Рішення від 22 грудня 2025 р. у справі №208/3215/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/3215/25

провадження № 2/208/2598/25

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2025 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Кіблицької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Гродівської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Гродівської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач просить визнати за ним право власності на житловий будинок «А-1» загальною площею 66,5 кв.м., житловою площею 31,2 кв.м.; літню кухню «Є-1» площею 10,8 кв.м.; гараж «З-1» площею 24,8 кв.м.; сарай «В-1» площею 12,3 кв.м.; сарай «І-1» площею 7,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером: 1422755600:01:000:0723 – договір оренди землі від 28.05.2024 року (площа земельної ділянки 0,2500 га., цільове призначення код 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

На обґрунтування позову зазначає, що є власником зазначеного домоволодіння, однак не має можливості зареєструвати право власності на нього у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач зазначає, що відповідно до договору дарування від 19 березня 2002 року набув право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з наданою позивачем декларацією про готовність об`єкта до експлуатації об`єктом будівництва є реконструкція приватного житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, а саме будівництво прибудови літерою «а-1», гаража літерою «З-1», сараїв літерами «В-1», «І-1», літньої кухні літерою «Є-1».

Позивач зазначає, що будівництво здійснювалося з 01.01.1990 року по 01.11.2010 року.

Також позивач посилається на те, що земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння, має кадастровий номер 1422755600:01:000:0723, площу 0,2500 га та цільове призначення — для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позивач також зазначає, що звертався до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно із заявою про державну реєстрацію права власності, однак рішенням № 77221762 від 13.02.2025 року йому відмовлено у державній реєстрації.

Зазначаючи підставою відмови невідповідність поданих документів вимогам законодавства, державний реєстратор вказав, зокрема, на те, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації належним чином не зареєстрована органом ДІАМ у зв`язку з територіальним розташуванням об`єкта нерухомого майна під час дії воєнного стану.

Позивач вважає, що наявні у нього документи є достатніми для визнання права власності на спірне нерухоме майно. З цих підстав позивач змушений звернутись до суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Якимова О.В., не з`явились, до суду представник надала заяву про розгляд справи за їх відсутністю, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.

В судове засідання представник відповідач Гродівської селищної військової адміністрації Покровського району не з`явився, був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 21 березня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17 липня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його завершення, а якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Частиною першою статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною другою статті 376 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною третьою статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач фактично просить визнати за ним право власності на існуючий на даний час склад домоволодіння, до якого, крім житлового будинку, входять прибудова, літня кухня, гараж та два сараї.

Суд бере до уваги наданий позивачем договір дарування від 19.03.2002 року та не ставить під сумнів факт набуття позивачем за цим договором права на те нерухоме майно, яке було предметом договору дарування.

Разом із тим сам факт набуття права власності на житловий будинок за договором дарування не свідчить про набуття позивачем права власності на всі об`єкти, які на теперішній час входять до складу домоволодіння.

Із матеріалів справи вбачається, що заявлений до визнання права власності склад нерухомого майна сформувався внаслідок реконструкції та будівництва нових господарських будівель і споруд.

При цьому відповідно до відомостей, зазначених позивачем у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, будівництво та реконструкція об`єктів здійснювалися у період з 01.01.1990 року по 01.11.2010 року.

Отже, частина заявлених до визнання об`єктів виникла після укладення договору дарування від 19.03.2002 року.

Позивачем не надано належних доказів того, що гараж «З-1», сараї «В-1», «І-1», літня кухня «Є-1» та прибудова «а-1» були предметом договору дарування від 19.03.2002 року та перейшли до позивача саме на підставі цього правочину.

Таким чином, договір дарування від 19.03.2002 року не може бути визнаний належною правовою підставою набуття позивачем права власності на об`єкти, які були створені після укладення цього договору.

Судом також досліджено технічний паспорт та реєстраційне посвідчення форми № 6 від 20.03.2020 року.

Зазначені документи враховуються судом при оцінці доказів у справі та підтверджують здійснення технічної інвентаризації і технічного обліку домоволодіння.

Водночас технічний паспорт та реєстраційне посвідчення не є самостійною правовою підставою набуття права власності на новостворене або самочинно збудоване нерухоме майно.

Технічна інвентаризація встановлює технічні характеристики об`єкта нерухомого майна, однак сама по собі не підтверджує дотримання забудовником порядку здійснення будівництва та не замінює передбачених законом документів про прийняття об`єкта в експлуатацію.

Наявність реєстраційного посвідчення також не свідчить про те, що всі зазначені у ньому об`єкти набуті позивачем на правовій підставі, яка відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд враховує, що реєстраційне посвідчення форми № 6 датоване 20.03.2020 року, однак позивач не надав документів, з яких можна було б достовірно встановити правову підставу виникнення права власності саме на кожний із об`єктів, зазначених у позовній заяві.

Сам по собі технічний облік майна не створює речового права на нього.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач намагався оформити декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, однак за результатами його звернення відомості до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва внесені не були.

Таким чином, передбачена законодавством процедура прийняття відповідних об`єктів нерухомого майна в експлуатацію не була завершена.

Рішення державного реєстратора № 77221762 від 13.02.2025 року підтверджує, що подані позивачем документи не відповідали вимогам, необхідним для проведення державної реєстрації права власності.

При цьому відмова державного реєстратора не свідчить про наявність у позивача права власності на спірне майно, а лише підтверджує неможливість здійснення державної реєстрації на підставі поданих документів.

Суд не може підміняти орган державного архітектурно-будівельного контролю та вирішувати питання прийняття об`єкта в експлуатацію замість компетентного органу.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір дарування від 19.03.2002 року підтверджує набуття позивачем права на майно, яке було предметом цього правочину, однак не підтверджує виникнення у нього права власності на всі об`єкти, зазначені у позовній заяві.

Технічний паспорт та реєстраційне посвідчення форми № 6 від 20.03.2020 року підтверджують технічний облік домоволодіння, однак не усувають необхідності підтвердження правової підстави набуття права власності на кожний із заявлених об`єктів та дотримання встановленого законом порядку прийняття новоствореного нерухомого майна в експлуатацію.

Крім того, право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1422755600:01:000:0723 підтверджене договором оренди землі від 28.05.2024 року, тобто виникло після завершення будівництва, яке, за твердженням самого позивача, завершено 01.11.2010 року.

Позивачем не надано доказів того, що на момент здійснення будівництва земельна ділянка була відведена йому у встановленому законом порядку саме для будівництва спірних об`єктів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для визнання за ним права власності у судовому порядку на весь заявлений склад нерухомого майна.

При цьому суд не заперечує факт набуття позивачем права на майно за договором дарування від 19.03.2002 року, однак предметом розгляду у цій справі є вимога про визнання права власності на конкретний склад нерухомого майна, а належних та допустимих доказів виникнення такого права на кожний заявлений об`єкт у позивача не встановлено.

Відтак позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, статтями 15, 16, 316, 328, 331, 376, 392 ЦК України, статтею 41 Конституції України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Гродівської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач - Гродівська селищна військова адміністрація Покровського району Донецької області, ЄДРПОУ: 44922920, адреса: Донецька обл., Покровський район, с-ще Гродівка, вул.Донецька, буд.97.

Суддя Похваліта С. М.