Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №480/1857/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Справа № 480/1857/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1857/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, у розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнною стану» вір 28 лютого 2022 року № 168, у розрахунку 100000,00 гривень на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 25.09.2000 проходить військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. Витягом із наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 06.10.2021 №459-ОС ОСОБА_1 призначено інспектором прикордонної служби 1 категорії - старшим оператором відділення технічних засобів охорони державного кордону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), а витягом із наказу від 18.10.2021 №481-ОС його визнано таким, що приступив до виконання посадових обов`язків з 08.10.2021.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказує, що виплата збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди не є автоматичною та залежить від виконання конкретних бойових (спеціальних) завдань, визначених наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України №392-АГ та №628-АГ, а також від належного документального підтвердження такої участі.

Відповідач зазначає, що з 24.02.2022 окремі підрозділи НОМЕР_2 прикордонного загону, у тому числі відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », були передані в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_4 та перебували у такому підпорядкуванні до середини 2023 року. При цьому, за твердженням відповідача, від НОМЕР_3 прикордонного загону до Військової частини НОМЕР_1 не надходило документального підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань у серпні, вересні, листопаді 2022 року та січні 2023 року.

Також відповідач посилається на те, що відповідно до бойових розпоряджень персонал НОМЕР_2 прикордонного загону виконував переважно стабілізаційні заходи, а саме перебування в Сумській області чи несення служби під час дії воєнного стану не є достатньою підставою для виплати збільшеної винагороди. Щодо січня 2023 року відповідач додатково зазначає, що наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 Сумську область з 01.01.2023 виключено з переліку районів ведення воєнних (бойових) дій.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду справи за відсутності учасників справи, у тому числі в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Позивач посилається на те, що під час дії воєнного стану виконував завдання у межах Сумської області, у тому числі на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». За твердженням позивача, з квітня 2022 року по січень 2023 року він виконував одні й ті самі за характером завдання в одній місцевості, проте збільшена додаткова винагорода виплачувалася не за всі місяці.

Із наданих розрахункових листів вбачається, що за окремі місяці 2022 року позивачу нараховувалася як додаткова винагорода у розмірі 30000 грн, так і збільшена її частина у розмірі до 70000 грн. Водночас у розрахункових листах за серпень, вересень та листопад 2022 року збільшена частина винагороди за відповідні місяці не відображена. У розрахунковому листі за січень 2023 року наявне нарахування «Дод. винагор. 70000» за 12/22, тобто за грудень 2022 року, що саме по собі не підтверджує виплату збільшеної винагороди за службу у січні 2023 року.

30.09.2024 представник позивача адвокат Орос В.В. звернулася до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, у якому, зокрема, просила надати копії бойових наказів (розпоряджень), витягів із журналів бойових дій, журналів ведення оперативної обстановки, бойових донесень, постових відомостей та рапортів командирів, що підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або заходах, а також кількість днів такої участі.

Листом від 04.10.2024 відповідач повідомив про надання витягів із наказів щодо проходження служби та розрахункових листів, а у наданні документів оперативно-службової діяльності відмовив з посиланням на їх належність до службової інформації з обмеженим доступом.

15.12.2024 представник позивача повторно звернулася до відповідача щодо надання копій наказів по особовому складу за період з 01.02.2022 по 12.12.2022, зазначивши, що відповіді на попередній запит у відповідній частині не отримано.

06.02.2025 в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 подано заяву про нарахування та виплату збільшеної додаткової винагороди. Листом від 08.02.2025 відповідач повідомив, що нарахування та виплата додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, здійснені ОСОБА_1 у повному обсязі, а заборгованість відсутня.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідач не встановив і не оцінив фактичний характер завдань, які виконував позивач у спірні місяці, хоча документи, необхідні для підтвердження таких обставин, знаходяться у розпорядженні органів Державної прикордонної служби України та самостійно отримати їх позивач не може.

Надаючи оцінку правовим відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII передбачено державну гарантію достатнього матеріального, грошового та інших видів забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення визначається залежно, зокрема, від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у редакції, чинній у спірний період, передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України виплачується додаткова винагорода у розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 2-1 постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

У спірний період механізм реалізації постанови №168 щодо військовослужбовців Державної прикордонної служби України визначався, зокрема, наказами Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ. Правовий висновок про застосовність цих наказів викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.12.2023 у справі №200/193/23, від 05.09.2024 у справі №600/2188/23-а, від 05.06.2025 у справі №440/4984/23, від 05.03.2026 у справі №620/7518/23 та від 11.03.2026 у справі №260/1658/23.

Наказом №392-АГ визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, виконання яких у відповідні дні дає право на збільшення додаткової винагороди до 100000 грн. До них належать, зокрема, бойові завдання з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп; бойові завдання у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; завдання з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються; бойові (спеціальні) завдання на лінії бойового зіткнення та завдання із всебічного забезпечення підрозділів, які виконують завдання у складі діючих угруповань військ, за визначених наказом умов.

Підтвердження безпосередньої участі здійснюється на підставі сукупності інформації у бойовому наказі (бойовому розпорядженні), журналі бойових дій чи іншому передбаченому оперативному документі та рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу із зазначенням кількості днів участі конкретного військовослужбовця. Для відряджених або оперативно підпорядкованих військовослужбовців наказом також передбачено оформлення відповідних довідок органом Держприкордонслужби, у підпорядкуванні якого вони виконували завдання.

Отже, саме по собі проходження військової служби в Сумській області, перебування на території громади, віднесеної до територій ведення чи можливого ведення бойових дій, або виконання звичайних завдань з охорони державного кордону не є безумовною підставою для виплати збільшеної винагороди. Необхідно встановити, які конкретно завдання виконував військовослужбовець, де та у які дні вони виконувалися і чи відповідають вони критеріям постанови №168 та наказів №392-АГ, №628-АГ.

Разом з тим відсутність відповідних документів у кадровому чи фінансовому органі військової частини, де військовослужбовець перебуває на забезпеченні, сама по собі не доводить відсутності права на винагороду, якщо документи мали складатися іншим органом Держприкордонслужби, у оперативному підпорядкуванні якого військовослужбовець фактично виконував завдання.

У постановах від 23.05.2024 у справі №120/4387/23, від 24.05.2024 у справі №120/4967/23 та від 28.05.2024 у справі №120/5170/23 Верховний Суд наголосив, що порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях чи заходах не може саме по собі покладати на військовослужбовця негативні наслідки та свідчити про відсутність у нього права на винагороду за умови належного підтвердження фактичної участі.

У постанові від 05.03.2026 у справі №620/7518/23 Верховний Суд указав на необхідність у кожній такій справі відповісти на головне питання: які саме завдання і де виконував військовослужбовець у спірні періоди, чим це підтверджується та чи підпадають такі завдання під критерії наказів №392-АГ та №628-АГ. Покладення в основу рішення лише пояснень відповідача без дослідження доступних оперативних документів Верховний Суд визнав недостатнім.

Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 11.03.2026 у справі №260/1658/23, де звернув увагу на необхідність з`ясувати характер завдань у різні місяці, особливо коли у межах суміжних періодів військовослужбовцю вже здійснювалися виплати збільшеної додаткової винагороди. Сам факт виплати за один місяць не доводить право за інший, однак вимагає встановлення причин різного підходу та фактичного змісту виконуваних завдань.

Суд також враховує постанову Верховного Суду від 05.09.2024 у справі №600/2188/23-а, предметом якої були вимоги про виплату збільшеної додаткової винагороди саме за серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року у зв`язку зі службою на території Середино-Будської громади. Верховний Суд визнав передчасною відмову у позові, коли суди не врахували, що військовослужбовець намагався отримати відповідні документи, але йому було відмовлено через обмежений доступ, та не забезпечили повного з`ясування фактичних обставин.

Водночас сама по собі наведена практика не дає підстав автоматично присудити ОСОБА_1 винагороду за повні спірні місяці. У матеріалах цієї справи відсутні належні відомості про конкретні дні, конкретні бойові чи спеціальні завдання позивача у серпні, вересні, листопаді 2022 року та січні 2023 року, а також документи, за якими можливо визначити кількість днів, що підлягають оплаті у збільшеному розмірі.

Разом з тим відповідач у відзиві прямо зазначив, що відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », у якому проходив службу позивач, з 24.02.2022 до середини 2023 року перебував в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 прикордонного загону. Отже, посилання Військової частини НОМЕР_1 лише на те, що до неї від НОМЕР_3 прикордонного загону не надійшли підтвердні документи, не є достатнім для остаточного висновку, що відповідних завдань позивач не виконував.

Крім того, матеріали справи підтверджують, що позивач ще до звернення до суду вживав заходів для отримання бойових наказів, журналів, рапортів та інших документів, однак відповідач відмовив у їх наданні через обмежений доступ. Тому покладення на позивача обов`язку самостійно надати документи, доступ до яких обмежений і які перебувають у розпорядженні органів Державної прикордонної служби України, суперечило б принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Частиною четвертою статті 9 КАС України встановлено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Лист від 08.02.2025 містить категоричний висновок про відсутність заборгованості перед ОСОБА_1 , однак із наданих матеріалів не вбачається, що перед його прийняттям відповідач з`ясував у НОМЕР_3 прикордонного загону, які саме завдання виконував позивач у кожен зі спірних періодів, чи складалися щодо нього бойові донесення, записи в журналах службово-бойових дій, постові відомості або рапорти, а також чи існують інші документи, які підтверджують або спростовують його участь у заходах, визначених пунктом 2 наказів №392-АГ та №628-АГ.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова, викладена у листі Військової частини НОМЕР_1 від 08.02.2025, є передчасною та необґрунтованою, оскільки прийнята без повного з`ясування обставин, які мають визначальне значення для вирішення питання про право позивача на збільшену додаткову винагороду.

Разом з тим суд не має правових підстав безпосередньо зобов`язати відповідача виплатити позивачу збільшену додаткову винагороду за весь серпень, вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року, оскільки наявними у справі доказами не встановлено конкретної кількості днів виконання ОСОБА_1 завдань, що відповідають критеріям постанови №168 та наказів №392-АГ, №628-АГ.

При цьому посилання позивача на те, що в інші місяці йому здійснювалася виплата збільшеної винагороди, саме по собі не може замінити встановлення характеру завдань у кожен спірний день. Водночас така обставина має бути врахована відповідачем при повторному розгляді заяви, оскільки потребує зіставлення завдань і документів за місяці, у яких збільшена винагорода виплачувалася, із завданнями у спірні періоди.

Щодо січня 2023 року суд зазначає, що питання належності конкретної території до району ведення воєнних (бойових) дій має оцінюватися у взаємозв`язку з конкретним місцем та характером завдань, які виконував військовослужбовець. Саме посилання на загальне виключення Сумської області з певного переліку не звільняє відповідача від обов`язку встановити фактичне місце виконання позивачем завдань та перевірити його відповідність критеріям, установленим постановою №168 і наказом №628-АГ.

З урахуванням наведеного, а також з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі формально заявленого способу захисту відповідно до частини другої статті 9 КАС України та частково задовольнити позов шляхом визнання протиправною відмови, викладеної у листі від 08.02.2025, і зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути заяву представника позивача від 06.02.2025.

Під час повторного розгляду відповідачу необхідно, зокрема, отримати та оцінити наявні у ІНФОРМАЦІЯ_4 та інших органах Держприкордонслужби документи щодо характеру, місця та тривалості завдань ОСОБА_1 у серпні, вересні, листопаді 2022 року та січні 2023 року, включаючи бойові накази (розпорядження), журнали службово-бойових дій, журнали ведення оперативної обстановки, бойові донесення, постові відомості, рапорти (донесення) командирів та інші належні документи, і за результатами такого розгляду прийняти рішення про нарахування та виплату збільшеної додаткової винагороди за конкретні підтверджені дні або мотивовану відмову у разі відсутності передбачених законом підстав.

Такий спосіб захисту відповідає правовій природі спірних відносин, оскільки суд не підміняє собою орган, який володіє первинними службово-бойовими документами та має здійснити розрахунок пропорційно кількості підтверджених днів, але водночас усуває наслідки формальної відмови, прийнятої без повного встановлення фактичних обставин.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. У частині прямого зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену додаткову винагороду за весь заявлений період позов є передчасним, оскільки кількість днів, за які позивач набув право на таку виплату, за наявним обсягом доказів судом не встановлена.

Позивач відповідно Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , викладену у листі від 08.02.2025, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у збільшеному до 100000 грн розмірі пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) повторно розглянути заяву в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) від 06.02.2025 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за серпень 2022 року, вересень 2022 року, листопад 2022 року та січень 2023 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині цього рішення, та прийняти за результатами розгляду обґрунтоване рішення.

У задоволенні позовних вимог у частині безпосереднього зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розрахунку до 100000 грн на місяць за весь заявлений період - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець