Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №208/7596/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/7596/26

провадження № 2/208/5809/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області в складі: Головуючого, судді – Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Золотоноші А.Р.,

розглянув у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Виконавчого комітету Кам`янської міської ради, треті особи на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача Таліпова А.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду із позовом до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Виконавчого комітету Кам`янської міської ради, треті особи на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

У своєму позові позивач просить суд:

- визнати дії Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради щодо відмови в проведенні приватизації квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю ордеру на вселення неправомірними та

- зобов`язати Виконавчий комітет Кам`янської міської ради, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради вчинити дії щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордеру.

В обґрунтування позову представник позивача зазначає, що батько позивача, ОСОБА_4 , вселився до квартири АДРЕСА_1 .

На підставі заяви ОСОБА_4 право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 було переоформлено на позивача, ОСОБА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 03.09.1982 року №460.

21.09.1982 року позивач вселився до вказаної квартири, потім ІНФОРМАЦІЯ_1 також вселилась його дружина ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 їх син ОСОБА_3 , які проживають у зазначеній квартирі по теперішній час, що, як зазначено у позові, підтверджується копією особового рахунку № НОМЕР_1 та довідкою про склад сім`ї.

З метою приватизації житлової площі, а саме квартири АДРЕСА_1 позивач через Комунальне підприємство «Ордер» звернувся до Виконавчого комітету Кам`янської міської ради, як до органу приватизації, із заявою про оформлення передачі вказаної квартири у приватну власність.

Однак 01.04.2026 року за №05-11/470 ним отримано відповідь від Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, в якій було зазначено про відмову у передачі квартири у власність з підстав відсутності у поданих документах копії ордера на житлове приміщення.

Тобто, як зазначає позивач, єдиною підставою для відмови у передачі квартири у власність є відсутність ордеру про вселення на вказану квартиру.

Представник позивача зазначає, що відповідно до чинного законодавства під час зміни договору найму житлового приміщення не передбачено видачу ордеру на житлове приміщення, а тому надати копію вказаного документа до органу приватизації не вбачається за можливе.

Позивач вважає, що проживає у житлі на законних підставах, тобто його майнове право виникло не на підставі ордера, виданого на підставі житлового законодавства, а згідно із укладеним між сторонами договором.

Позивач посилається на те, що відсутність ордера на вселення, за умови, що особа проживає у житлі на законних підставах, не може бути єдиною підставою для відмови в проведенні приватизації.

Позивач зазначає, що ефективним та належним способом захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду є зобов`язання вчинити дії щодо приватизації.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , не з`явилась, надала до суду заяви про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради – Карпенко А.М., не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі та просила винести рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судове засідання треті особи на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не з`явились, повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 30 червня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 28 липня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою № 001368078 про склад сім`ї, наданої 23.02.2026 року ТОВ «Абонент XXI». Також, за вищевказаною адресою зареєстрована з 16 листопада 1982 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований з 01 червня 1983 року. Даний факт також підтверджується копіями паспортів громадян України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до копії особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є квартиронаймачем квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Окрім нього, у вищевказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до відповіді №05-11/470 від 01.04.2026р., наданої ОСОБА_6 директором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради – В.Ауловим, про порядок передачі квартир у власність громадян, вбачається, що пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 №396 (зі змінами), визначено вичерпний перелік документів, який громадянин подає до органу приватизації, у тому числі копію ордера на жиле приміщення. Даний документ у пакеті документів відсутній.

Відповідно до відповіді №Л-1710 від 23.02.2026р., наданої ОСОБА_1 Кам`янською міською радою, надано архівний витяг з рішення виконавчого комітету Дніпровської районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області рішення від 03 вересня 1982 року №460. Також, зазначено, що при аркушному перегляді документів архівного фонду «Виконавчий комітет Дніпровської районної Ради народних депутатів» за 1982 рік відомості щодо виділення житлової площі за адресою: АДРЕСА_3 не виявлені.

Відповідно до архівного витягу №Л-127/21/2-08 від 10.03 2026 року, зазначено, відкрити особисті рахунки та видати договора найма житлового приміщення – на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 .

За приписами статей 30, 41 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до вимог ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що - приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках).

За змістом статті 58 ЖК України, ордер є єдиною підставою для вселення у жиле приміщення.

Враховуючи те, що у позивача після смерті свого батька ОСОБА_7 оригінал ордер на квартиру не зберігся, на сьогоднішній день у нього виникли перешкоди у реалізації свого права на приватизацію житла.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з наданих стороною позивача доказів, ОСОБА_1 є квартиронаймачем житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , постійно проживає та зареєстрований в ньому.Отже на законних підставах користується вказаним жилим приміщенням. Доказів зворотного під час розгляду справи отримано не було.

Так, законність проживання позивача у спірному приміщенні ніким не спростована та не заперечувалась.

З моменту реєстрації позивача в квартирі його право на користування житловим приміщенням ніким, в тому числі відповідачем не оскаржувалось, відповідні докази не подавались.

При цьому, відсутність ордеру позбавляє його можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, оскільки, як вбачається з наданих позивачем пояснень, у нього є всі необхідні документи для проведення приватизації вищезазначеного житлового приміщення, крім ордеру, який він надати не має можливості по незалежним від нього обставинам.

Враховуючи викладене, відмова в приватизації займаного ними житла з причин відсутності оригіналу ордеру на заселення у квартиру є такою, що порушує їх право на приватизацію.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19 (провадження № 61-2708св20) вказано, що «висновки суду щодо обґрунтованості відмови ОСОБА_1 у приватизації зумовлені лише відсутністю в останнього ордеру на зазначену квартиру.

При цьому, позивач вселився до квартири за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської районної Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 03.09.1982 року №460, зареєстрований і постійно проживає в ній з 21.09.1982 року та несе витрати з її утримання, законність його проживання відповідачем не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним житлом відповідач протягом усього часу проживання позивача не заявляв. Окрім того, суд звертає увагу на те, що іншого житла позивач не має, що свідчить про те, що він має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому його «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції».

Таким чином, встановивши всі фактичні обставини справи, всебічно дослідивши їх, визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Також, під час судового розгляду не встановлено обставин, які б свідчили про неправомірність дій Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради щодо відмови у проведенні приватизації квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю ордера на вселення. У зв`язку із цим вимога про визнання зазначених дій неправомірними не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи, що позивачі з вимогою про повернення оплаченого судового збору не звертались, судовий збір залишається за позивачами.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 141, 247, 258-260, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 1, 2, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд, –

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Виконавчого комітету Кам`янської міської ради, треті особи на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Зобов`язати Виконавчий комітет Кам`янської міської ради, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради вчинити дії щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордеру.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач 1 – Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ЄДРПОУ 20268696, адреса: 51900, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, просп. Василя Стуса, буд. 10/12.

Відповідач 2 – Виконавчий комітет Кам`янської міської ради, ЄДРПОУ 04052072, адреса: 51935, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, майдан П. Калнишевського, буд. 2.

Третя особа на стороні позивача – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа на стороні позивача – ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя Похваліта С. М.