Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №460/15764/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

Суд: Рівненський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №460/15764/26

Суддя: В.В. Щербаков

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/15764/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доМіністерства оборони України

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України відповідно до змісту якого просить:

-визнати протиправними дії Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, щодо відмови у призначенні мені одноразової грошової допомоги.

-скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України (оформлене протоколом № 34/в від 15 травня 2026 року) в частині відмови у призначенні позивачу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

-зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому 20 відсотків втрати професійної працездатності без встановлення інвалідності, що пов`язано із проходженням військової служби, відповідно до діючого законодавства України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження військової служби ним було отримано захворювання, у зв`язку з чим, відповідно до постанови Військово-лікарської комісії (ВЛК) від 01 грудня 2024 року № 8202, встановлено причинний зв`язок: «ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ ІЗ ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ». Відповідно до Витягу з рішення ЕКОПФО позивачу вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 20 відсотків без встановлення групи інвалідності. У рішення в пункті 17.2.3 «Причини втрати професійної працездатності зазначено» наступне: ЗСУ – Збройні Сили України: Захворювання ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, 20 відсотків, встановлено з 01.12.2024. Однак рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними. У сукупності просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 19.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно задоволення заявлених позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що оскаржуване рішення оформлене пунктом 4 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України №34/в від 15.05.2026 та прийняте за результатами розгляду поданих позивачем документів у межах компетенції, визначеної Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені законом, що відповідає вимогам статті 19 Конституції України. Додатково зазначає, що Міністерство оборони України, вирішуючи питання про призначення одноразової грошової допомоги, було зобов`язане виходити виключно зі змісту висновків компетентних медичних органів та не мало правових підстав самостійно прирівнювати встановлений причинний зв`язок «захворювання, пов`язане з проходженням військової служби» до іншого, прямо не встановленого ВЛК та експертною командою, причинного зв`язку із виконанням обов`язків військової служби. Просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_1 від 10.05.2024 року, проходив військову службу у Збройних Силах України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 04.08.2025 року був звільнений з військової служби з посади водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі

Відповідно до витягну з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 12.11.2025 пункту 17.2.3 «Причини втрати професійної працездатності зазначено» наступне: ЗСУ – Збройні Сили України: Захворювання ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, 20відсотків, встановлено з 01.12.2024.

ОСОБА_1 звернувся із заявою до Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У травні 2026 року Міністерством оборони України розглянуто звернення та прийнято рішення, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. Рішення комісії обґрунтовано приписами пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII. У протоколі також зазначено, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена (передбачено з виконанням обов`язків військової служби).

Вважаючи, що наявність права на отримання грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII(далі - Закон №2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб” від 03.11.2006 № 328-Vст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) викладено в новій редакції, яка діяла з 01 січня 2007 року, та якою було введено поняття “одноразова грошова допомога”.

Водночас, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом №2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Абзацом другим пункту 7 Порядку № 975 (у редакції, чинній на дату встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності) визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі №320/4821/19, аналізуючи положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, дійшов висновку, що остання є спеціальною правовою нормою, яка містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема:

суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби;

визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби;

відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом № 2232-ХІІ.

Варто зазначити, що Статтею 24 Закону № 2232-ХІІ визначено початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов`язків військової служби.

За змістом частини четвертої цієї статті військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

При цьому частиною першою цієї ж статті окремо визначено, що початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;

4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відтак, із системного аналізу наведених положень Закону №2011-XII та Закону №2232-ХІІ убачається, що законодавець чітко розмежовує поняття «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби», визначаючи їх як самостійні правові категорії, з якими пов`язуються різні юридичні наслідки.

Так, проходження військової служби охоплює весь період перебування особи на військовій службі з моменту її початку до моменту закінчення у порядку, визначеному частиною першою статті 24 Закону №2232-ХІІ, та характеризує загальний правовий статус особи як військовослужбовця. Натомість виконання обов`язків військової служби є спеціальною юридичною категорією, яка відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №2232-ХІІ пов`язується із настанням конкретних обставин, умов, часу, місця та характеру діяльності військовослужбовця, зокрема перебуванням на території військової частини у робочий час, виконанням службових завдань, перебуванням у службовому відрядженні, виконанням наказу командира, здійсненням заходів з охорони правопорядку, державної власності чи рятування життя людей.

Таким чином, законодавець не ототожнює факт проходження військової служби із виконанням обов`язків військової служби, а навпаки - пов`язує останнє із наявністю додаткових функціональних, територіальних та часових критеріїв, встановлених законом.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що поняття «проходження військової служби» та «виконання обов`язків військової служби», хоча і є взаємопов`язаними та спорідненими за своєю правовою природою, однак не є тотожними. Законодавець розмежував їх як на рівні закону (стаття 24 Закону №2232-ХІІ), так і на рівні підзаконного нормативного регулювання (пункт 21.5 Положення №402) за функціональними, територіальними та часовими критеріями, що свідчить про самостійний правовий зміст та нормативне значення цих понять.

У зв`язку з цим ототожнення зазначених понять є безпідставним, оскільки такі поняття мають різний правовий зміст та самостійне нормативне регулювання. Пункт 21.5 Положення №402 передбачає вичерпні нормативні формулювання причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм і каліцтв. Стосовно захворювань цей перелік, зокрема, розрізняє формулювання «захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини», «захворювання, пов`язане з проходженням військової служби», а також спеціальні формулювання щодо участі у миротворчих операціях чи перебування в країнах, де велись бойові дії.

На цій підставі суд зазначає, що для застосування пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII визначальним є не саме лише проходження військової служби, а встановлений компетентним органом причинний зв`язок того захворювання, яке спричинило часткову втрату працездатності, з обставинами, що за своїм змістом відповідають виконанню обов`язків військової служби. У цій справі такий причинний зв`язок щодо захворювання позивача не встановлений, оскільки у довідці МСЕК причиною втрати професійної працездатності зазначено захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постановах від 02.06.2026 у справі № 160/2006/25, від 29 січня 2019 року у справі №293/342/17, від 20 грудня 2023 року у справі №520/14757/2020, від 31 січня 2024 року у справі № 160/8219/21 та від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23.

Суд звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 31 січня 2024 року у справі №160/8219/21 зазначено, що одноразова грошова допомога у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності призначається за умови, якщо захворювання, поранення, контузія, травма або каліцтво отримані під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що формулювання «під час виконання обов`язків військової служби» та «пов`язане з проходженням військової служби» є різними за змістом і не можуть ототожнюватися для цілей застосування пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII.

Як уже зазначалось судом раніше, ОСОБА_1 є учасником бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_1 від 10.05.2024 року, проходив військову службу у Збройних Силах України з квітня 2022 року.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №8202 від 01.12.2024 ОСОБА_1 проведено медичний огляд військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_4 та встановлено такий діагноз: «Дисциркуляторна енцефалопатія І ступеня внаслідок церебрального атеросклерозу зі стійким астено-невротичним синдромом, з незначним порушенням функції. Хронічна вертеброгенна люмбалгія зі стійким помірним больовим, м`язово-тонічним синдромами, з незначним порушенням функції». Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Відповідно до витягну з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 12.11.2025 пункту 17.2.3 «Причини втрати професійної працездатності зазначено» наступне: ЗСУ – Збройні Сили України: Захворювання ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, 20 відсотків втрати професійної працездатності, встановлено з 01.12.2024.

Відтак, суд дійшов до висновку, що для застосування підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII визначальним є встановлений у належному порядку причинний зв`язок саме того захворювання, поранення, контузії, травми чи каліцтва, яке спричинило часткову втрату професійної працездатності, з виконанням обов`язків військової служби. Сам по собі факт проходження військової служби, участі у заходах оборони України або наявності статусу учасника бойових дій не замінює встановленого у передбаченому законом порядку причинного зв`язку саме того захворювання, яке спричинило часткову втрату працездатності, з виконанням обов`язків військової служби. Для цілей пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII юридичне значення має не загальний статус військовослужбовця, а причинний зв`язок конкретного ушкодження здоров`я, зазначеного у документах ВЛК та МСЕК, із виконанням обов`язків військової служби.

Водночас суд зазначає, що оцінка правомірності оскаржуваної відмови у цій справі здійснюється з урахуванням висновків військово-лікарської комісії та медико-соціальної експертної комісії, які були чинними та поданими на момент вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги, і не охоплює вирішення питання щодо перегляду, зміни чи уточнення встановленого ними причинного зв`язку у передбаченому законом порядку.

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованим рішення Комісії Міністерства оборони України (оформлене протоколом № 34/в від 15 травня 2026 року) в частині відмови у призначенні позивачу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оскільки позивачу встановлено причинний зв`язок «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби». При цьому, будь-якого висновку ВЛК про те, що відповідні захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Суд зазначає, що позивачем не підтверджено належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем надано достатні докази відсутності протиправності дій та оскаржуване рішення відповідача прийнято у межах норм чинного законодавства, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Підстави для застосування положень ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 12 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 )

Відповідач: Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168, код ЄДРПОУ 00034022)

Суддя В.В. Щербаков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua