Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №480/11207/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Справа № 480/11207/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11207/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Груп" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віст-Груп" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості товарів від 17.12.2024 №UA 500580/2024/000057/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Одеською митницею безпідставно не визнано заявлену ним митну вартість ввезених товарів, визначену за основним методом - за ціною договору, незважаючи на подання документів, які, на його думку, у сукупності підтверджували фактурну вартість товарів, транспортні витрати та інші складові митної вартості. Позивач вважав, що наведені митним органом зауваження щодо відомостей про виробника, змісту прайс-листа та документального підтвердження страхування не впливали на числові значення митної вартості та не створювали підстав для відмови у застосуванні першого методу, а при переході до резервного методу митницею не було наведено належного порівняння оцінюваних товарів із товарами, митні декларації щодо яких використано як джерела цінової інформації.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №480/11207/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

15.01.2025 Одеською митницею подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Митниця зазначила, що спрацювання системи управління ризиками у поєднанні з виявленими недоліками поданих документів створило обґрунтований сумнів у достовірності заявленої митної вартості та надавало право витребувати додаткові документи.

У відзиві відповідач послався на те, що відсутність достовірної інформації щодо виробника, невизначеність змісту прайс-листа та ненадання документів щодо страхування не дали можливості перевірити повноту заявленої митної вартості. Оскільки витребувані додаткові документи подані не були, митниця вважала неможливим застосування основного методу визначення митної вартості.

Відповідач також зазначив, що після проведення консультації послідовне застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів, на основі віднімання та додавання вартості було неможливим через відсутність необхідної інформації, а тому митну вартість визначено за резервним методом із використанням інформації ЄАІС та АСМО "Інспектор" про раніше здійснені митні оформлення.

16.01.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримано. Позивач наголосив, що спрацювання профілю ризику та сама наявність у базах митного органу інформації про вищий рівень вартості інших товарів не є достатньою підставою для відмови у застосуванні першого методу. Також позивач зазначив, що у спірному рішенні відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару і товарів-джерел та пояснення зроблених коригувань.

Позивач додатково зазначив, що витрати на транспортування підтверджено в повному обсязі, а Митний кодекс України не встановлює вимоги про їх підтвердження документом певної єдиної форми або про обов`язкову тотожність особи, яка видала довідку про транспортні витрати, фактичному морському перевізнику.

21.01.2025 Одеською митницею подано заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач підтримав раніше викладену позицію, повторно послався на три встановлені в рішенні розбіжності та зазначив, що неподання витребуваних додаткових документів унеможливило визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду справи за відсутності учасників справи, у тому числі в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 01.08.2023 між ТОВ "ВІСТ ГРУП" та компанією LUANNAN XINFA AGRICULTURAL TOOLS CO., LTD (Китайська Народна Республіка) укладено зовнішньоекономічний контракт №849-UK.

На виконання зазначеного контракту позивачем ввезено на митну територію України товари торговельної марки Technics виробництва Китайської Народної Республіки.

З метою митного оформлення 17.12.2024 декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію №24UA500580004546U0 та заявлено митну вартість товарів за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

За митною декларацією до митного оформлення заявлено два товари: товар №1 - ручні інструменти з недорогоцінних металів, а саме лопати підборочно-копальні (Американка) у кількості 1404 шт., лопати совкові у кількості 7800 шт. та лопати штикові гострокінцеві у кількості 4560 шт.; товар №2 - ручні інструменти для використання у сільському господарстві та садівництві, а саме вила копальні чотиризубі у кількості 1824 шт.

Фактурна вартість партії товару відповідно до комерційного інвойсу від 08.07.2024 №9593 становила 15854,28 дол. США. Поставка здійснювалася на умовах FOB CN Tianjin.

До митної вартості позивачем включено витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України у сумі 180625,00 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості разом із митною декларацією позивачем подано, зокрема, пакувальний лист від 08.07.2024, рахунок-проформу від 29.05.2024 №24LTJX5205, комерційний інвойс від 08.07.2024 №9593, мастерконосамент від 30.09.2024 №244832454, коносамент від 30.09.2024 №GS124100205, автотранспортну накладну від 17.12.2024 №775361, декларацію про походження товару від 08.07.2024 №9593, банківські платіжні документи від 11.07.2024 №1042 та від 12.09.2024 №1126, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 10.12.2024 №1400, довідку про транспортні витрати від 10.12.2024 №552, прайс-лист виробника від 01.04.2024, додаткову угоду від 02.08.2024 №1 до контракту, зовнішньоекономічний контракт від 01.08.2023 №849-UK, договір транспортного експедирування від 01.03.2020 №03/06-2020 та копію митної декларації країни відправлення від 27.09.2024 №021720240000240352.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості автоматизованою системою управління ризиками сформовано форму контролю 105-2 із повідомленням про необхідність перевірки достовірності декларування транспортних витрат та із зазначенням наявної у митного органу інформації про орієнтовну вартість фрахту контейнера з відповідної країни до порту призначення.

За результатами перевірки поданих документів Одеська митниця дійшла висновку про наявність обставин, які, на її думку, перешкоджали визнанню заявленої митної вартості.

Зокрема, митний орган зазначив, що в поданому пакеті документів відсутня окрема інформація щодо виробника товару, тоді як LUANNAN XINFA AGRICULTURAL TOOLS CO., LTD у документах зазначено як продавця.

Разом з тим сама по собі відсутність окремого документа, в якому продавець додатково визначений як виробник товару, не свідчить про недостовірність заявленої фактурної вартості, якщо подані документи дають можливість ідентифікувати продавця, покупця, товар, його кількість та погоджену сторонами ціну.

Митниця також послалася на те, що у прайс-листі не зазначено, товари якої торговельної марки та якого виробника ним охоплено.

Водночас прайс-лист за своїм характером є додатковим інформаційним документом і не є первинним документом, який визначає ціну конкретної зовнішньоекономічної операції. Тому недоліки його змісту самі по собі не спростовують відомості комерційного інвойсу та інших документів, які безпосередньо підтверджують фактурну вартість товарів.

Окремо митний орган зазначив про відсутність документів щодо наявності або відсутності витрат на страхування товару покупцем до кордону України.

З матеріалів справи вбачається, що поставка здійснювалася на умовах FOB CN Tianjin. Довідкою про транспортні витрати від 10.12.2024 №552 зазначено, що страхування вантажу не здійснювалося.

За таких обставин саме припущення про можливе існування страхових витрат без встановлення факту їх понесення позивачем та без визначення конкретної суми, яка мала бути включена до митної вартості, не свідчить про неповноту заявленого числового значення митної вартості.

Витрати на транспортування товару до митного кордону України підтверджувалися сукупністю поданих документів, зокрема договором транспортного експедирування, мастерконосаментом, коносаментом, автотранспортною накладною CMR, рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг від 10.12.2024 №1400 та довідкою про транспортні витрати від 10.12.2024 №552.

Наведені документи містили відомості, необхідні для встановлення маршруту перевезення, конкретної партії товару та розміру транспортних витрат, заявлених декларантом до включення у митну вартість.

У зв`язку з наведеними зауваженнями митним органом було витребувано додаткові документи, а саме страхові документи та документи про вартість страхування - у разі якщо страхування здійснювалося, виписку з бухгалтерської документації та висновки про якісні й вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом від 17.12.2024 позивач повідомив митний орган, що надав усі наявні в нього документи, надав пояснення щодо виявлених зауважень та просив прийняти рішення на підставі поданих документів.

Того ж дня Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500580/2024/000057/1.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що митний орган дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості за основним методом та визначив її із застосуванням резервного методу.

Щодо товару №1 у рішенні зазначено, що заявлений рівень митної вартості становив 1,2579 дол. США за 1 кг, тоді як за інформацією ЄАІС митна вартість раніше оформлених товарів становила 2,52 дол. США за 1 кг за митною декларацією від 29.02.2024 №24UA209140006250U0 та 2,56 дол. США за 1 кг за митною декларацією від 12.08.2024 №24UA807200012066U8.

Водночас скориговану митну вартість товару №1 митним органом визначено на рівні 2,2423 дол. США за 1 кг, а загальну скориговану митну вартість - 30863,02 дол. США.

Таким чином, наведені у рішенні рівні митної вартості товарів, використаних як джерела інформації, не відповідають безпосередньо тому числовому значенню, яке в результаті застосовано митним органом до оцінюваного товару.

Із самого рішення не вбачається, яким саме способом та з урахуванням яких характеристик товару митний орган здійснив перехід від показників 2,52 та 2,56 дол. США за 1 кг до скоригованого рівня 2,2423 дол. США за 1 кг.

Щодо товару №2 заявлений рівень митної вартості становив 1,9655 дол. США за 1 кг, тоді як скоригований рівень визначено у розмірі 2,52 дол. США за 1 кг із посиланням на митну декларацію від 24.06.2024 №24UA209120017489U0. Загальну скориговану митну вартість товару №2 визначено у сумі 3677,18 дол. США.

При цьому зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається детального порівняння оцінюваних товарів із товарами, митні декларації щодо яких використано як джерела цінової інформації, зокрема щодо виробника, торговельної марки, кількості товару в партії, умов поставки, комерційного рівня та інших характеристик, які могли впливати на їх вартість.

Також у рішенні відсутнє пояснення щодо здійснення або нездійснення відповідних коригувань на такі відмінності.

На підставі прийнятого рішення Одеською митницею оформлено картку відмови №UA500580/2024/000154.

З метою недопущення зупинення господарської діяльності позивач 18.12.2024 подав нову митну декларацію №24UA500580004562U3 та здійснив митне оформлення товару із застосуванням положень частини сьомої статті 55 Митного кодексу України.

Сплату різниці митних платежів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 192304,91 грн.

Не погодившись із рішенням Одеської митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

За змістом статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статей 51 та 52 Митного кодексу України митна вартість визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Декларант зобов`язаний заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, та подавати митному органу достовірні відомості про її визначення, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, якими підтверджується митна вартість. До них належать, зокрема, зовнішньоекономічний договір та додатки до нього, рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено, інші платіжні та/або бухгалтерські документи - за наявності, транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення, якщо такі витрати не включені до ціни товару, а також страхові документи - якщо страхування здійснювалося.

За приписами частини третьої статті 53 Митного кодексу України додаткові документи можуть бути витребувані у разі, якщо документи, подані відповідно до частини другої цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є безумовним. Митниця повинна вказати конкретну обставину, яка викликає обґрунтований сумнів, пояснити, чому подані документи не дозволяють перевірити відповідне числове значення, та витребувати саме ті документи, які здатні усунути такий сумнів.

Відповідно до частин першої - третьої та шостої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, а відмова у митному оформленні за заявленою вартістю допускається виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість.

Частиною другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування митної вартості має містити, серед іншого, обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано, наявну у митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів, вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів та обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої митним органом.

Згідно зі статтями 57 та 58 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які імпортуються, є метод за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Резервний метод, передбачений статтею 64 цього Кодексу, є останнім із встановлених законом способів визначення митної вартості.

Суд не заперечує права митного органу здійснювати контроль за правильністю визначення митної вартості та враховує, що спрацювання системи управління ризиками могло бути підставою для більш ретельної перевірки документів. Разом з тим сам по собі профіль ризику не встановлює недостовірності заявленої митної вартості та не підміняє необхідності оцінки документів конкретної зовнішньоекономічної операції.

Оцінюючи перше зауваження відповідача - щодо відсутності окремої інформації про виробника, суд зазначає, що контракт, інвойс, пакувальний лист, декларація походження та митна декларація дозволяють ідентифікувати продавця, оцінюваний товар, торговельну марку, кількість, найменування та ціну товару. У митній декларації виробником зазначено LUANNAN XINFA AGRICULTURAL TOOLS CO., LTD. Сам факт того, що у зовнішньоекономічному контракті ця юридична особа визначена насамперед як продавець, не змінює визначеної сторонами ціни і не свідчить про наявність іншого платежу, який мав бути включений до митної вартості.

Митний кодекс України не ставить можливість застосування першого методу у залежність від наявності окремого документа, яким продавець додатково підтверджує статус виробника, якщо інші подані документи дають можливість ідентифікувати товар і визначити ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті. Відповідач не пояснив, яким саме чином наведена ним обставина вплинула на числове значення митної вартості.

Щодо прайс-листа суд зазначає, що прайс-лист не належить до основних документів, які в усіх випадках обов`язково подаються відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України. Його зміст може бути врахований як додаткове джерело інформації, однак формальна неповнота окремих реквізитів прайс-листа не спростовує відомості контракту, інвойсу та банківських платіжних документів про фактурну вартість конкретної партії товару.

Матеріали справи свідчать, що у прайс-листі від 01.04.2024 зазначено найменування LUANNAN XINFA AGRICULTURAL TOOLS CO., LTD, найменування відповідних товарних позицій та їх ціну. Відповідач не встановив, що ціни у прайс-листі суперечать інвойсу або що фактично продавцю сплачено суму, відмінну від заявленої позивачем.

Щодо страхування суд враховує, що поставка здійснювалася на умовах FOB. Саме по собі передбачене договором перевезення право покупця за власним бажанням забезпечити страхування вантажу не означає, що страхування фактично було здійснено. Довідкою про транспортні витрати від 10.12.2024 №552 зазначено, що витрати на страхування відсутні. Відповідач не навів доказів сплати позивачем страхової премії або існування іншого платежу за страхування, який не був включений до митної вартості.

Отже, вимога надати страхові документи за відсутності факту страхування не може бути використана як самостійна підстава для невизнання митної вартості. Частина друга статті 53 Митного кодексу України прямо пов`язує подання страхових документів із умовою фактичного здійснення страхування.

Щодо транспортної складової суд установив, що позивач надав договір транспортного експедирування, мастерконосамент, коносамент, CMR, рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 10.12.2024 №1400 та довідку про транспортні витрати від 10.12.2024 №552. У сукупності ці документи містять відомості про маршрут перевезення, конкретний вантаж та числове значення транспортних витрат, включених позивачем до митної вартості.

Митний орган у спірному рішенні не визначив конкретної додаткової суми транспортних витрат, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті позивачем, але не була включена до митної вартості. Повідомлення АСАУР про орієнтовну вартість фрахту контейнера є підставою для перевірки, однак не є самостійним доказом того, що саме у цій операції позивач фактично поніс витрати в іншому розмірі.

Верховний Суд у сформованій практиці виходить із того, що наявність у інформаційних базах митного органу даних про вищий рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів може бути підставою для поглибленого контролю та витребування додаткових документів, але не є беззаперечним доказом недостовірності ціни конкретної операції. Митний орган повинен довести, що виявлені розбіжності впливають саме на числові значення митної вартості.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені Одеською митницею зауваження не доводять недостовірності фактурної вартості товарів або наявності неврахованої обов`язкової складової митної вартості. Контракт, інвойс, банківські платіжні документи, документи про походження товару та транспортні документи у своїй сукупності дозволяли перевірити ціну товару та складові заявленої митної вартості.

Неподання декларантом усіх додатково витребуваних документів саме по собі не є достатньою підставою для переходу до другорядного методу. Таке неподання має правове значення лише тоді, коли подані документи об`єктивно є недостатніми для перевірки конкретного числового показника або не спростовують належним чином обґрунтований сумнів митного органу.

Окремої оцінки потребує правомірність визначення митної вартості за резервним методом.

Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, передбачено, що при використанні цінової інформації щодо раніше оформлених товарів у рішенні повинні бути наведені пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови та інші обставини, а при застосуванні резервного методу - докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом.

У спірному рішенні щодо товару №1 митниця послалася на митні декларації від 29.02.2024 №24UA209140006250U0 та від 12.08.2024 №24UA807200012066U8, за якими рівень митної вартості становив відповідно 2,52 та 2,56 дол. США/кг. Разом з тим скориговану митну вартість товару №1 у рішенні визначено на рівні 2,2423 дол. США/кг.

Рішення не містить розрахунку, який дає змогу встановити, у який спосіб із наведених митницею рівнів 2,52 та 2,56 дол. США/кг отримано саме 2,2423 дол. США/кг, які поправки застосовано, на які характеристики, кількість товару, умови поставки або комерційні умови зроблено коригування та яким є математичний результат кожної такої поправки.

Щодо товару №2 митниця використала митну декларацію від 24.06.2024 №24UA209120017489U0 та визначила рівень 2,52 дол. США/кг. Водночас оскаржуване рішення не містить детального порівняння найменування, виробника, торговельної марки, матеріалу, технічних характеристик, обсягу партії та комерційних умов оцінюваного товару і товару, митна вартість якого використана як джерело.

Наведення лише номерів митних декларацій та рівнів вартості не забезпечує можливості перевірити, чи були товари реально порівнюваними та чи відповідає визначене митницею числове значення вимогам статей 55 і 64 Митного кодексу України. Відомості інформаційних баз митного органу мають допоміжний характер і повинні використовуватися з урахуванням характеристик конкретного товару та умов конкретної зовнішньоекономічної операції.

Суд також звертає увагу на внутрішню непослідовність мотивування рішення. Обґрунтовуючи неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних і подібних товарів, відповідач послався на відсутність достатніх відомостей про фізичні характеристики, якість, репутацію на ринку та складові товару. Водночас при застосуванні резервного методу митниця використала інформацію про інші митні оформлення без наведення такого порівняльного аналізу та без пояснення способу приведення вартості товарів-джерел до характеристик оцінюваних товарів.

Резервний метод допускає певну гнучкість при використанні раніше визнаних митних вартостей, однак така гнучкість не означає можливості довільного визначення митної вартості. Рішення повинно бути достатньо мотивованим, щоб декларант і суд могли перевірити джерело вихідних даних, порівнюваність товарів та арифметичний механізм отримання скоригованого значення.

У цій справі зазначених вимог дотримано не було. Одеська митниця не довела, що подані ТОВ "ВІСТ ГРУП" документи містили такі розбіжності або не містили таких відомостей, які унеможливлювали застосування основного методу, а визначене за резервним методом числове значення митної вартості не отримало належного та перевірюваного обґрунтування.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням установлених обставин суд доходить висновку, що рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.12.2024 №UA500580/2024/000057/1 не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Матеріалами справи підтверджено сплату ТОВ "ВІСТ ГРУП" судового збору у розмірі 3028,00 грн, тому зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Позивач також заявив до відшкодування 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Із договору про надання професійної правничої допомоги від 18.12.2024 №03-12/24 вбачається, що гонорар адвокатського бюро за надання правничої допомоги у суді першої інстанції визначений у фіксованому розмірі 5000 грн та підлягає сплаті після прийняття судом першої інстанції рішення по суті спору.

Одеська митниця заперечила проти відшкодування заявленої суми, посилаючись на її неспівмірність. Водночас суд враховує характер спору, обсяг проаналізованих митних, банківських та транспортних документів, підготовку позовної заяви та відповіді на відзив, необхідність аналізу аргументів щодо застосування резервного методу, а також фіксований характер гонорару.

Заявлена сума 5000,00 грн безпосередньо пов`язана з цією справою та з урахуванням її обсягу і складності не є явно завищеною. Саме по собі посилання відповідача на неспівмірність без наведення конкретного розрахунку або обставин, які свідчили б про надмірність заявлених витрат, не є достатньою підставою для їх зменшення. Тому витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віст-Груп" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.12.2024 №UA500580/2024/000057/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" (вул. Привокзальна, 1-А, м. Шостка, Сумська область,41100, код ЄДРПОУ 33326775) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець