Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №183/13237/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/13237/26

№ 1-кп/183/2537/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в м. Самар в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у спрощеному порядку кримінальне провадження, відомості по якому внесені 05 вересня 2026 року до ЄРДР за № 12026047350000207, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зарафшан, Навоійська область, Республіка Узбекистан, громадянина України, з середньою освітою, який не є особою з інвалідністю, розлученого, у якого на утриманні перебуває малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаді старшого навідника мінометного взводу мінометної батареї батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший матрос», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який в подальшому продовжений.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.02.2023 №42, старшого матроса ОСОБА_3 призначено на посаду номера обслуги мінометного взводу мінометної батареї батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення.

Відповідно до ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Будучи військовослужбовцем, старший матрос ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язана, зокрема, додержуватися Конституції України та інших законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливою і додержуватися військового етикету, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, не допускати самій і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків, бути дисциплінованою, зразком високої культури, скромності й витримки.

Проте, в порушення зазначених вимог законодавства, старший матрос

ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив кримінальний проступок проти життя та здоров`я особи – умисне легке тілесне ушкодження за наступних обставин:

Старший матрос ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її на посаді старшого навідника мінометного взводу мінометної батареї батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ,в порушення вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, 28серпня 2026 року приблизно о 21 годині 00 хвилин, перебуваючи у дворі домоволодіння АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наблизився впритул до останньої та наніс один удар долонею правої руки у ліву частину обличчя, внаслідок чого ОСОБА_5 вдарилася обличчям, а саме правим оком об кут цегляної стіни будинку, та в подальшому почав хапати руками останню за руки та плечі та тягати в різні сторони, та надалі завдав ОСОБА_5 ще один удар долонею правої руки у ліву частину голови збоку, в результаті чого спричинив потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у виді синців на верхній повіці правого ока, задній поверхні лівого плеча, задній поверхні нижньої третини лівого передпліччя, які у своїй сукупності та кожне окремо, відносяться до легкого ступеню тяжкості.

До суду надійшов обвинувальний акт з письмовою заявою ОСОБА_3 в якій він обставини вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорює.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, повністю згоден із встановленими органом досудового розслідування обставинами скоєного ним кримінального правопорушення, в присутності захисника – адвоката ОСОБА_6 , ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження, передбаченими ч. 1 ст. 394 КПК України, подав письмову заяву про розгляд обвинувального акта відносно нього у спрощеному порядку без судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження (а.п. 12-13). А також до обвинувального акта долучено заяву потерпілої ОСОБА_5 про те, що вона не заперечує проти розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Ухвалою суду від 01.10.2026 року за клопотанням прокурора, у відповідності до вимог ст. ст. 381, 382 КПК України, призначено судовий розгляд обвинувального акта щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорюються обвинуваченим та потерпілою, про що свідчать додані до обвинувального акта письмові заяви учасників судового провадження.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації за ч.1 ст. 125 КК України, тобто спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, суд обставиною, яка обтяжує покарання, визначеного ст. 67 КК України, вважає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та особи з інвалідністю.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, визначеною ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття ОСОБА_3 та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Також суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні діяння, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії кримінальних проступків.

Санкція ч. 1 ст. 125 КК України, за якою кваліфіковано дії ОСОБА_3 , передбачає покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

З урахуванням обставин скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, його наслідків, а також обраної учасниками судового провадження позиції, викладеної у їх заявах, суд приходить до таких висновків що призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, визначений ч. 1 ст. 125 КК України, буде належною мірою відповідати особі обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних проступків, а призначення обвинуваченому максимального виду покарання на максимальний строк, передбачений санкцією зазначеної статті, буде занадто суворим.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Суддя ОСОБА_1