад 50 км не заперечується; транспортний засіб не був обладнаний тахографом; доказів пред`явлення водієм індивідуальної контрольної книжки або копії графіка змінності не надано. Відтак відповідач довів наявність передбачених законом підстав для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

За таких обставин постанова № ОПШ 076745 від 15.07.2025 прийнята відповідачем у межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначені законом, а підстави для її скасування відсутні. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для стягнення на користь позивача сплаченого судового збору у сумі 1 211,20 грн у зв`язку з відмовою в задоволенні позову немає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець