Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №480/957/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Справа № 480/957/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/957/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

16 лютого 2026 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені по день фактичного рахунку;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме за період з 08.07.2024 року по 31.01.2026 року розмір якого обчислити за методикою, визначеною постановою КМ України від 08.02.1995 р. №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44.

Позов мотивовано тим, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 08.07.2024 №213 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 08.07.2024. На час виключення зі списків особового складу повний розрахунок із позивачем проведено не було, оскільки грошове забезпечення за окремі періоди служби було нараховане у заниженому розмірі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями даний позов розподілено судді Глазьку С.М.

Ухвалою суду від 18.02.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/957/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" №394/2026 від 19.05.2026 та наказу в.о. голови Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 №24-ОС, розпорядженням керівника апарату №2904 від 01.06.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/957/26.

Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Кунець О.М.

Ухвалою суду від 22.06.2026 прийнято справу № 480/957/26 до провадження судді Кунець О.М.

Ухвала про відкриття провадження – відповідачем отримано 22.60.2026 через систему «Електронний суд».

06.03.2026 Військова частина НОМЕР_1 подала відзив, у якому проти позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні. Відповідач послався на компенсаційний характер відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, та на необхідність дотримання принципів розумності, справедливості і пропорційності при визначенні розміру відшкодування. До відзиву відповідач додав довідки про виплати при звільненні та про розмір грошового забезпечення позивача за два останні календарні місяці служби.

Дослідивши письмові докази та доводи сторін, суд встановив такі обставини.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 позивач на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 08.07.2024 №213 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 08.07.2024. За період з 01.07.2024 по 08.07.2024 йому нараховано грошове забезпечення, компенсацію за невикористані дні відпусток та одноразову грошову допомогу при звільненні на загальну суму 82 547,16 грн; на картковий рахунок перераховано 81 308,95 грн.

Іншою довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2026 підтверджено, що за травень 2024 року позивачу нараховано 21 657,98 грн та за червень 2024 року -21 657,98 грн. Загальна сума за два календарні місяці становить 43 315,96 грн, а середньоденне грошове забезпечення -710,10 грн (43 315,96 грн / 61 календарний день).

Матеріалами справи також підтверджується, що 31.01.2026 відповідачем на картковий рахунок позивача перераховано 130 896,71 грн грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі №480/7542/24. Таким чином, належні позивачу під час проходження служби кошти були фактично виплачені після його виключення зі списків особового складу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру. Стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; до проведення з нею всіх необхідних розрахунків вона не виключається без її згоди зі списків особового складу військової частини.

Спеціальне законодавство не встановлює спеціальної відповідальності військової частини за несвоєчасне проведення повного розрахунку зі звільненим військовослужбовцем. Тому до таких правовідносин субсидіарно застосовуються статті 116 та 117 КЗпП України. Такий підхід узгоджується, зокрема, з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.10.2019 у справі №825/598/17 та від 26.02.2020 у справі №821/1083/17.

За статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. У разі спору про розмір належних сум роботодавець у встановлений строк у будь-якому разі повинен виплатити неоспорювану суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, роботодавець повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Частина друга цієї статті встановлює, що за наявності спору про розмір належних сум таке відшкодування виплачується у разі вирішення спору на користь працівника.

Суд відхиляє можливі заперечення щодо незастосування статей 116, 117 КЗпП України з тієї підстави, що сума 130 896,71 грн була виплачена на виконання судового рішення. Судове рішення у справі №480/7542/24 не створило нового права позивача на грошове забезпечення, а підтвердило існування права на належний розмір виплат за період проходження служби. Ухвалення судового рішення про належні при звільненні виплати не припиняє обов`язку провести повний розрахунок та не усуває передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності за його несвоєчасність.

Обставини неправомірного обчислення грошового забезпечення позивача за період служби встановлені рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі №480/7542/24. Такі обставини в силу частини четвертої статті 78 КАС України не потребують повторного доказування у цій справі.

Отже, на день виключення позивача зі списків особового складу 08.07.2024 повний розрахунок проведено не було. Першим днем затримки є 09.07.2024. Додаткову суму грошового забезпечення фактично виплачено 31.01.2026, тому останнім днем фактичної затримки є 30.01.2026.

Оскільки спірні правовідносини виникли після 19.07.2022, до них у повному обсязі застосовується стаття 117 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX із законодавчим обмеженням періоду нарахування відшкодування шістьма місяцями. За цих обставин максимальний період, за який може бути обчислено середній заробіток, становить з 09.07.2024 по 08.01.2025 включно -184 календарні дні.

Відповідно до довідки відповідача середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становить 710,10 грн. Тому максимальний розрахунковий розмір середнього заробітку за 184 календарні дні становить 130 658,40 грн (710,10 грн х 184 календарні дні).

Водночас зазначена сума є лише максимальною розрахунковою величиною. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 відступила від підходу, за яким шестимісячне обмеження саме по собі виключає подальшу оцінку співмірності, та зазначила, що відшкодування за статтею 117 КЗпП України зберігає компенсаційний, а не каральний характер. Тому суд і після 19.07.2022 повинен оцінювати розумність, справедливість і пропорційність остаточного розміру відшкодування.

У постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 Верховний Суд сформулював підхід, за яким у разі виплати при звільненні лише частини належних сум розмір відповідальності має бути пропорційним частці невиплачених коштів у загальному розмірі належних при звільненні виплат. Велика Палата Верховного Суду у справі №489/6074/23 визнала застосування такого підходу таким, що може забезпечити справедливий баланс інтересів сторін. Цей підхід після постанови Великої Палати послідовно застосовується Касаційним адміністративним судом, зокрема у постановах від 17.12.2025 у справі №420/22799/24 та від 11.05.2026 у справі №380/1727/24.

Для застосування принципу пропорційності суд виходить з документально підтверджених у цій справі сум. При звільненні позивачу фактично перераховано 81 308,95 грн. Після звільнення, 31.01.2026, на виконання судового рішення перераховано ще 130 896,71 грн. Загальний розмір фактично виплачених коштів, право на які пов`язане з проходженням служби та мало бути реалізоване не пізніше проведення остаточного розрахунку, становить 212 205,66 грн (81 308,95 грн + 130 896,71 грн).

Частка несвоєчасно виплаченої суми у загальному розмірі зазначених виплат становить 61,6839 % (130 896,71 грн / 212 205,66 грн х 100 %). Застосовуючи цю частку до максимального розрахункового розміру середнього заробітку 130 658,40 грн, суд визначає співмірний розмір відшкодування у сумі 80 595,19 грн.

На переконання суду, така сума враховує істотний розмір простроченої виплати, тривалість затримки, той факт, що належність додаткових сум була підтверджена судовим рішенням, та водночас не перетворює передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування на каральну санкцію. Тому бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу відповідного відшкодування є протиправною, а позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо обраного позивачем способу захисту у вигляді зобов`язання відповідача здійснити нарахування суд зазначає, що всі необхідні для розрахунку обставини підтверджені наявними доказами, а розмір належного відшкодування визначено судом. За таких умов належним та ефективним способом захисту є стягнення з відповідача конкретно визначеної суми 80 595,19 грн, а не покладення на нього обов`язку повторно здійснювати розрахунок.

Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає таке.

Пункт 2 Порядку №44 передбачає компенсацію утриманого податку з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які особа набула у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Водночас середній заробіток, що виплачується на підставі статті 117 КЗпП України, є спеціальним відшкодуванням за порушення строків остаточного розрахунку, не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця та не є виплатою, право на яку він набув у зв`язку з виконанням службових обов`язків. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 26.04.2024 у справі №380/1169/20.

Отже, підстав для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44 немає, а в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача. Відповідач не спростував факту проведення повного розрахунку після звільнення позивача, а надані ним довідки підтверджують розмір виплат, необхідний для вирішення спору.

Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у сумі 80 595 (вісімдесят тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 19 коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець