Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №460/12840/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/12840/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1

доГоловного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №7612/17000705-22 від 05.05.2025.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №7612/17000705-22 від 05.05.2025 прийняте за результатами фактичної перевірки, яка була проведена на підставі наказу №1085-п від 11.04.2025 року у якому окрім покликання на п.80.2. ст.80 ПК України не містилося посилання на наявність будь-якої інформації щодо порушень з боку позивача, ким та коли така інформація надана, а також не міститься інформації про доказ отримання такої інформації/звернення. Зазначає, що під час перевірки продавцем магазину надано копії документів, які підтверджують облік та надходження товару в магазині, проте інспектори, які проводили перевірку вимагали надання оригіналів накладних. Зазначає, що нею особисто було надано копії документів контролюючому органу, але такі документи не були враховані. З урахуванням наведеного просить задовольнити позов повністю.

Ухвалою суду від 29.07.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання такої ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору за подання даного позову в розмірі 1211,20 грн. або доказів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

16.09.2025 позивачем було надано на адресу суду платіжну інструкцію №246 від 15.09.2025 на підтвердження сплати судового збору у визначеній судом сумі, чим було усунено недоліки позову.

Ухвалою суду від 18.09.2025 суддею Дорошенко Н.О. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О., вказану справу передано для повторного розподілу до автоматизованої системи документообігу суду.

Відповідно до проведеного повторного 02.09.2026 автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу передано на розгляд судді Зозулі Д.П.

Ухвалою суду від 03.09.2026 позовну заяву за адміністративним позовом у цій справі прийнято до провадження судді Зозулі Д.П.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що фактична перевірка проведена за наявності правових підстав, а наказ №1085-п від 11.04.2025 є таким, що відповідає вимогам законодавства та усталеній практиці Верховного Суду. Вказує, що ФОП ОСОБА_1 не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме на момент перевірки 14.04.2025 у продажі знаходились товари, які зазначені в акті зняття залишків технічно-складських побутових товарів на загальну суму 99082,00 грн, проте на початок перевірки не було надано документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджували б облік та походження товарних запасів. Відповідач зауважує, що правова конструкція п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», вказує на обов`язок суб`єкта господарювання (позивача) вчинити відповідні дії, а саме надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі) та зобов`язує зберігати їх за місцем здійснення господарської діяльності, оскільки у нормі прямо сказано, що надаються документи, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу. Оскільки позивачем не було дотримано таких вимог закону під час проведення перевірки, контролюючим органом за результатами проведення фактичної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №7612/17000705-22 від 05.05.2025, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 99082,00 грн, яке відповідач вважає правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. З огляду на вказане просить відмовити у задоволенні позову повністю.

21.10.2025 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наголошено про те, що перевірка відбувалася раптово, без повідомлення, а відповідно позивач не могла знати про дату і час візиту контролюючого органу, щоб підготувати документи, вказує, що продавець-консультант повідомив про те, що товарний облік ведеться, а відсутність форми ведення товарного обліку та накладних пояснюється тим, що вони знаходяться у підприємця. Звертає увагу, що відсутність у позивача облікової документації на товар безпосередньо в магазині під час перевірки не може бути віднесено до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Наводить інші доводи, які схожі за змістом із викладеними у позовній заяві.

Відповідач правом на подання заперечень не скористався.

Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснює з 27.11.2024 року підприємницьку діяльність. Основним видом діяльності якої за КВЕД 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах. Додатковими видами діяльності за КВЕД є: 47.43 - Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 47.54 - Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; 95.12 - Ремонт обладнання зв`язку; 63.99 - Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 47.91 - Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.99 - Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 62.09 - Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 47.78 - Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.33 - Надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп`ютерів.

Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області від 11.04.2025 №1085-п «Про проведення фактичної перевірки магазину «Patifon» за адресою: АДРЕСА_1 » відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, керуючись статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктом 80.8 статті 80, пунктом 82.3 статті 82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) наказано провести фактичну перевірку магазину «Patifon» за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Київська, 69 з 14 квітня 2025 року терміном 10 діб.

