Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №460/16805/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/16805/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАГРАВА ГЕЙМЗ"

доГоловного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАГРАВА ГЕЙМЗ» (далі – позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – відповідач, ГУ ДПС, контролюючий орган), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.06.2026:

– № 977817000704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 788 143,00 грн, у тому числі 630 514,00 грн за податковим зобов`язанням та 157 629,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (далі – ППР № 977817000704);

– № 977917000704, яким зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2021 рік на 21 648,00 грн (далі – ППР № 977917000704).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що господарські операції з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; далі – ФОП ОСОБА_1 ) з постачання готової їжі (сніданків та обідів) для харчування працівників Товариства на суму 570 000,00 грн мали реальний характер, що підтверджується договором про надання послуг від 30.07.2019, заявками-замовленнями, актами про надання послуг та банківськими виписками про оплату; акт перевірки в цій частині є внутрішньо суперечливим і не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727; контролюючий орган не досліджував фактичні обставини операцій і не звертався до контрагента із запитами. Щодо благодійної допомоги позивач зазначає, що Благодійна організація «Харківський благодійний фонд «Серце матері» не включена до Реєстру неприбуткових установ та організацій, а тому до перерахованих їй коштів підпункт 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України (далі – ПК України) не застосовується; щодо коштів, перерахованих Благодійній організації «Благодійний фонд «Громада Рівненщини», у 2020 році діяла спеціальна норма пункту 51№ підрозділу 4 розділу XX ПК України, якою встановлено незастосування коригувань за абзацом першим підпункту 140.5.9 до коштів, добровільно перерахованих благодійним організаціям протягом дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню COVID-19. Позивач також вказує, що загальна сума коштів, перерахованих двом зазначеним благодійним організаціям, становить 3 091 975,61 грн, а не 3 102 535,61 грн, як зазначено в акті перевірки.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у відповідача докази, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення.

23.09.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що для перевірки не надано первинних документів, які підтверджують факт надання послуг ФОП ОСОБА_1 (персоніфікованість працівників, які харчувались, вартість обідів, меню тощо), не надано колективного договору, яким передбачено харчування працівників у форматі «шведський стіл», а надані акти містять лише найменування послуг без конкретизації їх обсягу, місця, дати надання та кількісних показників; на запит не надано заявок і довідок, які б установлювали перелік необхідних послуг та доцільність їх придбання; посилання на оплату не є достатнім для висновку про фактичне отримання послуг у відповідному обсязі. Щодо благодійної допомоги відповідач зазначив, що у 2020 році позивач перерахував благодійним організаціям 3 102 535,61 грн, включив цю суму до витрат, проте не відобразив у рядку 3.1.9 БД додатка РІ до декларації з податку на прибуток за 2020 рік суму, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього року (4 242 024,00 грн Ч 4 % = 169 681,00 грн), тобто 2 932 854,61 грн; до перевірки та до заперечень не надано документів, які б підтверджували закупівлю благодійними фондами тестів, апаратів ШВЛ, медикаментів тощо. До відзиву додано, зокрема, акт перевірки, відповідь на заперечення, заперечення з додатками, наказ про проведення перевірки та направлення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

25.09.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги та зазначив, що відзив фактично відтворює зміст акта перевірки та відповіді на заперечення і не містить спростування доводів позовної заяви; вимога про надання колективного договору не ґрунтується на статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі – Положення № 88), і вперше висунута лише у відповіді на заперечення.

Заперечень на відповідь на відзив від відповідача до суду не надходило.

Ухвалою суду від 12.10.2026 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Так, позивач зареєстрований як юридична особа 08.02.2010. За рішенням учасника від 11.12.2025 № 1 Товариство перебуває в стані припинення шляхом ліквідації, ліквідатором призначено Тхоревського С.Д. У 2020–2021 роках позивач перебував на загальній системі оподаткування та був платником податку на прибуток.

Наказом ГУ ДПС від 09.04.2026 № 800-п на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України (у зв`язку з початком процедури припинення) призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача. Перевірку проведено з 14.04.2026 по 27.04.2026 на підставі направлень від 13.04.2026 № 1466/Ж3/17-00-07-04 та № 1467/Ж3/17-00-24-06, копію наказу та направлення вручено ліквідатору 14.04.2026. За її результатами складено акт від 04.05.2026 № 7255/Ж5/17-00-07-04-15/36978848 (далі – акт перевірки).

Акт перевірки, зокрема, містить такі висновки, що стосуються предмета спору:

– позивач завищив показник «Інші витрати» у рядку 2165 Звіту про фінансові результати за 2020 рік на 570 000,00 грн за операціями з ФОП ОСОБА_1 з отримання послуг з харчування працівників (сторінки 6–7 акта);

– позивач занизив різниці, які виникають відповідно до ПК України (рядок 03 декларації, рядок 3.1.9 БД додатка РІ), на 2 932 854,61 грн за 2020 рік унаслідок незастосування коригування за підпунктом 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПК України до благодійної допомоги на загальну суму 3 102 535,61 грн (сторінки 8–9 акта);

– наслідком наведених порушень є, зокрема, зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2021 рік на 21 648,00 грн (сторінка 9 акта).

Окрім цього, актом перевірки встановлено заниження доходу на 2 227 314,00 грн за операціями з ФОП ОСОБА_2 , проте за результатами розгляду заперечень платника висновки акта в цій частині контролюючим органом скасовано (відповідь від 28.05.2026 № 3527/Ж12/17-00-07-04/ НОМЕР_2 ), а тому вони не є предметом цього спору.

14.05.2026 позивач подав заперечення на акт перевірки (вх. № 24445/6/17-00), до яких додав, зокрема, договір з ФОП ОСОБА_1 від 30.07.2019, акти надання послуг № 1 від 31.01.2020, № 2 від 29.02.2020, № 2/1 від 10.02.2020, банківські виписки про оплату ФОП ОСОБА_1 та про перерахування благодійної допомоги, листи благодійних організацій, накази про надання благодійної допомоги та рішення про включення БО «Благодійний фонд «Громада Рівненщини» до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Листом від 28.05.2026 № 3527/Ж12/17-00-07-04/ НОМЕР_2 відповідач задовольнив заперечення в частині операцій з ФОП ОСОБА_2 , в іншій частині висновки акта залишив без змін.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 01.06.2026 № 977817000704 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 788 143,00 грн (630 514,00 грн – податкове зобов`язання, 157 629,00 грн – штрафні (фінансові) санкції) та № 977917000704 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2021 рік на 21 648,00 грн.

Сума податкового зобов`язання 630 514,00 грн визначена відповідачем як 18 % від суми 3 502 855,00 грн (570 000,00 грн + 2 932 855,00 грн). Сума штрафних санкцій 157 629,00 грн становить 25 % суми визначеного податкового зобов`язання.

Рішенням Державної податкової служби України від 06.08.2026 № 21017/6/99-00-06-01-01-06 скаргу позивача від 16.06.2026 залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення – без змін. Позов подано 03.09.2026, тобто в межах строку, визначеного пунктом 56.19 статті 56 ПК України.

Щодо аналізу господарський операцій то слід заначити наступне, із матеріалів справи вбачається, що 30.07.2019 між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) укладено договір про надання послуг, за умовами якого постачальник зобов`язався надавати, а замовник – прийняти та оплатити послуги з постачання готової їжі (сніданки та обіди) для харчування працівників в обсязі згідно з переліком, зазначеним у замовленні (пункт 1.1). Договором передбачено щоденне постачання їжі двічі на день – сніданок о 8:00, обід о 13:00 (пункт 5.1), щоденне повідомлення представником замовника порційних вимог на наступний день (пункт 5.3), визначення ціни актами прийому-передачі (пункт 3.1), розрахунки на підставі підписаних актів (пункт 4.1), строк надання послуг – до 29.02.2020 (пункт 5.2).

У матеріалах справи наявні вісім заявок-замовлень позивача (№ 1–8), датованих з 03.01.2020 по 21.02.2020, на постачання готової їжі на кожен робочий тиждень у період з 06.01.2020 по 28.02.2020. У кожній заявці визначено період постачання, кількість робочих днів, режим постачання (сніданок – 8:00, обід – 13:00), місце постачання – м. Рівне, вул. Василя Червонія, 18Б, а також на кожен день – найменування страв (сніданок, салати, перші, другі страви, гарніри), вагу однієї порції та загальний обсяг у кілограмах. Заявки містять застереження про те, що ціна визначається актом про надання послуг за відповідний період.

Сторонами договору підписано акти про надання послуг: № 1 від 31.01.2020 на суму 294 110,00 грн (за січень 2020 року), № 2/1 від 10.02.2020 на суму 25 000,00 грн та № 2 від 29.02.2020 на суму 250 890,00 грн (за лютий 2020 року). Загальна сума за актами становить 570 000,00 грн. В актах зазначено сторони, договір, предмет послуг (постачання їжі – сніданки та обіди), розрахунковий період, вартість, підтвердження замовником якісного і своєчасного надання послуг та відсутності претензій; акти підписано директором позивача Михасюком О.О. та ФОП ОСОБА_1 і скріплено печаткою ФОП ОСОБА_1 . В акті № 2/1 сума цифрами зазначена як «25 00,00», а словами – «двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок».

Згідно з банківською випискою по рахунку позивача № НОМЕР_3 в АТ «УКРСИББАНК» позивач перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_4 в АТ «УКРСИББАНК» з призначенням платежу «Аванс за харчування зг. дог. б/н від 30/07/19 р. Без ПДВ» кошти: 10.01.2020 – 109 150,00 грн; 17.01.2020 – 58 100,00 грн; 24.01.2020 – 63 910,00 грн; 31.01.2020 – 62 950,00 грн; 07.02.2020 – 62 950,00 грн та 85 000,00 грн; 13.02.2020 – 63 800,00 грн; 21.02.2020 – 64 140,00 грн. Загальна сума перерахованих коштів становить 570 000,00 грн, з них у січні 2020 року – 294 110,00 грн (що дорівнює сумі акта № 1), у лютому 2020 року – 275 890,00 грн (що дорівнює сумі актів № 2 та № 2/1). Платежі здійснювались щотижня протягом усього періоду постачання, що узгоджується з щотижневою періодичністю заявок-замовлень. Факт оплати також визнано в акті перевірки, у якому відображено бухгалтерський запис Дт 631 Кт 311 на суму 570 000,00 грн.

Відповідно до розділу 3.2.1 акта перевірки станом на 01.01.2020 загальна чисельність працюючих у позивача становила 68 осіб, середня кількість працюючих у першому звітному періоді, що перевірявся, – 56 осіб; первинними документами обліку праці були штатний розпис, табелі обліку використання робочого часу, відомості нарахування заробітної плати; усі працівники звільнені у квітні – травні 2020 року. За даними інтегрованих карток, наведеними в акті перевірки, у 2020 році позивач отримав дохід 23 244,3 тис. грн, сплатив до бюджету 2 152,7 тис. грн податку на доходи фізичних осіб та 1 644,0 тис. грн єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2.3.3 акта перевірки контролюючий орган встановив, що позивач знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Василя Червонія, 18Б, тобто за тією самою адресою, що визначена місцем постачання їжі в заявках-замовленнях.

Листом від 14.04.2020 № 19-04/2020 Благодійна організація «Благодійний фонд «Громада Рівненщини» (код ЄДРПОУ 43575948) звернулася до позивача з проханням здійснити благодійний внесок до «Спецфонду СтопВірус» для запобігання поширенню COVID-19 (закупівля тестів, апаратів ШВЛ, медикаментів, масок тощо). Наказом директора позивача від 14.04.2020 № 70/2 вирішено надати цій організації благодійну допомогу для протидії поширенню вірусу COVID-19 в сумі 2 824 115,61 грн. Згідно з банківською випискою по рахунку позивача № НОМЕР_3 в АТ «УКРСИББАНК» позивач перерахував на рахунок цієї організації № НОМЕР_5 в АТ КБ «ПриватБанк» з призначенням платежу «Благодійна допомога на боротьбу з COVID 19 зг. листа № 19-04/2020 від 14.04.2020 р. Без ПДВ» кошти: 15.04.2020 – 775 000,00 грн; 16.04.2020 – 78 000,00 грн; 27.04.2020 – 5 100,00 грн; 05.05.2020 – 10 800,00 грн; 06.05.2020 – 20 000,00 грн; 08.05.2020 – 47 862,61 грн; 15.05.2020 – 80 000,00 грн; 27.05.2020 – 577 353,00 грн; 09.06.2020 – 1 000 000,00 грн; 17.06.2020 – 230 000,00 грн, а всього 2 824 115,61 грн.

Рішенням Управління у м. Рівному ГУ ДПС у Рівненській області від 30.03.2020 № 2017164600064 БО «Благодійний фонд «Громада Рівненщини» включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Листом від 10.05.2020 Благодійна організація «Харківський благодійний фонд «Серце матері» (код ЄДРПОУ 43575969) звернулася до позивача з проханням про благодійний внесок для боротьби з COVID-19. Наказом директора позивача від 15.06.2020 № 93 вирішено надати цій організації благодійну допомогу для протидії поширенню вірусу COVID-19 в сумі 267 860,00 грн. Факт перерахування цієї суми визнається обома сторонами та відображений в акті перевірки.

Матеріали справи не містять доказів включення БО «Харківський благодійний фонд «Серце матері» до Реєстру неприбуткових установ та організацій станом на дату перерахування коштів. Відповідач у акті перевірки, відповіді на заперечення та відзиві такої обставини не стверджував і відповідних доказів не надав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПК України.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналогічні вимоги містить пункт 2.4 Положення № 88.

Спірним у цій частині є питання про те, чи довів контролюючий орган, що витрати позивача на оплату послуг з постачання готової їжі для працівників у січні – лютому 2020 року на суму 570 000,00 грн не підтверджені первинними документами та що відповідні господарські операції фактично не відбулися.

Суд зазначає, що висновок контролюючого органу у цій частині ґрунтується виключно на оцінці форми та змісту первинних документів: на думку відповідача, акти не містять конкретизації обсягу, місця, дати надання послуг і кількісних показників, не надано документів щодо персоніфікації працівників, вартості обідів або меню, колективного договору, заявок і довідок про доцільність придбання послуг. З цього відповідач робить висновок, що «відсутність належних і достатніх первинних документів унеможливлює встановлення реального характеру господарських операцій, що свідчить про їх документальне оформлення без фактичного здійснення».

Суд не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

По-перше, акт перевірки в цій частині є внутрішньо суперечливим. На сторінці 6 акта зазначено, що для перевірки не надано первинних документів, які підтверджують факт наданих послуг, у тому числі «акти наданих послуг», тоді як на сторінці 7 того ж акта контролюючий орган аналізує зміст «представлених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг)» і вказує, що на запит платника «представлено договір, акти виконаних робіт, картку по контрагенту». Така суперечність свідчить про неповноту дослідження контролюючим органом обставин, які мали значення для прийняття рішення.

По-друге, ні стаття 9 Закону № 996-XIV, ні Положення № 88 не містять вимоги про те, що первинним документом, який підтверджує отримання послуг з постачання їжі, має бути колективний договір чи документ про персоніфікацію працівників, які харчувалися. Колективний договір є актом соціального партнерства і за своєю природою не фіксує факт здійснення конкретної господарської операції з конкретним контрагентом. Суд також звертає увагу, що вимога щодо надання колективного договору не зазначалася в акті перевірки і вперше з`явилася у відповіді на заперечення. Питання персоніфікації харчування працівників може мати значення для оподаткування доходів фізичних осіб, однак не є передбаченою законом умовою визнання витрат юридичної особи в бухгалтерському обліку.

По-третє, надані акти містять усі обов`язкові реквізити, передбачені частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV: назву документа, дату складання, найменування сторін, зміст операції (постачання їжі – сніданки та обіди за договором від 30.07.2019), період, вартісний вимірник, посади і підписи осіб, відповідальних за здійснення операції. Те, що акти не містять щоденної деталізації кількості страв, саме по собі не означає, що відображений у них зміст господарської операції є недостовірним. Договором (пункти 3.1, 4.1) прямо передбачено визначення вартості послуг саме актами за підсумками надання послуг, а щоденні обсяги постачання визначалися заявками-замовленнями (пункт 5.3 договору).

По-четверте, суд оцінює спірні операції не за окремим документом, а на підставі сукупності доказів та їх взаємного зв`язку. Надані докази в сукупності свідчать про таке:

– наявність правової підстави: договір від 30.07.2019, предмет якого – постачання готової їжі для харчування працівників, строк дії – до 29.02.2020;

– наявність потреби у послугах: актом перевірки встановлено, що станом на 01.01.2020 у позивача працювало 68 осіб, середня кількість працюючих у першому кварталі 2020 року становила 56 осіб, облік робочого часу вівся за табелями; працівників звільнено лише у квітні – травні 2020 року, тобто після закінчення спірного періоду постачання (січень – лютий 2020 року);

– обсяг та місце надання послуг: заявки-замовлення № 1–8 щотижнево визначають асортимент страв, вагу порцій та добові обсяги, місце постачання – вул. Василя Червонія, 18Б у м. Рівне, яку сам контролюючий орган встановив як місце фактичного знаходження позивача (пункт 2.3.3 акта перевірки);

– приймання послуг: акти № 1, № 2/1, № 2 підписані обома сторонами з відміткою про якісне та своєчасне надання послуг;

– оплата: банківська виписка підтверджує вісім безготівкових платежів на рахунок ФОП ОСОБА_1 із зазначенням підстави – договору від 30.07.2019 – на загальну суму 570 000,00 грн; сума платежів у січні 2020 року точно відповідає акту № 1 (294 110,00 грн), а у лютому 2020 року – сумі актів № 2 і № 2/1 (275 890,00 грн); платежі здійснювались щотижня, як і подавались заявки-замовлення;

– бухгалтерський облік: операції відображено в бухгалтерському обліку (Дт 631 Кт 311, Дт 94 Кт 631), що встановлено самим контролюючим органом;

– зв`язок із господарською діяльністю: харчування працівників у робочий час (сніданок та обід) за місцем здійснення діяльності позивача, який у 2020 році отримав дохід понад 23 млн грн від надання послуг (у тому числі з комп`ютерного програмування) і нараховував заробітну плату десяткам працівників, пов`язане зі створенням умов праці та забезпеченням господарської діяльності.

Відповідач, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доведення правомірності свого рішення, не надав жодного доказу, який би спростовував наведені обставини: не встановив і не стверджував відсутності у ФОП ОСОБА_1 можливості надати відповідні послуги, не проводив зустрічної звірки контрагента та не направляв йому запитів, не послався на наявність кримінальних проваджень, податкової інформації або інших відомостей щодо контрагента, не заперечив факту проходження коштів та їх надходження на рахунок контрагента, не встановив повернення коштів позивачеві або їх транзитного характеру, не стверджував про завищення вартості послуг. Висновок про «документальне оформлення без фактичного здійснення» ґрунтується лише на твердженні про недостатність деталізації документів, тобто на припущенні.

Суд враховує, що заявки-замовлення, за твердженням відповідача, не були надані під час перевірки. Разом з тим, по-перше, відповідач у відзиві не заперечив їх достовірності та не навів доводів щодо їх неналежності чи недопустимості; по-друге, висновок суду про реальність спірних операцій ґрунтується насамперед на доказах, які були у розпорядженні контролюючого органу під час перевірки та розгляду заперечень (договір, акти, банківські виписки, регістри обліку), а також на обставинах, встановлених самим контролюючим органом в акті перевірки (чисельність працівників, місце фактичного знаходження платника, проведення оплати). Заявки-замовлення лише додатково узгоджуються з цими доказами і підтверджують обсяг та місце надання послуг.

Суд також зважає на те, що за одним і тим самим періодом (лютий 2020 року) складено два акти – № 2/1 від 10.02.2020 на 25 000,00 грн та № 2 від 29.02.2020 на 250 890,00 грн. Проте відповідач не стверджував про подвійне відображення витрат, а загальна сума обох актів (275 890,00 грн) збігається з сумою фактично сплачених у лютому 2020 року коштів. Тому зазначена обставина не свідчить про завищення витрат. Описка в цифровому записі суми акта № 2/1 («25 00,00») є формальним недоліком, який не перешкоджає встановленню змісту операції, оскільки сума однозначно визначена прописом («двадцять п`ять тисяч гривень») та підтверджується банківською випискою.

Суд зауважує, що договір сам по собі не підтверджує факту виконання зобов`язань. Водночас недостатність окремого документа або формальна неповнота його змісту не тотожна відсутності господарської операції. У цій справі факт виконання договору встановлюється не з самого договору, а із сукупності взаємопов`язаних доказів – заявок, актів, оплати, наявності працівників і місця діяльності, – які узгоджуються між собою за датами, сумами та змістом. Контролюючий орган не довів протилежного.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28.06.2023 у справі № 160/17647/21, відповідно до якої визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків господарських операцій є сукупність обставин і первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність операції; окремо взяті обставини, зокрема незначні помилки в оформленні первинних документів, не є достатньою підставою для висновку про нереальність господарської операції.

Отже, висновок відповідача про завищення позивачем показника «Інші витрати» у рядку 2165 Звіту про фінансові результати за 2020 рік на 570 000,00 грн та відповідне заниження фінансового результату до оподаткування не ґрунтується на належних і достатніх доказах.

Відносно операцій з надання сум благодійної допомоги то слід зазначити наступне, відповідно до абзацу першого підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПК України (у редакції, чинній у 2020 році) фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.14 цього пункту), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, підрозділ 4 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 51№, яким установлено, що у 2020 році коригування, встановлені абзацом першим підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу, не застосовуються щодо сум коштів або вартості лікарських засобів для надання медичної допомоги хворим, […] засобів особистої гігієни, продуктів харчування та/або товарів за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, які добровільно перераховані (передані) громадським об`єднанням та/або благодійним організаціям та/або центральному органу […] та Севастопольської міських державних адміністрацій, протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Пункт 51№ не містить вимоги щодо внесення отримувача до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який у подальшому продовжувався, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 та від 22.07.2020 № 641. Таким чином, у період з квітня по червень 2020 року, коли здійснювались спірні платежі на користь благодійних організацій, карантин на всій території України діяв.

Підпункт 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПК України поширюється лише на кошти, перераховані неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату перерахування. Відповідач не довів, а матеріали справи не містять доказів того, що БО «Харківський благодійний фонд «Серце матері» була внесена до цього Реєстру на дату перерахування коштів. Отже, правові підстави для застосування до суми 267 860,00 грн коригування за підпунктом 140.5.9 були відсутні незалежно від застосування пункту 51№ підрозділу 4 розділу XX ПК України.

Ця організація на дату перерахування коштів була внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій (рішення від 30.03.2020 № 2017164600064), тому до неї в загальному порядку поширювався підпункт 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПК України. Водночас судом встановлено, що: кошти перераховано у квітні – червні 2020 року, тобто після набрання чинності Законом № 540-IX і протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України; кошти перераховано добровільно, безоплатно, благодійній організації; призначенням усіх платежів зазначено «Благодійна допомога на боротьбу з COVID 19», що узгоджується зі змістом листа благодійної організації від 14.04.2020 № 19-04/2020 та наказу директора позивача від 14.04.2020 № 70/2.

Пункт 51№ підрозділу 4 розділу XX ПК України прямо поширюється на «суми коштів», добровільно перераховані благодійним організаціям протягом дії карантину. Зазначена норма не встановлює як умову її застосування обов`язку платника податків (благодійника) підтверджувати цільове використання отриманих коштів благодійною організацією, подання звітів благодійника про закупівлі чи інших документів про подальше використання коштів. Відтак посилання відповідача на ненадання позивачем документів, які підтверджують закупівлю фондами тестів, апаратів ШВЛ, медикаментів тощо, не ґрунтується на законі та не може бути підставою для застосування коригування.

Пункт 51№ підрозділу 4 розділу XX ПК України є спеціальною нормою щодо підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПК України і в 2020 році підлягав пріоритетному застосуванню. Суд звертає увагу, що відповідач ані в акті перевірки, ані у відповіді на заперечення, ані у відзиві на позов не навів жодних мотивів щодо незастосування цієї норми, хоча позивач посилався на неї в запереченнях, скарзі та позовній заяві. Неврахування контролюючим органом спеціальної норми закону, яка прямо регулює спірні правовідносини, свідчить про прийняття рішення без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття (пункт 3 частини другої статті 2 КАС України). Крім того, відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта допускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Сторони у заявах по суті справи не пояснили розбіжності між визначеною відповідачем загальною сумою благодійної допомоги (3 102 535,61 грн) та сумою коштів, перерахованих двом благодійним організаціям, щодо яких відповідач навів обставини в акті перевірки (2 824 115,61 грн + 267 860,00 грн = 3 091 975,61 грн). Позивач вважав цю розбіжність помилкою відповідача, а відповідач у відзиві її не пояснив. Ураховуючи, що розмір бази коригування безпосередньо впливає на суму оскаржуваного податкового зобов`язання, суд з власної ініціативи дослідив наявну в матеріалах справи банківську виписку по рахунку позивача № НОМЕР_3 в АТ «УКРСИББАНК» за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.

За результатами дослідження суд встановив, що 05.03.2020 позивач перерахував 10 560,00 грн на рахунок отримувача, зазначеного у виписці як «Рівн.зоопарк загальнодержавного зн» (код 13981063), з призначенням платежу «Безповоротна фінансова допомога зг.дог. № 15 від 01/10/19р. Без ПДВ». Сума цього платежу точно дорівнює зазначеній розбіжності: 3 091 975,61 грн + 10 560,00 грн = 3 102 535,61 грн. Інших платежів з призначенням «благодійна допомога» або «безповоротна фінансова допомога» судом у виписці за 2020 рік не виявлено (платежі з призначенням «поворотна фінансова допомога» не є безоплатними). Отже, суд доходить висновку, що визначена відповідачем загальна сума 3 102 535,61 грн не є арифметичною помилкою, а включає, окрім допомоги двом благодійним організаціям, і платіж від 05.03.2020 на суму 10 560,00 грн. Водночас ні в акті перевірки, ні у відповіді на заперечення, ні у відзиві відповідач цей платіж не згадує, його отримувача не встановлює і обставин, з якими закон пов`язує застосування коригування до цієї суми, не досліджує.

Оцінюючи цей платіж, суд зазначає таке. По-перше, платіж здійснено 05.03.2020, тобто до встановлення карантину (з 12.03.2020) та до набрання чинності Законом № 540-IX (02.04.2020); за призначенням він не пов`язаний із запобіганням поширенню COVID-19. Тому пункт 51№ підрозділу 4 розділу XX ПК України до нього не застосовується. По-друге, матеріали справи не містять доказів того, що отримувач платежу на дату перерахування коштів був внесений до Реєстру неприбуткових установ та організацій, а відповідач цієї обставини не встановлював і не доводив. По-третє, навіть за умови, що отримувач був внесений до зазначеного Реєстру, сума 10 560,00 грн не перевищує 4 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, розрахованих самим відповідачем (4 242 024,00 грн Ч 4 % = 169 681,00 грн), а тому з урахуванням абзацу першого підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПК України не могла зумовити збільшення фінансового результату.

Отже, з усієї суми безоплатно перерахованих позивачем у 2020 році коштів (3 102 535,61 грн) коригування за підпунктом 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПК України не підлягають: 2 824 115,61 грн – з огляду на пункт 51№ підрозділу 4 розділу XX ПК України; 267 860,00 грн – через відсутність доказів внесення отримувача до Реєстру неприбуткових установ та організацій; 10 560,00 грн – оскільки ця сума не перевищує 4 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Таким чином, висновок відповідача про заниження позивачем різниць, які виникають відповідно до ПК України, за 2020 рік на 2 932 854,61 грн є протиправним.

Податкове зобов`язання з податку на прибуток за 2020 рік у сумі 630 514,00 грн визначене відповідачем виключно на підставі двох наведених епізодів (570 000,00 грн + 2 932 855,00 грн) Ч 18 %. Оскільки жоден із цих епізодів не знайшов підтвердження, правові підстави для збільшення позивачеві грошового зобов`язання за податком у сумі 630 514,00 грн відсутні.

Штрафні (фінансові) санкції у сумі 157 629,00 грн є похідними від визначеного податкового зобов`язання і так само не можуть вважатися правомірними. Суд додатково зауважує, що розмір санкцій (25 % суми податкового зобов`язання) відповідає ставці, встановленій пунктом 123.2 статті 123 ПК України для діянь, вчинених умисно, однак умисел платника відповідач обґрунтував лише загальним твердженням про те, що невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил «завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні», без встановлення та опису конкретних обставин, які свідчать про умисну форму вини.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 977817000704 є протиправним і підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до акта перевірки зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2021 рік на 21 648,00 грн є наслідком порушень, встановлених за 2020 рік (розділ 3.1.1.2 акта). Інших самостійних підстав для такого зменшення відповідачем не наведено. Оскільки висновки про порушення за 2020 рік визнано судом необґрунтованими, похідне від них податкове повідомлення-рішення № 977917000704 також є протиправним і підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, надані сторонами, кожен окремо та у їх сукупності і взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позивач, натомість, надав належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують фактичне отримання послуг з харчування працівників та їх оплату, а також обставини, з якими пункт 51№ підрозділу 4 розділу XX та підпункт 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПК України пов`язують незастосування коригування фінансового результату на суму благодійної допомоги.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, рішення від 10.02.2010, пункт 58), відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але це не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен аргумент. Інші доводи сторін, не наведені в мотивувальній частині цього рішення, на висновки суду не впливають.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач сплатив судовий збір у сумі 12 146,86 грн (квитанція № LFQ3-U6YA-6EAE від 03.09.2026), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАГРАВА ГЕЙМЗ» (код ЄДРПОУ 36978848) до Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 44070166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 01.06.2026 № 977817000704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 788 143,00 грн (630 514,00 грн – за податковим зобов`язанням, 157 629,00 грн – за штрафними (фінансовими) санкціями).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 01.06.2026 № 977917000704, яким зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2021 рік на 21 648,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАГРАВА ГЕЙМЗ» (код ЄДРПОУ 36978848) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 44070166) судовий збір у сумі 12 146,86 грн (дванадцять тисяч сто сорок шість гривень 86 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 12 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАГРАВА ГЕЙМЗ" (вул. Академіка Грушевського, 32,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 36978848)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя Д.П. Зозуля