Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №187/1604/26 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1604/26

2/0187/938/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Соловйова І.М.,

за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,-

Встановив:

03.08.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Кам`янське надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- стягнути з відповідача суму заборгованості за Договором кредитної лінії № 973964638 від 01.08.2025 у розмірі: 36 021,94 грн

Також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Позовна заява подана представником, Томилко Оксаною Борисівною, яка діє на підставі довіреності в порядку передоручення від 09.072026.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.08.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено Договір кредитної лінії № 973964638, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 11700,00 грн. 28.10.2025 відповідно до Договору факторингу № № МВ-ТП/62, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 973964638 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» а відповідно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» набуто право вимоги до відповідача за даним договором. Однак відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання по договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку банк і просить стягнути.

Ухвалою суду від 10.08.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та витребувано докази.

03.09.2026 до суду надійшла витребувана інформація.

На офіційну адресу відповідача, тобто на зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, яка повернулась до суду 26.08.2026 з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».

Копію ухвали також направлено на адресу електронної пошти відповідача, зазначену в кредитному договорі. За відомостями про доставку електронне повідомлення доставлено 12.08.2026.

Суд зазначає, що декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема з метою створення умов для реалізації прав особи, ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою (ч.1 ст. 3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З аналізу пунктів 99, 99-1, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270) слідує, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику з відповідною відміткою.

Водночас до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що судом вчинено всі необхідні та достатні дії для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи, наявні підстави вважати, що відповідач вважається таким, що повідомлений про судовий розгляд належним чином.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Відповідно до ст. 526, 530, 599 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним .

Виходячи з положень статей 626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст. 628 ЦК України.

Судом встановлено, що 01.08.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 973964638 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику і Паспортом споживчого кредиту, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після цього відповідач звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою про отримання грошових коштів в кредит від 01.08.2025, в якій вказав свої персональні дані, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора DFEC.

Відповідно до умов п. 2.1 Договору кредитної лінії № 973964638 від 01.08.2025, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалось надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту в сумі 11700,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.2. Договору, Загальний розмір Кредиту за цим Договором становить Загальний розмір наданого одразу після укладення цього Договору Кредиту - 11700 грн 00 коп. (одинадцять тисяч сімсот грн. нуль коп.) та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових Сторінка 9 із 29 Траншів Позичальнику в межах встановленого Кредитного ліміту - 11700 грн 00 коп.

Згідно з п. 2.3 Договору, Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором у розмірі, що дорівнює Загальному розміру наданого Кредиту 01.08.2025.

У пункті 3.1 Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш у рамках Кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 25 (двадцять п`ять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Згідно п. 4.7 Договору верифікація позичальника здійснена шляхом отримання інформації про позичальника з АТ КБ «ПриватБанк» 06.04.2024.

Положеннями п. 4.10 Договору визначено порядок укладення договору.

Розділом 5 Договору кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 5457-08XX-XXXX-1801, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Розділом 7 Договору передбачено порядок погашення кредиту та сплати процентів.

Згідно п. 7.1 Договору Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 26.08.2025, а саме протягом 25 (двадцять п`ять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.

Згідно п. 7.2 В обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. ініціювання Кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору).

Відповідно до п. 7.3 договору кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 31.08.2030.

Згідно п. 8.1 Договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом.

Згідно п. 8.3 базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Відповідно до п. 8.4. договору комісія за надання Кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги Кредитодавця. Комісія за надання кредиту Позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються Кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі першого Траншу за цим Договором. У випадку видачі наступних крім першого Траншів за цим Договором Комісія за надання додаткових грошових коштів у Кредит нараховується у день видачі кожного Траншу. 8.5. Розмір Комісії, що нараховується за надання першого Траншу за цим Договором становить 702 грн 00 коп.

Згідно п. 9.2.2.1 позичальник зобов`язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на банківський рахунок кредитодавця, що вказаний у реквізитах договору, у строки, передбачені договором.

Пунктом 14.2. Договору передбачено, Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Встановлено, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Відповідно до копії платіжного доручення довідки, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відповідачу перерахувало грошові кошти в сумі 11700,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно витребуваних доказів у АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» встановлено, що на ім`я відповідача відкрито банківський рахунок та емітована платіжна картка № НОМЕР_2 , на яку 01.08.2025 було зараховано платіж у сумі 11700,00 грн.

Судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором № 973964638 від 01.08.2025.

Згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ЗАБОРГОВАНІСТЬ», заборгованість відповідача за кредитним договором № 973964638 від 01.08.2025 станом на 28.10.2025 становить 25 131,57 грн, з них:

11 699,98 гривень заборгованості по тілу кредиту; 6 879,60 гривень заборгованість по відсоткам; 702,00 гривень заборгованість по комісії; 5 849,99 гривень заборгованість по неустойці.

Також з даного розрахунку встановлено, що відповідач 29.08.2025 здійснив оплату по кредиту в сумі 2 684,00 гривень. Що свідчить про його обізнаність по кредитному зобов`язанню.

Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 639 ЦК України, електронний договір, підписаний за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

28.10.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ЗАБОРГОВАНІСТЬ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/62.

Відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 973964638 від 01.08.2025.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», за кредитним договором № 973964638 від 01.08.2025 станом на 23.03.2026 становить 36 021,94 грн, з них: заборгованість по кредиту - 11 699,98 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 23619,96 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту – 702,00 грн.; 5 849,99 гривень заборгованість по неустойці.

Щодо переходу права грошової вимоги за кредитним договором суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги за правочином. Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок та умови переходу права грошової вимоги до фактора також врегульовано положеннями ст. 1077, 1078, 1082 ЦК України, за якими виконання боржником грошової вимоги факторові звільняє його від обов`язку перед первісним кредитором.

Судом встановлено, що за умовами Договору передбачено, що відповідно до п. 9.1.1.13 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори .

Можливість відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит також прямо передбачена ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач є фінансовою установою, що має право надавати послуги з факторингу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 18 вказаного Закону.

Стосовно відсутності згоди боржника на заміну кредитора суд зазначає, що згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки умови кредитного договору прямо дозволяють відступлення права вимоги, позивач правомірно набув статусу кредитора.

Суд наголошує, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку виконання зобов`язання за кредитним договором. Відсутність доказів отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги може свідчити лише про прострочення кредитора або впливати на визначення розміру заборгованості у разі здійснення оплати первісному кредитору, проте не є підставою для відмови у задоволенні позову новому кредитору. Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язання на користь первісного кредитора після 28.10.2025.

Враховуючи викладене, перехід права вимоги від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відбувся на підставі закону та договору факторингу, оформленого належним правочином і підтверджені документально, що свідчить про наявність у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості.

24.03.2026 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» надіслало відповідачу повідомлення про дострокове розірвання Договору № 973964638 від 01.08.2025.

Щодо вимог про стягнення кредитної заборгованості суд зазначає таке.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

Судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання, перерахувавши на картковий рахунок відповідача обумовлені кошти в розмірі 11700,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

Згідно повідомлення про дострокове розірвання договору відповідача повідомлено про необхідність дострокового погашення заборгованості.

З моменту відправлення такого повідомлення (24.03.2026) право Кредитора на нарахування передбачених договором процентів за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України) припинилося.

При цьому суд зазначає, що за змістом статей 6, 627, 629 Цивільного кодексу України в Україні діє принцип свободи договору, згідно з яким сторони є вільними у визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства, розумності та справедливості, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки погоджений сторонами розмір процентів відповідає вимогам статті 1056-1 ЦК України та не перевищує граничних меж, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», суд не вбачає правових підстав для втручання у погоджені умови правочину. Суд враховує, що незгода позичальника з розміром процентів після укладення договору автоматично не спростовує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) та не свідчить про наявність значного дисбалансу договірних прав та обов`язків, адже умови були прийняті сторонами добровільно під час підписання кредитного договору. Застосування принципу договори повинні виконуватися у цьому випадку є пріоритетним для забезпечення юридичної визначеності.

Згідно з паспортом споживчого кредиту орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування становить 221 771,16 грн. Отже, за умови підписання кредитного договору, відповідач фактично був поінформований про орієнтовну загальну суму платежів за весь погоджений строк кредитування.

Таким чином, враховуючи викладене вище, а також факт невиконання вимог кредитного договору відповідачем, погодження останнім з умовами договору (зокрема щодо погодження процентної ставки – 0,98% на день, загальна вартість кредиту) суд дійшов до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками слід задовольнити в повному обсязі.

Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії в розмірі 702,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 в справі №524/5152/15.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення комісії в розмірі 1794,00 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

ЦПК України не надає суду такого права, як вихід за межі позовних вимог з власної ініціативи, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору (стаття 3 ЦПК України). На це вказав Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 справа № 308/8430/19.

Суд звертає увагу, що позивачем вимога про стягнення штрафних санкцій в розмірі 5 849,99 грн, яка зазначена в розрахунку заборгованості не заявлялась, тому суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 973964638 від 01.08.2025 у розмірі 35319,94 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1933 від 14.07.2026.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного, з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (у даному випадку позов задоволено на 98%) таким чином наявні підстави для відшкодування позивачу витрат по сплаті судового збору в сумі 2 609,15 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Їх розмір визначається згідно з умовами договору на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт. На підтвердження цих витрат позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, додаткову угоду № 25771545907 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) від 09.06.2026, відповідно до якого адвокатом були виконанні наступні послуги: складання позовної заяви 3500 грн., Підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій 1000 грн, підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості (досудова вимога) 500 грн, на загальну суму 5000 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим на виконання робіт, та ціною позову.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума у розмірі 7 000,00 грн є необґрунтовано завищеною та неспівмірною. Даний спір є малозначним у розумінні ст. 19 ЦПК України, є типовим для справ про стягнення заборгованості за споживчими кредитами та не потребував вивчення складних правових питань чи значного обсягу доказів. Позовна заява має стандартний характер, а правовідносини врегульовані сталою судовою практикою.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд не зобов`язаний присуджувати до стягнення повну суму, визначену в договорі, якщо вона є очевидно надмірною.

Враховуючи характер спору та обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн. Водночас, зважаючи на часткове задоволення позову, відшкодуванню підлягають витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2940,00 грн.

Інших судових витрат сторонами не заявлено.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за кредитним договором № 973964638 від 01.08.2025у розмірі 35319,94 (тридцять п`ять тисяч триста дев`ятнадцять гривень 94 копійок) гривень яка складається з 11699,98 гривень заборгованості за тілом кредиту, 23619,96 гривень заборгованості за відсотками.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 609,15 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 940,00 гривень, а всього 5 549,15 (п`ять тисяч п`ятсот сорок дев`ять гривень 15 копійок) гривень.

Добровільне виконання рішення в частині стягнення грошових коштів здійснювати за такими реквізитами позивача: ЄДРПОУ одержувача: 39700642; РЕКВІЗИТИ РАХУНКУ ОДЕРЖУВАЧА: UA823052990000026502016200157, код банку отримувача: 305299.

У разі добровільного виконання рішення боржнику невідкладно надати до суду та стягувачу копію платіжного документа, що підтверджує сплату присудженої суми, із обов`язковим зазначенням у ньому номера цієї справи та дати й номера кредитного договору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» місцезнаходження 14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13; ЄДРПОУ 39700642.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

Повне судове рішення складено 12.10.2026.

Суддя І.М. Соловйов