На підставі зазначеного наказу, Головним управлінням ДПС у Рівненській області видано направлення на перевірку №1861/Ж3/17-00-07-05-15 від 11.04.2025 та №1862/Ж3/17-00-07-05-15 від 11.04.2025 в магазині «Patifon» за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Київська, 69.

14.04.2025 Головне управління ДПС у Рівненській області провело фактичну перевірку господарської одиниці, а саме магазину «Patifon» за адресою: АДРЕСА_1 в присутності консультанта ОСОБА_2 , за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки за реєстраційним номером №6063/Ж5/17-00-07-05-17/3503911481 від 14.04.2025 (бланк № 000353).

Відповідно до висновків акту (довідки) фактичної перевірки встановлено порушення ведення в порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме на початок та протягом проведення фактичної перевірки не надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) на загальну суму 99082,00 грн. (відповідно до акта зняття залишків товарних запасів від 14.04.2025), що є порушенням п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР.

На підставі акта перевірки №6063/Ж5/17-00-07-05-17/3503911481 від 14.04.2025 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2025 №7612/17000705-22, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну (фінансову) санкцію на загальну суму 99082,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного Суду про їх застосування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України. У відповідності до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 вказаної статті).

За приписами пунктів 80.7, 80.9, 80.10 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб (п. 82.3. статті 82 цього Кодексу).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Пунктом 80.10 статті 80 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

У цьому випадку фактична перевірка здійснювалася з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), проводилась на підставі наказу та направлень на перевірку, виданих податковим органом.

За змістом пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 11.04.2025 №1085-п «Про проведення фактичної перевірки магазину «Patifon» за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Київська, 69» суд встановив, що підставою для перевірки зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яким передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Тобто, фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Верховний Суд у своїй постанові від 10.06.2026 по справі №520/4401/25, серед іншого, сформував такий висновок: «…єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює. Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення. Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації».

З урахуванням вказаного, оцінюючи доводи позивача в частині відсутності у наказі №1085-п від 11.04.2025 відомостей щодо конкретного порушення позивачем законодавства, а також ким і коли було надано таку інформацію, суд зазначає, що абзац третій пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення фактичної перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючий орган, яка порушується платником.

Усталена правова позиція Верховного Суду у такій категорії справ полягає в тому, що підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію.

Тобто наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що контролюючим органом до матеріалів справи долучено доповідну записку за номером 1616/17-00-07-05-10 від 11.04.2025 на ім`я в.о. начальника ГУ ДПС у Рівненській області С.Вінніченка від управління податкового аудиту щодо необхідності проведення фактичної перевірки магазину «Patifon» за адресою Рівненська область, м.Рівне, вул.Київська, 69 на виконання листа ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07 та цей лист ДПС України, яким з метою вжиття заходів, спрямованих на очищення ринку технічно-складних побутових товарів від «сірої» (контрабандної) техніки “APPLE” доручено територіальним підрозділам податкового аудиту посилити контроль та організувати на постійній основі збір податкової інформації щодо торговельних об`єктів, де здійснюється продаж зазначеної продукції, з урахуванням чого активізувати заходи податкового контролю щодо господарських об`єктів, де здійснюється реалізація техніки “APPLE” шляхом проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог ст.80 ПК України.

Отже, зі змісту наказу №1085-п від 11.04.2025 вбачається правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України), при цьому зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається наявність правової підстави для призначення і проведення фактичної перевірки, а саме наявність у контролюючого органу інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Таким чином, судом не встановлено порушень вимог податкового законодавства під час призначення фактичної перевірки, що мають наслідком протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Досліджуючи суть порушення, покладеного в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступних міркувань.

Під час проведення фактичної перевірки, яка відбулась 14.04.2025 з 15:14 год до 17:15 год. посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: у ході проведення перевірки встановлено недотримання ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, зокрема, у продажі знаходились товари, які зазначені в акті зняття залишків технічно-складських побутових товарів на загальну суму 99082,00 грн, проте на початок перевірки та на кінець перевірки не надано документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджує облік та походження товарних запасів.

Досліджуючи обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства щодо обліку товарних запасів суд зазначає, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі - Закон №265/95-ВР, в редакції на час спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

У спірних правовідносинах на позивача поширюється вимога, визначена абзацом 1 пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, оскільки ФОП ОСОБА_1 провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів (смартфонів), що підлягають гарантійному ремонту, що не заперечується жодною зі сторін. Як наслідок, з урахуванням положень пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР на позивача поширюються вимоги законодавства щодо обліку товарних запасів.

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати на початку її проведення документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Як вбачається з пункту 4.2. акта (довідка) фактичної перевірки №6063/Ж5/17-00-07-05-17/3503911481 від 14.04.2025 «Висновки щодо зауважень до акта перевірки» працівником позивача, за участі якого відбувалася фактична перевірка, до акта внесено власноручний запис наступного змісту: «Облік товарних запасів ведеться, первинні документи на товар є, вони знаходяться у ФОПа, тому ФОП надасть 17.04.2025р. всі документи на товар, адже наразі знаходиться за кордоном».

Зазначене свідчить про те, що особа, яка була уповноважена позивачем на здійснення діяльності у магазині «Patifon» за адресою Рівненська область, м.Рівне, вул.Київська, 69, а також на представлення інтересів суб`єкта господарювання під час фактичної перевірки, визнав факт відсутності на початок перевірки у місці продажу технічно-складних побутових товарів первинних документів на такий товар.

Крім того, у відповіді на відзив, поданій 21.10.2025 до суду у цій справі, позивач дослівно зазначила: «…фактична перевірка проводилася у платника податків раптово, без його повідомлення. Позивач не міг знати про дату і час візиту контролюючого органу, щоб підготувати документи…відсутність форми ведення товарного обліку та накладних пояснюється тим, що вони знаходяться у підприємця».

Оцінюючи в сукупності вказані твердження суд дійшов висновку, що твердження позивача, викладене у позовній заяві про начебто надання під час перевірки продавцем магазину копій документів, які підтверджують облік та надходження товару в магазин, не знайшло свого підтвердження, навпаки з матеріалів справи слідує, що консультант магазину визнавав факт відсутності на момент перевірки в магазині документів на товар.

Факт ненадання документів до перевірки засвідчено перевіряючими складанням акта про ненадання документів за №683/Ж6/17-00-07-05-18 від 15.04.2025.

Позивачем з метою підтвердження здійснення ним ведення товарного обліку долучено до матеріалів справи копію заяви про долучення документів до матеріалів перевірки від 16.04.2025 року, з якої вбачається, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до п.4.2. акту (довідки) фактичної перевірки №000353 долучає копії документів на 33 аркушах, а також копії форми ведення обліку товарних запасів магазин «Patifon», видаткових накладних №15 від 06.01.2025, б/н від 15.01.2025, рахунку-фактури №СК/15.01.25/1 від 15.01.2025, Договору про поставку товару СК/15.01/1 від 15.01.2025, видаткової накладної б/н від 15.01.2025, рахунку-фактури СК/150125 від 15.01.2025, Договору на поставку товару СК/150125 від 15.01.2025, видаткових накладних №20507667 від 23.01.2025, №20645057 від 19.03.2025, рахунку на оплату №20645057 від 19.03.2025, видаткової накладної №20648971 від 21.03.2025, рахунку на оплату по замовленню №20648971 від 21.03.2025, видаткової накладної №20696018 від 09.04.2025, рахунку на оплату по замовленню №20696018 від 09.04.2025, видаткової накладної №1 від 10.04.2025, рахунку на оплату №1-100425 від 10.04.2025, Договору на поставку товару №09042025/1 від 09.04.2025, рахунку на оплату по замовленню №20507667 від 23.01.2025, видаткової накладної №20627874 від 13.03.2025, рахунку на оплату по замовленню №20627874 від 13.03.2025.

Надаючи оцінку вказаним доказам суд зазначає, що на заяві про долучення документів до матеріалів перевірки від 16.04.2025 року, міститься штамп Головного управління ДПС у Рівненській області із здійсненою на ньому відміткою про дату та вхідний номер такого документа, а саме: 16.04.2025 №17126/6/17-00, що підтверджує те, що копії документів, які стосувалися товарного обліку технічно-складних побутових товарів, які реалізовувалися в магазині на момент фактичної перевірки, були надані контролюючому органу ФОП ОСОБА_1 вже після завершення фактичної перевірки (завершення відповідно до запису у акті перевірки відбулося 14.04.2025 о 17:15 год.).

Суд зазначає, що відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Згідно з підпунктом 86.7.1. п.86.7 ст.86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не подавала контролюючому органу заперечення на акт перевірки, а відповідно нею не було дотримано, встановленого ст.86 ПК України порядку щодо подання заперечень, пояснень та підтверджуючих їх документів, у зв`язку із чим, у контролюючого органу були відсутні підстави для розгляду поданих після завершення перевірки документів з заявою про долучення документів до матеріалів перевірки від 16.04.2025 року.

Крім того, суд повторно наголошує, що норма пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) саме на початку проведення такої перевірки, а не після її завершення. Тобто надання позивачем контролюючому органу первинних документів щодо обліку товарів вже після закінчення перевірки не спростовують факту відсутності таких документів саме на початок проведення фактичної перевірки, що свідчить про порушення суб`єктом господарювання пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, з урахуванням наведених вище висновків суду щодо обов`язку платника податків надати облікові документи щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходились у місці продажу.

Статтею 20 Закону №265/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

З вказаної норми слідує, що суб`єкт господарювання несе відповідальність за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або за не надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Відповідно до Закону №265/95-ВР, Податкового кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375, розроблено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 №496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за №1411/37033 (далі - Порядок №496).

Цей Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

- документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

- первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

Фізична особа-підприємець, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №496 встановлено, що форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку №496 записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ порядку №496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІ порядку №496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Пунктом 11 розділу ІІ Порядку №496 встановлено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Оцінюючи виявлене правопорушення, за яке до позивача застосовано штраф згідно податкового повідомлення-рішення, суд встановив, що в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , а відтак в силу зазначених вище норм законодавства, у такому магазині повинна зберігатися форма обліку товарних запасів та первинні документи на товари, які перебували на реалізації, до моменту вибуття останньої одиниці товару.

Зазначене вище свідчить про безпідставність доводів позивача про те, що її не було повідомлено про перевірку, чим унеможливлено підготовку документів, оскільки документи товарного обліку повинні бути наявні безпосередньо в місці продажу.

За встановлених обставин справи позивачем під час перевірки не було надано податковому органу форму обліку товарних запасів разом з документами на підставі яких ведеться такий облік, згідно вимог Порядку №496.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що в ході перевірки контролюючим органом правомірно встановлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, за яке застосовано штрафну санкцію на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Актом зняття залишків товарів, які фактично знаходяться в реалізації в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , підтверджується, що знаходилося товарів (17 товарних позицій різних найменувань та характеристик) на загальну суму 99082,00 грн.

Контролюючим органом сформовано розрахунок штрафних (фінансових) санкцій ФОП ОСОБА_1 згідно акту фактичної перевірки від 14.04.2025, за порушення п. 12 статті 3 Закону №265/95-ВР та визначено фінансові санкції у сумі 99082,00 грн.

Судом не встановлено порушень щодо такого розрахунку штрафних (фінансових) санкцій.

У сукупності вищенаведеного суд наголошує, що в даному випадку порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР знайшло своє підтвердження в ході розгляду цієї справи.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 05.05.2025 №7612/17000705-22 прийнято контролюючим органом відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідач довів правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення щодо позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

У зв`язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб`єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 12 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя Д.П. Зозуля