Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №420/14754/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14754/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат;

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.03.2026 перерахованої ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром з урахуванням індексації пенсії, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.03.2026 обчислення та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації пенсії, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після звільнення з військової служби йому призначена та виплачується пенсія по інвалідності за вислугу років згідно зі статтею 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII), і він перебуває на обліку у відповідача.

Позивач вказує, що 20.10.2025 відповідач провів перерахунок його пенсії з 01.01.2025 та з 01.03.2025 відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/15250/25, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025.

За твердженням позивача, 01.03.2026 відповідач провів перерахунок пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», розмір індексації склав 2595,00 грн, але вона не увійшла до виплати пенсії, а саму пенсію обмежили максимальним розміром.

Як вбачається з перерахунку пенсії з 01.03.2026, пенсію обчислено в розмірі 56782,65 грн, проте відповідач, посилаючись на частину сьому статті 43 Закону №2262-XII, обмежив її розмір сумою 53365,74 грн, а з урахуванням понижуючих коефіцієнтів - сумою 34287,65 грн, і таке обмеження триває.

Позивач зазначає, що це підтверджується листом відповідача від 19.05.2026 та розрахунками пенсії на 31.12.2025, на 01.01.2026 та на 01.03.2026.

Позивач вважає, що відповідач протиправно застосував при перерахунку його пенсії постанову Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 (далі - постанова №1778), оскільки цією постановою Кабінет Міністрів України повторно створив нові норми права, які не відповідають та суперечать Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

За твердженням позивача, розмір його пенсії на 31.12.2025 був обчислений у сумі 53365,74 грн, а під час перерахунку з 01.01.2026 відповідач безпідставно обмежив розмір виплачуваної пенсії при застосуванні постанови №1778 сумою 34287,65 грн.

На думку позивача, встановлені постановою (у позовній заяві - «Постановою № 7781») коефіцієнти не підлягають застосуванню до вже призначених пенсій в бік їх зменшення.

Позивач посилається на частину першу статті 46 і частину другу статті 64 Конституції України, статтю 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» і вказує, що в період дії воєнного стану конституційні права, встановлені статтею 46 Конституції України, не обмежені.

Позивач наводить абзаци перший і третій преамбули Закону №2262-XII і зазначає, що згідно з частинами першою і третьою статті 1-1 цього Закону законодавство про пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, а зміна умов і норм такого пенсійного забезпечення здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач наводить статтю 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і пункт 1 постанови №1778 та стверджує, що ці акти встановили додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-XII, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 цього Закону. Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010, за якими законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, і на абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020, за яким скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

З огляду на це та на частину третю статті 8 Конституції України позивач вважає, що в разі суперечності між нормами закону про Державний бюджет України та нормами спеціальних законів застосуванню підлягають норми спеціальних законів, а оскільки Законом №2262-XII та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій шляхом застосування до суми перевищення коефіцієнтів, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню стаття 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і постанова №1778.

Позивач також посилається на частину четверту статті 63 Закону №2262-XII, правовий висновок Верховного Суду в постанові від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 про те, що Кабінет Міністрів України має лише право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, рішення Конституційного Суду України від 13.05.2015 №4-рп/2015 і постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 щодо застосування правового акта, який має вищу юридичну силу.

На цій підставі позивач вважає протиправним застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови №1778.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром позивач посилається на ухвалу Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №520/909/25, постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок про протиправність будь-якого обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, і на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та вважає, що відповідач повинен виплачувати йому пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою №1778.

Позивач посилається на частину другу статті 6 КАС України, статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Суханов та Ільченко проти України» (пункт 35) і «Кечко проти України» (пункт 23) та зазначає, що Кабінет Міністрів України не може своєю постановою встановити обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому законом.

Позивач звертає увагу, що рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/15250/25, залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025, щодо скасування понижуючих коефіцієнтів у 2025 році за постановою №1 є тотожним щодо застосування до його пенсії постанови №1778, а також посилається на частину другу статті 77 КАС України.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує.

Відповідач зазначає, що вимога позивача щодо виплати пенсії без обмеження її максимального розміру безпідставна, оскільки згідно зі статтею 2 Закону України від 08.07.2011 №3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону №2262-XII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, цей Закон є чинним з 01.10.2011 та неконституційним не визнавався.

На думку відповідача, посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 безпідставне, оскільки ним визнано неконституційними положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII саме в редакції Закону від 24.12.2015 №911, однак редакція Закону №3668 залишилась діючою.

Відповідач посилається на статті 19 і 58 Конституції України, постанови Верховного Суду України від 06.03.2017 у справі №490/5309/16-а, Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №183/342/17, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 24.06.2020 у справі №580/234/19, від 08.07.2020 у справі №607/7115/17 і від 21.05.2021 у справі №347/2083/16 та вважає, що обмеження за статтею 2 Закону №3668 застосовані до позивача правомірно.

Відповідач також зазначає, що з 01.01.2026 перерахунок пенсії здійснюється відповідно до постанови №1778, наводить її пункти 1 і 2 та вказує, що статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено застосування у 2026 році у період дії воєнного стану обмежувальних коефіцієнтів до пенсій, розмір яких перевищує 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (2595), тобто є більшим від максимального розміру пенсії (25950 грн), а Уряд постановою №1778 визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій.

Відповідач звертає увагу, що зазначені коефіцієнти не застосовуються до пенсій осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також до пенсій у разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.

За твердженням відповідача, станом на 10.06.2026 постанова №1778 є чинною та неконституційною не визнавалась, тобто відповідач діяв на законних підставах, застосувавши її.

Щодо підвищення на коефіцієнт збільшення, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, відповідач наводить її положення і вважає, що перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстави для визнання протиправними його дій відсутні. Відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 27.05.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України.

Суд ухвалою від 12.10.2026 закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження з 01.03.2026 пенсії позивача максимальним розміром з урахуванням індексації пенсії та про зобов`язання відповідача провести з 01.03.2026 обчислення та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації пенсії, на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України та продовжив розгляд справи в частині позовних вимог щодо застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-XII, що підтверджують розрахунки пенсії по пенсійній справі ЮО106610.

З 01.01.2026 відповідач виплачує позивачу пенсію із застосуванням коефіцієнтів, встановлених пунктом 1 постанови №1778, до суми перевищення десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується розрахунками пенсії за датами розрахунку 01.01.2026 та 01.03.2026, у яких зазначено пониження суми пенсії згідно з ПКМУ №1778 від 30.12.2025 з деталізацією за діапазонами, та листом відповідача від 20.05.2026 №27790-28538/К-02/8-1500/26.

Позивач 15.05.2026 звернувся до відповідача із заявою, в якій, зокрема, просив здійснити з 01.01.2026 перерахунок його пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778.

Відповідач листом від 20.05.2026 №27790-28538/К-02/8-1500/26 повідомив позивача, що відповідно до статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пункту 1 постанови №1778 пенсія з 01.01.2026 виплачується йому із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, а за відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів, у позивача невідповідний статус, тому правові підстави для відміни понижуючих коефіцієнтів відсутні.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із застосуванням відповідачем з 01.01.2026 до пенсії позивача коефіцієнтів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, і полягають у тому, чи мав відповідач право виплачувати пенсію, призначену відповідно до Закону №2262-XII, із застосуванням цих коефіцієнтів до суми перевищення десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).

Згідно зі статтею 1-1 Закону №2262-XII, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі - Постанова №1778), пунктом 1 якої встановив, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону №2262-XII, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: від 0,5 до частини пенсії, що перевищує 10 і не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, до 0,1 до частини пенсії, що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму.

Верховний Суд у постанові від 17.06.2026 у справі №580/1002/26, вирішуючи спір щодо застосування до пенсії за Законом №2262-XII коефіцієнтів Постанови №1778, сформував такий правовий висновок:

«застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови № 1778, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України».

У тій самій постанові Верховний Суд виходив з того, що між статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і Законом №2262-XII існує колізія, та зазначив: «Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» вважати загальними нормами (lex generalis).».

Цей висновок Верховний Суд застосував і в постанові від 20.07.2026 у справі №560/1321/26.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пенсію позивачу призначено відповідно до Закону №2262-XII, та з 01.01.2026 відповідач виплачує її із застосуванням коефіцієнтів, встановлених пунктом 1 Постанови №1778.

Підставою для цього, як зазначив відповідач у листі від 20.05.2026 та у відзиві на позовну заяву, є стаття 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанова №1778.

Норми Закону №2262-XII, яка б передбачала виплату пенсії із застосуванням коефіцієнтів до суми перевищення, відповідач не навів.

Суд дійшов висновку, що застосування до пенсії позивача коефіцієнтів, встановлених пунктом 1 Постанови №1778, змінює умови і норми пенсійного забезпечення, визначені Законом №2262-XII, не шляхом внесення змін до цього Закону, як того вимагає стаття 1-1 Закону №2262-XII.

Тому дії відповідача щодо застосування з 01.01.2026 цих коефіцієнтів при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, і є протиправними.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що він діяв на законних підставах, оскільки станом на 10.06.2026 Постанова №1778 є чинною та неконституційною не визнавалась.

Суд не вирішує питання про конституційність Постанови №1778 і не визнає її нечинною.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Чинність Постанови №1778 і статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не усуває того, що до пенсій за Законом №2262-XII підлягає застосуванню цей спеціальний Закон, як зазначив Верховний Суд у пункті 42 постанови у справі №580/1002/26.

Посилання відповідача на те, що коефіцієнти не застосовуються до пенсій осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, а також до пенсій у разі втрати годувальника, призначених членам сімей загиблих таких осіб (пункт 2 Постанови №1778), а в листі від 20.05.2026 - на відомості з Єдиного державного реєстру ветеранів війни про невідповідний статус позивача, на вирішення спору не впливає.

Позивач не вимагає звільнення від коефіцієнтів на підставі пункту 2 Постанови №1778, а стверджує, що коефіцієнти пункту 1 цієї Постанови не можуть застосовуватися до його пенсії взагалі.

Суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав застосовувати ці коефіцієнти до пенсії позивача, тому наявність чи відсутність у позивача статусу, з яким пункт 2 Постанови №1778 пов`язує виняток, значення не має.

Аргументи відповідача про обмеження пенсії позивача максимальним розміром на підставі статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» і про підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, а також аргументи позивача щодо обмеження пенсії максимальним розміром і щодо індексації пенсії з 01.03.2026 стосуються позовних вимог, провадження щодо яких суд закрив ухвалою від 12.10.2026. Тому суд не надає їм оцінки в цьому рішенні.

Суд дійшов висновку, що відповідач порушив право позивача на отримання пенсії в розмірі, визначеному Законом №2262-XII, застосувавши з 01.01.2026 при її нарахуванні та виплаті коефіцієнти, встановлені Постановою №1778.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що розмір пенсії позивача визначається Законом №2262-XII, і для виплати пенсії без застосування коефіцієнтів Постанови №1778 відповідач не має дискреції. Тому належним способом захисту є визнання протиправними дій відповідача щодо застосування з 01.01.2026 коефіцієнтів Постанови №1778 та зобов`язання відповідача провести виплату пенсії позивачу з 01.01.2026 без застосування цих коефіцієнтів, з урахуванням раніше проведених виплат.

Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи, що стосуються позовних вимог щодо застосування коефіцієнтів Постанови №1778, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо застосування з 01.01.2026 коефіцієнтів, встановлених Постановою №1778, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, місцезнаходження: вул.Канатна, буд.83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385.

Суддя Дмитро БАБЕНКО