Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №173/1533/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1533/26

Провадження №2/173/1576/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,

розглянувши в приміщенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області позовну заяву адвоката Богачової Наталії Петрівни яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовною заявою адвоката Богачової Наталії Петрівни яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

20 березня 2025 року позивач звернулася до нотаріуса для оформлення спадкових прав, однак отримала відмову через відсутність підтвердження родинних зв`язків та правовстановлюючих документів на спадкове майно.

03 грудня 2025 року Автозаводським районним судом м. Кременчука встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивач зазначив, що приватним нотаріусом їй також відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно. За доводами позивача, вказані документи відсутні, оскільки померлий ОСОБА_2 за життя документ на належне йому майно так і не оформив.

У зв`язку із зазначеним просить визнати право власності на спадкове майно, що складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, враховуючи наведені обставини справи позивач вимушена звернутись до суду із даним позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, оскільки вона може набути право власності на спірне спадкове майно тільки у судовому порядку.

18 травня 2026 року ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив на адресу суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі, спір вирішити на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини із визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідно до довідки № 134, виданої Верхньодніпровською міською радою Дніпропетровської області 01 червня 2026 року, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Погосподарських книг з 1962 по 1969 роки.

14 липня 1965 року ОСОБА_3 складено заповіт на все майно на ім`я ОСОБА_2 , який посвідчено секретарем Першотравенської сільської ради 14 липня 1965 року, що підтверджується копією відповідного заповіту.

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 15 червня 1966 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклади шлюб, у зв`язку з чим ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що також підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00047980092 від 14 листопада 2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки № 254, виданої виконавчим комітетом Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області 08 жовтня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на момент смерті був зареєстрований один.

Згідно з даних КП «Кам`янське РБТІ» ДОР» відомості про право власності щодо житлового будинку АДРЕСА_1 відсутні.

Відповідно до інформаційної довідки № 418732599 від 20 березня 2025 року, право власності щодо житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано.

20 березня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_7 звернулася до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщин після смерті її брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією відповідної заяви.

Постановою приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області 20 березня 2025 року у вчиненні нотаріальної дії відмовлено, у зв`язку з відсутністю документального підтвердження факту родинних відносин між померлим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та відсутністю документу, підтверджуючого належність спадкодавцю вказаного житлового будинку.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 грудня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За приписами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, серед яких є і визнання права.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 1222 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (стаття 1223 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, відповідно до статті 1270 ЦК України.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (частина 1 ст. 1225 ЦК України).

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що відповідно до статті 1225 ЦК (435-15) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з ч. 1 ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Судом встановлено, що 28 січня 2026 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області видані три свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема й щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 016615 ВДПр0070, (цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується копією відповідних свідоцтва про право на спадщину за законом та державного акту.

Як вбачається з пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК (435-15). Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця...

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі неприйняття спадщини чи відмови від неї одним із спадкоємців за заповітом застосовується норма частини першої статті 1275 ЦК України, відповідно до якої частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

З матеріалів спадкової справи № 183/2024, заведеної 14 листопада 2024 року, після смерті ОСОБА_2 встановлено, що єдиним спадкоємцем за законом є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є рідною сестрою померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , у власності якого перебувала земельна ділянка, успадкована останньою та житловий будинок, успадкований померлим на підставі заповіту, складеного 14 липня 1965 року ОСОБА_3 .

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Проаналізувавши викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом підлягають задоволенню.

З огляду на те, що судом не встановлено вини відповідача у порушенні прав позивача, судові витрати, понесені позивачем, варто покласти на останню.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позовною заявою адвоката Богачової Наталії Петрівни яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя О.А. Кожевник