Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №202/10521/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/10521/25

Провадження № 2/202/1357/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Мариніна О.В., за участю секретаря судового Пєшкічевої А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

29.10.2025 АТ «Сенс Банк» (до 30.11.2022 - АТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 631680661 від 07.06.2021 у розмірі 390 319,49 грн, з яких 238 128,34 грн - прострочене тіло кредиту і 152 191,15 грн - відсотки за користування кредитом. Також позивач просить стягнути судові витрати: 4 683,83 грн судового збору та 31 240,08 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 07.06.2021 відповідач через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулася до банку з пропозицією укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Банк прийняв пропозицію. Договір підписано аналогом електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора «8862», надісланого 07.06.2021 на номер телефону відповідача. Договором встановлено: сума кредитної лінії - 129 000 грн, ліміт кредитної лінії - 200 000 грн, процентна ставка - 35,99% річних (фіксована), обов`язковий мінімальний платіж - 5% від заборгованості, але не менше 50 грн. Банк надав кредитні кошти, відповідач ними користувалася, але зобов`язань не виконала. Банк стверджує, що врегулювання спору в досудовому порядку не відбулося.

Відповідач у відзиві від 04.02.2026 заперечила проти позову в частині розміру заборгованості. Вказала, що докази укладення договору та погодження істотних умов, зокрема щодо відсотків за овердрафт, прострочений та несанкціонований овердрафт, комісії за обслуговування картки, відсутні: матеріали справи не містять підписаної нею оферти, а акцепт банку та довідка про ідентифікацію не містять її підпису. Одночасно вона визнала факт користування коштами. Відповідач стверджує, що за розрахунком позивача нею знято 179 389,08 грн. і внесено 71 744,95 грн, тому, на її думку, стягненню підлягає 107 644,13 грн. У додаткових поясненнях від 01.04.2026 вона зазначила, що у разі врахування судом доказів, поданих позивачем 03.03.2026, заборгованість не може перевищувати 286 484,36 грн (128 340,25 грн тіла кредиту та 158 144,11 грн відсотків за ставкою 35,99% річних на залишок за тілом кредиту). Відповідач також заперечила проти витрат позивача на правничу допомогу. Окрім цього, вона просила стягнути з позивача 7 604,10 грн витрат на правничу допомогу.

У відповіді на відзив представник позивача просив відхилити відзив, вказавши, що договір укладено відповідно до законодавства про електронну комерцію, умови нарахування овердрафту, відсотків, комісії та зміни ліміту передбачені Договором про банківське обслуговування, а відповідач частково погашала борг, чим визнала договір. У запереченнях від 17.02.2026 представник відповідача заперечила ці доводи.

Відзив подано 04.02.2026, строк для його подання 15 днів з дня отримання ухвали представником відповідача 20.01.2026 не пропущено, тому підстав залишати відзив без розгляду немає.

Заперечення на відповідь на відзив подано 17.02.2026, тобто в межах п`ятиденного строку з дня отримання відповіді 12.02.2026.

Судом встановлено, що 07.06.2021 від імені ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» було подано пропозицію укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Позивач надав акцепт цієї пропозиції та паспорт споживчого кредиту, а також довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Паспорт споживчого кредиту та довідка підписані 07.06.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «8862», який було надіслано на номер телефону НОМЕР_2 . Цей самий номер відповідач вказує як власний у своїх заявах по суті, у тому числі у відзиві та додаткових поясненнях.

Заперечень проти належності цього номера відповідачу, втрати нею доступу до нього, використання її персональних даних іншими особами або звернень до правоохоронних органів з цього приводу вона не заявляла.

У наданих позивачем документах (акцепті, паспорті споживчого кредиту) та в оферті зазначені умови: тип кредиту - кредитування рахунку та відновлювальна кредитна лінія, продукт «RED», сума встановленої кредитної лінії - 129 000 грн, максимальний ліміт - 200 000 грн, процентна ставка - 35,99% річних (фіксована), порядок повернення - щомісяця не менше обов`язкового мінімального платежу в розмірі 5% від суми заборгованості (мінімум 50 грн). Договору присвоєно № 631680661.

За випискою по рахунку та розрахунком заборгованості відповідач користувалася кредитним лімітом до 19.01.2022 (дата останньої операції) у межах 129 000 грн. За весь період нею знято (витрачено) 179 389,08 грн. і внесено 71 744,95 грн. Ці дані сторони не оспорюють.Після 19.01.2022 відповідач карткою не користувалася та платежів не вносила.

Водночас банк у період з 08.03.2022 по 06.08.2022 вісім разів в односторонньому порядку збільшував кредитний ліміт на суму нарахованого овердрафту (від 38,54 грн до 4 526,81 грн) і одразу списував відповідні суми.

Крім того, банк нараховував і включав до заборгованості за тілом кредиту овердрафт, відсотки за овердрафт, відсотки за прострочений та несанкціонований овердрафт і комісію за обслуговування картки.

За розрахунком позивача сума, віднесена до тіла кредиту, зросла до 238 128,34 грн, а відсотки склали 152 191,15 грн.

За розрахунком відповідача нарахування овердрафту становить 133 951,18 грн, комісії - 2 936,27 грн.

Банк надіслав позичальнику вимогу про усунення порушень; відповіді не надійшло. Позов подано 29.10.2025.

За ч. 1 ст. 638, ст. 639 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту) і може бути укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем.

Відповідно до ст. 205, 207 ЦК України та ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до письмового.

Договір про споживчий кредит, у тому числі в електронній формі, може бути укладений і шляхом вчинення дій, що свідчать про прийняття пропозиції (ст. 642 ЦК України).

Верховний Суд у своїх рішеннях зазначає, що для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів ідентифікації позичальника та підписання документів введенням одноразового ідентифікатора.

Суд погоджується з відповідачем у тому, що паспорт споживчого кредиту сам по собі не доводить укладення кредитного договору, оскільки в ньому не фіксується воля сторін щодо змісту договору (постанова ОП КЦС ВС від 23.05.2022 у справі № 393/126/20).

Також акцепт банку й довідка про ідентифікацію не містять підпису відповідача.

В той же час, суд оцінює докази в сукупності, зокрема сукупність таких обставин, як підписання паспорта кредиту і довідки одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер, який відповідач сама зазначає як особистий; відсутність будь-яких тверджень про його втрату чи неправомірне використання; фактичне активне користування кредитним лімітом упродовж майже восьми місяців; внесення платежів на рахунок.

Це свідчить про вчинення відповідачем дій на прийняття запропонованих умов, а не лише про ознайомлення з інформацією, тому суд вважає доведеним, що 07.06.2021 між сторонами укладено кредитний договір № 631680661 на умовах, які зазначені в паспорті кредиту та акцепті, зокрема щодо суми кредитної лінії, фіксованої процентної ставки 35,99% річних і порядку повернення.

Доводи відповідача про неукладення договору суд відхиляє.

При цьому, сама відповідач у відзиві та пояснень визнає, що користувалася кредитними коштами, і просить застосувати саме ці умови щодо відсотків.

Позивач обґрунтовує нарахування овердрафту, відсотків і неустойки за несанкціонований та прострочений овердрафт, комісії за обслуговування, права банку в односторонньому порядку змінювати ліміт Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», розміщеним на сайті банку. Однак, відповідач цей договір не підписувала, а позивач не довів, що саме ці умови було запропоновано відповідачу і що вона з ними погодилась.

Верховний Суд у постанові Великої Палати від 03.07.2019 у справі № 14-131цс19 вказав, що без підтвердження конкретних запропонованих позичальнику умов і правил банківських послуг надані банком витяги з тарифів та умов не можуть розцінюватися як складова кредитного договору, якщо належних доказів їх погодження позичальником немає.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач підписала або іншим чином прийняла загальні умови, на які посилається банк, чи погодила комісію, овердрафт, відсотки за овердрафт та прострочений овердрафт, порядок односторонньої зміни кредитного ліміту.

Ні паспорт кредиту, ні акцепт, ні оферта таких умов не містять, тому нарахування комісії, овердрафту та відсотків на нього, а також односторонні збільшення кредитного ліміту, які призвели до збільшення тіла кредиту, не мають договірної підстави і не можуть бути стягнуті з відповідача.

Посилання позивача на те, що відповідач не заявляла про незгоду зі зміною ліміту, не змінює висновку.

Мовчання не є погодженням умов, яких сторони за законом у належній формі не узгодили (ст. 205 ЦК України), а розмір кредиту не може збільшуватися лише на підставі того, що банк самостійно нарахував та списав комісії й овердрафт.

Таким чином, стягненню підлягає сума, яка підтверджена доказами і відповідає узгодженим умовам: фактично використані кошти (з урахуванням внесених платежів) та проценти за узгодженою ставкою 35,99% річних на залишок заборгованості за тілом кредиту (ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України).

Суд не зв`язаний розрахунками сторін і вправі самостійно перевірити розрахунок, якщо не погоджується з ним, або покласти на відповідача обов`язок надати контррозрахунок (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц, на яку посилався позивач).

Відповідач подала контррозрахунок, складений на підставі даних позивача про зняті та внесені кошти і нараховані банком відсотки за період з 07.06.2021 по 06.02.2022, без комісії, овердрафту та відсотків на нього.

За цим розрахунком станом на 06.02.2022 тіло кредиту становить 128 340,25 грн (фактично зняті кошти за вирахуванням тієї частини платежів, яка відповідно до розрахунку спрямована на погашення тіла, тоді як решта платежів погасила нараховані відсотки).

Надалі відповідач не користувалася карткою і не вносила платежів, тому нарахування відсотків здійснено за ставкою 35,99% річних (0,0986% на день, або 126,54 грн на день) на незмінний залишок 128 340,25 грн за період з 07.02.2022 по 01.07.2025 (кінцева дата, яку обрав сам позивач).

За розрахунком відповідача заборгованість станом на 01.07.2025 становить 286 484,36 грн: 128 340,25 грн за тілом кредиту та 158 144,11 грн за відсотками.

Суд перевірив цей розрахунок та вважає його таким, що ґрунтується на даних позивача, враховує лише погоджені умови і не виходить за межі заявлених позовних вимог, а позивач не спростував його арифметично.

Суд зауважує, що у відзиві відповідач просила стягнути лише 107 644,13 грн (різниця між знятими та внесеними коштами без відсотків), однак така позиція не відповідає умовам договору про оплатність кредиту та узгодженій ставці, яку відповідач у додаткових поясненнях визнала, у зв`язку із чим суд відхиляє її як таку, що суперечить фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути 286 484,36 грн. з яких 128 340,25 грн. заборгованості за тілом кредиту та 158 144,11 грн. заборгованості за відсотками.

За ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено на 73,40%, а отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 437,81 грн. судового збору (4 683,83 грн. х 73,40%).

Відповідач просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу.

На підтвердження витрат подано договір про правничу допомогу від 16.01.2026 з додатковою угодою, платіжні інструкції та ордер адвоката.

Договір передбачає фіксований гонорар у розмірі 10 500 грн (2 500 грн - ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз і консультація; 8 000 грн - складення відзиву та повний супровід справи в суді першої інстанції).

Позивач заперечив проти розміру витрат як завищеного, покликаючись на те, що справа не є складною.

Суд враховує обсяг фактично підготовлених відповідачем документів (відзив, заперечення, додаткові пояснення з контррозрахунком), складність справи та критерії співмірності ч. 4 ст. 137 ЦПК України, і вважає обґрунтованим розмір витрат розмірі 7000 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 204, 205, 207, 526, 530, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором № 631680661 від 07.06.2021 станом на 01.07.2025 у розмірі 286 484,36 грн, з яких: 128 340,25 грн - заборгованість за тілом кредиту; 158 144,11 грн - заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 3 437,81 грн судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення строку апеляційного оскарження в порядку ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін