Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №480/9971/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Справа № 480/9971/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9971/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.07.2025 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.07.2025 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078;

3) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

4) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 та за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків і зборів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , фінансове забезпечення якої у відповідні періоди здійснювалося військовою частиною НОМЕР_1 . На думку позивача, індексація грошового забезпечення у період служби нараховувалася не в повному обсязі, оскільки відповідач не застосував правила абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078 щодо індексації-різниці, а також неправильно визначав посадовий оклад та оклад за військовим званням у 2022-2023 роках, застосовуючи розрахункову величину, встановлену станом на 01.01.2018, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 відкрито провадження у справі № 480/9971/25 та визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Щодо індексації грошового забезпечення військова частина НОМЕР_1 зазначила, що у 2022 році для проведення поточної індексації застосовувався березень 2018 року як місяць підвищення тарифних ставок (окладів); у 2023 році дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»; у 2024 році обчислення індексу споживчих цін проводилося наростаючим підсумком з 01.01.2024, а у 2025 році - починаючи із січня 2025 року. Також відповідач зазначив, що позивач отримував належну поточну індексацію, а право на індексацію-різницю за правилами абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у нього не виникло.

Щодо перерахунку грошового забезпечення відповідач заперечив проти застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2022 та 01.01.2023, посилаючись на пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 та вважаючи, що скасування пункту 6 постанови № 103 судовим рішенням не відновило первісну редакцію пункту 4 постанови № 704.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності та перевіривши доводи сторін, суд встановив наступне.

З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24.02.2022 № 32 вбачається, що ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 24.02.2022 та поставлено на відповідні види забезпечення.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2025 № 8173, наданим у відповідь на адвокатський запит представника позивача, повідомлено, що у період з 24.02.2022 по 31.07.2022 фінансове забезпечення підпорядкованої військової частини НОМЕР_2 здійснювалося ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був розпорядником бюджетних коштів до 01.08.2022. Для отримання додаткових відомостей щодо виплат за цей період відповідач запропонував звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У цьому ж листі зазначено, що військова частина НОМЕР_2 у 2025 році припинила існування як окрема військова частина та була переформована у НОМЕР_3 батальйон територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 . До листа долучено картки особового рахунку позивача за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки.

З картки особового рахунку за 2022 рік вбачається нарахування позивачу сум поточної індексації протягом відповідних місяців. Картка особового рахунку за 2023 рік не містить нарахування індексації, що відповідає законодавчому зупиненню дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік. У картці за 2024 рік відображені нарахування індексації, здійснені після відновлення механізму індексації з нового періоду обчислення індексу споживчих цін. Картки за 2025 рік відображають нарахування грошового забезпечення відповідно до чинного у 2025 році порядку.

Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду, суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України визнано неконституційною в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Вказаний припис у цій частині втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Позов подано 31.12.2025, тобто після втрати чинності зазначеним обмеженням. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що письмову інформацію щодо нарахованих та виплачених сум позивач отримав у відповідь на адвокатський запит у грудні 2025 року. За таких обставин підстав для залишення позовних вимог без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду суд не вбачає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові та організаційні засади індексації визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Порядок № 1078 передбачає два різні за правовою природою механізми: поточну індексацію, право на яку виникає після перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, та індексацію-різницю, передбачену абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Право на індексацію-різницю виникає у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці.

З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Тому березень 2018 року є місяцем підвищення тарифних ставок (окладів), з яким Порядок № 1078 пов`язує вирішення питання про виникнення права на індексацію-різницю та початок подальшого обчислення індексу споживчих цін.

Верховний Суд у постанові від 04.04.2024 у справі № 160/2481/23, розглядаючи спір щодо індексації-різниці військовослужбовцю, який розпочав проходження військової служби після березня 2018 року, виходив із того, що право на індексацію-різницю визначається саме через співвідношення розміру підвищення доходу та суми можливої індексації у березні 2018 року. За відсутності у військовослужбовця такого доходу у лютому-березні 2018 року відсутня фактична основа для визначення індивідуальної індексації-різниці за правилами абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Матеріалами цієї справи підтверджено, що позивача зараховано до списків особового складу військової частини лише 24.02.2022. Отже, у березні 2018 року він не перебував на військовій службі у військовій частині, не отримував грошового забезпечення, розмір якого міг бути зіставлений із доходом за лютий 2018 року, та не набув у березні 2018 року індивідуального права на індексацію-різницю, яка в подальшому могла б виплачуватися щомісячно до наступного нормативного підвищення тарифних ставок.

При цьому наведене не означає відсутності у позивача права на поточну індексацію. Для новоприйнятих працівників та військовослужбовців пункт 10-2 Порядку № 1078 пов`язує обчислення індексу споживчих цін із місяцем останнього підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною посадою, а не з місяцем прийняття особи на службу. Саме тому у 2022 році для поточної індексації відповідач застосовував березень 2018 року як місяць підвищення посадових окладів.

Наявні у матеріалах справи картки особового рахунку за 2022 рік містять відомості про фактичне нарахування позивачу поточної індексації. Позивач не надав іншого розрахунку поточної індексації, який би спростовував відомості персонального обліку, а позовні вимоги сформульовані саме через застосування абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078, тобто правил індексації-різниці.

Крім того, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено на 2023 рік. Тому правових підстав для проведення індексації грошового забезпечення за правилами Порядку № 1078 протягом 2023 року не було.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Відтак правила індексації у 2024 році застосовувалися з урахуванням нового періоду обчислення індексу споживчих цін, а не шляхом безперервного застосування березня 2018 року.

Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи із січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, а сума індексації, що склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Таким чином, заявлений позивачем спосіб проведення індексації за весь період з 24.02.2022 по 31.07.2025 із незмінним застосуванням березня 2018 року та абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078 не відповідає нормативному регулюванню спірних періодів. Підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача в цій частині та зобов`язання здійснити заявлений перерахунок суд не встановив.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам щодо визначення посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові та одноразові види грошового забезпечення, а розміри грошового забезпечення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів та схему тарифних коефіцієнтів за військовими званнями. У первісній редакції пункту 4 постанови № 704 передбачалося визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 пункт 4 постанови № 704 було викладено у редакції, відповідно до якої розрахунковою величиною визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01.01.2018. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови № 103 визнано протиправним та скасовано.

Верховний Суд у сформованій після набрання законної сили цим судовим рішенням практиці виходить із того, що з 29.01.2020 при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного календарного року, оскільки положення підзаконного акта не можуть суперечити законам України про Державний бюджет, якими такий прожитковий мінімум щороку змінювався.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 встановлено у розмірі 2481 грн, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 - у розмірі 2684 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, внесено зміну до пункту 4 постанови № 704 та встановлено, що розміри посадових окладів і окладів за військовими званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. Отже, право на визначення грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму, установленого на 1 січня відповідного календарного року, у спірних правовідносинах існувало до 19.05.2023 включно.

Заперечення відповідача про те, що скасування пункту 6 постанови № 103 не мало наслідком застосування первісного змісту пункту 4 постанови № 704, суд відхиляє, оскільки такий підхід не відповідає усталеним правовим висновкам Верховного Суду та практиці Сумського окружного адміністративного суду у подібних правовідносинах.

Разом з тим, вирішуючи питання про належного суб`єкта, на якого може бути покладено обов`язок з перерахунку і виплати грошового забезпечення, суд враховує конкретні обставини фінансового забезпечення позивача.

З листа військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2025 № 8173 прямо вбачається, що з 24.02.2022 по 31.07.2022 фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_2 здійснювалося ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був розпорядником бюджетних коштів до 01.08.2022. Матеріали справи не містять доказів того, що військова частина НОМЕР_1 у цей період здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу.

Оскільки позовні вимоги заявлені виключно до військової частини НОМЕР_1 , підстав для покладення на неї обов`язку здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.07.2022 суд не вбачає.

Водночас з 01.08.2022 фінансове забезпечення позивача здійснювалося у системі фінансового забезпечення, за яку відповідає військова частина НОМЕР_1 . З огляду на наведене та на правове регулювання пункту 4 постанови № 704 позивач має право на перерахунок грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 31.12.2022 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022, та за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, шляхом множення відповідної розрахункової величини на тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 та 14 до постанови № 704.

Перерахунку підлягають не лише посадовий оклад і оклад за військовим званням, а й ті щомісячні та одноразові складові грошового забезпечення, розмір яких визначається залежно від зазначених окладів, з урахуванням уже виплачених сум. Утримання податків і зборів має здійснюватися під час фактичної виплати у порядку, встановленому законодавством.

За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Військова частина НОМЕР_1 не довела правомірність визначення розміру складових грошового забезпечення позивача за період з 01.08.2022 по 19.05.2023 із застосуванням фіксованої розрахункової величини станом на 01.01.2018.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню: у частині вимог про індексацію грошового забезпечення - відмові; у частині перерахунку грошового забезпечення - задоволенню за період, у якому військова частина НОМЕР_1 була належним суб`єктом фінансового забезпечення позивача, а саме з 01.08.2022 по 19.05.2023.

Позивач звільнений від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи, матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.08.2022 по 31.12.2022 із застосуванням для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, та за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.08.2022 по 31.12.2022, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, а також перерахувати залежні від цих окладів інші складові грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, визначивши посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, а також перерахувати залежні від цих окладів інші складові грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.07.2025 із застосуванням березня 2018 року та вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, а також у зобов`язанні здійснити такий перерахунок і виплату - відмовити.

У задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 31.07.2022 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець