Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №209/1304/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 209/1304/26

провадження № 2-а/208/53/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Золотоноші А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа — Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, —

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить поновити строк звернення до суду, витребувати у відповідача оригінал або належним чином засвідчену копію постанови у справі про адміністративне правопорушення та скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

18 лютого 2026 року о 12 годині 40 хвилин позивач був затриманий працівниками поліції у зв`язку з тим, що, за твердженням останніх, перебував у розшуку територіального центру комплектування та соціальної підтримки через несвоєчасне оновлення військово-облікових даних. Після цього його було доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18 лютого 2026 року посадовими особами відповідача складено протокол №5803 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП, у якому зазначено, що позивач не уточнив військово-облікові дані.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 19 лютого 2026 року о 10 годині 00 хвилин.

Позивач зазначає, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я він не був присутній під час розгляду справи та не отримав копії постанови.

20 лютого 2026 року позивач звернувся до відповідача та дізнався, що за результатами розгляду протоколу щодо нього винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП.

23 лютого 2026 року представник позивача — адвокат Лошаков Євген Миколайович, направив відповідачу адвокатський запит, у якому просив повідомити про рішення, прийняте за результатами розгляду протоколу №5803, та надати належним чином засвідчену копію постанови.

Відповідно до даних поштового відправлення АТ «Укрпошта» адвокатський запит отримано відповідачем 04 березня 2026 року. Водночас відповіді на адвокатський запит та копії постанови відповідач не надав.

Копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивач фактично отримав 14 квітня 2026 року поштовим зв`язком через АТ «Укрпошта», що підтверджується відповідними поштовими документами.

Позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки, на його думку, відповідачем пропущено строки накладення адміністративного стягнення, не доведено наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, не враховано положення примітки до статті 210 КУпАП та порушено його право на захист під час розгляду справи.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 17 квітня 2026 року відкрито провадження у справі.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, представник надав заяву про розгляд справи без їх участі, наполягає на задоволенні позовних вимог.

В судове засідання відповідачі не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність відповідної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна відповідна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом з тим частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Таким чином, у цій справі саме відповідач повинен довести правомірність прийнятої постанови, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, наявність у його діях усіх елементів складу адміністративного правопорушення, його вину, а також дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною третьою статті 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, вчинене в особливий період, у випадках, передбачених диспозицією зазначеної норми.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідач повинен встановити конкретне порушення позивачем правил військового обліку, зазначити, який саме обов`язок був порушений, у чому саме полягала протиправна поведінка, коли цей обов`язок виник та якими доказами підтверджується його невиконання.

Зі змісту наданих матеріалів вбачається, що позивачу інкриміновано неуточнення військово-облікових даних.

Водночас загальне зазначення про «неуточнення військово-облікових даних» саме по собі не є достатнім для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення без конкретизації того, які саме дані не були уточнені, коли саме позивач був зобов`язаний їх уточнити та з яких причин відповідний обов`язок залишився невиконаним.

Судом встановлено, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували зазначені обставини.

Окремо суд оцінює доводи позивача щодо строку накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу інкриміновано невиконання обов`язку щодо уточнення військово-облікових даних у строк, встановлений законодавством.

Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» було встановлено обов`язок громадян України, які перебувають на військовому обліку, уточнити відповідні персональні дані у встановлений законом строк.

З урахуванням набрання чинності зазначеним Законом 18 травня 2024 року граничним днем виконання відповідного обов`язку було 16 липня 2024 року.

Якщо підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності було саме невиконання цього обов`язку у встановлений законом строк, то момент вчинення правопорушення пов`язаний із закінченням встановленого законом строку його виконання, тобто з 17 липня 2024 року.

Відповідно, передбачений частиною сьомою статті 38 КУпАП граничний річний строк накладення адміністративного стягнення сплив 17 липня 2025 року.

Оскаржувана постанова прийнята 19 лютого 2026 року, тобто після спливу граничного строку, встановленого статтею 38 КУпАП.

При цьому відповідачем не доведено, що після 16 липня 2024 року у позивача виник новий самостійний обов`язок щодо уточнення саме тих військово-облікових даних, неуточнення яких зазначено як підстава для притягнення до адміністративної відповідальності.

Посилання на те, що правопорушення було виявлено відповідачем лише 18 лютого 2026 року, не спростовує необхідності дотримання граничного річного строку з дня вчинення правопорушення, прямо передбаченого частиною сьомою статті 38 КУпАП.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Отже, на момент прийняття оскаржуваної постанови строк накладення адміністративного стягнення сплив.

Суд також бере до уваги положення примітки до статей 210 та 210-1 КУпАП.

Вказаними положеннями законодавства передбачено, що положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного або резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами та базами даних, держателями яких є державні органи.

Отже, при вирішенні питання про наявність складу адміністративного правопорушення відповідач мав встановити, які саме персональні або військово-облікові дані були відсутні чи неактуальні, чи була можливість їх отримання шляхом електронної інформаційної взаємодії та чи існували правові підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Водночас оскаржувана постанова не містить належної конкретизації таких обставин.

Відповідачем не доведено, які саме відомості позивач був зобов`язаний уточнити особисто, а також чому відповідні відомості не могли бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з державними інформаційними системами.

Таким чином, відповідачем не виконано покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваної постанови.

Суд також вважає обґрунтованими доводи позивача щодо порушення його права на захист.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката та оскаржувати постанову у справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа може бути розглянута лише у випадку, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У цій справі протокол було складено 18 лютого 2026 року, а розгляд справи призначено на 19 лютого 2026 року о 10 годині 00 хвилин.

Сам по собі факт призначення розгляду справи на наступний день не є безумовною підставою для скасування постанови, однак відповідач повинен довести належне та своєчасне повідомлення особи про місце і час розгляду справи.

Належних доказів того, що позивач був своєчасно повідомлений про розгляд справи та мав реальну можливість скористатися своїми процесуальними правами, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було забезпечено належної реалізації позивачем права на захист.

Суд звертає увагу також на положення статті 283 КУпАП, відповідно до якої постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених при розгляді справи, та зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за відповідне адміністративне правопорушення.

Отже, постанова повинна ґрунтуватися на встановлених фактичних обставинах та належних доказах, а не на припущеннях.

Відповідно до статті 62 Конституції України вина особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена у встановленому законом порядку, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

Крім того, на момент винесення постанови сплив граничний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений частиною сьомою статті 38 КУпАП.

Встановлені порушення є істотними та такими, що виключають можливість залишення оскаржуваної постанови в силі.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення.

Судом встановлено, що оскаржувану постанову винесено 19 лютого 2026 року, однак її копію позивач фактично отримав лише 14 квітня 2026 року поштовим зв`язком через АТ «Укрпошта».

При цьому позивач вживав заходів для отримання копії постанови: 23 лютого 2026 року його представник направив відповідачу адвокатський запит вих. №45/26, який, згідно з поштовими документами, отримано відповідачем 04 березня 2026 року.

Відповіді на зазначений запит до отримання позивачем копії постанови відповідач не надав.

Таким чином, позивач не був пасивним щодо реалізації права на оскарження, а вживав заходів для отримання рішення, яке є предметом спору.

Фактичне отримання копії постанови 14 квітня 2026 року суд визнає істотною обставиною при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду.

З огляду на те, що позивач не отримав копії постанови безпосередньо після її винесення, звертався через свого представника до відповідача із запитом про її надання, а копію постанови отримав лише 14 квітня 2026 року, суд визнає наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду поважними та вважає за необхідне поновити цей строк.

Відповідно до частини першої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень та закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням установлених судом обставин оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю.

Щодо судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп., відповідно до квитанції про сплату №D8QT-4BZM-6STE від 13.03.2026 року.

З огляду на задоволення позову судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.2,8,9,72-77,90,241- 246,286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа — Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення — задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 397 від 09 квітня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Закрити провадження в адміністративній справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 (Шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Похваліта С. М.