Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №440/2601/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/2601/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Головка А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення від 02.02.2026 № 113; зобов`язання повторно розглянути заяву від 27.01.2026 про надання відстрочки від призову під час мобілізації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.01.2026 через відділення «Центру надання адміністративних послуг» Виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавської області подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Заява була зареєстрована за №20260127-318915. Підставою для звернення позивач визначив перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років. Позивач вказав, що має на утриманні трьох дітей віком до 18 років, а саме: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітнього брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №532/1862/23 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання його неповнолітнього брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 2000 грн щомісячно, починаючи з 31.08.2023 і до досягнення дитиною повноліття. На підтвердження факту утримання неповнолітнього брата позивач послався на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №532/1862/23, відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, довідку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, а також платіжні документи, що підтверджують сплату ним аліментів на утримання брата. Крім того, позивач зазначив, що є батьком двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . За твердженням позивача, він здійснює їх матеріальне утримання, на підтвердження чого надав відповідні платіжні документи. На його переконання, наведені обставини та подані документи підтверджують перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років та, відповідно, наявність підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. 27.01.2026 позивач через центр надання адміністративних послуг звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, додавши документи, якими, на його думку, підтверджується перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років. За результатами розгляду заяви Комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_6 прийнято рішення, оформлене протоколом від 02.02.2026 №113, яким позивачу відмовлено у наданні відстрочки. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач стверджує, що пункт 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язує право на відстрочку з фактом утримання трьох і більше дітей віком до 18 років, а не виключно з наявністю батьківства щодо таких дітей. На думку позивача, факт утримання ним неповнолітнього брата підтверджений судовим рішенням про стягнення з нього аліментів, відсутністю заборгованості зі сплати аліментів та платіжними документами, тоді як щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджено його батьківство та здійснення їх матеріального утримання. У зв`язку з цим позивач вважає рішення Комісії, оформлене протоколом від 02.02.2026 №113, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, із зобов`язанням відповідача повторно розглянути його заяву від 27.01.2026 про надання відстрочки від призову під час мобілізації.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2601/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання протиправним та скасування рішення. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02 квітня 2026 року до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що позивач звернувся із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Водночас до заяви позивачем було надано копії документів про трьох дітей, одна дитина з яких є рідним братом позивача. Відповідач наголосив, що Постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 передбачає надання відстрочки у випадках, коли військовозобов`язаний має на утриманні трьох і більше неповнолітніх дітей, батьком яких він є, або якщо він утримує дітей іншого з подружжя (пасинка, падчерку). На думку відповідача, подані позивачем документи не відповідають вимогам додатка 5 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560, а тому позивачем не було належним чином підтверджено наявність підстав для надання відстрочки.

06 квітня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погодився із доводами відповідача та наполягав на задоволенні позовних вимог. Позивач зазначив, що положення пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначальним фактом для виникнення права на відстрочку встановлюють саме утримання військовозобов`язаним трьох і більше дітей віком до 18 років, а не його батьківство щодо таких дітей. При цьому звернув увагу, що відповідач у відзиві не заперечує факту утримання позивачем трьох неповнолітніх дітей, а підставою для відмови фактично визначає лише відсутність батьківства позивача щодо однієї з них. Позивач заперечив посилання відповідача на додаток 5 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, зазначивши, що раніше за аналогічного пакета документів йому неодноразово надавалася відстрочка на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема, послався на довідку №4248 від 06.12.2023, відповідно до якої йому було надано відстрочку на підставі утримання трьох дітей віком до 18 років, а також зазначив, що у січні 2026 року йому також було надано таку відстрочку на підставі утримання трьох дітей віком до 18 років на термін до 02.02.2026.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний.

25.03.2015 ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_8 , після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_9 ».

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_10 мають двох дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є ОСОБА_5 .

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №532/1862/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання брата ОСОБА_4 у розмірі 2000 грн щомісячно, починаючи з 31.08.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

У вказаному рішенні судом встановлено, що ОСОБА_5 має незадовільний стан здоров`я та скрутне матеріальне становище, у зв`язку з чим потребує допомоги на утримання неповнолітнього сина, а ОСОБА_1 є повнолітнім рідним братом ОСОБА_4 .

На виконання зазначеного судового рішення ОСОБА_1 здійснював платежі на утримання ОСОБА_4 , що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями.

Згідно з довідкою №4248 від 06.12.2023, виданою начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу четвертого статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з утриманням трьох дітей віком до 18 років.

27.01.2026 ОСОБА_1 через відділення «Центру надання адміністративних послуг» Виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавської області звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява зареєстрована за №20260127-318915.

За результатами розгляду заяви Комісією з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_6 прийнято рішення, оформлене протоколом від 02.02.2026 №113, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки.

У повідомленні про результати розгляду заяви зазначено, що причиною відмови є відсутність права на відстрочку за підставою, передбаченою пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Не погодившись із рішенням Комісії в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із мобілізаційною підготовкою та мобілізацією, визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Отже, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає матеріально-правову підставу для звільнення військовозобов`язаного від призову на військову службу під час мобілізації, а саме перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.

Разом з тим порядок реалізації військовозобов`язаним права на відстрочку, процедура розгляду відповідної заяви та перелік документів, якими підтверджується наявність передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав, врегульовані Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Вказаний Порядок є спеціальним нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України на виконання Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та визначає механізм реалізації права військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Таким чином, для прийняття рішення про надання відстрочки недостатнім є саме по собі посилання військовозобов`язаного на обставини, передбачені статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Наявність відповідної підстави повинна бути підтверджена документами у порядку, визначеному Порядком №560.

Відповідно до додатка 5 до Порядку №560 для підтвердження права на відстрочку за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено подання свідоцтва про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного, за наявності, інших документів, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України, за наявності, а також одного з документів, визначених цим додатком.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є батьком двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Водночас щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивач є його рідним братом.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.09.2023 у справі №532/1862/23 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 у розмірі 2000 грн щомісячно, починаючи з 31.08.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

Разом з тим вказане судове рішення ухвалене за результатами розгляду позову про стягнення аліментів з повнолітнього брата на утримання неповнолітнього брата. Рішенням суду не встановлювався юридичний факт перебування ОСОБА_4 на утриманні ОСОБА_1 для цілей реалізації останнім права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Суд звертає увагу, що законодавець, визначаючи у пункті 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідну підставу для відстрочки, одночасно передбачив спеціальний порядок підтвердження такої підстави.

Тому при вирішенні питання про надання відстрочки Комісія зобов`язана керуватися не лише положеннями статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а й встановленим Порядком №560 механізмом підтвердження відповідної підстави та переліком документів, визначеним додатком 5 до цього Порядку.

Факт сплати позивачем аліментів на утримання неповнолітнього брата свідчить про виконання ним покладеного судовим рішенням обов`язку з надання матеріальної допомоги. Водночас сам по собі цей факт не усуває необхідності підтвердження права на відстрочку у спосіб та документами, передбаченими спеціальним Порядком №560.

При цьому суд враховує, що додаток 5 до Порядку №560 окремо врегульовує випадки, коли дитина, яка враховується для цілей пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не є рідною дитиною військовозобов`язаного, зокрема передбачаючи документи щодо обов`язку утримувати пасинка чи падчерку. Натомість подані позивачем документи підтверджують родинні відносини між ним та ОСОБА_4 як між повнолітнім та неповнолітнім братами.

Отже, на момент розгляду заяви позивача від 27.01.2026 подані ним документи підтверджували його батьківство щодо двох дітей віком до 18 років та наявність обов`язку зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього брата, однак не відповідали сукупності вимог, установлених додатком 5 до Порядку №560 для документального підтвердження права на відстрочку за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Посилання позивача на те, що раніше за аналогічних обставин та на підставі того самого пакета документів йому вже надавалася відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, не спростовує наведених висновків суду.

Як встановлено судом, згідно з довідкою №4248 від 06.12.2023 ОСОБА_1 раніше надавалася відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з утриманням трьох дітей віком до 18 років.

Разом з тим попереднє надання позивачу відстрочки саме по собі не є самостійною правовою підставою для її надання у подальшому та не звільняє позивача від обов`язку при наступному зверненні підтвердити наявність відповідної підстави у порядку, встановленому законодавством.

Суд також враховує, що предметом судового контролю у цій справі є правомірність конкретного рішення Комісії, оформленого протоколом від 02.02.2026 №113, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача від 27.01.2026. Відтак правомірність попередніх рішень про надання позивачу відстрочки не є предметом розгляду цієї справи та сама по собі не свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що подані ОСОБА_1 документи не підтверджували наявності у нього права на відстрочку за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у порядку, визначеному Порядком №560 та додатком 5 до нього.

За таких обставин суд доходить висновку, що у Комісії були відсутні правові підстави для прийняття рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за поданою ним заявою від 27.01.2026, а оскаржуване рішення, оформлене протоколом від 02.02.2026 №113, у частині відмови позивачу у наданні відстрочки прийняте відповідно до встановленого законодавством порядку та в межах наданих Комісії повноважень. Підстав для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування судом не встановлено.

Оскільки позовна вимога про зобов`язання Комісії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2026 є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії, правові підстави для її задоволення також відсутні.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяА.Б. Головко