Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №480/966/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Справа № 480/966/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/966/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

16 лютого 2026 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені по день фактичного рахунку;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені по день фактичного розрахунку, а саме за період з 24.11.2023 року по 31.01.2026 року розмір якого обчислити за методикою, визначеною постановою КМ України від 08.02.1995 р. №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира цієї військової частини від 24.11.2023 №334 його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 24.11.2023. Позивач зазначає, що Військова частина НОМЕР_2 у подальшому була розформована, а її правонаступником є Військова частина НОМЕР_1 .

Позивач стверджує, що повний розрахунок з ним у день виключення зі списків особового складу проведено не було, оскільки належне грошове забезпечення у повному обсязі він не отримав. 31.01.2026 на його картковий рахунок було зараховано 123 451,77 грн належного грошового забезпечення, у зв`язку з чим саме цю дату він вважає датою фактичного остаточного розрахунку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями даний позов розподілено судді Глазьку С.М.

Ухвалою суду від 18.02.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/966/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" №394/2026 від 19.05.2026 та наказу в.о. голови Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 №24-ОС, розпорядженням керівника апарату №2905 від 01.06.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/966/26.

Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Кунець О.М.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 справу № 480/966/26 за прийнято до свого провадження.

Щодо ухвали про відкриття провадження – відповідачем отримано 19.02.2026 через систему «Електронний суд».

06.03.2026 Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні. Відповідач послався, зокрема, на компенсаційний характер відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, та на необхідність застосування принципів розумності, справедливості й пропорційності з урахуванням розміру простроченої заборгованості, тривалості затримки, поведінки сторін та співвідношення невиплаченої суми із загальним обсягом належних при звільненні виплат.

На підтвердження розміру виплат Військова частина НОМЕР_1 надала довідки від 04.03.2026. Згідно з однією з них, при виключенні позивача зі списків особового складу за період з 01.11.2023 по 24.11.2023 йому нараховано грошове забезпечення та інші виплати в загальній сумі 69 549,48 грн, з яких на картковий рахунок перераховано 68 506,24 грн.

Іншою довідкою Військової частини НОМЕР_1 підтверджено, що за вересень 2023 року позивачу нараховано 23 710,05 грн та за жовтень 2023 року -23 710,05 грн. Сума грошового забезпечення за два календарні місяці становить 47 420,10 грн, а середньоденний розмір грошового забезпечення -777,38 грн.

Дослідивши письмові докази та доводи сторін, суд встановив, що ОСОБА_1 наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.11.2023 №334 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 24.11.2023. На день виключення йому було перераховано 68 506,24 грн, а 31.01.2026, за доводами позивача та доданими до позову доказами надходження коштів, додатково виплачено 123 451,77 грн грошового забезпечення. Відповідач у відзиві факту здійснення остаточного розрахунку у цій частині не спростував.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру. Частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Спеціальне законодавство не встановлює окремого механізму відповідальності військової частини за несвоєчасне проведення повного розрахунку зі звільненим військовослужбовцем. Тому до таких правовідносин субсидіарно застосовуються статті 116 та 117 КЗпП України. Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, зокрема викладеним у постанові від 31.10.2019 у справі №825/598/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №821/1083/17.

За статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. У разі спору про розмір належних сум роботодавець у будь-якому разі зобов`язаний у встановлений строк виплатити неоспорювану суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, роботодавець повинен виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум таке відшкодування сплачується у разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Отже, під належними звільненій особі сумами для цілей статей 116, 117 КЗпП України слід розуміти всі виплати, право на які особа мала станом на дату звільнення. Сам по собі факт того, що частина таких коштів була виплачена значно пізніше, не усуває наслідків непроведення повного розрахунку в день виключення зі списків особового складу.

Таким чином, на день виключення позивача зі списків особового складу 24.11.2023 повний розрахунок проведено не було. Першим днем затримки є 25.11.2023. Остаточна додаткова виплата, з якою позивач пов`язує завершення розрахунку, здійснена 31.01.2026, тому останнім днем фактичної затримки є 30.01.2026.

Оскільки спірні правовідносини виникли після 19.07.2022, до них у повному обсязі застосовується стаття 117 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX, яка встановлює граничний шестимісячний період відповідальності. Тому середній заробіток підлягає обчисленню за період з 25.11.2023 по 24.05.2024 включно, що становить 182 календарні дні.

Відповідно до наданої відповідачем довідки середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить 777,38 грн. Отже, максимальний розрахунковий розмір середнього заробітку за 182 календарні дні становить 141 483,16 грн (777,38 грн х 182 календарні дні).

Водночас зазначена сума є максимальною розрахунковою величиною. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 дійшла висновку, що встановлене після 19.07.2022 шестимісячне обмеження визначає максимальну межу відповідальності роботодавця, але не усуває необхідності оцінювати співмірність відшкодування з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності.

Під час такої оцінки суд має враховувати, зокрема, розмір простроченої заборгованості, тривалість її невиплати, поведінку сторін, імовірні майнові втрати звільненої особи та співвідношення між сумою несвоєчасно виплачених коштів і загальним обсягом виплат, належних при звільненні.

У постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 Верховний Суд застосував підхід, відповідно до якого у разі виплати при звільненні лише частини належних сум розмір відповідальності за статтею 117 КЗпП України може визначатися пропорційно частці несвоєчасно виплачених коштів у загальному розмірі належних працівникові виплат.

У цій справі довідкою відповідача підтверджено, що при звільненні на картковий рахунок позивача було фактично перераховано 68 506,24 грн. Позивач зазначає, що 31.01.2026 додатково перераховано 123 451,77 грн. Оскільки щодо другої виплати матеріали, надані суду, містять саме суму фактичного зарахування на картковий рахунок, для забезпечення співставності величин суд виходить із фактично перерахованих на рахунок сум. Загальний обсяг таких виплат становить 191 958,01 грн (68 506,24 грн + 123 451,77 грн).

Частка несвоєчасно виплаченої суми у загальному розмірі зазначених виплат становить 64,3119 % (123 451,77 грн / 191 958,01 грн х 100 %). Застосовуючи цю частку до максимального розрахункового розміру середнього заробітку, суд визначає співмірний розмір відшкодування у сумі 90 990,45 грн (141 483,16 грн х 64,3119 %).

На переконання суду, відшкодування у сумі 90 990,45 грн враховує істотність несвоєчасно виплаченої суми, тривалість затримки та компенсаційну природу відповідальності за статтею 117 КЗпП України, а тому відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності.

Щодо обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача провести нарахування суд зазначає, що необхідні для визначення належної до виплати суми обставини встановлені матеріалами справи: визначено середньоденне грошове забезпечення, граничний період відповідальності та співвідношення своєчасно і несвоєчасно виплачених сум. Тому належним та ефективним способом захисту є стягнення з відповідача конкретно визначеної суми.

Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 Порядку №44 передбачено компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які військовослужбовець набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Натомість середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності за несвоєчасний остаточний розрахунок, не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця та не є виплатою, право на яку виникло у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26.04.2024 у справі №380/1169/20.

Отже, правові підстави для виплати присудженого середнього заробітку з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44 відсутні, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача. Військова частина НОМЕР_1 не спростувала того, що повний остаточний розрахунок із позивачем у день його виключення зі списків особового складу проведено не було.

За таких обставин адміністративний позов підлягає частковому задоволенню: бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку належить визнати протиправною та стягнути на користь позивача 90 990,45 грн. У задоволенні вимог в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до норм Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у сумі 90 990 (дев`яносто тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн 45 коп. з утриманням установлених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець